Постанова

Іменем України

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 712/9146/19

провадження № 61-8329св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., ФаловськоїІ.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року у складі судді Романенко В. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2020року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 07 липня 2019 року та 08 липня 2019 року на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію, яка є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме: «Особисто ОСОБА_4 неодноразово вже після звільнення пробував умовити ОСОБА_5 змінити свої покази та забрати свою заяву за що пропонував гроші, а зрозумівши що « ОСОБА_6 »» піде до кінця обрав тактику обливанням бруду через соцмережі.»; «...а по нашій інформації він таким чином хоче через статус учасника бойових дій уникнути відповідальності.»; «Та насправді він з перших днів переводу до ВСП в якості патрульного почав себе вести так що колеги без матюків ніяк не характеризують, він постійно на лікарняних і через військкомат отримав статус УБД».

Дата, час та адреса публікації на персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 44 хв. https://www.facebook.com/ molodet.ua/posts/2319242528153295. Дата, час та адреса публікації на персональній сторінці в соціальній інтернет-мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 16 хв. https://www.facebook.com/ molodet.ua/posts/2320284788049069.

Позивач зазначав, що в публікації 07 липня 2019 року о 23 год. 44 хв. ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 », адреса: ОСОБА_7 в коментарях до цієї публікації назвав його: « ОСОБА_8 » внаслідок чого принизив його: честь, гідність та ділову репутацію оскільки, таким чином порівняв його з особою, яка: «Страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватістю».

Відповідно до словника іншомовних слів ОСОБА_9 , слово «Дебіл» означає: «той, хто страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватий». Відповідач у своїй публікації спотворив слово «Дебіл» на « ОСОБА_8 » з метою уникнення в майбутньому відповідальності. В першу чергу слово «Дебіл» є медичним терміном. Це хворобливий стан психіки, що характеризуються загальними клінічними ознаками та застосовується до осіб, які страждають на «Дебільність» - найлегша і найрозповсюдженіша форма олігофренії. Для судової психіатрії вона має особливе значення. Це пояснюється тим, що серед інших форм олігофренії по суті лише хворі на дебільність становлять значну частину направлених на судово-психіатричну експертизу.

Позивач вважав, що опублікована неправдива та дискредитуюча інформація відповідачем 07 липня 2019 року о 23 год. 44 хв. та 08 липня 2019 року о 16 год. 16 хв. на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » була розповсюджена на своїх персональних сторінках в соціальній мережі станом на 23 год. 35 хв. 08 липня 2019 року 155 користувачами соціальної мережі «Фейсбук», та була доведена до необмеженого кола осіб, що принизило його честь, гідність та ділову репутацію, а також завдало моральної шкоди.

Позивач зазначав, що завдана йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які виникли внаслідок того, що в були доведені до необмеженого кола осіб, тільки 1 655 осіб знаходяться в друзях у відповідача на його персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » та 155 перепостів на своїх персональних сторінках в соціальній мережі, а також іншими користувачами, що збільшило поширення такої неправдивої та дискредитуючої інформації, яка була опублікована відповідачем.

Також, на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Фейсбук» ОСОБА_2 є 15 відміток «подобається», 9 коментарів.

Неправдива та дискредитуюча інформація, яка була опублікована відповідачем, принизила його ділову репутацію, оскільки відповідач зазначив: «Особисто ОСОБА_4 неодноразово вже після звільнення пробував умовити Холода змінити свої покази та забрати свою заяву за що пропонував гроші…».

Таким чином, відповідач стверджував та намагався донести думку до необмеженого кола осіб, що він займається корупцією, намагається підкупити гр. Холода, який виступав свідком у кримінальному проваджені від 05 липня 2017року, щоб він змінив покази, які ним були надані слідчому. Тобто, що він вчинив злочин передбачений статтями 386 384 385 КК України.

Позивач зазначав, що приниження ділової репутації полягало також в тому, що він є військовослужбовцем Черкаського зонального відділу ВСП, тобто органу, який підтримує правопорядок у Збройних Силах України, а така інформація, що нібито він намагався дати гроші свідку за зміну показів підриває його авторитет, як військовослужбовця який представляє військову службу із правопорядку. Також, це приниження авторитету серед знайомих, родичів та взагалі перед громадою м. Черкаси.

Крім того, відповідач поширював неправдиву інформацію про те, що позивач знаходиться «постійно на лікарняних і через військкомат отримав статус УБД». Такою неправдивою інформацією відповідач стверджував, що позивачу надали статус УБД (учасника бойових дій) після закінчення служби, оскільки через військкомат оформлюють посвідчення учасника бойових дій в тому випадку, коли військова частина не встигала оформити відповідний статус. Такими недостовірними фактами, відповідач намагався применшити його статус, як учасника бойових дій. Однак, статус учасника бойових дій йому видало Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 17 квітня 2019року із запізненням на 1 рік.

Завдання йому моральної шкоди внаслідок приниження його честі, гідності та ділової репутації посилилось тим, що відповідач ОСОБА_2 є кандидатом від 198 одномандатного виборчого округу. Тобто до його слів може прислухатися значна частина населення, яка стежить за виборчою кампанією, а також це доступ до виступів перед значною аудиторією внаслідок чого потенційні виборці можуть цікавитися біографією ОСОБА_2 та мати доступ до неправдивої та дискредитуючої інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 30000,00 грн, яка полягає не тільки у тому, що ОСОБА_2 поширив таку інформацію, як громадянин до необмеженого кола осіб, а також як кандидат у народні депутати України, що вимагає від такої особи бути більш обережнішою у своїх висловлюваннях та поширенні інформації про громадян, які в порівняні з кандидатом у народні депутати перебувають в більш незахищеному статусі та більш обмеженому доступі до медійних майданчиків та засобів масової інформації. А будь-яке таке поширення неправдивої та дискредитуючої інформації кандидатом у народні депутати України матиме вже не локальний характер, а загальнонаціональне поширення, що може викликати масові негативні коментарі у тій самій інтернет мережі, соціальній мережі « ОСОБА_3 », на місцевих та загальнонаціональних каналах. Адже статус кандидата у народні депутати України, який поширює таку інформацію неправдиву та дискредитуючу, є особа, яка користується певною довірою значної частини населення і таку інформацію будуть сприймати, як істину, як факт.

Позивач вважав, що зазначена інформація підлягає спростуванню у спосіб, яким вона була поширена.

ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка поширена ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23 год. 44хв.(адресапублікації) ОСОБА_7 та публікація 08липня 2019 року о 16 год. 16 хв. (адреса публікації) https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2320284788049069, наступного змісту: «Особисто ОСОБА_4 неодноразово вже після звільнення пробував умовити ОСОБА_5 змінити свої покази та забрати свою заяву за що пропонував гроші, а зрозумівши що « ОСОБА_6 » піде до кінця обрав тактику обливанням бруду через соцмережі.»; «...а по нашій інформації він таким чином хоче через статус учасника бойових дій уникнути відповідальності.»; «Та насправді він з перших днів переводу до ВСП в якості патрульного почав себе вести так що колеги без матюків ніяк не характеризують, він постійно на лікарняних і через військкомат отримав статус УБД».

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка поширена ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23 год. 44хв.(адресапублікації)https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2319242528153295, в коментарях до публікації 08 липня 2019 року о 02 год. 31 хв., наступного змісту: «Ось такі ж дібіли як ОСОБА_1 ».

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом трьох днів з моменту набрання рішенням законної сили двічі з інтервалом у 16 год. 32 хв., спростувати недостовірну інформацію поширену на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23 год. 44 хв. (адреса публікації) https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2319242528153295, та публікація 08 липня 2019 року о 16 год. 16 хв. (адреса публікації) https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2320284788049069, наступного змісту: «Особисто ОСОБА_4 неодноразово вже після звільнення пробував умовити ОСОБА_5 змінити свої покази та забрати свою заяву за що пропонував гроші, а зрозумівши що « ОСОБА_6 » піде до кінця обрав тактику обливанням бруду через соцмережі.»; «...а по нашій інформації він таким чином хоче через статус учасника бойових дій уникнути відповідальності.»; «Та насправді він з перших днів переводу до ВСП в якості патрульного почав себе вести так що колеги без матюків ніяк не характеризують, він постійно на лікарняних і через військкомат отримав статус УБД».

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом трьох днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію поширену на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23 год. 44хв.(адресапублікації)https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2319242528153295 в коментарях до публікації 08 липня 2019 року о 02 год.31 хв., наступного змісту: «Ось такі ж дібіли як ОСОБА_1 ».

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом трьох днів з моменту набрання рішення законної сили, видалити з своєї персональної сторінки в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: https://www.facebook.com/molodet.ua, публікацію 07липня 2019 року о 23 год. 44 хв. (адреса публікації) ІНФОРМАЦІЯ_4 та публікацію від 08 липня 2019 року о 16 год. 16 хв. (адреса публікації) https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2320284788049069.

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом трьох днів, з моменту набрання рішення законної сили, видалити з своєї персональної сторінки в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: https://www.facebook.com/molodet.ua. публікацію 07липня 2019 року о 23 год. 44 хв. (адреса публікації) https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2319242528153295 в коментарях до цієї публікації 08 липня 2019 року о 02 год. 31 хв. наступного змісту: «Ось такі ж дібіли як ОСОБА_1 ».

Заборонити ОСОБА_2 поширювати будь-яким способом про нього ОСОБА_1 недостовірну інформацію та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 000000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 березня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач здійснив власний аналіз та висловив судження, яке не можна спростувати у судовому порядку, крім того із наданих позивачем доказів вбачається лише критика та емоційна оцінка дій позивача, і при цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, що поширення зазначеної інформації завдало шкоди його діловій репутації, принизили його честь та гідність. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення оскільки вони є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 14 травня 2020 року Черкаський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідач висловив оціночні судження критика та емоційна оцінка дій позивача, які є вираженням його суб`єктивної думки і погляду, не містять фактичних даних, які можна перевірити, а отже, відповідно до статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України «Про інформацію» такі судження, навіть висловлені у стверджувальній, провокативній, грубій та агресивній формі, не підлягають спростуванню.

У справі не встановлено і суду не доведено, що інформація про позивача поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а з метою доведення до громадськості особистих думок відповідача з приводу поведінки позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 24 червня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 277 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17, від 10 червня 2019 року у справі № 680/195/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 871/37180/17, від 21 березня 2019 року у справі №727/5418/17, від 21 січня 2020 року у справі № 910/10429/18; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; підстави, передбачені пунктами 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково визначили поширену відповідачем інформацію як оціночне судження; суди не дослідили правового статусу відповідача, який є народним депутатом і на якого поширюються норми відповідальності політичного діяча щодо поширення недостовірної інформації під час передвиборної агітації; суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання позивача про зупинення провадження справі на час його участі в операції об`єднаних сил на території Донецької області; суд першої інстанції не врахував заяви позивача про збільшення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди; суди попередніх інстанцій не врахували доводів позивача щодо звинувачення його відповідачем у корупційних діяннях.

У серпні 2020 року до суду надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, а у липні 2021 року клопотання про врахування практики Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 з 18 вересня 2017 року до цього часу проходить службу у Збройних Силах України та є учасником бойових дій.

07 та 08 липня 2019 року ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію наступного змісту: «Особисто ОСОБА_4 неодноразово вже після звільнення пробував умовити Холода змінити свої покази та забрати свою заяву за що пропонував гроші, а зрозумівши що « ОСОБА_6 » піде до кінця обрав тактику обливанням бруду через соцмережі.»; «...а по нашій інформації він таким чином хоче через статус учасника бойових дій уникнути відповідальності.»; «Та насправді він з перших днів переводу до ВСП в якості патрульного почав себе вести так що колеги без матюків ніяк не характеризують, він постійно на лікарняних і через військкомат отримав статус УБД».

Дата, час та адреса публікації на персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 »07липня2019рокуо23год.44хв.https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2319242528153295. Дата, час та адреса публікації на персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 » 08липня 2019 року о 16 год. 16 хв. https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2320284788049069.

У публікації 07 липня 2019 року о 02 год. 31 хв. ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці в соціальній мережі « ОСОБА_3 », адреса публікації: https://www.facebook.com/molodet.ua/posts/2319242528153295, в коментарях до цієї публікації виклав інформацію наступного змісту: «Ось такі ж дібіли як ОСОБА_1 ».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 277 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019року у справі № 760/11161/17, від 10 червня 2019 року у справі №680/195/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, від 21 березня 2019 року у справі №727/5418/17, від 21 січня 2020 року у справі № 910/10429/18;

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які застосовуються до свободи вираження поглядів чиновників та кандидатів у народні депутати України відносно громадян, які не є учасниками передвиборчої програми, тобто поширення кандидатом в народні депутати України недостовірної інформації у приватних відносинах, тобто недотримання пропорційності захисту свободи вираження поглядів передбаченого частиною другою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та захисту честі, гідності та репутації позивача, враховуючи їх суб`єктний статус сторін та рівність можливостей поширювати та спростовувати таку інформацію;

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: підстави, передбачені пунктами 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку про застосування статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 277 ЦК України, у подібних правовідносинахвикладених у постановах Верховного Суду

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач здійснив власний аналіз та висловив судження, яке не можна спростувати у судовому порядку, крім того із наданих позивачем доказів вбачається лише критика та емоційна оцінка дій позивача, і при цьому ним не надано належних та допустимих доказів, що поширення зазначеної інформації завдало шкоди його діловій репутації, принизили його честь та гідність. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, не підлягають до задоволення оскільки вони є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Категорія «подібні правовідносини»може означати як такі правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і такі, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове правове регулювання спірних правовідносин.

Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17 (провадження № 61-48259св18), про яку зазначав заявник, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові про захист честі, гідності та ділової репутації, виходячи з того, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

У справі № 760/11161/17 позивач є особою, яка здійснює діяльність з поширення інформацію в суспільно-політичній сфері, відіграє певну роль у суспільному житті (у сфері політики, державного управління, міжнародних відносин). Позивач не довів, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих думок відповідача з приводу діяльності позивача.

Позивач не позбавлений можливості реалізувати право на відповідь, викласти власний погляд на дискусійні проблеми з метою обґрунтування власної позиції та доведення перед аудиторією помилковості висловлених відповідачем суджень, надавши їм свою оцінку. З урахуванням вищенаведеного, суди дійшли правильного висновку про недоведеність підстав для втручання у право відповідача на поширення власних суджень.

Верховний Суд у постанові від 10 червня 2019 року у справі № 680/195/17 (провадження № 61-27398св18), на яку посилався заявник, дійшов висновку про те, що звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) свідчить про реалізацію особою права, передбаченого частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та не є поширенням недостовірної інформації, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, поширену у скарзі до дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Ради адвокатів Хмельницької області.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц (провадження № 61-38478св18), зазначену заявником у касаційній скарзі, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що лист директора ВАТ «Завод «Агромаш» та книга, редактором якої є відповідач, які були направлені посадовим особам, що не відносяться до правоохоронних органів, містить конкретну інформацію про вчинення позивачем злочину і порушення ним законодавства, які не доведені, а не відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами цих органів. При цьому зміст листа та книги свідчать про те, що негативна інформація стосовно позивача була доведена до відома органу державної влади та посадових осіб з метою формування негативної думки останніх щодо діяльності позивача, а не з метою ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок. Тобто позивач довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19), на яку посилався позивач у скарзі, дійшов висновку про те, що межа допустимої критики щодо державного службовця визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж щодо приватної особи. Проте фактичні твердження про вчинення позивачем дій, що містять ознаки злочину, порушують презумпцію невинуватості та негативно впливають на немайнові права позивача.

У постанові від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження № 61-4388св18) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові про захист ділової репутації з тих підстав, що звернення зі скаргами до органів державної влади не є поширенням особою недостовірної інформації, а реалізацією нею конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 910/10429/18, про яку зазначав заявник, дійшов висновку про те, що частиною першою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, положення частини 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють певні обмеження щодо свободи вираження поглядів, а саме: 1) захист інтересів національної безпеки, територіальної цілісності чи громадського спокою; 2) запобігання безпорядків та злочинності; 3) захист здоров`я і моральності; 4) захист репутації чи прав інших осіб; 5) запобігання розголошенню інформації, яка отримана конфіденційно; 6) забезпечення авторитету та безпристрасності правосуддя.

Верховний Суд у справі № 910/10429/18 погодився з висновками судів про те, що поширена Громадською організацією «Громадське Телебачення» інформація про Громадську організацію «Січ-С14» («неонацистська група»), без надання належних підтверджень, доказів зазначеного, є негативною, образливою та такою, що виходить за межі виправданої (допустимої) критики, ще й з урахуванням висвітлення в пості події щодо затримання членами Громадської організації «Січ-С14» терориста та передачу його правоохоронним органам держави, якого в подальшому було засуджено за відповідний злочин. Водночас, судом враховано посилання відповідача на те, що межа допустимої критики позивача є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, при цьому судами зазначено, що «ширше» не означає безмежно, оскільки вони не є тотожними поняттями. У будь-якому випадку, хоча журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних, вона не передбачає права поширення недостовірної інформації, такої, що погіршує репутацію.

Враховуючи стан, в якому перебуває країна (в умовах фактичної агресії, у тому числі інформаційної), поширення недостовірної інформації (дифамації), яка є фактичним твердженням про громадську організацію та віднесення її до одного переліку із забороненими в державі організаціями порушує її право на захист ділової репутацію та може спричинити прояви нетерпимості та агресії до такої організації та її членів, що може поставити під загрозу громадську безпеку, інтереси національної безпеки. З огляду на зазначене, встановлено необхідність захисту репутації та прав інших осіб (позивача), в інтересах, крім вище наведеного, також як громадської безпеки, для запобігання заворушенням так і національної безпеки. Наведені положення підпадають під обмеження, встановлені частиною 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому, таке втручання є пропорційним та відповідатиме необхідності в демократичному суспільстві.

Однак, на відміну від справ, на які посилався заявник, у справі, що переглядається суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач висловив оціночні судження критику та емоційну оцінку дій позивача, які є вираженням його суб`єктивної думки і погляду, та не містять фактичних даних, які можна перевірити. Суди не встановили, що інформація про позивача поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а з метою доведення до громадськості особистих думок відповідача з приводу поведінки позивача.

Таким чином, посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 277 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019року у справі № 760/11161/17, від 10 червня 2019 року у справі №680/195/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, від 21 березня 2019 року у справі №727/5418/17, від 21 січня 2020 року у справі № 910/10429/18, не можуть бути прийняті судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, які викладені у вказаних постановах, через наявність суттєвих відмінностей у характері інформації, яку позивач просив визнати недостовірною.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, оскільки у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив обставини відмінні, від тих, які встановлено судами попередніх інстанцій у справах, про які зазначав заявник як приклад неоднакового застосування.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Цивільного кодексу України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, а саме статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 277 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

Щодо відсутності висновку Верховного Суду

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20).

З огляду на встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності викладення висновку щодо питання застосування частини другої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які застосовуються до свободи вираження поглядів чиновників та кандидатів у народні депутати України відносно громадян, які не є учасниками передвиборчої програми, тобто поширення кандидатом в народні депутати України недостовірної інформації у приватних відносинах, тобто недотримання пропорційності захисту свободи вираження поглядів передбаченого частиною другою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та захисту честі, гідності та репутації позивача, враховуючи їх суб`єктний статус сторін та рівність можливостей поширювати та спростовувати таку інформацію, у справі, що переглядається, з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Щодо підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України

Не знайшли свого підтвердження доводи скарги проте, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження з таких підстав.

Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції в ухвалі від 11 липня 2019 року вважав за можливе розглядати справи у спрощеному порядку. При цьому, вирішив розглядати справу з викликом сторін.

З матеріалів справи видно, що позивач приймав участь у судових засіданнях, подавав клопотання та надав пояснення щодо позову, таким чином судом не було порушено його право на доступ до правосуддя.

Крім того, позивачу було забезпечено апеляційний розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Однак, позивач надав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у його відсутності, чим використав своє диспозитивне право на участь у судовому засіданні на власний розсуд.

Таким чином, порушення норм процесуального права не унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для скасування правильних по суті судових рішень з формальних міркувань.

Доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про зупинення провадження у справі є неприйнятними, оскільки суд апеляційної інстанції зважаючи на подане після клопотання про зупинення провадження у справі клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності, обґрунтовано вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутність позивача з ухваленням відповідного судового рішення по суті спору.

Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково визначили поширену відповідачем інформацію як оціночне судження, не дослідили правового статусу відповідача, який є народним депутатом і на якого поширюються норми відповідальності політичного діяча щодо поширення недостовірної інформації під час передвиборної агітації, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При цьому, позивач також не є приватною особою та перебуває на державній публічній службі, а тому межі критики на його адресу є більш ширшими ніж звичайної приватної особи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська