Постанова

Іменем України

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 715/2466/15

провадження № 61-3675св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року у складі судді Цуренко В. Д. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2022 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,1902 га, кадастровий номер 7321084800:01:003:0256, що розташована по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, шляхом вселення його у вказаний будинок;

- зобов`язати ОСОБА_2 передати йому ключі від в`їзних воріт, хвіртки та від будинку і всіх приміщень;

- заборонити ОСОБА_2 чинити йому перешкоди у доступі та користуванні земельною ділянкою, а також житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що, відповідно до договору дарування від 02 липня 2014 року, укладеним між ним та ОСОБА_3 , він є власником Ѕ частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Власником іншої Ѕ його частини є ОСОБА_2 .

Також у спільній частковій власності з відповідачкою перебуває земельна ділянка площею 0,1902 га, кадастровий номер 7321084800:01:003:0256, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Зазначав, що територія земельної ділянки огороджена, на воротах та хвіртці встановлено запірні пристрої, ключі від яких відповідачка відмовляється надати йому, а на його неодноразові прохання й вимоги надати доступ до земельної ділянки та житлового будинку не реагує.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просила суд стягнути на свою користь вартість Ѕ частки у будинковолодінні по АДРЕСА_1 , розмір якої становить 1 088 432,50 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона та ОСОБА_1 є співвласниками житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,1902 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та належить їй на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 березня 2010 року. ухваленого у справі № 2-21/10.

Вказувала, що її колишній чоловік ОСОБА_1 за час спільного проживання у період із 2008 року до 2012 року створював перешкоди у користуванні належним їй на праві спільної часткової власності будинком, а також постійно погрожував фізичною розправою.

Вважає, що в подальшому з боку ОСОБА_1 їй будуть чинитись перешкоди у користуванні спірним житловим будинком, а тому просила задовольнити її позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено.

Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , належним йому на праві спільної часткової власності майном, а саме об`єктами нерухомого майна: земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1902 га, кадастровий номер 7321084800:01:003:0256, та розташованим на цій земельній ділянці житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, шляхом вселення його - ОСОБА_1 у вказаний житловий будинок. Зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від в`їзних воріт, хвіртки та від житлового будинку і усіх приміщень, а також заборонити ОСОБА_2 чинити ОСОБА_1 перешкоди у доступі та у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості частки в майні відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 06 вересня 2019 року, відносно заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із доведеності обставин, на які позивач посилався як на обґрунтування своїх вимог.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції керувався нормами статті 365 ЦК України та дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 заявляла вимоги про припинення її права власності на спірне майно, тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення вартості частки спірного майна на її користь.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2022 року рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості частки у житловому будинку змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишено без змін.

Змінюючи мотиви відмови у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив із того, що спірне майно є подільним, частки сторін можуть бути виділені співвласникам, а суд не може спонукати особу придбавати майно поза її волею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 березня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення первісного позову, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

Судові рішення обґрунтовані, зокрема положеннями статті 47 Конституції України та статті 9 ЖК України, згідно яких ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Проте позивач за первісним позовом від часу, коли став співвласником будинку, в ньому не проживав, не отримував кореспонденцію, в будинку відсутні його особисті речі і не має приміщень, якими б він користувався для інших, ніж проживання, цілей. Крім того позивач, як співвласник, ніколи не мав ключів від вхідних замків будинку, а тому наявність дверного замку, якому майже десять років, не може бути визнано перешкодою в користуванні власністю.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суди правильно застосували положення статті 41 Конституції України та статей 316 317 391 ЦК України, відповідно до яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Глибоцького районного суду Чернівецької області цивільну справу № 715/2466/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки у спільній власності, стягнення вартості частки, стягнення вартості переобладнання приміщень.

Зупинено виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2022 року в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 об`єктами нерухомого майна: земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1902 га, кадастровий номер 7321084800:01:003:0256 та розташованим на цій земельній ділянці житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, шляхом вселення його - ОСОБА_1 у вказаний житловий будинок та зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від в`їзних воріт, хвіртки та від житлового будинку і усіх приміщень, а також заборони ОСОБА_2 чинити ОСОБА_1 перешкоди у доступі та у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами до закінчення касаційного провадження.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками у рівних частках житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 73221084800:01:003:0256, площею 0,1902 га, яка розташована за вказаною адресою.

Згідно з листом Глибоцького відділу поліції Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області від 21 червня 2019 року за результатами проведеної перевірки встановлено заміну відповідачкою замків.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 не заперечувала, що доступ до будинку та господарських споруд здійснюється через спільну територію подвір`я, що огороджена, має вхідні ворота, які закриваються на ключ, що знаходиться у неї.

Обґрунтовуючи підстави первісного позову, ОСОБА_1 посилався на те, що, будучи власником Ѕ частини зазначеного нерухомого майна, не може належним чином користуватися своєю власністю через перешкоди з боку відповідачки, у зв`язку з чим просив захистити його порушене право у судовому порядку.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі спір виник щодо користування житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , які належать сторонам на праві спільної часткової власності.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина друга статті 356 ЦК України).

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1902 га по АДРЕСА_1 й ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні цим нерухомим майном, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову останнього.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Посилання ОСОБА_2 в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 в будинку, який є предметом спору, не проживає та не зберігає там свої речі є необґрунтованим, оскільки відповідно до статей 317 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, якими визначені права власника житлового будинку/квартири, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Висновки судів попередніх інстанцій також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19, від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 26 травня 2022 року у справі № 344/8412/19 та ін., а тому доводи скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року зупинено виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2022 року в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 об`єктами нерухомого майна до закінчення касаційного провадження у справі, то виконання зазначених судових рішень на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2022 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю залишити без змін.

Поновити виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2021 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2022 року в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 об`єктами нерухомого майна: земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1902 га, кадастровий номер 7321084800:01:003:0256, та розташованим на цій земельній ділянці житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, шляхом вселення його - ОСОБА_1 у вказаний житловий будинок та зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від в`їзних воріт, хвіртки та від житлового будинку і усіх приміщень, а також заборони ОСОБА_2 чинити ОСОБА_1 перешкоди у доступі та у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун