Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 712/13550/19

провадження № 61-5676св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку,

третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив: визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №1 від 05 січня 2016 року, в частині постановки його до черги на отримання житлового приміщення з 27 листопада 2015 року; зобов`язати житлову комісію Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку зарахувати його на квартирний облік на одержання жилого приміщення з урахуванням всього часу проходження служби з 11 серпня1992 року з правом на першочергове отримання жилого приміщення з 30 травня 2006 року; зобов`язати начальника КЕВ м. Біла Церква надати довідку про перебування на обліку і довідку про забезпечення житлом відповідно до рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що з серпня 1988 року по теперішній час він проходить військову службу у Збройних Силах України. За час проходження військової служби постійним житлом не забезпечувався, що підтверджується відповідними довідками з місць проходження служби.

З 11 серпня 1992 року він перебував на обліку осіб, що потребують одержання жилого приміщення, у військовій частині НОМЕР_1 м. Кам`янка-Бузька Львівської області.

При переміщенні до нового місця служби з військової частини НОМЕР_1 м.Кам`янка- Бузька Львівської області до Західного територіального управління Військової служби правопорядку (військова частина НОМЕР_2 ) м. Львів його зарахували на квартирний облік в загальну чергу на одержання жилого приміщення з 03 березня 1995 року відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 22 лютого 1995 №20, що підтверджується довідкою Львівської КЕВ від 22 вересня 2015 року №68 та витягом з протоколу №1 засідання житлової комісії Західного територіального управління ВСП від 18 січня 2005 року.

При переміщенні до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку 07 травня 2009 року він знаходився на черзі в м. Львові і був зареєстрований за місцем отримання службового житла і проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 .

При переміщенні до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку м. Черкаси він був зарахований на квартирний облік в загальну чергу на одержанняжилого приміщення з 11 серпня 1992 року, що підтверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 листопада 2015 року №8.

Відповідно наказу Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року №737 та на підставі рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 і усної вказівки начальника КЕВ м. Біла Церква його особова справа була повернута для повторного розгляду житловою комісією та його було зараховано на квартирний облік в першочергову чергу на одержання жилого приміщення з 27 листопада 2015 року, що підтверджується витягом зпротоколу засідання житлової комісії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку від 05 січня 2016 року № 1.

З 09 лютого 2016 року він переведений для подальшого проходження служби вРівненський гарнізон, де проходить службу по цей час. Довідку про перебування на черзі в Черкаському гарнізоні так і не отримав, що перешкоджає впостановленні його на чергу і порушує його конституційні права.

Оскаржуване рішення в частині постановки його в загальну чергу та внесення вчергу з правом першочергового отримання жилого приміщення з 27 листопада 2015 року прийняте з порушеннямстатті 12 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081. У зв`язку з переміщенням по військовій службі, пов`язаним з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), він має зараховуватись на облік за новим місцем служби разом з членами сім`ї зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

РішеннямСоснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 1 від 05 січня 2016 року в частині постановки ОСОБА_1 в чергу на отримання житлового приміщення з 27 листопада 2015 року.

Зобов`язано житлову комісію Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік на одержання житла з урахуванням всього часу проходження служби з 11 серпня 1992 року, на першочергове отримання житла з 30 травня 2006 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовець, який перебував на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншій місцевість), згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, зараховується на облік за новим місцем служби разом з членами його сім`ї зі збереженням попереднього часу перебування на обліку.

Пунктом 2.14 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України 30листопада 2011 року № 737 (в редакції наказу Міністра оборони України від 19червня 2014 року № 401), передбачено, що якщо військовослужбовець не перебував на обліку за одним із місць проходження військової служби, попередній час перебування його на обліку зберігається, якщо період проходження військової служби в цьому населеному пункті не перевищував шести місяців.

Встановлені пунктом 2.14 Інструкції обмеження порівняно з іншими військовослужбовцями, які не зазнали переміщення, або переміщувались по військовій службі в інший гарнізон до набрання чинності відповідними положеннями Інструкції № 737, і яким зараховується попередній стаж перебування на квартирному обліку, є обмеженням прав таких військовослужбовців та порушує принцип рівності громадян, передбачений статтею 24 Конституції України.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішенняСоснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2019 року скасованота ухвалено нове рішенняпро відмову в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії Черкаського зонального відділу та зобов`язання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати на квартирний облік. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час подання рапорту до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (05 жовтня 2015 року), ОСОБА_1 не перебував на квартирному облікуза попереднім місцем служби та період проходження військової служби в цьому населеному пункті перевищував шість місяців.

Встановивши, що рішення житлової комісії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку від 27 листопада 2015 року про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік в загальну чергу з 11 серпня 1992 року було прийняте з порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції,затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, житлова комісія Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку 05 січня 2016року правомірно вирішила поставити ОСОБА_1 на квартирний облік для отримання житлового приміщення при Черкаському зональному відділу Військової служби правопорядку в загальну чергу з 27 листопада 2015 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування рішення житлової комісії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку від 05 січня 2016 року в частині постановки його на чергу на отримання жилого приміщення з 27 листопада 2015року не доведені належними доказами, тому задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про зобов`язання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік на одержання житла з урахуванням всього часу проходження служби з 11 серпня 1992 року, на першочергове отримання житла з 30 травня 2006 року, також не підлягає задоволенню, оскільки прийняття рішення щодо зарахування військовослужбовців на квартирний облік відповідно до Порядку,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081,та Інструкції,затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737,належить до компетенції житлової комісії військової частини, тому суд не може перебирати на себе повноваження вказаного органу.

Пункт 2.14 Інструкції не визнаний неконституційними у встановленому законом порядку та був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення житловою комісією, тому безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що положення зазначеного пункту обмежує права військовослужбовців.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання начальника КЕВ м. Біла Церква надати довідку про перебування на обліку і довідку про забезпечення житлом відповідно до рішення житлової комісії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку в апеляційному порядку не оскаржувалося та Черкаським апеляційним судом не переглядалося.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду зкасаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 25лютого 2020 року та залишити в силі рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року.

У касаційній скарзі заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, викладеному у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №359/6809/17, від 20 березня 2019 року у справі №760/750/16-ц, від 10 жовтня 2019 у справі №359/1347/17, від 20 березня 2019 року № 760/750/16-ц, від 04листопада 2019 року № 362/776/19, від 01 березня 2019 року у справі №676/1650/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 725/2217/17.

Крім того, вказував на порушення норм процесуального права, що унеможливиловстановлення фактичнихобставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначав, що з часу взяття його на облік і по цей час було видано п`ять відомчих наказів Міністра оборони України, які регулюють забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями і постійно звужують його права щодо можливості отримання житла.

За весь час військової служби він не забезпечувався постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України, у нього відсутня будь-яка інша нерухомість, він проходить службу у складі Збройних Сил України та при постановці на облік у 1992 році і в подальшому завжди подавав правдиві відомості на вимогу житлової комісії.

Всі переміщення з гарнізона в гарнізон по службі здійснювались не за його власним бажанням, а виключно відповідно до рішень вищих органів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Соснівського районного суду м. Черкаси.

07 травня 2020 року справа № 712/13550/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті389 ЦПКУкраїни підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд ускладі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 безперервно проходить військову службу уЗбройних Силах України. Станом на 01 жовтня 2015 року вислуга років вкалендарному обчисленні становила 27 років 2 місяці, в пільговому обчисленні 28 років 6 місяців.

Відповідно до довідки Львівської квартирно-експлуатаційної частини району від 27 серпня 2004 №65 майор ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку увійськовій частині НОМЕР_1 з 11 серпня 1992 року зі складом сім`ї 1 особа.

Відповідно до довідки квартирно-експлуатаційного відділу м. Львів від 22 вересня 2015 року №68, полковник ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку увійськовій частині НОМЕР_2 з 03 березня 1995 року по 16 вересня 2011 року, атакож у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, з 30 травня 2006 року по 16 вересня 2011 року. Житлом за рахунок Міністерства оборони України забезпечувався; проживав у службовому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне від 30 грудня 2015року №354 полковник ОСОБА_1 не перебував на квартирному обліку у Рівненському зональному відділі Військової служби правопорядку з 01 червня 2009 року по 06 квітня 2015 року зі складом сім`ї одна особа, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень. Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.

06 квітня 2015 року позивач переведений для проходження служби до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на посаду начальника відповідного відділу.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подав рапорт до житлової комісії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про зарахування його на облік для поліпшення житлових умов у м. Черкаси, а також включення в списки на першочергове отримання житлового приміщення як учасника бойових дій.

27 листопада 2015 року житлова комісія Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку вирішила поставити на квартирний облік для одержання житлового приміщення полковника ОСОБА_1 в загальну чергу з 11 серпня 1992 року зі складом сім`ї одна особа на підставі рапорту від 05жовтня 2015 року №861.

