Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 712/4373/15-ц

провадження № 61-19114св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк», після зміни назви АТ «ОТП Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивувало тим, що на підставі кредитного договору

№ CNL-F00/025/2007 від 21 лютого 2007 року банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 133 040 дол. США зі встановленням плаваючої процентної ставки в розмірі 5,49 % річних та FIDR з кінцевим терміном повернення до

21 лютого 2017 року. У подальшому було внесено зміни до цього кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов`язань в цей же день між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно з яким останні передали банку в іпотеку житловий будинок з прибудовами та земельну ділянку площею 588,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість із повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування у розмірі 155 510,59 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 423 567,72 грн, які добровільно погасити не погоджується.

У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з прибудовами (літ А-1) загальною площею 109,2 кв. м., гараж (літ. Д), вбиральню літ.(Г), огорожу № (1-3), замощення (літера І) та земельну ділянку площею 588,3 кв. м., кадастровий 7110136700-06-048-004, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності відповідачам на користь АТ «ОТП Банк» на суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 135111, 70 дол. США (заборгованість за тілом кредиту 88250,37 дол. США та заборгованість зі сплати процентів 46861,33 дол. США) із встановленням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів та початкової ціни - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Звернено стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з прибудовами

(літ А-1) загальною площею 109,2 кв. м., гараж (літ. Д), вбиральню літ.(Г), огорожу № (1-3), замощення (літера І) та земельну ділянку площею 588,3 кв. м., кадастровий 7110136700-06-048-004, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві власності відповідачам на користь

АТ «ОТП Банк» на суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 135111, 70 дол. США (заборгованість за тілом кредиту 88250,37 дол. США та заборгованість зі сплати процентів 46861,33 дол. США) із встановленням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів та початкової ціни - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій..

Зупинено виконання рішення суду на час дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Суд першої інстанції керувався тим, що відповідачі не виконали умови кредитного договору та не повернули кошти банку. Крім того, постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 712/758/15-ц

з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10 червня 2015 року становить за тілом кредиту 88 250,37 дол.США та за сплатою процентів 46 861,33 дол.США,

а всього 135 111,70 дол. США, а тому вимога про звернення стягнення на іпотечне майно підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд керувався тим, що позивач дізнався про порушення права 26 лютого 2010 року (зі спливу 30 календарних днів після направлення першої досудової вимоги 27 січня 2010 року) із цього часу почався сплив позовної давності для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Про відзив досудової вимоги і наступне пред`явлення такої вимоги боржнику ПАТ «ОТП Банк» відповідачів не повідомляло, тому у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на частину жилого будинку, що належить на праві власності ОСОБА_1 відмовлено.

Крім того, беручи до уваги заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності, заявлену в апеляційній скарзі, висновок експерта про те, що підпис на повідомленні суду першої інстанції про час і місце розгляду справи від 25 травня 2015 року та в заяві від 15 лютого 2017 року про відкладення розгляду справи

в суді першої інстанції виконано не самим ОСОБА_2 , а тому позовна давність з вимогою до нього теж пропущена.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2019 року АТ «ОТП Банк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що позивач дізнався про порушення права 26 лютого 2010 року (зі спливу 30 календарних днів після направлення першої досудової вимоги 27 січня 2010 року) із цього часу почався сплив позовної давності для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставним. Оскільки згідно з пунктом 1.9.2 кредитного договору у разі відкликання банком вимоги, боргові зобов`язання підлягають виконанню позичальником у розмірі, порядку та строки, що визначені цим договором. Суд встановили, що після відкликання першої досудової вимоги від 27 січня 2010 року позивач змінив строк виконання боргового зобов`язання за вказаним договором з 21 лютого 2017 року (встановленого у договорі) на 24 липня 2014 року (30 днів з дня надіслання вимоги досудової вимоги від 24 червня 2014 року).

Висновок апеляційного суду про те, що відзив досудової вимоги і наступне пред`явлення такої вимоги не вплинули на перебіг позовної давності,

є помилковим. Той факт, що про відзив досудової вимоги і наступне пред`явлення такої вимоги боржнику ПАТ «ОТП Банк» відповідачів не повідомляв не має юридичного значення, оскільки позовна давність не залежить від пред`явлення чи непред`явлення будь-яких вимог іпотекодавцям (майновим поручителям), а визначається виключно строком виконання основного зобов`язання. Отже висновок апеляційного суду щодо пропуску позовної давності не відповідає положенням статей 256 257 261 266 530 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 23 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV), оскільки позовна давність в частині боргу, стягнутого судом першої інстанції, не пропущена.

В частині задоволення заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності оскаржена постанова суду не відповідає статті 267 ЦК України, статтям 128 130 131 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 був неодноразово повідомлений належним чином судом першої інстанції про час і місце розгляду справи.

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу АТ «ОТП Банк» залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що оскільки ПАТ «ОТП Банк» 05 серпня 2010 року звернулося до суду із позовом про дострокове виконання боргових зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки, відтак позовна давність щодо вимог до нього як іпотекодавця спливла 05 серпня 2013 року, а тому позивачем пропущений строк звернення із цим позовом, оскільки його подано 07 липня 2015 року.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу АТ «ОТП Банк» залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відмови

в задоволенні позову, оскільки банк повторно звернувся до суду із пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами. Пред`явивши у 2010 році вимоги та позов до позичальника і іпотекодавців про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, звернення стягнення на предмет іпотеки, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив кінцевий строк виконання основного зобов`язання та одночасно змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами. Постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права,

є законною та обґрунтованою.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій однаково оцінили наявні

у справі докази та встановили обставини справи, відповідно до яких досудова вимога від 27 січня 2010 року була відкликана 03 грудня 2012 року, у зв`язку

з чим ця вимога не має юридичних наслідків, в тому числі для відповідачів. Належна вимога про дострокове повернення кредиту була направлена позичальнику лише 25 червня 2014 року, у зв`язку з чим строк виконання зобов`язань по кредиту змінився та був встановлений 24 липня 2014 року. Встановлені судами обставини повністю узгоджуються з пунктом 1.9.2 кредитного договору, згідно з яким в будь-який час після пред`явлення банком вимоги і до її фактичного виконання позичальником, банк має право відкликати свою вимогу. В разі такого відкликання банком вимоги, боргові зобов`язання підлягають виконанню позичальником в розмірі, порядку та строки, що визначені цим договором, якщо сторони не домовились про інше. Висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною

в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 712/758/15-ц.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» зазначило, що його доводи щодо неналежного повідомлення про розгляд справи не відповідають вимогам статті 267 ЦК України, статтям 128 130 131 ЦПК України, оскільки останній був неодноразово належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим апеляційний суд не мав права застосовувати позовну давність.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 133 040 дол. США із встановленням плаваючої процентної ставки в розмірі 5,49 % річних та FIDR з кінцевим терміном повернення до 21 лютого 2017 року.

У забезпечення виконання зобов`язанння 21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким вона поручилася перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

21 липня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» таОСОБА_3 укладено додатковий договір до кредитного договору, яким визначено новий розмір процентів, доповнено кредитний договір графіком платежів, порядком нарахування процентів, порядком повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів та порядком дострокового виконання боргових зобов`язань.

21 липня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» таОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору поруки, яким внесено зміни та доповнення до договору поруки щодо повернення основної суми кредиту, наданого боржнику та сплати процентів за користування кредитом.

У забезпечення виконання позичальником його боргових зобов`язань за кредитним договором 21 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № PCL-F00/025/2007, згідно з яким останні передали банку в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, у якому частка ОСОБА_1 становила 17/20, а ОСОБА_2 - 3/20, та земельну ділянку площею 588,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

27 січня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були направлені досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, які залишені без належного реагування.

05 серпня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

03 грудня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» на підставі підпункту 1.9.2 пункту 1.9 частини другої кредитного договору здійснив відзив досудової вимоги від 27 січня 2010 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2012 року зазначений позов залишено без розгляду.

25 червня 2014 року банк направив боржнику ОСОБА_3 досудову вимогу від 20 червня 2014 року щодо повернення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі у тридцятиденний строк із дня відправлення цієї вимоги.

Таким чином позивач змінив строк виконання боргового зобов`язання за вказаним договором з 21 лютого 2017 року (встановленого у договорі) на 24 липня 2014 року (30 днів з дня надіслання вимоги).

У січні 2015 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року

у справі № 712/758/15-ц позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2007 року № CNL-F00/025/2007 у розмірі 155 510, дол. США, що було еквівалентно 3 269 998,15 грн.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за відсотками за кредитним договором від 21 лютого 2007 року № CNL-F00/025/2007 за період з 10 червня 2012 року по 09 червня 2015 року

у розмірі 46 861,33 дол. США, що еквівалентно 1 066 324,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 01 червня 2016 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року скасовано в частині позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року змінено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2007 року в розмірі 155 510,59 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 10 червня 2015 року становило 3 269 998,15 грн.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у цій справі рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2007 року, що підлягає стягненню. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2007 року станом на

10 червня 2015 року в розмірі 135 111 дол.США.

У цій справі судами встановлено, що за змістом пункту 3.7. 2 пункту 3.7 додаткового договору від 21 липня 2009 року банк здійснює відзив досудової та інших вимог щодо повного дострокового погашення боргових зобов`язань без направлення на адресу позивальника та/чи поручителя, а також майнового поручителя письмового повідомлення щодо відзиву вимоги. Банк на підставі пункту 1.9.2. пункту 1.9. частини другої кредитного договору та підпункту 3.7.2. пункту 3.7. додаткового договору від 21 липня 2009 року належним чином

03 грудня 2012 року здійснив відзив досудової вимоги від 27 січня 2010 року

у зв`язку з чим досудова вимога є відкликаною. Крім того, 25 червня 2014 року банк направив відповідачам досудові вимоги від 20 червня 2014 року про повернення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі

у тридцятиденний строк із дня відправлення цієї вимоги, а з позовом до суду про стягнення заборгованості звернувся 20 січня 2015 року.

25 травня 2015 року ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування позовної давності.

ОСОБА_2 заявляв клопотання про застосування позовної давності тільки

в апеляційній скарзі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило

є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так

і недоговірних зобов`язань.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону № 898-IV визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні

і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону № 898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає

з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки

у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною першою статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями

з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК Україниобставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження

№ 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність

і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь

у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціюутворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися

і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Судами в цій справі, як і у справі № 712/758/15-ц, установлено, що 03 грудня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» на підставі підпункту 1.9.2 пункту 1.9 частини другої кредитного договору здійснив відзив досудової вимоги від 27 січня 2010 року, вимога щодо повернення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі позичальнику ОСОБА_3 направлена 25 червня 2014 року. Тим самим позивач змінив строк виконання боргового зобов`язання за цим договором з 21 лютого 2017 року (встановленого у договорі) на 24 липня

2014 року (30 днів з дня надіслання вимоги).

До суду із позовом у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки

ПАТ «ОТП Банк» звернулося 15 квітня 2015 року.

За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав вважати, що кредитор пропустив позовну давність щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, зміст та розмір якого відповідно до умов кредитного договору від 21 лютого 2007 року визначено судами на підставі установлених обставин у іншій справі

№ 712/758/15-ц, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що ПАТ «ОТП Банк» має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, тому зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишає в силі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ПАТ «ОТП Банк» сплачено 7 308,00 грн судового збору У зв`язку з задоволенням скарги судовий збір підлягає стягненню на користь ПАТ «ОТП Банк» з відповідачів.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на

07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року скасувати.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати на сплату судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 3 654,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати на сплату судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 3 654,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Краснощоков

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук