Постанова

Іменем України

 

19 січня 2022 року

м. Київ

 

справа № 711/679/21

провадження № 61-18434св21

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

 

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

 

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2021 року в складі судді: Кондрацької Н. М., та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,

 

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

 

27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

 

Позов мотивований тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2012 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

 

02 квітня 2012 року відкрито виконавче провадження № ВП32015051 з примусового виконання рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 29 березня 2012 року у справі № 2/2314/1070/2012.

 

Позивачка вказувала, що згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 19 січня 2021 року, виконаного державним виконавцем, станом на 01 червня 2019 року борг ОСОБА_2 складає 46 428,93 грн. Станом на 31 грудня 2020 року заборгованість по аліментах складає 72 831,71 грн. Посилаючись на вимоги статті 196 СК України, яка передбачає відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, ОСОБА_1 вважала, що із відповідача на її користь підлягає стягненню пеня за період з вересня 2019 року по березень 2020 року.

 

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню на заборгованість по аліментах на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з вересня 2019 року по березень 2020 року в сумі 39 795,88 грн.

 

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

 

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

 

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню на заборгованість по аліментах на утримання сина ОСОБА_5 , 2005 року народження, за період з вересня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 37 391,65 грн.

 

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до розрахунку складеного головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко М. В. від 19 січня 2021 року № 3077, на 01 червня 2019 року заборгованість по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_2 становить 46 428,93 грн, а станом на 01 грудня 2020 року становить 72 831,71 грн.

 

Суд першої інстанції вказав, що при здійсненні розрахунку пені враховує положення частини першої статті 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня. За липень, серпень та вересень 2019 року сума аліментів, яка підлягала стягненню, становить 2 127,25 грн за кожен з указаних місяців, у графі сплати боржником аліментів зазначено нуль гривень, за жовтень та листопад 2019 року нараховано по 2 523,50 грн аліментів, у графі сплати за жовтень 2019 року вказано нуль грн, а за листопад 2019 року - 5 000,00 грн. Відповідно до квитанцій, що додані відповідачем до відзиву та містяться у матеріалах справи, де платником вказано відповідача ОСОБА_2 , отримувач: Придніпровський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області, призначення платежу: аліменти для ОСОБА_1 , перерахування коштів були здійснені відповідачем 18 липня 2019 року у розмірі 1 000 грн, 19 серпня 2019 року - 1 000 грн, 18 вересня 2019 року - 1 000 грн, 21 жовтня 2019 року - 1 000 грн та 10 листопада 2019 року - 1 000 грн, що в загальній сумі складає 5 000 грн.

 

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи письмові докази та надані пояснення сторін у судовому засіданні, приймає та оцінює вказані квитанції як докази часткової сплати аліментів за ті місяці, за які за розрахунком ДВС відсутня сплата аліментів за період з липня 2019 по листопад 2019 року, по 1 000,00 грн за кожен місяць, які були зараховані державним виконавцем одним платежем у розмірі 5 000,00 грн у листопаді 2019 року.

 

Розрахунок заборгованості по пені за несвоєчасну сплату аліментів, враховуючи уточнені позовні вимоги виглядає таким чином: пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2019 року: (2 427,25 грн-1 000,00 грн) х 1% х 474 дні = 6765,16 грн; пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2019 року: (2 523,50 грн-1 000,00 грн) х 1% х 443 дні = 6 749,10 грн; пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2019 року: 1 523,50 х 1% х 382 дні = 5 819,77 грн; пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2020 року: 1 272,50 грн х 1% х 351 день = 4 466,47 грн; пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2020 року: 1 272,50 х 1% х 322 дні = 4 097,45 грн; пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2020 року: 2 472,50 х 1% х 291 день = 7 194,98 грн. Всього сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2019 року по 31 березня 2020 року становить 35 092,93 грн.

 

Суд першої інстанції звернув увагу, що хоча представник позивача в уточнених позовних вимогах просить стягнути пеню за період з вересня 2019 року по березень 2020 року, проте у своїх розрахунках не враховує сплату в листопаді 2019 року. Розглядаючи справу, відповідно до статті 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог та вимог сімейного законодавства, за здійсненими підрахунками суду, розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів за вказаний період становить 35 092,93 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

 

Короткий зміст постанови апеляційного суду

 

Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2021 року залишено без змін.

 

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем, станом на 01 червня 2019 року заборгованість по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_2 становить 46 428,93 грн, а станом на 01 грудня 2020 року становить 72 831,71 грн. Наданий державним виконавцем розрахунок про наявний розмір заборгованості за аліментами ОСОБА_2 в установленому законом порядку не оскаржувався та його дані не спростовані. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Судом першої інстанції перевірено наданий позивачкою розрахунок заборгованості неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, та з урахуванням оціненої судом сукупності доказів проведено розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів з урахуванням положень статті 196 СК України.

 

Аргументи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції усталеної практики у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, не можна вважати обґрунтованими, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було враховано відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду в частині правильного обрахунку розміру пені. Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих позивачем, і зробив аргументований висновок про наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

 

Аргументи учасників справи

 

12 листопада 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, що підписана представником  ОСОБА_3 , в якій просив: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким визначити до стягнення з відповідача неустойку (пеню) на заборгованість за аліментами за період з вересня 2019 року по березень 2020 року в розмірі 100% заборгованості за аліментами за цей період, а саме 9 491,75 грн.

 

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач обрав такий підхід, за якого просив стягнути неустойку на заборгованість лише за частину періоду стягнення аліментів (з вересня 2019 по березень 2020 року), при цьому для обмеження максимального розміру неустойки використав сукупний розмір заборгованості за аліментами станом на грудень 2020 року, тобто за весь час стягнення аліментів. Обраний позивачем підхід дозволяє розбити весь час, протягом якого стягуються аліменти, на декілька періодів, нарахування неустойки на заборгованість за кожен із яких окремо обмежуватиметься 100 відсотками сукупного розміру заборгованості за весь час стягнення аліментів. І за такого підходу відбувається зловживання правами, за якого попри норму статті 196 СК України можливо досягнути кількаразового стягнення неустойки в розмірі 100 відсотків сукупного розміру заборгованості за весь час стягнення аліментів. При цьому найкраще такий підхід проілюстрований первісною позовною заявою, де розраховано неустойку на заборгованість фактично з червня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 75 266,78 грн, після чого обмежено ціну позову 100 відсотками заборгованості на грудень 2020 року у розмірі 72 831,71 грн.

 

Зазначає, що у разі використання підходу, обраного позивачем у цій справі, поєднання нарахування пені на заборгованість з вересня 2019 року по березень 2020 року (як у кінцевому варіанті заяви про зменшення позовних вимог) та використання при цьому сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на грудень 2020 року (за період 2012 - 2020 роки) як максимальної межі неустойки, не відповідає змісту частини першої статті 196 СК України. Позивач обрала період заборгованості для розрахунку пені (згідно останньої редакції позовних вимог) з вересня 2019 року по березень 2020 року. При цьому, для правильно застосування статті 196 СК України слід враховувати не сукупний розмір заборгованості із початку стягнення аліментів по березень 2020 року (61 329,71 грн), а розмір заборгованості за період з вересня 2019 року по березень 2020 року.

 

Зазначає, що обмежувальний розмір пені має становити сукупну заборгованість саме за ці місяці: 2 427,25 грн за вересень 2019 року (згідно розрахунку державного виконавця), а з урахуванням того, що судом першої інстанції встановлено фактичну сплату 1 000,00 грн, яка не була врахована державним виконавцем, то заборгованість має становити 1 427,25 грн; 2 523,50 грн за жовтень 2019 року (згідно розрахунку державного виконавця), а з урахуванням того, що судом першої інстанції встановлено фактичну сплату 1 000,00 грн, яка не була врахована державним виконавцем, то заборгованість має становити 1 523,50 грн; 1 523,50 грн за грудень 2019 року; 1 272,50 грн за січень 2020 року; 1 272,50 грн за лютий 2020 року; 2 472,50 грн за березень 2020 року. Отже, розмір заборгованості за вересень 2019 року - березень 2020 року (не враховуючи листопаду 2019 року, в якому заборгованість відсутня) має становити: 1427,25 + 1523,50 + 1523,50 + 1272,50 + 1272,50 + 2472,50 = 9 491,75 грн.

 

Рух справи

 

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2021 року.

 

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

 

Межі та підстави касаційного перегляду

 

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

 

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

 

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2021 рокувказано, що:

            аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню;

            наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

 

Фактичні обставини

 

Суди встановили, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

 

На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист і постановою старшого державного виконавця Придніпровського ВДВС Черкаського міського управління юстиції від 02 квітня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 32015051.

 

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем, станом на 01 червня 2019 року загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_2 становить 46 428,93 грн, а станом на 01 грудня 2020 року становить 72 831,71 грн, зокрема:

            за вересень 2019 року - 2 427,25 грн;

            за жовтень 2019 року - 2 523,50 грн;

            за листопад 2019 року - 2 523,50 грн;

            за грудень 2019 року - 2 523,50 грн;

            за січень 2020 року - 2 472,50 грн;

            за лютий 2020 року - 2 472,50 грн;

            за березень 2020 року -2 472,50 грн.

 

Позиція Верховного Суду

 

У справі, що переглядається, до правових питань, які необхідно вирішити колегії суддів,відноситься:

            (а) те як враховуються часткові платежі (частковий платіж) при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди (попередній період);

            (б) що розуміється під формулюванням «не більше 100 відсотків заборгованості».

 

Щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди

 

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

 

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

 

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).

 

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

 

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

 

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

 

Аналіз вказаних норм свідчить, що:

            загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії;

положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;

в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України;

при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

 

Що розуміється під формулюванням «не більше 100 відсотків заборгованості»

 

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)

 

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

 

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

 

Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України).

 

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

 

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

 

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).

 

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

 

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

 

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

 

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

 

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що:

«правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

 

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів.

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;

стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;

при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованістьза аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

 

У справі, що переглядається:

            позивач в позові (а. с. 1-3) та заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 59) просила про стягнення пені за період з вересня 2019 року по березень 2020 року, при цьому вказувала, що до розрахунку помилково включено пеню за червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року (а. с. 59);

            сукупний поточний розмір заборгованості по аліментах станом на серпень 2019 року становив 49 878,21 грн, а станом на 01грудня 2020 року становив 72 831,71 грн (а. с. 7);

            суди при обчисленні пені не врахували, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць;

            суди при обчисленні пені не звернули увагу, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується;

суди при обчисленні пені не врахували, що прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти;

            згідно розрахунку державного виконавця сукупний розмір пені за період з вересня 2019 року по березень 2020 рокустановить 68 496,68 грн. Натомість сукупний розмір заборгованості з вересня 2019 року по березень 2020 року,на яку нараховувалася пеня, складає 17 415,25 грн. Тому з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 17 415,25 грнпені;

колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

 

Розрахунок пені по аліментах за період з вересня 2019 року по березень 2020 рокуналежить здійснювати таким чином:

 

 

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

 

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

 

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20), колегія суддів вважає, що: судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права; тому касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

 

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

 

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року скасувати.

 

Позов ОСОБА_1 доОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , 2005 року народження, за період з вересня 2019 року по березень 2020 року задовольнити частково.

 

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , 2005 року народження, за період з вересня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 17 415,25 грн.

 

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , 2005 року народження, за період з вересня 2019 року по березень 2020 року в розмірі 22 343,63 грн відмовити.

 

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

 

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                                     В. І. Крат

 

Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко

 

І. О. Дундар

 

Є. В. Краснощоков

 

М. М. Русинчук