05 січня 2016 року житлова комісія Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на підставі пунктів 2.4, 2.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, зі змінами, затвердженими наказом Міністра оборони України від 19 червня 2014 року № 401, вирішила поставити полковника ОСОБА_1 на квартирний облік для отримання житлового приміщення при Черкаському зональному відділі Військової служби правопорядку в загальну чергу з 27 листопада 2015 року зі складом сім`ї одна особа та внести в чергу зправом першочергового отримання житла, як учасника бойових дій, на підставі рапорту від 05 жовтня 2015 року №86.

Згідно довідки Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку від 03 лютого 2016 року № 347, при перевірці вхідної документації з 16 вересня 2011 року встановлено, що облікова справа полковника ОСОБА_1 вРівненський зональний відділ Військової служби правопорядку не надходила.

23 червня 2016 року житлова комісія військової частини НОМЕР_3 відмовила старшому офіцеру відділу цивільно військового співробітництва управління військової частини НОМЕР_3 полковнику ОСОБА_1 у постановці на квартирний облік в загальну чергу, а також в списки на першочергове отримання жилих приміщень, як учасника бойових дій у зв`язку з неповним наданням документів, а саме довідки про незабезпечення житлом в період проходження служби з 06 квітня 2015 року по 09 лютого 2016 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній,соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зістаттею 31 Житлового кодексу Української РСРгромадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання укористування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно достатті 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 22 Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Пункт 24 Порядку визначає, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

Згідно пункту 25 Порядку на кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформлюється облікова справа.

Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п`яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.

Пунктом 26 Порядку визначено, щовійськовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

На час подання ОСОБА_1 рапорту (05 жовтня 2015 року) та розгляду його житловою комісією Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (27 листопада 2015 року) була чинною Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.

Пунктом 2.14 вказаної Інструкції (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці, які перебуваютьна обліку, уразі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення.

У разі якщо військовослужбовець, крім військовослужбовців у військових частинах, пункти постійної дислокації яких розташовані на територіях районів проведення антитерористичної операції, а також у разі проходження військової служби у військових частинах, які були сформовані під час особливого періоду без визначення пункту постійної дислокації,не перебував на облікуза одним із місць проходження військової служби, попередній час перебування його на обліку зберігається, якщо період проходження військової служби в цьому населеному пункті не перевищував шести місяців.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт, до якого додає визначений перелік документів, в тому числі довідку (додаток 3) з останнього місця служби про перебування на квартирному обліку.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку: з 11 серпня 1992 року увійськовій частині НОМЕР_1 зі складом сім`ї 1 особа, та з 03 березня 1995 року по 16 вересня 2011 року у військовій частині НОМЕР_2 зі складом сім`ї 4 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, з 30 травня 2006 року по 16 вересня 2011 року.

Докази перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку з 17 вересня 2011року у матеріалах справи відсутні.

Згідно з витягом з послужного списку полковника ОСОБА_1 № 32 від 28березня 2018 року до переведення до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку Ковальчук О.Ф. з 07 травня 2009 року по 06квітня 2015 року проходив службу у Рівненському зональному відділі Військової служби правопорядку.

Таким чином, оскільки на час подання рапорту до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (05 жовтня 2016 року) ОСОБА_1 не перебував на квартирному обліку за попереднім місцем служби (у ІНФОРМАЦІЯ_2 ), де проходив службу більше, ніж шість місяців (з 17 вересня 2011 року по 06 квітня 2015 року), за ним відповідно до пункту 2. 14 Інструкції не зберігся попередній час перебування на військовому обліку, тому у житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні підстави для постановки його на квартирний облік взагальну чергу з 11 серпня 1992 року.

Встановивши, що рішення житлової комісії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку від 27 листопада 2015 року про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік в загальну чергу з 11 серпня 1992 року було прийняте з порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції,затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що житлова комісія Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку 05 січня 2016 року правомірно вирішила поставити ОСОБА_1 на квартирний облік для отримання житлового приміщення при Черкаському зональному відділу Військової служби правопорядку в загальну чергу з 27 листопада 2015 року.

З огляду на вказане, правильним також є висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для зобов`язання житлової комісії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік з урахуванням всього часу проходження служби з 11 серпня 1992 року з правом на першочергове отримання жилого приміщення з 30 травня 2006 року.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року усправі №359/6809/17, від 20 березня 2019 року у справі №760/750/16-ц, від 10жовтня 2019 у справі №359/1347/17, від 04 листопада 2019 року №362/776/19, від 01 березня 2019 року у справі №676/1650/16-ц, від 07листопада 2019 року у справі № 725/2217/17, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановленняінших фактичних обставин.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено здодержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду 25 лютого 2020року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. ЧервинськаСуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. КоротунМ. Ю. Тітов