ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 718/1574/16-а

адміністративне провадження № К/9901/44084/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.06.2017 (суддя - Олексюк Т.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (судді - Смілянець Е.С., Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 08.02.2016 №10/4-16 про відмову у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

зобов`язати відповідача у визначений статтею 118 Земельного кодексу України термін надати йому такий дозвіл.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі безоплатно у власність земельної ділянки за рахунок земель запасу в с. Дубівці Кіцманського району Чернівецької області орієнтованою площею 0,12 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 у межах населеного пункту між землями служби автомобільних доріг та землями сільської ради. (а.с. 7)

04.01.2016 до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 між землями служби автомобільних доріг та землями сільської ради, звернувся мешканець с. Дубівці ОСОБА_2 , який є учасником бойових дій. (а.с. 32)

Листом від 20.01.2016 №16 відповідач повідомив позивача про те, що його заява буде розглянута на найближчій позачерговій сесії сільської ради. (а.с. 28)

Іншим листом від 03.02.2016 №34 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд його заяви від 19.12.2015 відбудеться на засіданні 4 сесії VII скликання, яка відбудеться 08.02.2016. (а.с. 28 - 29)

Рішенням 4 сесії VIІ скликання Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 08.02.2016 №10/4-16 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , у межах населеного пункту, між землями служби автомобільних доріг та землями сільської ради, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою надано учаснику бойових дій. (а.с. 30)

Рішенням 4 сесії VІI скликання Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 08.02.2016 №11/4-16 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 0,14 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , у межах населеного пункту, між землями служби автомобільних доріг та землями сільської ради, надано ОСОБА_2 , в першочерговому порядку, як учаснику бойових дій. (а.с. 33)

Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відмова відповідача створює перешкоди у реалізації його права на землю, передбаченого законом, а отже є незаконним та підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 14 19 124 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1 116 118 121 122 Земельного кодексу України. Вважає, що відповідачем відмовлено у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою не з передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішенням Дубівецької сільської ради №11/4-16 від 08.02.2016 надано іншій особі дозвіл на розроблення проекту землеустрою саме тієї земельної ділянки, відносно якої звертався і позивач. Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із тим, що відповідна земельна ділянка фактично вже надана іншій особі для аналогічних потреб, що відповідає вимогам статті 123 ЗК України.

При цьому суди виходили з того, що сама наявність права у позивача на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, не породжує протиправності в діях відповідача, у разі не надання йому такої ділянки зокрема і у зв`язку із наявністю вказаних підстав, оскільки така причина для відмови чітко встановлена чинним законодавством.

Крім того, суди дійшли висновку про безпідставність доводів позивача стосовно черговості розгляду заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку, а як відомо з матеріалів справи, особа якій оскаржуваним рішенням надали вказаний дозвіл, користується пільгами, як учасник бойових дій.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою мала розглядатись відповідачем першочергово до заяви іншої особи ОСОБА_2 , оскільки предметом її розгляду було виконання рішення суду, яким зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у місячний строк.

Крім того, посилається на те, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки з підстав надання дозволу іншій особі, суперечить нормам чинного законодавства, зокрема положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки законодавством не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як надання дозволу іншій особі.

Також посилається на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому надання дозволу іншій особі не могло бути підставою для відмови у наданні йому такого дозволу. При цьому вказує на те, що як на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, так і на теперішній час спірна земельна ділянка ні за ким не зареєстрована та нікому у власність або користування не передана.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України №2768-III (далі - Кодекс №2768-III) в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, тощо.

Згідно підпункту 34 пункту 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За змістом частини 1 статті 116 Кодексу №2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 118 Кодексу №2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 3 статті 123 Кодексу №2768-III відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом частини 3 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Судами в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем подану позивачем заяву розглянуто у встановлений законом строк, у її задоволенні відмовлено на першій сесії ради, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою надано першочергово учаснику бойових дій, який має встановлені законодавством пільги щодо першочергового розгляду йог звернень, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги стосовно протиправності надання учаснику бойових дій у першочерговому порядку земельної ділянки є безпідставними, оскільки згідно частини 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Крім того, судовим рішенням у справі №718/2108/16-а, яке набрало законної сили, встановлено законність надання у першочерговому порядку іншій особі як учаснику бойових дій дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, а тому посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на судові рішення у справах №718/528/15-а та №718/2069/15-а, якими лише зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача, є безпідставним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук