Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 711/2364/19

провадження № 61-7939 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: державне підприємство «Сетам», приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович, ОСОБА_2 ;

треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника - адвоката Сизька Бориса Борисовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Бондаренко С. І., Сіренко Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом додержавного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного виконавця Бурмаги Є. А., ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), ОСОБА_4 , про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року у справі № 695/993/15-ц стягнуто з нього на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму заборгованості за кредитним договором № 2301/0508/88-997 від 06 травня 2008 року в розмірі 1 060 106,69 грн.

19 листопада 2018 року приватний виконавець Бурмага Є. А. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57725120 з виконання виконавчого листа № 695/993/15-ц від 26 січня 2016 року, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з нього 1 060 106,69 грн.

04 лютого 2019 року в результаті примусового виконання виконавчого провадження було здійснено продаж квартири АДРЕСА_1 на електронних торгах, проведених ДП «Сетам», оформлених протоколом проведення електронних торгів № 386415 від 04 лютого 2019 року, переможцем яких визнано ОСОБА_2

21 лютого 2019 року приватним виконавцем Бурмагою Є. А. складено акт про реалізацію предмета іпотеки, проведені електронні торги (аукціон).

Вважав, що реалізація належного йому майна проводилась із порушенням норм діючого законодавства та порядку проведення електронних торгів, на підставі чого електронні торги мають бути визнані недійсними.

Вказував, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 на час проведення електронних торгів є Черкаське відділення ВАТ «Сведбанк», а тому ТОВ «Кредитні ініціативи» не могло задовольняти свої вимоги у порядку реалізації предмета іпотеки.

Крім того, відповідачами порушено порядок проведення прилюдних торгів, оскільки його не було повідомлено про день, час і місце їх проведення та про початкову ціну продажу майна, що позбавило його можливості рецензування оцінки і призвело до продажу майна на невигідних для нього умовах та порушило право викупити спірного майна.

Звіт про оцінку квартири АДРЕСА_1 не відповідає вимогам законодавства щодо оцінки майна і майнових прав, тому його використання при проведенні оспорюваних електронних торгів є неправомірним.

Зазначав, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На час проведення оспорюваних торгів на квартиру був накладений арешт згідно ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року у справі № 695/319/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними електронні торги від 04 лютого 2019 року з продажу квартири АДРЕСА_1 а також визнати недійсними і скасувати протокол з проведення електронних торгів № 386415 від 04 лютого 2019 року та акт про реалізацію предмета іпотеки, проведені електронні торги (аукціон) від 21 лютого 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року та додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підстави для задоволенні позову. Факт набуття ТОВ «Кредитні ініціативи» прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 06 травня 2008 року, укладеним між банком і ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , встановлено, зокрема, судовими рішеннями у справі № 695/993/15-ц, а тому відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню. Невнесення інформації до державного реєстру іпотек про зміну іпотекодержателя не змінює обсягу його прав, а державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя. Відсутність відомостей про зміну іпотекодержателя не тягне за собою недійсність права вимоги та не може свідчити про те, що договір про відступлення права вимоги є неукладеним.

Посилання позивача на порушення порядку публікації оголошень про проведення електронних торгів у місцевих друкованих ЗМІ спростовуються наданими відповідачем доказами публікації оголошень в газетах «Нова доба» та «Черкаський край» про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , повідомленням про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів від 08 січня 2019 року № 223/18-18-19.

Також судом встановлено, що за адресою боржника, вказаною у виконавчому листі, яка співпадає з місцем реєстрації ОСОБА_1 , 22 грудня 2018 року рекомендованим листом направлено результати оцінки майна, що підтверджується поштовою квитанцією від 22 грудня 2018 року з ідентифікатором 1800197910593, роздруківкою інформації з сайту ПАТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення з повідомленням, що відправлення вручено адресату особисто 24 грудня 2018 року. Вказане свідчить про те, що боржник був обізнаний про проведення електронних торгів та оцінку іпотечного майна, за якою його виставляють на продаж, та, відповідно, мав можливість висловити свою незгоду з такою оцінкою, що ним зроблено не було.

Позивач не надав доказів порушення процедури проведення електронних торгів, а також не зазначив, в чому саме полягає порушення його прав реалізацією на електронних торгах спірної квартири, яку він вважає спільною сумісною власністю подружжя, при цьому ОСОБА_3 електронні торги, акт опису і арешту майна та передачу його на торги, а також дії приватного виконавця Бурмаги Є. А. не оскаржувала. Відповідно до заяви від 06 травня 2008 року надала згоду на передачу в іпотеку спірної квартири її чоловіком ОСОБА_1 .

Суд відхилив доводи позивача про те, що у ДП «Сетам» були відсутні підстави для проведення торгів за наявності ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року про накладення арешту у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. При цьому суд зазначив, що квартира АДРЕСА_1 була передана на реалізацію ДП «Сетам» на підставі заявки приватного виконавця Бурмаги Є. А. про реалізацію арештованого майна від 03 січня 2019 року, тобто до постановлення судом ухвали від 29 січня 2019 року про накладення арешту. Доказів направлення вказаної ухвали приватному виконавцю Бурмазі Є. А. та ДП «Сетам» або в органи державної виконавчої служби для виконання, суду не надано, а тому у ДП «Сетам» були відсутні підстави для зупинення електронних торгів.

Також суд зазначив, що наявність ухвали суду про забезпечення позову без звернення її до виконання в органи державної виконавчої служби стягувачем, без доведення і повідомлення орган державної виконавчої служби та організатора електронних торгів про наявність такої заборони, не свідчить про незаконність проведених електронних торгів і їх недійсність. При цьому суд посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 607/6096/17.

Судом врахована також позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, відповідно до якої іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову (пункт 40).

Позивачем не доведено, що ДП «Сетам» на момент проведення торгів перебував у правовому режимі обмеження суб`єктивних прав та не мав права проводити електронні торги.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що встановлені судом першої інстанції обставини не свідчать про наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 внаслідок проведення електронних торгів. Отже, наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними позивачем не доведено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_3 та її представник - адвокат Сизько Б. Б. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року йухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначали неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16, постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 359/3506/16, від 22 січня 2020 року у справі № 373/101/18, від 30 жовтня 2019 року у справах № № 303/1323/17, 596/1702/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 509/2220/14, від 12 червня 2019 року у справі № 569/16312/17 тощо, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявники вказували на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 711/2364/19 із Придніпровського районного суду м. Черкаси.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не врахували, що станом на дату проведення електронних торгів та складення відповідного протоколу від 04 лютого 2019 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно вже був внесений запис про обтяження № 30075565, а саме про заборону вчинення реєстраційних дій та накладення арешту на підставі ухвали суду від 29 січня 2019 року.

Суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 359/3506/16-ц та від 22 січні 2020 року у справі № 373/101/18, відповідно до яких накладення арешту на майно є перешкодою для його реалізації.

Також суди залишили поза увагою той факт, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 на час проведення електронних торгів було Черкаське відділення ВАТ «Сведбанк», а тому ТОВ «Кредитні ініціативи» не могло задовольняти свої вимоги у порядку реалізації предмета іпотеки. Докази про відступлення прав вимоги між ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» за іпотечним договором від 06 травня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні та такі докази судами попередніх інстанцій не досліджувались.

Судами не враховано, що спірна квартира є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відчуження належної позивачу частки у спільному майні на електронних торгах без згоди ОСОБА_3 є порушенням її прав як співвласника вказаного майна.Крім того, на час проведення електронних торгів на спірну квартиру був накладений арешт згідно ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року у справі № 695/319/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Реалізація предмета іпотеки на електронних торгах відбулась за ціною, 497 700 грн, яка є значно нижчою від ціни предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі, а саме 1 847 237,16 грн (67 000 дол. США).

Доводи осіб, яка подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ДП «Сетам» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

У відзиві ОСОБА_2 зазначив, що не погоджується з касаційною скаргою, вважає її безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - законними й обґрунтованими. Просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 06 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2301/0508/88-997, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 50 000 дол. США.

Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 2301/0508/88-997 від 06 травня 2008 року забезпечувалося іпотекою, предметом якої є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

У порушення умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 березня 2015 становила 1 060 106,69 грн.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року у справі № 695/993/15-ц стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 2301/0508/88-997 від 06 травня 2008 року у розмірі 1 060 106,69 грн.

З мотивувальної частини рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року убачається, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу. Цього ж дня ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклало договір факторингу із ТОВ «Кредитні ініціативи». За вказаними договорами факторингу до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшли права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, зокрема, і за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .

На виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 695/993/15-ц від 26 січня 2016 року, а 19 жовтня 2018 року

приватним виконавцем Бурмагою Є. А. винесено постанову про відкриття виконавче провадження № 57725120 з виконання виконавчого листа.

19 листопада 2018 року в межах здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем Бурмагою Є. А. накладено арешт на арешт на все нерухоме майна боржника ОСОБА_1 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про обтяження № 28985885 (спеціальний розділ).

03 січня 2019 року згідно заявки приватного виконавця Бурмаги Є. А. щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів квартира АДРЕСА_1 передана на реалізацію до ДП «Сетам».

ДП «Сетам» було здійснено сповіщення про майбутні торги в засобах масової інформації, що підтверджується копіями публікацій оголошень про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 в газетах «Нова доба» та «Черкаський край», повідомленням про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів від 08 січня 2019 року № 223/18-18-19 (а. с. 9-10, 11-12, 13, т. 2).

Крім того, за адресою боржника, вказаною у виконавчому листі, яка співпадає з місцем реєстрації ОСОБА_1 , 22 грудня 2018 року рекомендованим листом направлено результати оцінки майна, що підтверджується поштовою квитанцією від 22 грудня 2018 року з ідентифікатором 1800197910593, роздруківкою інформації з сайту ПАТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення з повідомленням, що відправлення вручено адресату особисто 24 грудня 2018 року (а. с. 187, т. 1).

04 лютого 2019 року відбулися електронні торги з продажу вказаної квартири, за результатами проведення яких 04 лютого 2019 року був складений протокол № 386415, згідно якого переможцем торгів стала ОСОБА_2

21 лютого 2019 року приватним виконавцем Бурмагою Є. А. складено акт про реалізацію предмета іпотеки та про проведені електронні торги, у якому зазначено, що розрахунок за придбане майно переможцем торгів ОСОБА_2 проведено повністю.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 4 10 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1 8 Конституції України).

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 вказано, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку проведення торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відтак, до предмета доказування в цій справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерством юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 в редакції, чинній на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок № 2831/5).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону України «Про іпотеку» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а в разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів, та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Обов`язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, в тому числі, іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено також у пункті 2 розділу VII Порядку № 2831/5.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19).

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що ОСОБА_1 був обізнаний, що його майно є предметом іпотеки, а також про існування рішення суду про стягнення з нього заборгованості, яке набрало законної сили, та відкрите виконавче провадження щодо його виконання, жодних доказів щодо спроб погашення заборгованості позивач не надав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Судами встановлено, що відповідачем було здійснено сповіщення про майбутні торги в засобах масової інформації, що підтверджується наданими копіями публікацій оголошень в газетах «Нова доба» та «Черкаський край» про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , повідомленням про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів від 08 січня 2019 року № 223/18-18-19 (а. с. 9-10, 11-12, 13, т. 2).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Судами встановлено, що за адресою боржника, вказаною у виконавчому листі, яка співпадає з місцем реєстрації ОСОБА_1 , 22 грудня 2018 року рекомендованим листом направлено результати оцінки майна, що підтверджується поштовою квитанцією від 22 грудня 2018 року з ідентифікатором 1800197910593, роздруківкою інформації з сайту ПАТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення з повідомленням, що відправлення вручено адресату особисто 24 грудня 2018 року (а. с. 187, т. 1).

Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позивач був обізнаний про проведення електронних торгів та оцінку іпотечного майна, за якою його виставляють на продаж, та, відповідно, мав можливість висловити свою незгоду з такою оцінкою.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено правовий висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно вимог частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Боржник у цій справі не оскаржив відповідні дії приватного виконавця та результати визначення вартості майна.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обгрунтовано відхилили доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо неправомірності результатів оцінки майна, яка не спростована належними та достовірними доказами.

Надаючи оцінку доводам заявника про те, що у ДП «Сетам» були відсутні підстави для проведення торгів за наявності ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року про накладення арешту у справі № 695/319/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суди а посилалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, відповідно до якої іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову (пункт 40).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що накладення арешту на квартиру позивача не може бути перешкодою для задоволення вимог іпотекодержателя цієї квартири за рахунок забезпеченого майна, враховуючи, що відповідне право у цієї особи виникло раніше, ніж накладений судом арешт, який при цьому був накладений судом вже після передання державним виконавцем майна на реалізацію ДП «Сетам» шляхом проведення електронних торгів.

Судами також враховано, що іпотечним майном - квартирою АДРЕСА_1 забезпечувалось виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 травня 2008 року. Вказане майно передано приватним виконавцем Бурмагою Є. А. на реалізацію до ДП «Сетам» шляхом проведення електронних торгів в порядку виконання судового рішення про стягнення зі ОСОБА_1 кредитної заборгованості.

Встановивши вказані обставини, а також те, що ОСОБА_3 надавала згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , набутої ними під час шлюбу, суди дійшли обґрунтованих висновків, що у виконавчому провадженні правомірно було реалізоване спільне майно подружжя, яке перебувало в іпотеці для забезпечення виконання кредитних зобов`язань, які виникли в інтересах сім`ї даного подружжя, що підтверджується відповідною заявою дружини позичальника за кредитним договором - ОСОБА_3 , засвідченою нотаріально (а. с. 136 зворот, т. 3).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини не свідчать про наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 внаслідок проведення електронних торгів. Отже, наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними позивачем не доведено.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не є заставодержателем іпотечного майна та за вказаним товариством не обліковується державна реєстрація іпотеки на це майно, були предметом дослідження судами попередніх інстанції, які їх обгрунтовано спростували.

Так, судами встановлено, що факт набуття ТОВ «Кредитні ініціативи» прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 06 травня 2008 року, укладеним між банком і ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , встановлено, зокрема, судовими рішеннями у справі № 695/993/15-ц, а тому відповідно до частини статті 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16, постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 359/3506/16, від 22 січня 2020 року у справі № 373/101/18, від 30 жовтня 2019 року у справах № № 303/1323/17, 596/1702/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 509/2220/14, від 12 червня 2019 року у справі № 569/16312/17, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (стаття 89 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника - адвоката Сизька Бориса Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович