ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 712/5434/19

адміністративне провадження № К/9901/17345/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2020 року у складі судді Пересунька Я.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., Степанюка А.Г. у справі №712/5434/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Постановою від 04 квітня 2019 року, винесеною в.о. заступника начальника Черкаської митниці ДФС Добровольським І.Б., ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ст. 485 МК України, що полягає у використанні товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, та накладено на нього штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 676 910 грн 01 коп.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови в.о. заступника начальника Черкаської митниці ДФС від 04 квітня 2019 року відмовлено.

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 14 травня 2019 року.

Як нововиявленою позивач указує ту обставину, що після ознайомлення 29 липня 2020 року його представником із матеріалами адміністративної справи № 712/5434/19, стало відомо, що при винесенні постанови від 04 квітня 2019 року митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився, а тому при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовою запискою. Проте така записка не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу, а суттєва розбіжність в сумі митних платежів у такій записці та у митній декларації ставить під сумнів правильність розрахунку розміру адміністративного стягнення у виді штрафу. Заявник зазначає, що службова записка носить лише інформативний характер і відомості зазначені в ній не повністю точні, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, поновлено позивачу строк звернення до суду із заявою від про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 14 травня 2019 року. Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 14 травня 2019 року у справі за його адміністративним позовом до Черкаської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем було подано касаційну скаргу на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 14 травня 2019 року.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №712/5434/19 є оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими, оскільки зазначені позивачем обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 361 КАС України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, нормами ст. 2 ч. 4 ст. 242 КАС України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, встановлює стаття 361 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Тобто, нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи.

Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 року у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).

Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в даній справі позивачем зазначено, що при винесенні постанови від 04 квітня 2019 року митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився, а тому при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовою запискою, яка носить лише інформативний характер і відомості зазначені в ній не повністю точні, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Тобто, позивач уважає, що такі обставини є істотними для справи та такими, що не були встановлені судом під час прийняття рішення суду від 14 травня 2019 року та не могли бути відомі останньому під час розгляд справи.

Водночас, судами попередніх інстанцій обгрунтовано враховано, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки про існування службової записки управління адміністративних митних платежів та митно-тарифного регулювання Черкаської митниці ДФС №173/23-70-19-01 від 25.03.2019 представнику позивача було відомо ще в квітні 2019 року, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с. 47). Крім того, за час перебування справи в суді позивач та його представник могли ознайомитись із її матеріалами, а до звернення до суду з указаним позовом - із матеріалами Черкаської митниці Державної фіскальної служби, які стали підставою для винесення спірної постанови від 04.04.2019, серед яких була й указана службова записка.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, а фактично є новими обставинами, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, відтак не є нововиявленими в розумінні ст. 361 КАС України.

Колегія суддів зауважує також, що не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись також нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 14 травня 2019 року.

Доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відтак, касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №712/5434/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко