Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 712/6079/18

провадження № 61-2072св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним позивом - ОСОБА_2 ,

третя особа - Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2019 року у складі судді Мельник І. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня

2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Соснівський відділ державної служби Черкаського міського управління юстиції (далі - Соснівський ВДВС Черкаського МУЮ), про стягнення заборгованості по аліментах на дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до виконавчого листа № 2-1471 від 25 лютого 1999 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси,

з відповідача стягувались аліменти на користь позивача на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого мінімуму, починаючи

з 19 лютого 1999 року і до досягнення дітьми повноліття.

Зазначала, що згідно з розрахунком, виданого старшим державним виконавцем Шемчук А. В. від 26 квітня 2018 року заборгованість за аліментами станом на

03 березня 2016 року (станом на час повноліття дітей) складає 105 065, 80 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач заборгованість не сплатив, позивач просила стягнути заборгованість по аліментах з урахуванням відсотків та індексу інфляції на підставі статті 625 ЦК України, що становить в загальній сумі 184 796,90 грн та неустойку (пеню) в сумі 4 560, 51 грн.

17 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа - Соснівський ВДВС Черкаського МУЮ, про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами, визначення розміру заборгованості та розстрочку її сплати.

Зустрічний позов, з урахуванням уточнених вимог, мотивований тим, що наданий ОСОБА_1 розрахунок заборгованості не є правильним, вірний розмір заборгованості становить 43 878, 99 грн, оскільки він сплачував аліменти, коли мав таку можливість, доручивши своїй матері як відповідальній особі та бабусі своїх внуків. З 2012 року його мати почала хворіти, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Крім того він неодноразово перебував в Чернігівській міській лікарні №2 у зв`язку з хворобою та проведенням операції. В результаті лікування йому призначено 2 групу інвалідності за загальним захворюванням до 01 червня

2015 року. В період з 29 квітня 2014 року по 31 травня 2015 року він отримував пенсію по інвалідності в розмірі 949 грн.

Вказував, що з 27 жовтня 2013 року по 31 травня 2015 року він тяжко хворів, доходів не отримував та був позбавлений можливості сплачувати аліменти.

У зв`язку з чим вважає, що наявні підстави для часткового звільнення його від сплати заборгованості по аліментам.

Крім того, він є боржником в трьох інших виконавчих провадженнях, загальна заборгованість за якими становить 626 432, 54 грн.

За таких обставин, уточнивши позовні вимоги, просив:

- частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за період із

18 червня 2013 року по 31 травня 2015 року на суму 12 808,20 грн у зв`язку

з його тяжкою хворобою за цей період та доглядом за хворою матір`ю;

- визначити розмір його заборгованості за період з 14 лютого 1999 року по

31 березня 2016 року в сумі 43 878,99 грн;

- розстрочити сплату заборгованості по аліментам в розмірі 43 878,99 грн рівними частинами протягом 30 місяців, починаючи з місяця, наступного після набрання законної сили рішення суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами в сумі 105 065, 80 грн, пеню в сумі 4 560, 51 грн, а всього 109 626,31 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості за аліментами в розмірі 105 065,80 грн, розмір якої підтверджено розрахунком державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ. Вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4 560, 51 грн суд також визнав обґрунтованою. Неправильність проведеного розрахунку заборгованості по аліментам відповідачем не доведено та не спростовано належними

і допустимими доказами.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову апеляційний суд вказав на відсутність достатніх підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам за певний період та розстрочення сплати заборгованості, оскільки позивач належних доказів для цього не надав. Значна частина заборгованості за аліментами виникла у період до 2013 року,

а обов`язок зі сплати аліментів він не виконував належним чином протягом усього строку їх стягнення. Крім того, апеляційний суд вказали, що стаття 197 СК України передбачає не обов`язок, а право суду на звільнення платника аліментів від обов`язку сплачувати аліменти.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення

і ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій

в порушення частини четвертої статті 263 ЦПК України, вирішуючи спір, не застосували частину четверту статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 4 XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі -Інструкція), що призвело до ухвалення незаконних рішень. Зазначеними нормами зобов`язано виконавця обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, однак розрахунок заборгованості, складний державним виконавцем до 01 вересня 2013 року, вказаним нормам не відповідає, оскільки обчислення заборгованості проведено не щомісячно. Застосування вказаних норм у даних правовідносинах підтверджується висновком, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18, провадження

№ 61-42802ск18, що є обов`язковим для врахування судами, однак який суди першої та апеляційної інстанцій не врахували.

Крім того, всупереч частини другої статті 197 СК України суди не взяли до уваги доводи зустрічного позову про наявність підстав для часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами в зв`язку з його хворобою за період з 01 листопада 2013 року по 31 травня 2015 року включно. Суди помилково не застосували частину першу статті 197 СК України для відстрочення сплати заборгованості по аліментам, виходячи з доводів платника аліментів про скрутне матеріальне становище. Відсутність вини у виникненні заборгованості обґрунтовує відсутністю доходів, а також тим, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів. Суди дійшли невірного висновку про те, що розписки про сплату аліментів протягом квітня 2002 року по листопад 2007 року були дійсно враховані державним виконавцем при розрахунку заборгованості.

Зміст касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами та пені, відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У березні 2010 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - залишити без змін. Вказує, що суди розглянули справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від

25 лютого 1999 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого офіційно мінімуму, починаючи з 19 лютого 1999 року і до їх повноліття.

Постановою державного виконавця Соснівський ВДВС Черкаського МУЮ від

04 березня 2008 року виконавче провадження закінчено, в зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_2

17 травня 2008 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1471 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно.

16 жовтня 2013 року виконавче провадження закінчено, у зв`язку зі зміною ОСОБА_2 місця проживання з м. Києва на м. Черкаси.

08 січня 2014 року державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ Сокотун А. Г. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1471.

Відповідно до довідки ВДВС Соснівського району Черкаського МУЮ від

14 лютого 2000 року борг по аліментам становив 13 місяців на 01 березня

2003 року, борг по аліментам на 01 вересня 2000 року становив 17 місяців,

а станом на 01 березня 2008 року становив 6315,10 грн, залишок боргу на

01 вересня 2013 року становив 90 019,78 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за аліментами від 26 квітня 2018 року, складеного державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дітей станом на 03 березня 2016 року (на час повноліття дітей) складає 105 065,80 грн, з урахуванням заборгованості станом на

01 вересня 2013 року, розмір якої становив 90 019, 78 грн.

Відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За змістом частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частинами третьою та восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі

1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження

№ 61-16670сво19) викладено висновок, що «положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише

у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів

є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

Судами встановлено, що заборгованість по аліментам на користь позивача на утримання дітей відповідачем не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ, який відповідачем не спростовано, не надано відповідачем доказів і того, що він оспорював визначені до 01 вересня 2013 року розміри заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_2 не довів підстав для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам у період з 18 червня 2013 року по 31 травня

2015 року, пені та в частині розстрочення сплати заборгованості по аліментам.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про наявність підстав для стягнення пені в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , а також про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Разом з тим суд першої інстанції належним чином не мотивував, а апеляційний суд зробив взаємовиключні висновки в частині зустрічних вимог

ОСОБА_2 також вказавши, що стаття 197 СК Українипередбачає не обов`язок, а право суду на звільнення платника аліментів від обов`язку сплачувати аліменти.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки статті 197 СК України визначає умови відстрочення, розстрочення або звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, лише за доведеності яких суд може ухвалити відповідне рішення.

Крім того суди не врахували, що відповідна заборгованість по аліментам визначена в порядку виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 1999 року про стягнення аліментів, яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Отже вимога первісного позову про її стягнення у цій справі фактично є повторною, а тому задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення

в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, в частині вимог зустрічного позову - змінити в мотивувальній частині, а в іншій оскарженій частині - залишити без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту

3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», сплачений ОСОБА_2 судовий збір пропорційно вимог первісного позову,

у задоволенні яких відмовлено, за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1 576,00 грн та касаційної скарги у розмірі 2 101,32 грн підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400 402 410 412 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2019 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами скасувати

й ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості за аліментами відмовити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені залишити без змін.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_2 у зв`язку

з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій в сумі 3 677,32 грн, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: М. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов