Постанова

Іменем України

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 710/447/21

провадження № 51-2530 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4.,

суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7.,

прокурора ОСОБА_8.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_9.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021250360000034 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Калінінського району Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 13 січня 2021 року у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, завдав ОСОБА_2 не менше десяти ударів кулаками обох рук в голову та тулуб, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2022 року - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку із порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд апеляційної інстанції поза увагою залишив його доводи щодо незаконності отримання предметів одягу ОСОБА_1 у приміщенні ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», оскільки одяг доставлений слідчому у неупакованому та неопечатаному виді, що ставить під сумнів факт, що слідчим оглянуто саме ті речі, які вилучені у ОСОБА_1 . Зазначає, що без відповідного процесуального реагування апеляційного суду залишились його доводи про використання експертами зразків крові потерпілої та підозрюваного, які слідчим та прокурором не надавались, а також доводи про використання експертами у своїх дослідженнях висновків судово-медичних експертиз, які не перебували у їхньому розпорядженні, що свідчить про порушення вимог ст. 69 КПК України. Стверджує, що відібрання зразків крові у підозрюваного ОСОБА_1 відбувалось без роз`яснення йому прав та за відсутності захисника, а відібрання зразків крові трупа ОСОБА_2 відбувалось із порушенням вимог ст. 245 КПК України, оскільки відібрані не стороною кримінального провадження. Крім того, вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів у справі, оскільки, на його думку, такі докази були отримані з порушенням вимог процесуального закону. Вважає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги статей 412 419 КПК України, у своїй ухвалі обмежився лише відтворенням висновків місцевого суду, при цьому доводи його апеляційної скарги не розглянув.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_10 у письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника вказує про необґрунтованість такої скарги, просить відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_8. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність ухвали апеляційного суду, вважає, що таке рішення постановлено з порушенням норм процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам статей 370 419 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Крім того, згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

У свій касаційній скарзі, окрім іншого, захисник вказує про те, що відібрання зразків крові у підозрюваного ОСОБА_1 відбувалось без роз`яснення йому прав та за відсутності захисника, чим порушено вимоги ст. 245 КПК України.

Однак з такими доводами захисника колегія суддів погодитись не може.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду, спростовуючи доводи сторони захисту, апеляційний суд зазначив, що відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 04 лютого 2021 року на підставі постанови прокурора Шполянського відділу Смілянської міської прокуратури ОСОБА_11. про відібрання біологічних зразків від 02 лютого 2021 року, слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12. у приміщенні ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» за участю фельдшера медичної частини та двох понятих відібрано на марлевий тампон у ОСОБА_1 зразки крові, та поміщено до паперового конверту.

При цьому апеляційний суд зауважив, що зазначена слідча дія проведена у відповідності до вимог ст. 245 КПК України за правилами, передбаченими ст. 241 КПК України, а участь захисника при цьому не є обов`язковою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що оскільки ОСОБА_1 не клопотав про залучення захисника для проведення такої слідчої дії, а у самому протоколі не вказано жодних зауважень щодо порушення процедури її проведення або порушення його прав, то доводи касаційної скарги захисника у цій частині є необґрунтованими.

Також у своїй касаційній скарзі захисник вказує, що суд апеляційної інстанції поза увагою залишив його доводи щодо незаконності отримання предметів одягу ОСОБА_1 у приміщенні ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», оскільки одяг доставлений слідчому у неупакованому та неопечатаному виді, що ставить під сумнів факт, що слідчим оглянуто саме ті речі, які вилучені у ОСОБА_1 .

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12. на підставі добровільної заяви ОСОБА_1 від 04 лютого 2022 року отримано в приміщенні ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» його особисті речі (светр, джинси, майку, кросівки).

У подальшому слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13. оглянуті зазначені речі у присутності понятих, поміщені до поліетиленового пакету та опечатані, про що було складено відповідний протокол огляду предметів від 04 лютого 2021 року, який без зауважень підписаний всіма учасниками огляду.

Досліджуючи вказаний протокол огляду предметів та надаючи йому оцінку як доказу на предмет його належності та допустимості, місцевий суд не встановив порушень процесуального законодавства під час проведення такої слідчої дії, зокрема, положень ст. 237 КПК України, як і не встановив порушення порядку отримання слідчим таких речей від ОСОБА_1 .

Таких порушень не встановив і суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку.

Тобто, твердження захисника, про які він також вказує у своїй касаційній скарзі, щодо незаконності отримання слідчим предметів одягу ОСОБА_1 у приміщенні ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, та таким доводам сторони захисту була надана відповідна процесуальна оцінка.

При цьому посилання захисника про використання експертами у своїх дослідженнях висновків судово-медичних експертиз, які не перебували у їхньому розпорядженні, що свідчить про порушення вимог ст. 69 КПК України, є неспроможними.

На підтвердження своїх вимог захисник зауважує, що під час досудового розслідування експертам не надавалися будь-які документи з матеріалів кримінального провадження, а виключно речові докази.

У вироку місцевий суд посилається на висновок судово-медичної експертизи простирадла № 05-1-08/67 від 18 лютого 2021 року, висновки судово-медичних експертиз фрагменту тканини та речей № 05-1-08/58, № 05-1-08/61 від 18 лютого 2021 року, № 05-1-08/59, № 05-1-08/64 від 22 лютого 2021 року, висновки судово-медичних експертиз одягу та взуття № 05-1-08/68, № 05-1-08/65 від 18 лютого 2021 року, № 05-1-08/60 та № 05-1-08/62 від 22 лютого 2021 року, № 05-5-06/40 від 25 лютого 2021 року, висновок судово-медичної експертизи крові ОСОБА_1 № 05-1-09/76 від 08 лютого 2021 року.

Вказані експертні дослідження проведені експертами Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» протягом незначного проміжку часу.

Посилання ж експертами у своїх висновках на висновки інших судово-медичних експертиз у даному випадку не може свідчити про порушення вимог ст. 69 КПК України, оскільки такі висновки проводились тією ж експертною установою, у розпорядженні якої були в наявності всі необхідні зразки для досліджень (зразки крові, одягу, речей), які направлялись слідчим разом з постановою про проведення відповідної експертизи.

Крім того, зі змісту вироку вбачається, що на обґрунтування своїх висновків щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій, місцевий суд послався на висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 № 05-6-02/023 від 16 січня 2021 року, яка проведена експертом Смілянського міжрайонного відділення Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Як зазначено п. 2.2.20 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року, при дослідженні трупа з ушкодженнями тупими предметами обов`язково проводиться відбір зразків (нігті, волосся, кров тощо).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Тобто, вимоги ст. 245 КПК України передбачають підстави та порядок відібрання біологічних зразків у живих осіб.

З огляду на викладене, посилання захисника про те, що відібрання зразків крові трупа ОСОБА_2 відбувалось з порушенням вимог ст. 245 КПК України, оскільки відібрані не стороною кримінального провадження, є такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи захисника про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів у справі, оскільки, на його думку, такі докази були отримані з порушенням вимог процесуального закону.

Як передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просив вирок місцевого суду скасувати, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити. При цьому в порядку ст. 404 КПК України захисник клопотав перед апеляційним судом про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, оскільки, на його думку, зазначені докази місцевим судом були досліджені з порушенням принципу змагальності кримінального процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом з тим у випадку, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку та обсязі, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов переконання, що місцевим судом у повному обсязі досліджено докази у кримінальному провадженні з дотриманням засад безпосередності, таким доказам надано відповідну правову оцінку, з якою погодився й суд апеляційної інстанції.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні клопотання захисника, апеляційний суд виходив із того, що всі докази у кримінальному провадженні були предметом дослідження суду першої інстанції, а сторона захисту у своєму клопотанні, а також у судовому засіданні апеляційного суду не навела передбачених процесуальним законом підстав для повторного дослідження доказів, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість відповідного клопотання.

Колегія суддів погоджується з такою позицією апеляційного суду та вважає, що суд апеляційної інстанції у даному випадку вимоги процесуального закону не порушив, оскільки сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати такі докази за умови, якщо вони в повному обсязі досліджені місцевим судом, а сторона кримінального провадження не обґрунтує необхідності їх повторного дослідження саме з підстав, що передбачені вимогами ч. 3 ст. 404 КПК України.

Оскільки колегією суддів не встановлено процесуальних порушень під час розгляду вказаних клопотань, а тому доводи захисника в цій частині колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.

Що стосується доводів захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як передбачено положеннями ст. 419 КПК України, в ухвалі суду апеляційної інстанції, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У своїй касаційній скарзі захисник, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, зазначає, що така ухвала постановлена з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту.

Зокрема, стверджує, що без відповідного процесуального реагування апеляційного суду залишились його доводи про незаконність отримання предметів одягу ОСОБА_1 у приміщенні ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», використання експертами зразків крові потерпілої та підозрюваного, які слідчим та прокурором не надавались, а також доводи про використання експертами у своїх дослідженнях висновків судово-медичних експертиз, які не перебували у їхньому розпорядженні, що свідчить про порушення вимог ст. 69 КПК України.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що про вказані обставини захисник вказував у своїй апеляційній скарзі та просив апеляційний суд перевірити зазначені обставини, які, на його думку, були проігноровані місцевим судом.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали апеляційного суду вбачається, що такі доводи захисника не відображені у тексті ухвали як його вимоги до суду апеляційної інстанції. Крім того, апеляційний суд, мотивуючи свої висновки про необґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, відповіді на такі доводи не наводить.

Разом з тим, ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що порушення вимог ст. 419 КПК України, на яке у своїй касаційній скарзі посилається захисник, має місце, однак у силу вимог ст. 412 КПК України не вбачає достатніх підстав для визнання його таким, що в цілому перешкодило чи могло перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, на яке вказує захисник, у даному конкретному випадку не є істотним, саме собою не впливає на правильність встановлених судом обставин та не може бути безумовною підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено, то касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6