Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 717/341/21
провадження № 61-20726св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду
від 09 листопада 2021 рокуу складі колегії суддів: Владичана А. І.,
Перепелюк І. Б., Височанської Н. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (далі - АТ «Чернівцігаз») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Позовні вимоги мотивувало тим, що АТ «Чернівцігаз» є підприємством,
що здійснює розподіл та транспортування природного газу на території Чернівецької області, в тому числі і відповідачу.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ), до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключено їхній об`єкт.
Приєднанням споживача до умов договору на розподіл, тобто переміщення природного газу, є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Отже, згодою споживача про приєднання до умов цього договору та підтвердження його укладення можуть бути як заява-приєднання до умов договору, так і сплата рахунка Оператора ГРМ, так і факт споживання природного газу споживачем.
Фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є щомісячне споживання певних об`ємів природного газу та зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 надавалась послуга з розподілу природного газу до об`єкта постачання та він щомісячно передає через свій особистий кабінет споживача природного газу показання лічильника газу, підтверджує їх показання фотографією лічильника, зокрема станом на 26 лютого 2021 року, що свідчить про фактичне споживання природного газу.
Відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з договором,
є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), затверджені тарифи на послуги розподілу природного газу для АТ «Чернівцігаз». Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.
ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання зі своєчасного розрахунку
за послуги з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року
до лютого 2021 року включно і має заборгованість перед АТ «Чернівцігаз»
за надану послугу на загальну суму 7 401,69 грн.
Посилаючись на наведене, АТ «Чернівцігаз» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу у розмірі 7 401,69 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кельменецькогорайонного суду Чернівецької області від 31 серпня 2021 року у складі судді Телешмана О. В. у задоволенні позовних вимог
АТ «Чернівцігаз» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що АТ «Чернівцігаз» є єдиним постачальником природного газу для відповідача, а також відсутні докази,
які б підтверджували той факт, що відповідач спожив саме той природній газ, який розподілив (перемістив) відповідачу саме позивач за допомогою газорозподільної мережі. Крім того, матеріали справи не містять доказів,
які б підтвердили підключення відповідача до газорозподільної мережі, споживання природного газу та об`ємів споживання, а також відсутні відомості про джерела інформації, які б документально засвідчували підтверджене споживання природного газу відповідачем.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ «Чернівцігаз» задоволено. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2021 року скасовано
з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернівцігаз» 7 401,69 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернівцігаз» 5 675 грн судових витрат
зі сплати судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем доведено факт приєднання ОСОБА_1 до умов Типового договору розподілу природного газу, оскільки ОСОБА_1 отримував послуги з постачання природного газу, оплачував їх та, відповідно, отримував і послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Розрахунок вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку
№ НОМЕР_1 проведений позивачем відповідно до положень чинного законодавства та цей розрахунок ОСОБА_1 не спростував.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що АТ «Чернівцігаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 856
зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року № 1093,
в межах території Чернівецької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває в експлуатації АТ «Чернівцігаз», що оприлюднено на сайті регулятора.
Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження законності перебування газорозподільної системи в межах смт Кельменці Дністровського району Чернівецької області є помилковими та ставлять під сумнів рішення НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 856 про видачу ліцензії на розподіл природного газу позивачу.
Видача ліцензії уповноваженим на це державним органом підтверджує законність перебування газорозподільної системи у віддані позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду
від 09 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 1021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
21 лютого 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Відсутні єдині висновки у судовій практиці щодо застосування та тлумачення статей 633 634 641 642 714 ЦК України стосовно Типового договору розподілу природного газу та укладення цього договору.
Заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях стягнення нарахувань за послуги розподілу природного газу, справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес.
В обґрунтування касаційної скарги послався на те, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не обґрунтував своїх висновків щодо визнання права власності, господарського відання, користування чи експлуатації газорозподільною системою саме позивачем в смт Кельменці Дністровського району Чернівецької області, не врахував аргументів відповідача про відсутність ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у АТ «Чернівцігаз» та невідповідність рішень регулятора встановленим нормам Конституції України.
Висновки суду апеляційної інстанції про приєднання споживача до умов типового договору розподілу природного газу у зв`язку із споживання природного газу зроблені з порушенням норм матеріального права, оскільки споживання відповідачем природного газу не с доказом приєднання його до послуги розподілу (переміщення) природного газу відповідачем, оскільки не доводить будь-якого звернення відповідача до позивача (постачання природного газу надається іншою, відмінною від позивача, компанією
ТОВ «Чернігівгаз Збут»).
Висновки суду апеляційної інстанції про приєднання споживача до умов Типового договору розподілу природного газу є помилковими, оскільки між сторонами не досягнута згода щодо усіх істотних умов, в тому числі ціни послуги, відсутня оферта та акцепт договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У квітні 2022 року АТ «Чернівцігаз» подало до Верховного Суду відзив, у якому заперечувало проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою:
АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 фактично споживає природній газ та сплачує його вартість,
що підтверджується листом ТОВ «Чернівцігаз Збут» від 07 квітня 2021 року.
Факт споживання природного газу ОСОБА_1 не заперечував та визнавав
під час розгляду справи. Проте заперечував існування між ним
і АТ «Чернівцігаз» договірних правовідносин щодо надання і споживання послуг з розподілу природного газу, зокрема наданих позивачем через газорозподільну систему в межах смт Кельменці Дністровського району Чернівецької області і спожитих ним за адресою:
АДРЕСА_1 .
АТ «Чернівцігаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з постановою Національної комісії,
що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 856 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року №1093), в межах території Чернівецької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Чернівцігаз».
ОСОБА_1 як споживач природного газу, не здійснював оплату за надані послуги з розподілу природного газу, у зв`язку з чим, згідно із наданим Оператором ГРМ розрахунком, у нього утворилася заборгованість за період
з січня 2020 року до лютого 2021 року у розмірі 7 401,69 грн (а.с. 48).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено,
що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах
договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому
Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання
до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем)
відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким
оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання,
що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 856 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року № 1093) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Чернівецької області в зоні розташування газорозподільної системи надано АТ «Чернівцігаз».
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ
цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами,
у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633 634 641 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або
в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності
ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада
2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Установивши, що оператором газорозподільної системи на території Чернівецької області на підставі відповідної ліцензії є АТ «Чернівцігаз»,
а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою:
АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , фактично споживає природний газ
та сплачує його вартість, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.
Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що акцептування відповідачем договору про розподіл природного газу, а отже, і факт приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення ним дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об`ємів природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1
та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідачу, а також оплатою вартості спожитого газу постачальнику
ТОВ «Чернівцігаз Збут».
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що споживання природного газу не є доказом приєднання споживача до послуги розподілу природного газу з тих підстав, що постачання природного газу надається іншою, відмінною від позивача компанією ТОВ «Чернігівгаз Збут»,
є необґрунтованими, оскільки приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
ОСОБА_1 отримував послуги з постачання природного газу, оплачував їх, та відповідно отримував і послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед АТ «Чернівцігаз», яке є оператором газорозподільної системи на території Чернівецької області,
у розмірі 7 401,69 грн.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем АТ «Чернівцігаз»
за період з 01 січня 2020 року до лютого 2021 року, відповідно до вимог Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року
№ 2494, та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для
АТ «Чернівцігаз» у відповідні періоди, об`ємів споживання відповідачем природного газу.
Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 перевірено судом апеляційної інстанції та висновки щодо оцінки якого містяться у мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Відповідач зазначеного розрахунку не спростував
та своїх контррозрахунків не навів.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах
є необґрунтованими.
Висновки щодо застосування норм права у близьких за змістом правовідносинах, зокрема щодо приєднання до публічного договору (акцептування договору), містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження
№ 14-119цс20), у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року
у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів та правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду -
без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк