№ 711/13485/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 711/13485/14-ц

провадження № 61-19633св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Черкаська міська рада,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: служба у справах дітей Черкаської міської ради, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й її представника ОСОБА_5 на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня дочка - ОСОБА_6 , 1977 року народження, яка проживала за адресою:

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 у встановлений законом строк подала до Другої черкаської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дочки, а саме: житлового будинку та земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , автомобіля Ford Focus C307 TREND,

2008 року випуску, та автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску.

ОСОБА_1 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 14 липня 2011 року було визначено додатковий строк для прийняття спадщини, в межах якого він подав до Другої черкаської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дочки.

Однак державним нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті дочки у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 , крім батьків, є також ОСОБА_3 (чоловік померлої) та ОСОБА_4 (дочка померлої). Тому, спадкуванню підлягає лише частка їхньої дочки - ОСОБА_6 у спільній власності подружжя, а саме 1/2 частка автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 1/2 частка автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску, як такі, що набуті нею під час шлюбу.

Також до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 входить житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , який був подарований їхній дочці відповідно до договору дарування від 24 жовтня 2000 року, а відтак підлягає спадкуванню в цілому, та земельна ділянка за цією ж адресою, яка була приватизована

ОСОБА_6 в період шлюбу, та підлягає спадкуванню в цілому.

Враховуючи викладене та відповідно до уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті дочки - ОСОБА_6 на: 1/8 частину автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1/8 частину автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску, 1/4 частину житлового будинку та 1/4 частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті дочки - ОСОБА_6 на:

1/8 частину автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1/8 частину автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску, 1/4 частину житлового будинку та 1/4 частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), служба у справах дітей Черкаської міської ради, про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на майно.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_3 перебував із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі до моменту смерті останньої. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою померлої ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Зазначали, що вони до часу відкриття спадщини (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживали разом зі спадкодавцем - ОСОБА_6 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

02 грудня 2008 року ОСОБА_8 подав заяву до Другої черкаської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 . Неповнолітня ОСОБА_4 , яка є спадкоємицею за законом, прийняла спадщину відповідно до частини четвертої

статті 1268 ЦК України.

У 2006 році подружжя ОСОБА_3 без належним чином затвердженого проекту та відповідного дозволу на будівництво здійснили перебудову житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: ними було зведено прибудову літ. «а-2» та сарай, гараж, літня кухня літ. «Ж», що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно

від 26 серпня 2009 року та довідкою КП «ЧООБТІ» від 21 липня 2015 року, а також технічним паспортом на вказаний будинок. Будівництво здійснювалося за спільні кошти подружжя ОСОБА_3 , основні роботи були виконані в 2006-2008 роках. Загальна вартість будівельних матеріалів, які витрачені на самочинно збудовані об`єкти складає 61 724 грн, що підтверджується звітом від 07 жовтня 2015 року про проведення технічного обстеження відповідального виконавця - експерта з технічного обстеження будівель та документами на придбання будівельних матеріалів.

Таким чином, ОСОБА_6 не набула права власності на самочинно збудовані прибудову літ. «а-2» та сарай, гараж, літню кухню літ. «Ж», тому вказані об`єкти не можуть успадковуватися.

ОСОБА_8 вказував, що домоволодіння АДРЕСА_1 складається із трьохкімнатного будинку, загальною площею кімнат 23,5 кв. м, 12,6 кв. м та 8,1 кв. м (літ. «А-1»), при цьому кімнати є суміжними; літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «б», гаражу з оглядовою ямою

літ. «Д», вбиральні літ. «В».

Відповідно до експертного висновку розподіл будинку літ. «А-1», і відповідно будинковолодіння НОМЕР_3 за вказаною адресою між чотирма співвласниками неможливий. Також неможливий розподіл і за умови, якщо двом співвласникам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 може бути виділена одна кімната.

Посилався на те, що спільне володіння і користування будинковолодінням чотирма співвласниками неможливе, оскільки ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 не є членами сім`ї, не проживають спільно, не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків. До того ж, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо. Між відповідачами за зустрічним позовом та позивачами за зустрічним позовом існують стійкі неприязні стосунки.

Крім того, ОСОБА_1 має власний будинок у с. Деньги Золотоніського району Черкаської області, а ОСОБА_2 має трьохкімнатну квартиру у м. Черкаси.

Під час шлюбу подружжя придбало автомобіль Daewoo Lanos ТF69Y,

2005 року випуску, ринкова вартість якого станом на 07 квітня 2009 року відповідно до висновку № 017/09 експертного автотоварознавчого дослідження становила 39 999,96 грн. Вказаний автомобіль відповідно до статті 368 ЦК України є спільним майном подружжя і ОСОБА_3 відповідно до статей 63 70 СК України має право на 1/2 частину вказаного автомобіля, а тому до спадкового майна входить лише 1/2 частина вказаного автомобіля, яка була власністю померлої ОСОБА_6 і у відповідності до частини першої статті 1267 ЦК України кожному із спадкоємців належить по 1/8 частині вказаного автомобіля.

Також 26 березня 2008 року подружжям ОСОБА_3 було придбано автомобіль Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, вартістю 126 500 грн. Десять відсотків від вартості автомобіля в сумі 12 650 грн були оплачені авансом в автосалоні продавця «Колос Авто»; на залишкову вартість автомобіля у сумі 113 850 грн отримано кредит в АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» за договором кредиту від 27 березня 2008 року зі сплатою

8,88 % річних, зі строком погашення кредиту до 26 березня 2015 року. Вказаний автомобіль був переданий в заставу на підставі договору

від 27 березня 2008 року.

На час звернення з зустрічним позовом сума погашення основного боргу за кредитом складала 96 331,59 грн, сплачено проценти за кредитом

в сумі 36 387,67 грн, прострочена заборгованість за кредитом складала

18 889,13 грн, у тому числі 17 518,41 грн - основного боргу та 1 361,72 грн - проценти.

За життя спадкодавця ОСОБА_6 подружжям внесено за автомобіль грошові кошти в оплату його вартості в сумі 19 425 грн і сплачено проценти за кредитом в сумі 3 454,56 грн.

ОСОБА_3 сплатив особисто 89 556,59 грн у погашення основної суми за кредитним договором. Таким чином, вартість частки у автомобілі, яка належить ОСОБА_6 як частина у спільному майні подружжя складає 9 712,50 грн (19 425 грн : 2). Враховуючи сплачену ОСОБА_3 суму в погашення кредиту на автомобіль у розмірі 89 556,59 грн, його частка у цьому майні становить 79/100 у загальній вартості автомобіля (89 556,59 грн +

9 712,50 грн = 99 269,09 грн = 79/100 від 126 500 грн).

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили суд визнати за

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину за кожним на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , який складається із житлового будинку літ. «А-1», площею 44,2 кв. м, літньої кухні «Б», площею 19,0 кв. м, сараю літ. «б», площею 6,1 кв. м, гаражу з оглядовою ямою літ. «Д», площею 14,1 кв. м, вбиральні літ. «В», площею 1,0 кв. м, водоколонки № 3, в тому числі: на 1/4 частину кожному в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси; на 1/4 частину кожному - в порядку виплати грошової компенсації ОСОБА_1 та ОСОБА_2

у сумі 79 701,25 грн кожному за належні їм по 1/4 частці в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 ; припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на належні їм по 1/4 частці житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 ; сплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову компенсацію за належні їм по 1/4 частці житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 у сумі 79 701,25 грн кожному, які знаходяться на депозитних рахунках територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області; визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/8 частин автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску, в тому числі:

на 1/2 частину, як частку у спільному майні подружжя; на 1/8 частку - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на

79/100 частин автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада

2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийнято до свого провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 червня

2017 року у складі судді Скляренко В. М. з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04 серпня 2017 року первісний та зустрічний позови задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожним на 1/4 частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1/АДРЕСА_2 , яке складається із житлового будинку літера «А-1», літньої кухні літера «Б», сараю літера «б», вбиральні літера «В», гаражу літера «Д»

з оглядовою ямою, літера «о/я», погребу літера «З», огорожі літ. № 1», воріт

з хвірткою літ. «№ 2», огорожі літера «№5», воріт літера «№ 4», водоколонки літера «З» (без самочинних будівництв літера «а-2», літера «Ж»).

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожним на 1/4 частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожним на 1/8 частину автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожним на 1/8 частину автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску.

У інших частинах первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 04 серпня 2017 року основне рішення доповнено таким: «Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y та 1/2 частину автомобіля Ford Focus C307 TREND,

2008 року випуску».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на спірне домоволодіння та земельну ділянку в силу статті 57 СК України поширюється режим особистої приватної власності спадкодавиці, а тому таке майно спадкується в цілому спадкоємцями в рівних частинах. Також суд врахував, що позивачі за зустрічним позовом не заперечували проти визнання права власності на будинок та земельну ділянку по 1/4 кожному із спадкоємців. Оскільки ОСОБА_6 не набула права власності на самочинно збудовані прибудови літ. «а-2» та сарай, гараж, літню кухню літ. «Ж» вказані не можуть входити до складу спадщини.

Проте вимогу зустрічного позову про припинення права власності

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їхню частку у спірному домоволодінні із виплатою грошової компенсації суд відхилив з тих підстав, що їхня частка не є незначною, реальний розподіл в натурі не проводиться, а визнається лише право власності на ідеальну частку. Крім того, ОСОБА_10 не має у власності іншого нерухомого майна.

Що стосується автомобілів, то суд виходив з того, що вони були придбані за час шлюбу і на них поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. Тому, спадщина відкрилась лише на 1/2 частину вказаних автомобілів.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2017 року скасовано й ухвалено у цій справі нове судове рішення, яким первісний та зустрічний позови задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожним на 1/3 частину домоволодіння, розташованого

по АДРЕСА_1/АДРЕСА_2 , яке складається із житлового будинку літера «А-1», літньої кухні літера «Б», сараю літера «б», вбиральні літера «В», гаражу літера «Д» з оглядовою ямою, літера «о/я», погребу літера «З», огорожі літ. № 1», воріт з хвірткою літера «№ 2», огорожі літера «№ 5», воріт літера «№ 4», водоколонки літера «З» (без самочинних будівництв літера «а-2», літера «Ж»).

Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожним на 1/3 частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 за кожною на

1/6 частину автомобіля Daewo Lanos TF69Y.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на 2/3 частини автомобіля Daewo Lanos TF69Y.

1/6 частину автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на 2/3 частини автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску.

У задоволенні іншої частини первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Повернуто ОСОБА_3 внесені ним на депозитний рахунок суду кошти на оплату вартості частки в спірному майні на підставі квитанції

№ 12747065-1 від 13 жовтня 2015 року на суму 63 000,00 грн та на підставі квитанції № 16582313-1 від 08 листопада 2016 року на суму 96 402,50 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд прийняв до уваги, що на час розгляду цього спору, відповідно до рішення суду позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визнаний таким, що пропустив строк для прийняття спадщини, тому колегія суддів вважала за можливе ухвалити нове рішення про розподіл спадщини між спадкоємцями, виключивши

ОСОБА_1 .

Оскільки домоволодіння АДРЕСА_1 належало спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору дарування від 24 жовтня 2000 року, а земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 016106 від 06 червня 2003 року, тому спадкоємці після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_2 (мати) мають право на спадщину, яка складається з цього домоволодіння та земельної ділянки, в рівних частках, а саме: по 1/3 частині будинковолодіння (за виключенням самочинних будівництв прибудови літ. «а-2» та сарая, гаражу, літньої кухні

літ. «Ж») та 1/3 частині земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що частки всіх спадкоємців у спірному будинковолодінні, яке успадковується після смерті

ОСОБА_6 , є рівними, всім спадкоємцям належить по 1/3 його частки, і вони не є незначними. Позивачами за зустрічним позовом не доведено, що спільне володіння та користування будинком є неможливим. Також не доведено, що таке припинення права та ОСОБА_2 на частку у спільному майні не завдасть шкоди її інтересам. Вимог про вселення або виділення часток в натурі позивачами за первісним позовом не заявлялось.

За таких обставин, виходячи із того, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, а із наявних у матеріалах доказів неможливо беззаперечно встановити, що ОСОБА_2 володіє на праві власності житлом, придатним для проживання, та враховуючи, що внаслідок припинення права на частку у спільній квартирі остання буде позбавлена житла, колегія суддів дійшла висновку, що таке припинення права власності на частку може завдати істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 , і ця обставина є визначальною.

Також колегія суддів погодилась з рішенням районного суду в частині розподілу спадщини щодо автомобілів Daewo Lanos TF69Y та Ford Focus C307 TREND, але без ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційних скарги та їх доводи

У грудні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Підставами для скасування оскаржуваного судового рішення заявник зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази та судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні (пункт 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У грудні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового та електронного зв`язку ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 подали касаційні скарги на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада

2020 року, у якій просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Підставами для скасування оскаржуваного судового рішення зазначено неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, від 04 квітня 2019 року у справі

№ 750/4445/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 630/491/17,

від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі

№ 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18,

від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц та № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц. Також зазначено, що суди не дослідили зібрані у справі докази та постанову суду апеляційної інстанції підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні (пункт 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційні скарги мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції було порушено принцип диспозитивності та при ухваленні оскаржуваної постанови допущено вихід за межі заявлених позивачем ОСОБА_2 позовних вимог та визнано за нею право власності у спадковому майні на більшу частку ніж вона просила у позовній заяві.

Вказував, що суди не надали оцінки висновкам судової експертизи, доказам про належність відповідачам за зустрічним позовом на праві власності та користування інших об`єктів нерухомості. Також суд не звернув уваги на неприязні відносини між сторонами спору та неможливість їх спільного проживання в спірному будинковолодінні та наявність підстав для припинення права власності на частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до статті 365 ЦК України.

Ухвалюючи судові рішення щодо вимог первісного позову ОСОБА_2 , суди не обґрунтували підстав відступлення від правових висновків щодо того, що об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані об`єкти не є об`єктами права власності, та фактично визнав за ОСОБА_2 право власності на об`єкт самочинного будівництва.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 02 березня 2021 року та від 12 травня

2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Черкаської міської ради,

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування; за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Укрсоцбанк» та служба у справах дітей Черкаської міської ради, про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на майно призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 вересня 2008 року (а. с. 7, т. 1).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися 18 листопада 2008 року до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті дочки - ОСОБА_6 , що підтверджується довідками державного нотаріуса від 24 жовтня 2014 року та відомостями із спадкової справи (а. с. 9, 10, т. 1).

Постановою нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А. від 12 листопада 2014 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , автомобілі Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску, промислову будівлю в АДРЕСА_3 , що залишилося після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8, т. 1).

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2020 у справі

№ 2-2371/11 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_3 02 грудня 2008 року звертався до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини - ОСОБА_6 , що підтверджується відомостями із спадкової справи (а. с. 68, т. 1).

ОСОБА_4 в силу частини четвертої статті 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 .

Отже на час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції спадкоємцями після її смерті є: ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_2 (мати).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , який належав їй на підставі договору дарування будинку від 24 жовтня

2000 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (а. с. 35, т. 1).

Належність вказаного будинку ОСОБА_6 також підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно

від 13 травня 2015 року (а. с. 61-62, т. 1).

Вказане домоволодіння на день відкриття спадщини складалося із житлового будинку літ. «А-1», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «б», вбиральні літ. «В», гаражу літ. «Д» з оглядовою ямою, літ. о/я, погребу літ. «З», огорожі літ. № 1», воріт з хвірткою літ. «№ 2», огорожі літ. «№ 5», воріт літ. «№ 4», водоколонки літ. «З» містило самочинне будівництво, а саме: прибудову

літ. «а-2», сарай-гараж-літню кухню літ. «Ж».

Встановлено, що сторони звертались до суду з приводу визнання договору дарування удаваним та визнання спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Судом розглядалась справа № 711/4481/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання договору дарування будинку удаваним, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання договору дарування будинку дійсним та таким, що відбувся.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня

2018 року у задоволенні обох позовів відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 фактично було укладено договір купівлі-продажу, оскільки такий договір носив оплатну форму, однак суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із його безпідставності.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2018 року залишено без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області

від 03 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 22 листопада

2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_6 за життя не набула права власності на самочинно збудовані прибудови літ. «а-2» та сарай, гараж, літню кухню літ. «Ж», тому ці частини будинковолодіння не можуть входити до складу спадщини.

Також встановлено, що ОСОБА_6 , в період шлюбу, а саме 06 червня 2003 року було приватизовано земельну ділянку, площею 621,6 кв. м

по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 016106 від 06 червня

2003 року (а. с. 242, т. 1).

У період шлюбу подружжям ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 та

ОСОБА_3 ) за спільні кошти подружжя було придбано автомобіль Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_6 . Також подружжям у період шлюбу було придбано автомобіль Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й її представника ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, є особистою власністю дружини (чоловіка).

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

За змістом частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

У абзаці 1 пункту 182 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зі змінами та доповненнями, судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відповідно до статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Зазначена норма матеріального права регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі.

Відповідно до положень статей 21 24 41 Конституції України, статей 319,

358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно зі статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладену у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13 для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Аналогічна позиція висловлена й Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 552/3965/18, відповідно до якої право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало спадкодавцю

ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору дарування

від 24 жовтня 2000 року, а земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 016106 від 06 червня 2003 року, тому спадкоємці після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_12 (дочка), ОСОБА_2 (мати) мають право на спадщину, яка складається з цього домоволодіння та земельної ділянки, в рівних частках, а саме: по 1/3 частині будинковолодіння (за виключенням самочинних будівництв прибудови

літ. «а-2» та сараю, гаражу, літньої кухні літ. «Ж») та 1/3 частині земельної ділянки.

Також правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що автомобілі Daewo Lanos TF69Y та Ford Focus C307 TREND були придбані під час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Автомобіль Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 хоча і був придбаний частково за спільні кошти подружжя, а частково за кошти отримані в кредит за договором кредиту № 895/06-034-177

від 27 березня 2008 року, укладеним з ПАТ «Укрсоцбанк», і його погашення в сумі 99 269,09 грн було здійснено відповідачем ОСОБА_3 вже після смерті ОСОБА_6 , однак він був придбаний в період шлюбу і при укладенні договору кредиту ОСОБА_6 надавала письмову згоду своєму чоловіку на його укладення, тому вказаний автомобіль в силу

статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Відповідно і спадкування після смерті ОСОБА_6 відкривається лише на належні їй 1/2 частину автомобіля Daewoo Lanos ТF69Y, 2005 року випуску та 1/2 частину автомобіля Ford Focus C307 TREND, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши за ОСОБА_2 право власності на

1/3 частини спірних домоволодіння та земельної ділянки, не взявши до уваги те, що у своїх позовних вимогах вона просила визнати за нею право власності на 1/4 їх частин, є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При розгляді цієї справи, судом апеляційної інстанції правильно враховано, що на час розгляду цього спору, відповідно до рішення суду позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визнаний таким, що пропустив строк для прийняття спадщини. З огляду на це змінилася кількість спадкоємців померлої ОСОБА_6 та, відповідно, розподіл спадщини між спадкоємцями.

Доводи касаційних скарг про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у цій справі визнано право власності у порядку спадкування на спірне домоволодіння без урахування самочинних прибудов.

Інші доводи касаційних скарг у їх сукупності зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й її представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович