Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 713/407/17

провадження № 61-1414св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову зазначало, що 15 листопада 2005 року відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, отримала кредит у розмірі 7 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 31 січня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 33 588,91 грн, з яких 2 724,07 грн заборгованість за кредитом, 25 589,18 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 200 грн заборгованість за комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина), 1 575,66 грн штрафу (процентна складова).

З урахуванням викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року у складі судді Пилип`юка І. В. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю факту укладення між сторонами кредитного договору в письмовій формі, оскільки відповідачем спростовано факт підписання такого договору згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2005 року в розмірі 8 328,36 грн, з яких 2 724,07 грн заборгованість за кредитом, 132,92 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 465,26 грн заборгованість за процентами за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України за

період з 31 березня 2014 року по 31 січня 2017 року, 3 200 грн заборгованість за комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 216,11 грн штрафу (процентна складова).

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач не спростувала презумпцію правомірності кредитного договору, укладеного між сторонами, а тому всі права, набуті сторонами за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню належним чином.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції всупереч встановлених обставин у справі, які підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема висновком судово-почеркознавчої експертизи від 22 вересня 2017 року № 1395-К, дійшов помилкового висновку про те, що між банком та відповідачем укладався кредитний договір, та безпідставно послався на презумпцію правочину, який взагалі є неукладеним, необґрунтовано стягнувши з відповідача на користь банку заборгованість за неіснуючим кредитним договором.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу № 713/407/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою, другою та третьою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що згідно заяви-анкети від 15 листопада 2005 року ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку № НОМЕР_1 , валюта - гривня, тип кредитного ліміту - фінансовий, сума кредитного ліміту - 7 900 грн, базова процентна ставка - 36 % річних, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Своїм підписом ОСОБА_1 погодилася, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (кредитний договір).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 листопада 2005 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 31 січня 2017 року сума загальної заборгованості відповідача становить 33 588,91 грн, з яких 2 724,07 грн заборгованість за кредитом, 25 589,18 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 200 грн заборгованість за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина), 1 575,66 грн штрафу (процентна складова).

За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2017 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Міністерстві внутрішніх справ України.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 22 вересня 2017 року № 1395-К підпис у рядку «Підпис» в заяві від 15 листопада 2005 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Рукописні записи в розділах «1. Персональні дані», «3. Інформація про працевлаштування», «4. Додаткові відомості» та в рядку «Дата» в заяві від 15 листопада 2005 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Вказаний висновок експертизи не викликає сумнівів, узгоджується з поясненнями відповідача, не спростовуються іншими матеріалами справи.

ПАТ КБ «ПриватБанк» також не навело переконливих аргументів, які б ставили під сумнів правильність висновку, складеного судовим експертом.

Клопотань про призначення додаткової чи повторної судово-почеркознавчої експертизи позивачем не заявлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року (тут і далі чинної на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Суд першої інстанції відповідно до вимог статті 212 ЦПК України 2004 року надав належну правову оцінку висновку судово-почеркознавчої експертизи від 22 вересня 2017 року № 1395-К, як письмовому доказу, зі змісту якого вбачається, що заява на отримання кредиту від 15 листопада 2005 року підписана не ОСОБА_1 , а іншою особою, та дійшов обґрунтованого висновку, що надані банком докази на підтвердження позовних вимог, не можуть беззаперечно свідчити про укладення між сторонами кредитного договору від 15 листопада 2005 року, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 на його укладення та досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних його умов.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року у справі № 364/594/17, від 24 травня 2018 року у справі № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 357/16301/15-ц.

Апеляційний суд не врахував наведених положень законодавства та обставин справи, унаслідок чого помилково скасував рішення місцевого суду, яке відповідає закону.

Таким чином, скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції припустився помилки в застосуванні норм матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений за її подання судовий збір у розмірі 3 200 грн підлягає стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 06 грудня 2017 року скасувати.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з переглядом справи судом касаційної інстанції, у розмірі 3 200 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов