№ 716/1990/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 716/1990/17

провадження № 61-7599св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Веренчанська сільська рада Заставнівського району Чернівецької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, від імені якої діє адвокат Спіжавка Тарас Георгійович, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Стрільця Я. С. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Веренчанська сільська рада Заставнівського району Чернівецької області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що в жовтні 2017 року Веренчанська сільська рада Заставнівського району Чернівецької області (далі - Веренчанська сільська рада) дізналася про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в оренду безоплатно з подальшим викупом» передано ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в оренду з подальшим викупом, строком на 10 років, з видачею технічного паспорта і свідоцтва про право власності, з оформленням права власності на цю квартиру з видачею свідоцтва про право власності на квартиру.

Цим вироком встановлено, що ОСОБА_2 виготовила завідомо неправдивий офіційний документ, зокрема рішення Веренчанської сільської ради про передачу в безоплатну оренду квартири АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_1 з правом подальшого викупу, а також внесла до цього рішення пункт про видачу ОСОБА_1 документа, що встановлює право приватної власності на квартиру. ОСОБА_2 підписала це рішення та поставила на ньому відтиск гербової печатки Веренчанської сільської ради, хоча на сесії Веренчанської сільської ради це питання не розглядалося.

Рішенням Веренчанської сільської ради від 19 грудня 2008 року за заявою ОСОБА_1 визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 , закрито номер у погосподарській книзі.

Не зважаючи на рішення Веренчанської сільської ради від 19 грудня 2008 року ОСОБА_1 через 9 років, надавши довіреність на вчинення дій від свого імені матері ОСОБА_2 , зареєструвала спірне нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, підставою виникнення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 стала завірена копія втраченого свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 15 липня 2004 року виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради, публікація в газеті «Голос краю» та зведений оціночний акт від 22 червня 2001 року.

Веренчанська сільська рада вважає, що виникнення права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно є незаконним, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно та його державна реєстрація підлягають скасуванню.

Ураховуючи викладене, Веренчанська сільська рада просила суд:

- визнати незаконним рішення Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в оренду безоплатно з подальшим викупом»;

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 15 липня 2004 року, видане виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 вересня 2017 року № 37020575, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Заставнівської районної державної адміністрації Шупенею А. В.; запис про право власності на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про право власності» за № 22277385 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року, у задоволенні позову Веренчанської сільської ради відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки він повинен був звернутися до суду з віндикаційним позовом про витребування належного йому майна на підставі статей 387 і 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Також задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, Веренчанська сільська рада, від імені якої діє адвокат Спіжавка Т. Г., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що неможливо витребувати майно, зокрема спірну квартиру, якої фактично немає, а є цілісна будівля, квартира, яка була виділена відповідачу, наявна лише в підробленому рішенні Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року та у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 15 липня 2004 року, виданому виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради.

Веренчанська сільська рада не мала наміру виділяти квартири в будинку АДРЕСА_1 , тому не бажає порушувати питання щодо витребування квартири з незаконного володіння відповідача, натомість бажає скасувати реєстрацію права власності, що проведена на підставі копій підроблених документів. Тому Веренчанська сільська рада вважає, що сукупність позовних вимог, які викладені в позовній заяві, не суперечать нормам чинного законодавства України та є належним способом захисту її порушених прав.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року касаційну скаргу Веренчанської сільської ради, від імені якої діє адвокат Спіжавка Т. Г., на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У травні 2020 року заявником усунуто недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року поновлено Веренчанській сільській раді, від імені якої діє адвокат Спіжавка Т. Г., строк на касаційне оскарження рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Веренчанській сільській раді, від імені якої діє адвокат Спіжавка Т. Г., на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року, відмовлено Веренчанській сільській раді, від імені якої діє адвокат Спіжавка Т. Г., у задоволенні заяви про зупинення дії постанови Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року і витребувано із Заставнівського районного суду Чернівецької області цивільну справу № 716/1990/17.

Ухвалою Верховного Суду від 14червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Веренчанської сільської ради, від імені якої діє адвокат Спіжавка Т. Г., підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 липня 2004 року, зареєстрованого в Заставнівському районному бюро технічної інвентаризації за № 400297, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності оформлено на підставі рішення Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року.

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2005 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 15, частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 358 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки.

На підставі статей 75 77 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом трирічного строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Цим вироком встановлено, що в липні 2001 року ОСОБА_2 виготовила завідомо неправдивий офіційний документ, зокрема рішення Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року про передачу в безоплатну оренду своїй доньці ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , з правом подальшого викупу, а також внесла до цього рішення пункт про видачу ОСОБА_1 документа, що встановлює право приватної власності останньої на цю квартиру. ОСОБА_2 підписала це рішення та поставила на ньому відтиск гербової печатки Веренчанської сільської ради.

Крім того, 14 липня 2004 року ОСОБА_2 звернулася до Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації із заявою про оформлення свідоцтва про право власності на цю квартиру, надавши раніше підроблене нею рішення Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року.

Рішенням Веренчанської сільської ради від 19 грудня 2008 року за заявою ОСОБА_1 визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 15 липня 2004 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 , закрито номер у погосподарській книзі.

Пунктом 1.1 рішення Веренчанської сільської ради від 26 квітня 2011 року № 161-04/2011 «Про відміну рішень сільської ради» відмінено рішення Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в оренду безоплатно з подальшим викупом».

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 вересня 2017 року № 37020575 на підставі заяви ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 вересня 2017 року за ОСОБА_1 здійснено реєстрацію права власності на підставі рішення державного реєстратора від 13 вересня 2017 року. Як підставу виникнення права власності зазначено завірену копію втраченого свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 15 липня 2004 року виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради; публікацію в пресі про втрату правовстановлюючого документа, видавник газета «Голос краю»; зведений оціночний акт Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації від 22 червня 2001 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Суд першої інстанції, відмовляючи Веренчанській сільській раді Заставнівського району Чернівецької області у задоволенні позову, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки він повинен був звернутися до суду з віндикаційним позовом про витребування належного йому майна на підставі статей 387 і 388 ЦК України.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У випадку порушення права власності власник відповідно до статті 387 ЦК України має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу не особливість правової природи віндикації. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) про те, що умовами звернення з таким позовом є те, що: 1) позивач є власником майна; 2} власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.

Виходячи зі змісту норми статті 387 ЦК України, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю. Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 203/3937/16-ц (провадження № 29263св18).

Предметом позову у цій справі є вимога Веренчанська сільська рада Заставнівського району Чернівецької області (неволодіючого власника) до відповідача про визнання незаконним рішення Веренчанської сільської ради від 21 червня 2001 року «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в оренду безоплатно з подальшим викупом», а також скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 15 липня 2004 року, видане виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 вересня 2017 року № 37020575, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Заставнівської районної державної адміністрації Шупенею А. В., і запису про право власності на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про право власності» за № 22277385 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Наполягаючи на захисті порушеного права саме у такий спосіб і не погодившись із висновком суду першої інстанції про необхідність звернення до суду із віндикаційним позовом, позивач вказав в апеляційній скарзі про те, що спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на балансі сільської ради, раніше це була адміністративна будівля та на даний час вона не експлуатується, умов для проживання там немає (а. с. 235).

У касаційній скарзі позивач також звертає увагу на те, що вказана квартира існує виключно у підроблених документах. Неможливо витребувати майно - квартиру, якої фактично немає, а є цілісна будівля, квартира в якій була «виділена» виключно у вищевказаному підробленому рішенні та свідоцтві. Позивач не бажає виділяти квартири у цій будівлі, натомість бажає скасувати реєстрацію права власності, що проведена на підставі копій підроблених документів.

Стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду з вимогою визнати незаконним рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним (його скасування) є відновленням становища, яке існувало до порушення прав власника.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що позивач в особі Веренчанської сільської ради обрав неефективний спосіб захисту своїх прав та повинен був звернутись із віндикаційним позовом про витребування належного йому майна - квартири АДРЕСА_1 .

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного перегляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Положеннями пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені і судом першої, і судом апеляційної інстанції, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, від імені якої діє адвокат Спіжавка Тарас Георгійович, задовольнити частково.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк