№ 711/5269/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 711/5269/18

провадження № 61-12331 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Огородній Андрій Борисович;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суд м. Черкаси від 02 квітня 2019 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2001 року по травень 2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2010 року із ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 грудня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказувала, що відповідач не сплачує аліменти, станом на 15 червня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 66 291,50 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 31 337,73 грн

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суд м. Черкаси від 02 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) в розмірі 31 337,73 грн за прострочення протягом часу з 01 квітня 2013 року по 01 червня 2018 року сплати аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах від 15 червня 2018 року, виданої державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Придніпровський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області) Дьо Л. С., заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 66 291,50 грн за період часу з квітня 2013 року по червень 2018 року включно.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні скарги на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Зокрема, відмовлено й у скасуванні розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 .

Дослідивши надані докази, суд першої інстанції погодився із розрахунком позивача про те, що за період із квітня 2013 року по травень 2018 року загальний розмір неустойки становить 497 189,65 грн. Враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом позову по даній справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів, а тому суд першої інстанції неправильно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження. Посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 274, пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановив нове рішення.

Апеляційний суд погодився із розрахунком розміру пені по аліментах. Оскільки позивач у своєму позові просила стягнути із відповідача неустойку у розмірі 31 337,73 грн, що значно менше від розрахунку, який повинен застосовуватися по даній справі, враховуючи принцип диспозитивності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів у вказаному позивачем розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неповноти судової перевірки та невідповідності висновків суду обставинам у справі суд апеляційної інстанції вважав безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 711/5269/18 із Придніпровського районного суд м. Черкаси.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини у справі та надані докази, не врахували незаконність дій виконавчої служби щодо неправильного нарахування суми боргу по аліментах при виконанні рішення суду, що стало наслідком безпідставного стягнення пені.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи скарги є безпідставними, не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 із квітня 2013 року перестав сплачувати аліменти, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої державний виконавець визначив правильно. Відповідач ухилявся від сплати аліментів, хоча є працездатним. Висновки апеляційного суду є помилковими, оскільки ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, а тому суд першої інстанції правильно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 вересня 2001 року по 19 травня 2009 року.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2010 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів та заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного судового рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси 28 січня 2010 року видано виконавчий лист, який передано на примусове виконання через Придніпровський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. 30 січня 2010 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

У грудні 2013 року позивач зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах від 15 червня 2018 року, виданої державним виконавцем Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Дьо Л. С., заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 66 291,50 грн за період часу з квітня 2013 року по червень 2018 року включно.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні скарги на дії, бездіяльність, рішення державного Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Зокрема, відмовлено й у скасуванні розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2010 року з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 на утримання дочки стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів та заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах від 15 червня 2018 року, виданої державним виконавцем Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Дьо Л. С., заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 66 291,50 грн за період часу з квітня 2013 року по червень 2018 року включно.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні скарги на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Зокрема, відмовлено й у скасуванні розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 .

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність підстав вважати, що державним виконавцем неправильно здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, на який позивачем і нараховано неустойку (пеню).

Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, визначивши розмір пені із наведенням відповідного розрахунку, врахувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на стягнення пені у зазначеному розмірі.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зробив наступні висновки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Статтею 181 СК України визначено, що аліменти - це кошти на утримання дитини.

Предметом позову по даній справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Із вказаного слідує, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів. Тому суд першої інстанції неправильно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про порушення норм процесуального права судом першої інстанції, щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження із посиланням на положення пункту 1 частини четвертої статті 274, пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення.

Оскільки позивачка у своїй позовній заяві просила стягнути із відповідача неустойку в розмірі 31 337,73 грн, що значно менше від розрахунку, який повинен застосовуватися по даній справі, враховуючи принцип диспозитивності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 31 337,73 грн неустойки за прострочення сплати аліментів.

Судом апеляційної інстанції враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили надані ним докази, не врахували незаконність дій державного виконавця при виконанні рішення суду щодо сплати коштів на утримання дитини, не є підставою для скасування законного й справедливого рішення апеляційного суду, оскільки ці обставини були предметом дослідження під час розгляду справи, що підтверджено й ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції у зв`язку із порушенням норм процесуального права та прийняв постанову, яка відповідає вимогам закону, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара