Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 709/415/15-ц
провадження № 61-15683св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Глущенком Олександром Сергійовичем , на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року у складі судді: Чубая В. В.,та постанову апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
Позов мотивовано тим, що з серпня 1998 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано судом у жовтні 2010 року. В період шлюбу подружжям набуте певне майно, що є спільною сумісною власністю подружжя. У сторін є спільна дочка,ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за усною їх домовленістю після розірвання шлюбу залишилася проживати з відповідачем, а тому майно подружжя не розподілялося. Позивач не зверталася до суду про стягнення аліментів та поділ спільного майна подружжя. Після закінчення дочкою 9 класу відповідач відмовився утримувати і виховувати дочку і направив її проживати до позивача, і з жовтня 2014 року дочка проживає з нею.
ОСОБА_1 вказувала, що пропонувала ОСОБА_2 поділити порівну спільно нажите у шлюбі майно, проте відповідач відмовлявся, погрожував, потім обіцяв сплатити грошові кошти за частку у спільному майні, а тепер стверджує, що сплинула позовна давність. Позивач вважала, що відповідач свідомо затягнув час щоб сплинула позовна давність.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та відмови від позову в частині поділу рухомого майна, просила:
визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинковолодіння з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину будинковолодіння з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,312 га, розташовану по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині за кожним на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,312 га, розташовану по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 , залишивши її в спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами (без врахування об`єктів самочинного будівництва), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок з надвірними спорудами (без врахування об`єктів самочинного будівництва), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши його у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка підлягає визнанню спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частинах, самочинно зведені будови (прибудови, надбудови, перебудови) при визначенні ідеальних часток не враховуються та наявні підстави для визнання спільним сумісним майном подружжя житлового будинку з надвірними спорудами, який існував на момент розірвання шлюбу, без врахування об`єктів самочинного будівництва, та його поділу між сторонами у рівних частинах.
Суд першої інстанції вказав, що зі змісту письмових пояснень позивача, що містяться в матеріалах справи та були озвучені у судовому засіданні, вбачається, що між сторонами було досягнуто домовленість про проживання їх дочки з відповідачем, а тому питання про поділ майна подружжя не виникало. Проте, коли у вересні 2014 року дочка почала проживати з позивачем, остання звернулася до відповідача з пропозицією поділити майно, на що той відповів відмовою, що і слугувало підставою для звернення до суду. Відповідач та його представник під час розгляду справи вказані доводи позивача не спростували. Таким чином загальну трирічну позовну давність слід рахувати не з моменту розірвання шлюбу, тобто з 15 жовтня 2010 року, коли рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2010 року у справі № 2/630/10 про розірвання шлюбу між сторонами набрало законної сили, а з моменту, коли позивач дізналася про порушення свого права, що в даному випадку відбулося у вересні 2014 року, коли дочка знову почала проживати з нею.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 січня 2018 року увалено проведення підготовчих дій по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - Глущенко О. С. на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, закінчити, справу призначити до розгляду на 30 січня 2018 року на 11:00 год, за адресою вул. Верхня Горова, 29, м. Черкаси, 18002, розгляд справи провести без повідомлення учасників справи.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Глущенко О. С. залишено без задоволення, рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року залишено без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 придбав спірні земельну ділянку та жилий будинок з надвірними спорудами, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 . Тому наявні законні передумови для визнання спірної земельної ділянки спільним сумісним майном подружжя та визнання за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину земельної ділянки за кожним. Також, колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції стосовно визнання спільним сумісним майном подружжя житлового будинку з надвірними спорудами, який існував саме на момент розірвання шлюбу, тобто без врахування об`єктів самочинного будівництва, та його поділу між сторонами у рівних частинах.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_1 позовної давності щодо вимог про поділ майна, апеляційний суд вказав, що визначальним для висновку про застосування позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права з моменту порушення ОСОБА_2 домовленості між подружжям щодо проживання їх дочки з відповідачем, а саме з вересня 2014 року, а тому суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем позовна давність не пропущена.
Аргументи учасників справи
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, яка підписана представником Глущенком О. С. , в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи порушив принцип диспозитивності, оскільки при поданні позовної заяви датованої 12 лютого 2015 року позивач просив визнати спільною сумісною власністю земельні ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами спільною сумісною власністю. 17 березня 2015 року заявою про уточнення позовних вимог, що була прийнята судом до розгляду, позивач виключив з числа позовних вимог, вимогу про визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на заяву від 17 березня 2015 року про уточнення позовних вимог, порушуючи принцип диспозитивності суд першої інстанції розглядає вище указану вимогу і приймає по ній рішення. Позивач у заяві від 17 березня 2015 року про збільшення розміру позовних вимог просила поновити позовну давність і визнати причину її пропуску поважними. Ця вимога позивача взагалі залишилася без розгляду, суд не надав жодної правової оцінки цій вимозі, при цьому задовольнив позов повністю. Суди не врахували, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Крім цього, суди безпідставно не врахували пропуск позовної давності позивачем.
Звертає увагу, що справа не мала розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення учасників справи. А тому суд апеляційної інстанції обмежив сторони у доступі до правосуддя, оскільки справа безпідставно була розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику відповідача в судове засідання.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про виклик представника відповідача у судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
У частині третій статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 369 України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 січня 2018 року увалено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи.
У пункті 9 частині першій статті 176 ЦПК України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Ціна позову в справі, що переглядається, з урахуванням висновку судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 11/15 від 25 березня 2017 року (Т. 1, а. с. 139-190), становить 418 921 грн.
Таким чином, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи і колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Отже, з урахуванням того, що предметом апеляційного перегляду було судове рішення у справі з ціною позову більше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд, розглянувши справу без повідомлення учасників справи, порушив норми процесуального права.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Глущенком Олександром Сергійовичем , задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року скасувати.
Передати справу № 709/415/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук