№ 718/1960/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 718/1960/15-ц

провадження № 61-11473св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Національний банк України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року у складі судді Мінів О. І. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Національний банк України (далі - НБУ), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір та договір про внесення змін та доповнень до нього, відповідно до умов яких банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000 дол. США з розрахунку 14 % річних на строк до 08 серпня 2024 року.

Кредитні зобов`язання були забезпечені договором іпотеки, укладеним

09 серпня 2006 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , предметом якого є будівля кафе та земельна ділянка, площею 0,0828 га, на

АДРЕСА_1 .

Між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» 25 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 28 липня 2015 року виникла загальна заборгованість у розмірі 682 357,36 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 574 959,95 грн; сума заборгованості за відсотками -

107 397,40 грн.

На підставі викладеного ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В. просило в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором

у розмірі 682 357,36 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на будівлю кафе та земельну ділянку, площею 0,0828 га, на

АДРЕСА_1 .

У подальшому банк уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість за кредитним договором.

Вказував, що станом на 31 липня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 959 816,23 грн, з яких: тіло кредиту - 26 060,77 дол. США, що за курсом НБУ становить 675 380,20 грн; відсотки за користування кредитними коштами - 10 975,48 дол. США, що за курсом НБУ становить 284 436,03 грн.

На підставі викладеного ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В. з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 959 816,23 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2016 року позов задоволено.

В рахунок виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 682 357,36 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 574 959,95 грн, сума заборгованості за відсотками - 107 397,40 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на будівлю кафе та земельну ділянку, площею 0,0828 га, на АДРЕСА_1 .

Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на будівлю кафе та земельну ділянку площею 0,0828 га, надану для комерційного використання (роздрібна торгівля та комерційні послуги) для обслуговування цієї будівлі кафе, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 6 823,57 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого іпотечним договором, тому банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки з метою погашення кредитної заборгованості у розмірі 682 357,36 грн шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 16 листопада

2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Доповнено абзац другий мотивувальної частини рішення після слів «що знаходяться на АДРЕСА_1 » словами «за початковою ціною у розмірі 1 972 000 грн».

У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Змінено розподіл судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 3 654 грн судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди у достатньому обсязі не дослідили питання щодо можливості визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, а також те, чи можуть бути захищеними права позивача в обраний ним спосіб. Ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, суди неправильно застосували норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку».

При повторному розгляді справи, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 959 816,23 грн, з яких: тіло кредиту - 675 380,20 грн; відсотки за користування кредитом -

284 436,03 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до ухвали касаційного суду від 24 травня 2017 року цивільна справа скерована до суду першої інстанції для нового розгляду після її скасування, а представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву до початку розгляду справи по суті. Заява про уточнення позовних вимог мотивована тим, що іпотека, яка була предметом первісного позову (будівля кафе) згоріла у 2017 році, а тому ПАТ «Дельта Банк» звернувся з новою уточненою позовною заявою про стягнення вже заборгованості за кредитним договором. При цього представник позивача в судовому засіданні не оспорювала наявність іпотеки земельної ділянки, однак вважає за доцільне звернутись із позовом саме про стягнення заборгованості.

Разом з тим, термін дії кредитного договору погоджено до 08 серпня

2024 року, тому протягом цього часу кредитор має всі законні підстави нараховувати відсотки згідно з умовами кредитного договору та вимагати їх сплати боржником, зокрема і в судовому порядку.

ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом у повному обсязі не сплачує, тому позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 17 січня 2018 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області

від 17 листопада 2017 року змінено в частині розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 3 654 грн судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час пред`явлення позову відповідно до чинних на той час норм Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто - 3 654 грн (1 218 грн ? 3). Отже, саме указана сума судового збору - 3 654 грн, а не 8 000 грн, як помилково зазначив суд першої інстанції, підлягає стягненню на користь держави.

У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач скористався своїм правом на зміну предмету позову, тому доводи апеляційної скарги про те, що його право обмежене лише вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 17 січня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову частково шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0828 га, на АДРЕСА_1 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що представник відповідача до суду першої та апеляційної інстанцій надав письмові та усні заперечення щодо нової позовної заяви і зміни предмету позову, мотивуючи тим, що згідно з ухвалою касаційного суду від 24 травня 2017 року належить здійснити новий судовий розгляд попередньої позовної заяви від 22 серпня 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 682 357,36 грн, а не 959 816,23 грн, шляхом звернення на іпотеку, а не стягнення грошовими коштами. Проте ці заперечення проти позову судами попередніх інстанцій не взяті до уваги.

Суди залишили поза увагою, що іпотека у вигляді будівлі торгового павільйону повністю знищена внаслідок пожежі. А відповідно до

статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання.

Крім того, позивач безпідставно збільшив розмір процентів за кредитним договором за час розгляду справи в суді на 277 485,87 грн.

Суди не звернули уваги на незаконність збільшення позовних вимог в частині процентів за користування кредитом за період тривалості цього судового спору.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

07 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 серпня 2006 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, а також договори про внесення змін та доповнень до вказаного кредитного договору, згідно з умовами яких банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 14 % річних на строк до 08 серпня 2024 року. Банк свої зобов`язання виконав, надавши відповідачеві кредит в розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу банку згідно з додатком № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються з фактичної кількості днів користування кредитом на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісяця на дату їхньої сплати відповідно до умов даного договору, за попередній місяць.

Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період

з 01 до 10 числа включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків через касу банку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним банківський день. Проценти за користування кредитом визнаються простроченими наступного дня після терміну їх сплати.

Суди також встановили, що з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, 09 серпня 2006 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір зі змінами та доповненнями, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності майно: будівлю кафе та земельну ділянку, площею 0,0828 га, на АДРЕСА_1 .

Між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого останній набув права вимоги, зокрема за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами.

107 397,40 грн.

Листом від 27 серпня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1 , що станом на 28 липня 2015 року утворилася прострочена (поточна) заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 690,18 дол. США, тому просило погасити поточну заборгованість. Повідомлено, що у разі невиконання цієї вимоги ПАТ «Дельта Банк» розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Листом-вимогою від 16 травня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1 , що станом на 16 травня 2016 року утворилася прострочена (поточна) заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 080,33 дол. США, тому кредитор вимагає достроково, у шістдесятиденний строк, виконати зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, зокрема сплатити всю заборгованість за кредитним договором, яка станом

на 16 травня 2016 року становить 33 614,44 дол. США.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та вказував, що станом на 31 липня 2017 року за позичальником утворилась заборгованість у розмірі 959 816,23 грн, з яких: кредит - 26 060,77 дол. США або 675 380,20 грн, проценти - 10 975,48 дол. США, що становить 284 436,03 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У пункті 3.9 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строків сплати платежів, встановлених пунктом 3.1 цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов`язаний виконати зазначені зобов`язання в порядку, передбаченому цим пунктом договору.

на 16 травня 2016 року становить 33 614,44 дол. США.

Однак, звернення з позовом до суду про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення по суті є вимогою та змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 29 серпня 2015 року.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня зміни строку виконання основного зобов`язання (звернення до суду з позовом).

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Отже, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження

№ 14-154цс18).

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на вказані норми матеріального права уваги не звернув, тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з позичальника процентів за кредитним договором станом на 31 липня 2017 року, тобтопісля зміни строку виконання основного зобов`язання - 29 серпня 2015 року.

Таким чином, не є законним та обґрунтованим висновок судів, що термін дії кредитного договору погоджено до 08 серпня 2024 року, тому протягом цього часу кредитор має всі законні підстави нараховувати відсотки згідно з умовами кредитного договору та вимагати їх сплати боржником, зокрема і в судовому порядку.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, стягуючи з позичальника заборгованість за кредитним договором, зокрема зі сплати процентів поза межами зміненого строку виконання основного зобов`язання, неправильно застосували частину першу статті 1048 ЦК України та частину другу статті 1050 ЦК України.

У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором станом на 28 липня 2015 року, тобто перед подачею позову до суду.

Так, відповідно до вказаного розрахунку загальна заборгованість

ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» становить 682 357,36 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 574 959,95 грн; сума заборгованості за відсотками -107 397,40 грн.

Інші розрахунки позичальника за кредитним договором, які обраховані до зміни строку виконання основного зобов`язання, у матеріалах справи відсутні. Свого власного розрахунку суми боргу за кредитом відповідачем також не надано.

На підставі викладеного, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з позичальника на користь кредитора заборгованості за кредитним договоромстаном на 28 липня 2015 року

у розмірі 682 357,36 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 574 959,95 грн; сума заборгованості за відсотками - 107 397,40 грн.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що основне зобов`язання було забезпечене договором іпотеки, тому порушене право позивача підлягає захисту саме шляхом задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,0828 га, на АДРЕСА_1 , оскільки нормами процесуального права закріплено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а порушене право ПАТ «Дельта Банк» може бути захищене як шляхом задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і шляхом задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не є обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм ЦПК України у зв`язку із заміною предмету позову із звернення стягнення на предмет іпотеки на стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки після скасування судових рішень судом касаційної інстанції, розгляд справи почався з початку і до початку розгляду судом справи по суті позивач має право змінити предмет позову, що узгоджується з частиною другою статті 31 ЦПК України (в редакції, чинній на час зміни предмета позову).

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо знищення частини предмета іпотеки - будівлі кафе на АДРЕСА_1 , тому суди повинні були звернути стягнення на інше передане в іпотеку майно - земельну ділянку, площею 0,0828 га, за вказаною вище адресою, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті змінив предмет позову та просив стягнути заборгованість за кредитним договором, що є його правом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, то судові рішення необхідно змінити в частині вирішення позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: зменшити розмір стягуваної заборгованості за кредитним договором з 959 816,23 грн до 682 357,36 грн.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Отже, оскільки судом касаційної інстанції змінено судові рішення, внаслідок чого позовні вимоги задоволені частково, то розмір судового збору за подання позову, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у дохід держави необхідно зменшити до 2597,72 грн.

Крім того, враховуючи задоволення касаційної скарги частково, з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що сплачений відповідачем, а саме: за подання апеляційної скарги в розмірі 2857,49 грн та касаційної скарги - в розмірі 5195,43 грн.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області

від 17 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 17 січня 2018 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частинірозподілу судових витрат.

Зменшити розмір стягуваної заборгованості за кредитним договором

від 09 серпня 2006 року з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з 959 816,23 грн, з яких: тіло кредиту - 675 380,20 грн, відсотки за користування кредитом -

284 436,03 грн, до 682 357,36 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 574 959,95 грн, сума заборгованості за відсотками - 107 397,40 грн.

Зменшити розмір судового збору за подання позовної заяви, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у дохід держави з 3654 грн до 2597,72 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2857,49 грн та касаційної скарги - в розмірі 5195,43 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська