№ 711/10781/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 711/10781/14-ц

провадження № 61-12891св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник),Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (стягувач),

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренко Ю. В., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д. М. у червні 2024 року звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, яким просив суд надати йому дозвіл у межах примусового виконання виконавчого листа №711/10781/14 від 12 березня 2015 року Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») заборгованості в сумі 15 160,60 доларів США та 2 986,45 грн звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку боржником, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 7124985200:02:005:0027, площею 0,1394 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 19 травня 2005 року № 25-9.

01 липня 2024 року Придніпровський районний суд міста Черкаси своєю ухвалою залишив без задоволення указане подання приватного виконавця.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавець не довів неможливість задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні за рахунок грошових коштів або рухомого майна боржників, не надав суду доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язання чи вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, приватний виконавець Недоступ Д. М.оскаржив його в апеляційному порядку.

20 серпня 2024 року Черкаський апеляційний судсвоєю постановою задовольнив вказану апеляційну скаргу, скасував ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01 липня 2024 року та задовольнив подання приватного виконавця.

Надав дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Недоступу Д. М. у межах примусового виконання виконавчого листа № 711/10781/14 від 12 березня 2015 року Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 15 160,60 доларів США та 2 986,45 грн звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 7124985200:02:005:0027, площею 0,1394 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 19 травня 2005 року № 25-9, на якій розташований будинок боржника.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації за боржником ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 7124985200:02:005:0027 утруднює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже і виконання судового рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 вересня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просила суд скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова ухвалена судом апеляційної інстанціїз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судусвоєю ухвалою відкрив касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребував матеріали цивільної справи.

23 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Короткий зміст фактичних обставин справи

23 грудня 2014 року Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалив заочне рішення, яким стягнув солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазабанк» за кредитним договором № 01-46/08 від 02 жовтня 2008 року в сумі 15 160,60 доларів США та 2 986,45 грн; солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазабанк» за кредитним договором № 01-46/08 від 02 жовтня 2008 року в сумі 15 160,60 доларів США та 2 986,45 грн; солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазабанк» штраф за порушення договору іпотеки № ДІ-01-46/08 від 02 жовтня 2008 року в сумі 14 362,50 грн; солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазабанк» штраф за порушення договору іпотеки №ДІ-01-46/08 від 02 жовтня 2008 року в сумі 14 362,50 грн.; стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазабанк» по 494,10 грн судового збору з кожного.

Вказане судове рішення набрало законної сили та за заявою стягувача для його примусового виконання видано виконавчі листи № 711/10781/14.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/10781/14 від 12 березня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 01-46/08 від 02 жовтня 2008 у сумі 15 160,60 доларів США та 2 986,45 грн.

21 лютого 2024 року приватний виконавець відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» направив боржнику ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 21 лютого 2024року.

Станом на 12 травня 2024 року залишок заборгованості по сплаті боргу становить 7 157,71 доларів США та 2 986,45 грн, залишок заборгованості по сплаті основної винагороди приватного виконавця - 702,95 долари США та 29 864 грн, витрати виконавчого провадження - 469 грн.

Згідно з відповіддю на запит № 192870130 від 21 лютого 2024 року до МВС України вбачається, що у МВС відсутні дані про зареєстровані транспортні засоби за боржником ОСОБА_1 .

З наданого витягу про звернення стягнення на рахунки боржника вбачається, що накладено арешт на рахунки, відкриті у Акціонерному банку «Державний ощадний банк» та Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», на якому недостатньо коштів.

На запит приватного виконавця до ДФС України отримано відповідь від 02 квітня 2024 року, у якій вказано, що боржник ОСОБА_1 за вказаними у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

На вимогу приватного виконавця від 26 березня 2024 року виконавчий комітет Руськополянської сільської ради повідомив, що згідно земельно-облікових даних за адресою: АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 7124985200:02:005:0027, площею 0,1394 га, що передана у власність ОСОБА_1 згідно рішення Руськополянської сільської ради від 19 травня 2005 року № 25-9. Надано копію цього рішення.

Проте, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 383442903 від 19 червня 2024 року, відсутні відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124985200:02:005:0027.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другою статті 48 Закону № 1404-VIII).

Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону № 1404-VIIIуразі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Арешт на подільний об`єкт незавершеного будівництва накладається з урахуванням особливостей, визначених абзацами другим - п`ятим частини першої цієї статті.

У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Застосування судом частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону № 1404-VIII є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише тоді, коли виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18), від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20), від 29 лютого 2024 року у справі № 309/3522/22 (провадження № 61-12925св23).

При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційним судом встановлено, що приватний виконавець Недоступ Д. М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 вживав визначені Законом № 1404-VIII заходи щодо примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/10781/14 від 12 березня 2015 року та дотримався алгоритму звернення до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, який визначений частинами третьою, четвертою статті 50 Закону № 1404-VIII.

При цьому встановлено, що приватний виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Згідно земельно-облікових даних за адресою: АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 7124985200:02:005:0027, площею 0,1394 га, що передана у власність ОСОБА_1 згідно рішення Руськополянської сільської ради від 19 травня 2005 року № 25-9. Надано копію цього рішення.

При таких обставинах колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації за боржником ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124985200:02:005:0027 утруднює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже і виконання судового рішення у виконавчому провадженні. Тому зазначене подання підлягає задоволенню.

Вказуючи на недоведеність приватним виконавцем факту відсутності іншого майна для виконання судового рішення, ОСОБА_1 не зазначає, на яке саме її майно мав звернути стягнення приватний виконавець.

Крім того, ОСОБА_1 не позбавлена права в добровільному порядку виконати рішення суду, яке набрало законної сили, та надати приватному виконавцю докази такого виконання.

Колегія суддів не приймає до уваги також доводи касаційної скарги про те, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 є місцем її проживання, оскільки приватний виконавець звернувся до суду з поданням про звернення стягнення не на вказаний будинок, а на земельну ділянку, право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов