Постанова
Іменем України
03 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 718/2257/17
провадження № 61-34394св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: Ошихлібська сільська рада, Ошихлібський дошкільний навчальний заклад «Колосок»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Височанскої Н. К.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2017 року Ошихлібська сільська рада та дошкільний навчальний заклад «Колосок» (далі - ДНЗ «Колосок») звернулися до суду із позовом до відповідачів та просили:
визнати недійсним рішення Ошихлібської сільської ради від 11 листопада 2010 року № 17-1/10 про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7322587500:02:001:0251) та передачу ОСОБА_1 земельної ділянки безоплатно у власність;
визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7322587500:02:001:0251), від 24 квітня 2011 року серія ЯЛ № 590673, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та скасувати його державну реєстрацію в державному земельному кадастрі;
визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7322587500:02:001:0251) від 22 червня 2011 року серія ЯЛ № 814839, виданий на ім`я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі;
скасувати реєстрацію в автоматизованій системі державного земельного кадастру даних про право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7322587500:02:001:0251); скасувати кадастровий № 7322587500:02:001:0251 на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати запис у поземельній книзі на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7322587500:02:001:0251);
витребувати земельну ділянку, загальною площею 0, 0476 га, згідно з висновком № 706 експертного земельно-технічного дослідження, складеним Спільним підприємством «Західно-Український Експертно-консультативний центр» (далі - СП «Західно-Український Експертно-консультативний центр») 22-29 вересня 2017 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача ОСОБА_2 на користь Територіальної громади с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області;
усунути перешкоди в користуванні Ошихлібського ДНЗ «Колосок» земельною ділянкою, загальною площею 0, 0476 га, згідно з висновком № 706 експертного земельно-технічного дослідження, складеного СП «Західно-Український Експертно-консультативний центр» 22-29 вересня 2017 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі на обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що згідно з випискою з земельно-шнурової книги Ошихлібської сільської ради для будівництва та обслуговування дитячого ясел-садка, що розташований на АДРЕСА_1 , виділена земельна ділянка площею 0, 60 га. За адресою АДРЕСА_1 згідно з випискою з земельно-шнурової книги наявна земельна ділянка, площею 0, 12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зазначені земельні ділянки є суміжними. На підставі рішення Ошихлібської сільської ради від 21 січня 2004 року № 2/1 ця сільська рада отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю ДНЗ «Колосок».
Рішенням Ошихлібської сільської ради від 11 листопада 2010 року № 17-1/10 затверджено технічну документацію землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та передано цій особі земельну ділянку безоплатно у власність. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 виданий державний акт, серії ЯЛ № 590673, на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
16 червня 2011 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) уклала із ОСОБА_2 договори купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
22 червня 2011 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 814839 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 .
Маючи на меті отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку для будівництва та обслуговування ДНЗ «Колосок», що на АДРЕСА_1 , площею 0, 60 га, Ошихлібська сільська рада замовила технічну документацію із землеустрою та звернулася до відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою про погодження технічної документації із землеустрою. Під час внесення відомостей до державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей у зв`язку з помилкою геометрії - самоперетину земельної ділянки дошкільного навчального закладу на АДРЕСА_2 з сусідньою земельною ділянкою, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 .
Позивачі вважають, що накладення меж земельних ділянок одна на одну мало місце у зв`язку з помилками виконавців під час проведення польових вимірів та їх обробки при складанні технічної документації, оскільки з даних Журналу вимірювання кутів і ліній теодолітних ходів та тахеометричної зйомки площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 0, 1223 га, а в Каталозі координат зовнішньої межі земельної ділянки 001 зазначена площа складає 0, 1722 га. Позивачі вважають, що рішення сільської ради від 11 листопада 2010 року № 17-1/10, яким затверджено технічну документацію землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , є недійсним, відповідно, є недійсними видані на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державні акти на право власності на зазначену земельну ділянку.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 січня 2018 року у позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що спірна земельна ділянка вибула з розпорядження Ошихлібської сільської ради з її волі на підставі рішення Ошихлібської сільської ради від 11 листопада 2010 року № 17-1/10, а право на вимогу вчинити дії щодо усунення перешкод в користуванні особа має тоді, коли існують об`єктивні перешкоди, пов`язані з певним використанням ділянки. Без вчинення таких дій відповідачем право особи не може бути відновлене у зв`язку з відсутністю обґрунтувань. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні дошкільної установи з 1980-х років, огороджена металевою сіткою та межі, як були встановлені огорожею, так і залишилися незмінними на час розгляду справи. Дошкільна установа використовує спірну земельну ділянку розміром 0, 0476 га. Факту вчинення перешкод в користуванні земельною ділянкою відповідачем ОСОБА_2 , перенесення межі чи інших активних дій судом не встановлено. Також суд зазначив, що сільській раді с. Ошихліби відомо про прийняте рішення, яким затверджено технічну документацію землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , загальною площею 0, 1722 га, та надано дозвіл на розробку технічної документації для виготовлення державного акта, відтак затверджено цю документацію і передано земельну ділянку у власність. Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимоги про визнання недійсним рішення Ошихлібської сільської ради від 11 листопада 2010 року № 17-1/10 відсутні.
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 04 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Ошихлібської сільради від 11 листопада 2010 року № 17-1/10 про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7322587500:02:001:0251), та передачу ОСОБА_1 цієї земельної ділянки безоплатно у власність. Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку від 24 квітня 2011 року, серія ЯЛ № 590673, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7322587500:02:001:0251), виданий на ім`я ОСОБА_1 , та скасовано його державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі. Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку від 22 червня 2011 року, серія ЯЛ №814839, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7322587500:02:001:0251), виданий на ім`я ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі. Скасовано державну реєстрацію в автоматизованій системі державного земельного кадастру даних про право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7322587500:02:001:0251). Скасовано кадастровий № 7322587500:02:001:0251 на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис у поземельній книзі на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №7322587500:02:001:0251); витребувано земельну ділянку, загальною площею 0, 0476 га, згідно з висновком № 706 експертного земельно-технічного дослідження, складеного СП «Західно-Український Експертно-консультативний центр» 22-29 вересня 2017 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача ОСОБА_2 на користь Територіальної громади с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області та усунуто перешкоди в користуванні Ошихлібським ДНЗ (ясла-садок) «Колосок» зазначеною земельною ділянкою. У задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що внаслідок помилки загальна площа земельної ділянки за кадастровим номером 7322587500:02:001:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , збільшена в технічній документації на 0, 0476 га за рахунок земель дошкільного навчального закладу та відбулося її накладення на суміжну земельну ділянку дошкільного навчального закладу на АДРЕСА_2 . Таким чином, оскільки встановлено, що площа земельної ділянки відповідачів була збільшена за рахунок земельної ділянки навчального закладу, цей факт вказує на порушення інтересу позивача, оскільки право на користування 0, 0476 га землі було обмежено у помилковий (неправомірний) спосіб.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням апеляційного суду, у червні 2018 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції зазначаючи про часткове задоволення позову, задовольнив позов повністю. Окрім цього, судом не враховано, що позивач набула право на спірну земельну ділянку відповідно до вимог закону, на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2011 року, який не визнаний недійсним, отже визнання недійсним державного акта є необґрунтованим. Спірна земельна ділянка не захоплена ОСОБА_2 , на межі ділянок встановлена огорожа, а тому підстав для витребування земельної ділянки не було. Суд дійшов необґрунтованого висновку про можливість скасування рішення органу місцевого самоврядування, адже воно вичерпало дію своїм виконанням, з огляду на що позов у цій частині є також необґрунтованим. Заявник стверджує, що спірна земельна ділянка вибула з волі Ошихлібської сільської ради, а тому підстав для витребування спірної земельної ділянки не було. Також суд не звернув увагу, що скасування державної реєстрації земельної ділянки у разі скасування документа, на підставі якого її було проведено, є необґрунтованим.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а отже, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 грудня 1980 року колгоспом «Маяк» прийнято в експлуатацію будівлю дитячого ясел-садка на 160 місць, будівництво якого здійснено на землях колгоспу «Маяк», яким отримано у 1995 році державний акт на право колективної власності на землю.
Згідно з випискою із земельно-шнурової книги Ошихлібської сільської ради для будівництва та обслуговування дитячого ясел-садка, що на АДРЕСА_2 , виділена земельна ділянка, площею 0, 6 га.
За сусідньою адресою АДРЕСА_1 згідно з випискою з земельно-шнурової книги зазначено відомості про земельну ділянку, площею 0, 12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зазначені земельні ділянки є суміжними.
На підставі рішення Ошихлібської сільської ради від 21 січня 2004 року № 2/1 територіальна громада с. Ошихліби в особі Ошихлібської сільської ради отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю ДНЗ «Колосок».
Рішенням Ошихлібської сільської ради від 25 грудня 2008 року № 145-XVIII/08 дозволено ОСОБА_1 виготовити технічну документацію для передачі у її власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Іншим рішенням Ошихлібської сільської ради від 11 листопада 2010 року
№ 17-1/10 затверджено технічну документацію землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , загальною площею 0, 1722 га, за цією адресою й цільовим призначенням та передано їй безоплатно у власність.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 виданий державний акт, серії ЯЛ № 590673, на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
16 червня 2011 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_2 договори купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також спірної земельної ділянки.
22 червня 2011 року ОСОБА_2 видано державний акт, серії ЯЛ № 814839, на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Ошихлібська сільська рада замовила технічну документацію із землеустрою та звернулася до відділу у Кіцманському районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою про погодження технічної документації із землеустрою.
Під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор ухвалив рішення про відмову у внесенні відомостей в зв`язку з помилкою геометрії - самоперетину земельної ділянки дошкільного навчального закладу на АДРЕСА_2 із суміжною земельною ділянкою, загальною площею 0, 1722 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Ошихлібської сільської ради від 09 грудня 2016 року № 6/13-2016 територіальній громаді с. Ошихліби в особі Ошихлібської сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для будівництва та обслуговування навчального закладу на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0, 6 га, із земель житлової та громадської забудови.
Згідно з актом приймання-передачі межових знаків на зберігання від 11 травня 2016 року межі земельної ділянки, площею 0, 5640 га, за адресою: АДРЕСА_2 , наданої власнику Ошихлібській сільській раді для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, закріплені в натурі існуючою межею. Межові знаки не встановлювалися, оскільки межі земельної ділянки збігаються в натурі з існуючою межею.
Актом встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) від 11 травня 2016 року визначено, що будь-яких претензій під час погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_2 не заявлено.
Висновком експертного земельно-технічного дослідження, складеним СП «Західно-Український Експертно-консультативний центр» 22-29 вересня 2017 року № 706, підтверджено, що у технічній документації із землеустрою під час складання державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, виготовленої на замовлення ОСОБА_1 у 2010 році, зроблені істотні помилки - дані каталогу координат і висот геодезичних пунктів не відповідають журналу польових вимірювань та фактичним межам земельної ділянки, у результаті чого відстані сторін ділянки збільшені на 21, 59 м та 19, 32 м, а площа збільшена на 0, 0476 га за рахунок земельної ділянки дитячого ясел-садка.
В той же час, виходячи з даних Журналу вимірювання кутів і ліній теодолітних ходів та тахеометричної зйомки в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , становить 0, 1223 га.
Під час обробки матеріалів польових робіт Журналу вимірювання кутів і ліній теодолітних ходів та тахеометричної зйомки в Каталозі координат зовнішньої межі земельної ділянки 001 встановлено, що у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки становить вже 0, 1722 га.
В результаті зазначеної помилки загальна площа земельної ділянки за кадастровим номером 7322587500:02:001:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , збільшена у технічній документації на 0, 0476 га за рахунок земель дошкільного навчального закладу та відбулося її накладення на суміжну земельну ділянку дошкільного навчального закладу на АДРЕСА_2 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада с. Ошихліби, як власник спірної частини земельної ділянки, делегувала Ошихлібській сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають і вимогам законодавства й інтересам територіальної громади. За відсутності хоча б одного з критеріїв відсутні підстави робити висновок про належне вираження волі власника, спрямованої на передачу права власності стосовно спірного об`єкта нерухомості.
Як встановлено судом, рішенням Ошихлібської сільської ради від 25 грудня 2008 року № 145-XVIII/08 дозволено ОСОБА_1 виготовити технічну документацію для передачі у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 12 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, Ошихлібська сільська рада, реалізуючи свої повноваження власника, виразила волю на відчуження земельної ділянки у розмірі 0, 12 га. Подальше затвердження технічної документації землеустрою щодо земельної ділянки, площею 0, 1722 га, внаслідок технічної помилки не може оцінюватися як належне вираження волі територіальної громади.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов переконання, що спірний об`єкт нерухомості у визначених розмірах вибув із зареєстрованого володіння територіальної громади поза її волею, а отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість витребування спірної земельної ділянки.
З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо наявності волі територіальної громади на відчуження спірної земельної ділянки, а, відповідно, відсутності правових підстав для витребування спірного майна на користь правомірного власника.
В оцінці факту володіння у цій справі Верховний Суд застосовує пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
У пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У пунктах 83-86 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, суперечать конструкції захисту прав добросовісного набувача, не відповідають нормам права, які побудовані на оцінці балансу інтересів між власником, який втратив володіння майном, та добросовісним набувачем, а отже є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Отже, встановивши, що ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на спірну земельну ділянку, Верховний Суд зробив висновок про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції у частині витребування майна з її незаконного володіння.
Доводи касаційної скарги про те, що, враховуючи, що позивач набула право на спірну земельну ділянку відповідно до вимог закону на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2011 року, який не визнаний недійсним, отже, визнання недійсним державного акта та витребування майна є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у такому випадку визнання недійсним договору не є необхідним та не є ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.
Стосовно доводів про те, що у суду були відсутні підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування, оскільки спірне рішення було актом індивідуальної дії і після його реалізації вичерпало свою дію, Верховним Судом враховано таке.
Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
Відповідно до наведеного у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом врахований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц (провадження № 14-277цс19), згідно з яким рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи, що суд апеляційної інстанції встановив, що внаслідок прийняття оспорюваного рішення Ошихлібською сільською радою загальна площа земельної ділянки за кадастровим номером 7322587500:02:001:0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , збільшена в технічній документації на 0, 0476 га за рахунок земель дошкільного навчального закладу та відбулося її накладення на суміжну земельну ділянку дошкільного навчального закладу, висновок суду про скасування цього рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.
Одночасно з наведеними висновками Верховний Суд встановив певні недоліки, допущені під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій, пов`язані з вирішенням позову у частині скасування державної реєстрації державного акта, кадастрового номера земельної ділянки, запису в земельно-шнуровій книзі в контексті ефективності застосованих способів захисту. Однак це в цілому не впливає на правильність оскаржуваного судового рішення по суті та не суперечить меті й завданню цивільного судочинства.
Встановлені формальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність постановленого рішення, мають характер формальних міркувань, а тому з урахуванням принципу процесуальної економії Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга у цій частині також не підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 04 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко