Постанова

Іменем України

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 712/11552/23

провадження № 61-3773св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук Павло Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук Павло Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2023 року у складі судді Мірошниченко Л. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В., зареєстрований в реєстрі 20 червня 2020 року за № 6178, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк) заборгованості в розмірі 1 456 252,27 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що у вересні 2023 року від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П. В. йому надійшла постанова від 11 вересня 2023 року з примусового виконання виконавчого напису від 12 червня 2020 року № 6178.

Позивач уважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), оскільки письмової вимоги про усунення порушення він не отримував, будь-які документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис не надавались. Вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень, проте будь-яких повідомлень позивач не отримував.

Під час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріус порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, за якими стягнення заборгованості на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться у безспірному порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Соснівський районний суд м. Черкаси рішенням від 20 листопада 2023 року позов задовольнив. Визнав виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. 12 червня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 6178, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» стягнено заборгованість за кредитним договором у сумі 1 456 252,27 грн, таким, що не підлягає виконанню. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю заявлених позивачем вимог і дотриманням позовної давності.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Черкаський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» залишив без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовананезаконністю вчинення нотаріусом Баршацьким І. В. оскаржуваного виконавчого напису на кредитному договорі, укладеному між позивачем та АТ «ПУМБ» у простій письмовій формі на підставі положень Переліку, які рішенням суду визнані нечинними. Законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, АТ «ПУМБ» просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 331/427/22, від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18.

На обґрунтування вимог касаційної скарги банк зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 не передбачено надання будь-якої вимоги для одержання виконавчого напису, тому висновок судів про необхідність направлення вимоги є наслідком неправильного застосування норм права.

Висновок судів про нечинність постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/20084/14, не відповідає нормам Конституції України та Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженим наказом Мін`юсту від 31 липня 2000 року № 32/5, зареєстрованим в Мін`юсті 31.07.2001 за № 458/4679.

Позивач не спростував розрахунку заборгованості належними і допустимими доказами, не надав доказів часткового чи повного її погашення, отже, сума заборгованості позивачем не заперечувалась та є безспірною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

25 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 листопада 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5819052.

12 червня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В. вчинив виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 6178, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 1 456 252, 27 грн, з яких: 862 150, 89 грн - кредит; 594 101, 39 грн - заборгованість за відсотками; 500,00 грн - суми за вчинення виконавчого напису.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П. В. на підставі значеного виконавчого напису відкрив виконавче провадження № 63357231 і виніс постанову від 11 вересня 2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

29 січня 2021 року позивач дізнався про порушення свого права.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Перелік документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

У пункті 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Суди встановили, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 12 червня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Ураховуючи, що між банком і позивачем кредитний договір був укладений у простій письмовій формі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Також правильним є висновок судів про дотримання позивачем позовної давності, оскільки з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду законодавчо передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до незгоди з ними та трактування норм права на власний розсуд.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов