ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 712/468/19
провадження № 61-8360 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2019 року в складі судді Пироженка В. Д. та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року в складі колегії суддів Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, якою просила видати відносно її сина ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким:
- заборонити кривднику перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ,
- наближатися на відстань ближче, ніж 500 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за вказаною адресою,
- особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що вона разом із повнолітніми дочкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_2 проживає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 .
Син систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї, наносить тілесні ушкодження, погрожує фізичною розправою та вчиняє сварки, робить її життя нестерпним, вчиняє щодо неї фізичний, психологічний та економічний тиск, не сплачує комунальні послуги за користування квартирою, не сплачує аліменти на утримання матері, які стягуються з нього за рішенням суду.
Окрім того, постраждала вказувала, що вона зверталася до Черкаського відділу поліції й ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 01 лютого 2019 року в задоволенні заяви та видачі обмежувального припису відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності вимог заяви.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу заявника залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01 лютого 2019 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції на підставі всебічно досліджених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви та видачі обмежувального припису, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2019 року та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Указує, що висновок судів про недоведеність вимог заяви не ґрунтується на обставинах справи, відповідно до яких син постійно чинить насильство над матір`ю, що підтверджується неодноразовими зверненнями до поліції та медичних закладів.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28 серпня 1996 року № 518 ОСОБА_1 є наймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій разом із нею проживають члени сім`ї: дочка ОСОБА_3 , 1990 року народження, та син ОСОБА_2 , 1978 року народження.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 25 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про виселення відмовлено.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення відмовлено.
Між заявником та кривдником виникають конфлікти щодо спільного проживання в одній квартирі за вказаною адресою.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами щодо конфлікту з сином ОСОБА_2 та нанесення їй тілесних ушкоджень, за фактами яких вносилися відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами першої, другою статті 125 КК України (умисне нанесення легких тілесних ушкоджень), які були закриті в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.
У матеріалах справи наявні виписки та довідки з медичних установ, які підтверджують факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою, однак не містять інформації про те, що саме дії ОСОБА_2 спричинили ті чи інші стани чи ушкодження.
Відповідно до листа Міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 27 листопада 2018 року «між ОСОБА_1 і сестрою з одного боку та сином з іншого відбуваються конфлікти через різні погляди на ведення домашнього господарства, користування житловим приміщенням, побутовими приладами, які спричинені відсутністю мінімального особистого простору через те, що сім`я проживає в однокімнатній квартирі. Конфлікти тривають багато років і, як зазначила ОСОБА_1 , вона має на меті виселення сина. Налагоджувати стосунки з сином не вважає за потрібне. ОСОБА_1 уважає, що ОСОБА_2 має залишити домівку та, як дорослий чоловік, розпочати жити окремо».
У судовому засіданні суду першої інстанції допитані свідки дільничні інспектори району ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які вказали, що ОСОБА_1 постійно звертається до поліції з заявами про насильство в сім?ї, однак така інформація не підтверджується. Їй неодноразово пропонувалось вирішити даний конфлікт шляхом приватизації квартири та продажу її з можливістю вирішення питання про житло з сином, проте остання відмовилась. Вона характеризується сусідами негативно, скандальна жінка, постійно провокує ОСОБА_2 .
Допитані в судовому засіданні сусіди сторін пояснили, що ОСОБА_2 товариський, в побуті скромний, алкогольних напоїв та наркотичних засобів не вживає, активно приймає участь в благоустрої будинку. Також свідки зазначають, що в сім`ї виникають сварки, однак ніхто не бачив, щоб ОСОБА_2 бив свою матір.
На підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2013 року в справі № 712/1414/13 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти в розмірі 300 грн щомісячно.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 , яка станом на 01 жовтня 2018 року становить 18 657,51 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення відповідать зазначеним вимогам закону.
Згідно з пунктами 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
У частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19).
Установивши, що конфлікти між сторонами виникають, у тому числі, з ініціативи заявника, яка хоче виселити ОСОБА_2 із квартири, в якій вони разом проживають, систематичні звернення заявника до правоохоронних органів з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень не призвели до встановлення у визначеному законодавством порядку винуватості ОСОБА_2 у їх виникненні, ОСОБА_2 характеризується за місцем проживання як несхильна до ініціювання конфліктів особа, а також ураховуючи, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 має намір вчиняти дії, які характеризуються як домашнє насильство, й ці дії можуть поставити в небезпеку заявника, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Правильним є висновок судів про те, що сам по собі факт несплати комунальних платежів та аліментів на утримання матері, з урахуванням того факту, що ОСОБА_1 отримує пенсію та на власний розсуд розпоряджається нею, не свідчать про економічне насильство з боку сина та не є підставою для видачі обмежувального припису.
Доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 02 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук