Постанова
Іменем України
22 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 712/6313/21
провадження № 61-3728 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Драченко Владислав Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2021 року у складі судді Романенко В. А., додаткове рішення Соснівського районного суду
м. Черкаси від 22 грудня 2021 року у складі судді Романенко В. А., постанову Черкаського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І., постанову Черкаського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І. та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 04 червня 2005 року
між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2019 року розірвано (справа № 712/5609/19). У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, ОСОБА_2 усиновив
її сина від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
що підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова
від 17 жовтня 2008 року (справа № 2-10732/08).
Подружнє життя у них не склалося. Конфлікти почали виникати після повернення ОСОБА_2 із зони проведення антитерористичної операції (військових дій) та операцій Об`єднаних сил.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2017 року (справа № 712/9401/17) стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти
на утримання синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, і до досягнення дітьми повноліття, починаючи
з 26 липня 2017 року. На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження № 59933254
з його примусового виконання.
Зазначала, що ОСОБА_2 майже не надає матеріальної допомоги
на утримання дітей, не бере участі у додаткових витратах на дітей (гуртки дітей, постійні медичні огляди, їх лікування, поїздки та оздоровлення дітей, олімпіади, придбання одягу, взуття, підручників, наймання репетиторів тощо), не піклується про них і не забезпечує їх усім необхідним для номального фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
При цьому аліменти, які перераховувались військовою частиною,
чи матеріальну допомогу, яку він перераховував на дітей, після
її надходження, примушував віддавати йому.
Вказувала, що між нею та ОСОБА_2 були усні домовленості щодо порядку та способу перерахування коштів на її картку на його потреби,
а також для придбавання продуктів харчування та ліків для його матері
та баби. Інколи він перераховував кошти, які вона знімала й згодом повертала йому, так як, із його слів, у військовій частині не було банкомата. Під час її відрядження до міста Києва просив придбавати йому військову амуніцію, одяг, взуття. У всіх цих випадках перерахування коштів мало відповідне призначення платежу.
Після її спроби розірвати шлюб у 2017 році у зв`язку з перелюбом чоловіка, ними досягнута домовленість, що він братиме участь у всіх витратах
на дітей нарівні з нею, відшкодовуватиме повністю лікування синів, вона оплачуватиме гуртки старшого сина, а він - молодшого.
Проте, ОСОБА_2 не сплачував аліменти протягом 2017-2019 років,
у зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості зі сплати аліментів (справа № 712/6228/19).
З метою врегулювання спору про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, та як виявилося, задля уникнення кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 164 КК України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей), ними була досягнута домовленість
про припинення права на аліменти для дітей та даруванням належної відповідачеві квартири на користь синів. Після цього він мав знятись
з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 , виїхати
з квартири та самостійно, кожного 15 числа місяця, з 22 травня 2019 року сплачувати аліменти на утримання дітей на їх картки у визначеному судом розмірі з призначенням платежу «аліменти за...місяць…згідно рішення суду № 712/9401/17».
Після оформлення нотаріально посвідченого договору дарування
від 21 травня 2019 року вона відкликала позовну заяву про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, однак ОСОБА_2 знову порушив домовленість та не сплачував аліменти, а тому вона повторно пред`явила виконавчий лист до примусового виконання. Із жовтня 2019 року аліменти перераховує військова частина за місцем його роботи. Заборгованість
зі сплати аліментів за період із 22 травня 2019 року по 01 жовтня 2019 року (5 місяців 10 днів) виплачено військовою частиною лише в березні
2020 року без індексації аліментів.
Згодом відповідач повернувся проживати до квартири, яку подарував синам, постійно вчиняв сварки та домашнє насильство, принижував
її та дітей, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася
до правовоохоронних органів, та, як наслідок, змушена була з дітьми орендувати інше житло. Після звільнення відповідачем квартири виявилося, що вона не придатна для проживання.
Крім того, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року у справі № 712/5977/20, за її заявою, відносно ОСОБА_2 видано обмежувальний припис, у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав на строк шість місяців, зокрема, заборонено з нею вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку чи особисто.
На її претензії щодо досудового врегулювання спору та необхідності сплати аліментів на двох дітей з 15 квітня 2020 року у збільшеному розмірі ОСОБА_2 не відреагував.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2021 року (справа № 712/9658/20) позов ОСОБА_7 (старшого сина)
до ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2
на користь повнолітнього сина ОСОБА_7 аліменти у зв`язку
з продовженням ним навчання у розмірі 2 500,00 грн, щомісячно,
з індексацією вказаної суми, починаючи з 01 жовтня 2020 року
і до закінчення ним навчання, але не більше, як до досягнення ним двадцятитрирічного віку.
ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: анамалія Арнольда-Кіарі І ст., диспластична кардіопатія, пролапс мітрального клапана сердця, кіфозна постава, деформація грудної клітини.
ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: диспластична кардіопатія, ПССТ 1 ст, дифузний зоб І ст. Відповідно
до виписок із історій хвороб, діти лікуються тривалий час, у тому числі
й стаціонарно, їх щорічне обстеження є дуже вартісним і включає в себе низку платних обстежень. Вказані обставини також встановлені судовим рішенням у справі № 712/9401/17 за її позовом до ОСОБА_2
про стягнення аліментів. Наразі діти продовжують лікування.
При цьому обидва сини, які є підлітками, проживають з нею та знаходяться на її утриманні, а це породжує додаткові витрати як на їх розвиток так і на їх утримання. У вказаних (додаткових) витратах відповідач участі не бере.
Зазначала, що ОСОБА_2 працює у головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (в/ч НОМЕР_1 , смт Оршанець) на посаді викладача Циклової комісії тактики та тактичної медицини відділу циклових комісій Центру підготовки молодших інспекторів, має достатній заробіток
від 18 600,00 грн до 25 000,00 грн на місяць, придбав мотоцикл, користується автомобілем, має пільги, його мати заміжня і фінансово забезпечена, а відтак сплата аліментів за рішенням суду на синів
не є обтяжливим для ОСОБА_2 . Натомість, вона є самозайнятою особою, її заробіток нестабільний.
Позивач указувала, що підставою для зміни розміру аліментів є: зміна майнового стану обох сторін, зміна сімейного стану обох сторін, погіршення їх із дитиною здоров`я через дії відповідача, неналежне утримання відповідачем належного синові майна, зменшення цінності й обсягу майна дитини за рахунок дій відповідача, зміна їх із сином матеріального стану через дії відповідача по відношенню до них (його значне погіршення).
Виходячи із реальних умов життя в Україні, рівня цін, уважала необхідним
і достатнім стягнення аліментів у розмірі 6 800,00 грн. Розрахунок розміру аліментів у твердій грошовій сумі включає в себе: витрати на одяг на один рік (ціни з сайту інтернет-магазину «Розетка») та інші витрати (ліки, гуртки, підготовка до ДПА, інші речі, харчування).
Крім того, зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат,
які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі
6 356,00 грн, докази понесення яких будуть подані в порядку, визначеному ЦПК України.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 6 800,00 грн, щомісячно, до 5 числа кожного місяця, починаючи з 15 квітня 2020 року і до досягнення сином повноліття, а також вирішити питання понесених нею судових витрат.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про зміну предмету позову
від 05 серпня 2021 року та повернуто їй вказану заяву.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 представником ОСОБА_2 - адвокатом Драченком В. В., заявлено, що відповідач очікує понести
у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу
у розмірі 12 000,00 грн й відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада
2021 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав відповідно до вимог статті 192 СК України для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, а саме, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів.
Суд першої інстанції уважав, що витрати, викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо),
є додатковими витратами, порядок стягнення та визначення розміру яких врегульовано статтею 185 СК України. Такі вимоги позивачем
не заявлялися.
Судом першої інстанції враховано відповідні норми СК України, судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, а також роз`яснення, надані судам у пунктах 17 і 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материснства та стягнення аліментів».
19 листопада 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В. В., про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив вирішити питання понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, надавши до заяви відповідні докази.
07 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про зменшення судових витрат, понесених відповідачем (звільнення її від сплати таких витрат) та заперечення на вищевказану заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В. В., про розподіл судових витрат, в якій просила відмовити у задоволенні зазначеної заяви
та повністю звільнити її від сплати судових витрат на правничу допомогу, понесену відповідачем.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси
від 22 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В. В., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат
на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу
у розмірі 3 000 грн.
Додаткове судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим,
що понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу
є документально підтвердженими, клопотання про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення подано в межах строку, визначеного нормами ЦПК України. Врахувавши надані представником відповідача докази, клопотання позивача про зменшення судових витрат, керуючись положеннями статей 133 137 141 270 ЦПК України, суд першої інстанції стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Районний суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що підпис
в акті наданих послуг від 17 листопада 2021 року № 1 не є підписом ОСОБА_2 , оскільки дані факти не можуть ґрунтуватися
на припущеннях.
При цьому судом ураховано прецедентні рішення Європейського суду з прав людини та усталені правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв оцінки реальності, співмірності та розумності розміру судових витрат на на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 оскаржила судові рішення районного суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко В. В., повідомив, що відповідач очікує понести у зв`язку
з розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, докази на підтвердження чого будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2021 року залишено без змін (провадження № 22-ц/821/166/22).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши природу спірних правовідносин, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності підстав для зміни розміру аліментів.
Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції від 05 серпня 2021 року про відмову в прийнятті заяви про зміну предмету позову, яка не підлягає окремому оскарженню від рішення суду і заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду, суд апеляційної інстанції враховує, що вказана заява була подана позивачем поза межами встановленого процесуальним законом строку на її подання (частина третя статті 49
ЦПК України), що й стало підставою для її повернення.
Апеляційним судом ураховано положення Конвенції про права дитини
від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), відповідні норми СК України та судову практику Верховного Суду України й Верховного Суду, а також роз`яснення, надані судам у пунктах 17 і 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материснства та стягнення аліментів».
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2021 року залишено без змін (провадження № 22-ц/821/424/22).
Постанова апеляційного суду мовована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, урахував матеріальний стан позивача, наведені нею доводи в заяві про зменшення судових витрат, а також право суду на зменшення таких витрат, а тому обгрунтовано визначив суму в 3 000,00 грн, яка є співмірною, як для позивача, так і для відповідача, й буде відповідати принципу рівноваги наданої правової допомоги. При цьому судом правильно застосовано відповідні положення чинного законодавства, які регулюють вирішення питання про розподіл судових витрат, а також враховано відповідні правові висновки Верховного Суду при вирішення цього питання.
28 лютого 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В. В., про розподіл судових витрат, в якому стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
4 100,00 грн, надавши до клопотання відповідні докази.
09 березня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_1 , в яких вона просила відмовити у задоволенні зазначеної заяви.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В. В., про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлений адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу
є необґрунтованим, а тому, врахувавши складність справи, час затрачений на надання правової допомоги, обсяг виконаних робот, апеляційний суд уважав можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача
1 000,00 грн, оскільки така сума відповідає припципу співмірності
та розумності й узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) щодо визначення критеріїв розміру гонорару.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2022 року (провадження № 6/712/64/22) у задоволенні заяви ОСОБА_1
про звільнення від сплати судових витрат відмовлено.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року (провадження № 2-р/712/2/22) у задоволенні заяви ОСОБА_1
про роз`яснення рішення Соснівського районного суду м. Черкаси
від 15 листопада 2021 року у справі № 712/6313/21 відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову, а також відмовити у задоволенні заяв представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В. В., про розподіл судових витрат.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що:
- судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду;
- необхідно відступити від висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах;
- судами порушено норми процесуального права, а саме: не досліджено зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною,
проте касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника), за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2021 року, додаткового рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2021 року, постанови Черкаського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, постанови Черкаського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року та додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2022 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі, яка є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а); справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника (підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Витребувано з Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу
№ 712/6313/21. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, неповно з`ясували та встановили обставини справи, у тому числі, на підставі недопустимих (недостовірних) доказів,
у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для зміни розміру аліментів, тим самим погіршили їх із сином матеріальне становище, й фактично вирішили спір на користь відповідача.
Судами не досліджено та не надано належної правової оцінки наявним
у матеріалах справи доказам, не здійснено запити у податкові
та правоохоронні органи щодо з`ясування реального майнового стану відповідача і джерела походження довідок, з урахуванням оприлюднених самим відповідачем відомостей про його майновий стан (декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).
Вказує, що з тексту оскаржуваних судових рішень не зрозуміло, який розмір аліментів має сплачувати відповідач із 16 квітня 2020 року (з моменту набуття повноліття старшим сином) до повноліття молодшого сина, навпаки, прослідковується повна відмова в стягненні аліментів
на утримання молодшого сина та повне припинення його права на аліменти, у тому числі й у попередньо визначеному судом розмірі.
Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями у справах: № 712/931/21 (позов ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в інтересах якого діяла вона,
як законний представник, до ОСОБА_2 про усунення перешкод
у користуванні власністю та зняття з реєстрації), № 712/9658/20 (позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання), № 712/9401/17 (її позов
до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей),
як і не зазначено підстав відхилення таких обставин.
Зазначає, що з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів
із відповідача на утримання обох синів, його матеріальний стан значно покращився, що підтверджується відповідними доказами, наявними
у матеріалах справи, тоді як, її, навпаки, істотно погіршився. До цього часу вона виплачує заборгованість подружжя.
Також акцентує на безпідставному стягненні з неї на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на відповідні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зазначає, що суди, здійснюючи розподіл
витрат на професійну правничу допомогу, не врахували, що у договорі
про надання правової допомоги від 14 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Драченком В. В., не зазначено ціну кожної окремої послуги. При цьому, відповідач, як учасник бойових дій, вже користується безоплатною вторинною правовою допомогою, яка у такому разі не підлягає відшкодуванню.
Адвокат Драченко В. В. представляє інтереси ОСОБА_2 не лише
у вказаній справі, а й в інших судових справах, тоді як наявні в матеріалах справи рахунки на оплату послуг адвоката не містять конкретизації, в якій саме справі адвокатом надавалися послуги. До того ж, підпис в актах наданих послуг вчинено не відповідачем.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу, та відповідь
на відзив
У травні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко В. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Крім того, відзив на касаційну скаргу містить вказівку про те,
що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку
з переглядом справи у суді касаційної інстанції відповідач очікує понести
в сумі 3 000,00 грн. Докази понесення вказаних витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після отримання постанови Верховного Суду.
У червні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_1 (по суті відповідь на відзив), у яких позивач підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити. Вказала, що з 18 квітня 2022 року ОСОБА_2 не виходить на зв`язок,
тому є сумніви щодо наявності в адвоката Драченка В. В. повноважень
на представлення інтересів відповідача у суді касаційної інстанції. Наголосила на необхідності звільнення її відповідно до статті 136
ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 5 та статті 8 Закону України «Про судовий збір» від судових витрат, понесених відповідачем
за касаційний перегляд справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними
чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність
за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме
в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права
та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність
у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав
на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини,
що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати
до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження
(частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального
або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них
та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192
СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу
їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду
у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів
у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13,
і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20,
від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження
№ 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази
не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 04 червня
2005 року, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси
від 24 червня 2019 року було розірвано (справа № 712/5609/19) (а. с. 44, 119-121, т. 1).
У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
(а. с. 32, т. 1). Крім того, ОСОБА_2 усиновив сина позивача від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2008 року (справа № 2-10732/08) (а. с. 33-35, т. 1).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2017 року (справа № 712/9401/17) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2
та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі
у розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 26 липня 2017 року (а. с. 116-117, т. 1). На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист (а. с. 118, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 досяг повноліття.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася, у тому числі на те, що у відповідача значно покращився майновий стан (придбав мотоцикл, користується автомобілем).
В оцінці вказаних доводів позивача, судами враховано, що: станом
на 27 липня 2021 року за ОСОБА_2 транспортні засоби серед зареєстрованих не значаться, що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Черкаській області від 29 липня 2021 року № 31/23-1276 (а. с. 185, т. 1); 21 травня 2019 року відповідач подарував належну йому
на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ,
у рівних частках по 1/2 частині кожному сину (договір дарування
від 21 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ,
й ОСОБА_1 , яка діяла як законний представник малолітнього
ОСОБА_8 ); іншого нерухомого майна, зареєстрованого
за ОСОБА_2 , немає; розмір заробітної плати ОСОБА_2
у 2021 році збільшився у середньому до 16 800,00 грн, що підтверджується довідкою Головного центру підготовки особового складу імені генерал-майора Ігоря Момота від 07 травня 2021 року № 51 (а. с. 186, т. 1).
Як зазначено вище, отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України).
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни матеріального становища ОСОБА_2 , погіршення або поліпшення здоров`я когось
із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України,
що обумовлюють можливість зміни визначеного судом розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітнього сина, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні її позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
У цілому доводи позивача про значне покращення майнового становища відповідача є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
При цьому посилання касаційної скарги про те, що суди не витребували певні докази для доведення майнового стану відповідача не узгоджуються з принципом змагальності цивільного судочинства і повноваженнями суду на витребування доказів з власної ініціативи.
Верховний Суд уважає за необхідне зауважити, що порядок стягнення аліментів, окрім норм СК України, регулюється також положеннями
статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків
не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки,
що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються касаційним судом.
Доводи касаційної скарги про те, що з тексту оскаржуваних судових рішень прослідковується повне припинення його права (неповнолітнього сина ОСОБА_3 ) на аліменти, у тому числі й у попередньо визначеному судом розмірі, є необґрунтованими, оскільки можливість припинення права
на аліменти на дитину врегульовано статтею 190 СК України, зокрема у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
У справі № 712/2130/20 рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 січня 2021 року, та постановою Верховного Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2021 року (провадження № 712/2130/20), за наслідками розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , треті особи: служба у справах дітей Черкаської міської ради, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е. А., про визнання договору дарування недійсним, у задоволенні якого було відмовлено, судами встановлено, що будь-якого посилання на те,
що договір укладений з метою припинення права на аліменти, умови договору не містять (а. с. 42-47, т. 3).
Також не заслуговують на увагу й посилання касаційної скарги про неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки фактичні обставини у наведених заявником справах, та у справі яка переглядається, є різними, а отже висновки, наведені у вказаних постановах, не є релевантними.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом,
що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Виходячи з положень статті 137 ЦПК України, принципів диспозитивності
та змагальності процесу, при вирішенні питання про стягнення витрат
на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку виключно тим обставинам щодо яких інша сторона процесу має заперечення.
Зазначене узгоджується з нормами процесуального права та практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах:
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження
№ 14-382цс19; від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року
у справі № 922/445/19.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився у цій частині суд апеляційної інстанції, виходив із того, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, клопотання про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення подано в межах строку, визначеного нормами ЦПК України, тому, врахувавши надані представником відповідача докази, матеріальний стан позивача, наведені нею доводи в заяві про зменшення судових витрат, а також право суду на зменшення таких витрат, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. При цьому суди виходили з критеріїв оцінки реальності, співмірності та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.
Також, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн, оскільки така сума відповідає припципу співмірності та розумності.
Більше того, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
є частиною гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, оскільки без особи, яка має досвід та навички професійного юриста, було б неможливо для позивача отримати позитивне рішення у справі.
Доводи касаційної скарги у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу висновків судів не спростовують,
на законність судових рішень не впливають.
Таким чином, судами під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права, як і не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести
до неправильного вирішення справи, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, а тому відхиляються Верховним Судом.
При цьому порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена
як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження
та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести
до неправильного вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,
а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, є ідентичними аргументам, викладеним нею у позовній заяві та апеляційних скаргах,
їм уже надавалася оцінка судами, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд
не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада
2021 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси
від 22 грудня 2021 року, постанову Черкаського апеляційного суду
від 22 лютого 2022 року, постанову Черкаського апеляційного суду
від 22 лютого 2022 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць