Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 711/1435/19

провадження № 61-17880св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила просила надати їй дозвіл на зняття з реєстрації по АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і реєстрацію їх місця проживання за адресою АДРЕСА_2 без згоди батька ОСОБА_2 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого народилося двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 . На момент звернення до суду з цим позовом шлюб із відповідачем розірвано.

У житловому будинку, в якому наразі зареєстровані діти, проживати неможливо з огляду на його аварійний стан.

З метою зняття дітей з реєстрації місця проживання та реєстрації їх за новою адресою вона звернулася до Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, однак отримала відмову у зв`язку з ненаданням батьком дітей ОСОБА_2 згоди на зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання дітей за новою адресою.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою місця реєстрації їх матері у АДРЕСА_1 з моменту їх народження.

Позивач не надала докази на підтвердження того, що відповідач не надає згоди на зняття неповнолітніх дітей з реєстраційного обліку. Відтак у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2019 року скасовано та ухвалене нове рішення про задоволення позову.

Надано дозвіл ОСОБА_1 на зняття з реєстраційного обліку по АДРЕСА_1 та реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди батька ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що діти зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , однак проживають у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності їх батьку ОСОБА_2 , що визнано та не заперечується сторонами.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 22 лютого 2019 року, складеного начальником відділу захисту прав дітей та головним спеціалістом відділу захисту прав дітей Служби в справах дітей Черкаської міської ради, у будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані діти, не створено належних умов для проживання дітей у зв`язку з його незадовільним технічним станом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Оскільки неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , відмова відповідача у наданні згоди на реєстрацію місця проживання дітей за вказаною адресою є протиправною.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року і залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що позивач надала суду завідомо неправдиву інформацію про те, що діти проживають у квартирі АДРЕСА_4 . На сьогодні він не проживає у вказаній квартирі та був зареєстрований у ній в період з 28 серпня 2002 року по 04 липня 2019 року.

Відтак, оскільки у спірній квартирі ніхто з батьків неповнолітніх дітей не проживає, відсутня можливість зареєструвати їх місце проживання у ній.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

29 жовтня 2019 року справа № 711/1435/19 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 2005 року, в якому народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 .

Як вбачається з будинкової книги, ОСОБА_5 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 18 серпня 2006 року, а ОСОБА_6 - з 12 грудня 2016 року.

Згідно з актом опитування сусідів № 071 від 30 січня 2019 року, неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають у квартирі АДРЕСА_4 з народження.

Відповідно до акту обстеження умов проживання № 52 від 22 лютого 2019 року за підписом начальника відділу захисту прав дітей Черкаської міської ради та головного спеціаліста відділу захисту прав дітей Черкаської міської ради у будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з незадовільним технічним станом, руйнуванням будинку, проблемами з водовідведенням та водопостачанням не створені належні умови для проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначено, що ОСОБА_1 та діти зареєстровані у вказаному будинку, однак в ньому не проживають.

Відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 25 лютого 2019 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

23 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із заявами про зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

24 січня 2019 року Управлінням з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з огляду на відсутність згоди батька дітей.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцемпроживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного із них, з ким вона проживає.

У разі спору про місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з частиноючетвертою статті29 ЦК України місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного із з них, з ким вона проживає.

Відповідно до статті160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» зняття із реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Згідно зі статттею10 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила).

Відповідно до пункту11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення в заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Згідно з пунктом26 Постанови зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника за формою з додатком 11.

Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого із батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого із батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства» (Преамбула Закону).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Встановивши, що діти сторін - сини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з народження проживають за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , в якому вони зареєстровані, знаходиться в незадовільному технічному стані, а відтак є непридатний для проживання, з урахуванням того, що батько дітей не надає згоду на зняття з реєстраційного обліку та реєстрацію дітей за адресою їх місця проживання, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, з метою якнайкращого забезпечення інтересів неповнолітніх дітей дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що на сьогодні він не проживає у квартирі АДРЕСА_4 , знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою, відтак відсутня можливість зареєструвати місце проживання у вказаній квартирі неповнолітніх дітей, оскільки жоден з батьків у ній не зареєстрований з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 та був знятий з реєстрації за вказаною адресою під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук