№ 723/1268/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

15 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 723/1268/21

провадження № 61-5164 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кам`янська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , державний реєстратор Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області Миронюк Яніна Георгіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 травня 2022 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2022 року

у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , державного реєстратора Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області Миронюк Я. Г., в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати пункти 1., 1.1. рішення ХХХІ сесії Михальчанської сільської ради VII скликання від 24 березня 2020 року № 17-31/2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для індивідуального садівництва»; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області Миронюк Я. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52141677 від 05 травня 2020 року та запис про право власності № 36409665;скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га з кадастровим номером № 7324586500:02:002:0477 та цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

В обґрунтування позову зазначав, що пунктом 1 рішення №17-31/2020 ХХХІ сесії Михальчанської сільської ради від 24 березня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована

по АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.1. цього самого рішення надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку кадастровий номер 7324586500:02:002:0477,

площею 0,0100 га для індивідуального садівництва.

Позивач вказував, що пункт 1., 1.1. рішення сільської ради № 17-31/2020 є необґрунтованим, безпідставним та таким, що сyперечить вимогам чинного законодавства, оскільки, приймаючи пункт 1. рішення Михальчанська сільська рада мала б отримати погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проект на дату прийняття рішення повинен перебувати в її розпорядженні.

Михальчанська сільська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , який до неї не надходив, що зазначено в листі від 16 грудня 2020 року № 1080.

Також затверджений проект землеустрою всупереч вимогам частини восьмої статті 118, частини шостої статті 186, частини другої статті 186-1 ЗК України не погоджений з структурним підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, що підтверджує відсутність такого висновку в проекті землеустрою (лист від 24 грудня 2020 року № 8).

Порушуючи вимоги пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України, Михальчанська сільська рада передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0,0100 га, для індивідуального садівництва за рахунок земель загального користування - дороги, чим спричинила перекриття дороги ОСОБА_2 шляхом встановлення металевої сітки.

В акті обстеження з виїздом на місце від 23 липня 2020 року комісією зазначено, що ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0100 га для індивідуального садівництва приватизована з порушенням вимог земельного законодавства, а саме відведена за рахунок земель загального користування - дороги, яка існувала вже багато років та передбачена картографічним матеріалом та генеральним планом села.

Аналогічна інформація також зазначена в листі Сторожинецької районної державної адміністрації від 27 липня 2020 року.

Зазначав, що у відповіді на його звернення Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомлено, що рішення Михальчанської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 7324586500:02:002:0477, площею

0,0100 га, для індивідуального садівництва суперечить вимогам пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України та йому запропоновано звернутись до суду.

Крім того, доказом про наявність дороги є витяги з Державного земельного кадастру земельних ділянок з кадастровими номерами 7324586500:02:002:0416 та 7324586500:02:002:0423 (власність ОСОБА_2 ), в описі меж яких зазначено від В до Г землі загального користування - дорога, а також

схема забудови вказаних земельних ділянок, яка є складовою будівельного паспорта будівництва індивідуального житлового будинку, визначає наявність дороги по її межі та доводить, що земельна ділянка площею 0,0100 га з кадастровим номером 7324586500:02:002:0477 відведена за рахунок земель загального користування - дорога, так як вони є суміжними ділянками.

Наявність зазначеної дороги підтверджується також витягами з Державного земельного кадастру земельних ділянок з кадастровими номерами 7324586500:02:002:0316 (власність ОСОБА_3 ), де в описі меж зазначено

від А до Б землі сільської ради (дорога), 7324586500:02:002:0239 (власність ОСОБА_1 ), де в описі меж зазначено від А до Б землі сільської ради (дорога), 7324586500:02:002:0265 (власність ОСОБА_4 ), де в описі меж зазначено від А до Б землі сільської ради (дорога), 7324586500:02:002:0424 (власність ОСОБА_5 ), де в описі меж зазначено від А до Б землі загального користування - дорога.

У порушення вимог статті 39 ЗК України Михальчанська сільська рада передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0100 га, яка відповідно генерального плану с. Михальча є дорогою, що доводить викопіювання з генерального плану.

Розміщення земельної ділянки площею, 0,0100 га, з кадастровим номером 7324586500:02:002:0477, на дорозі також доводять викопіювання з кадастрової карти (плану) розташування земельних ділянок та схема розташування земельних ділянок на генеральному плані с. Михальча, які виконані сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 (сертифікат

№ 010964).

Незаконно прийнятий пункт 1.1. рішення сільської ради № 17-31/2020, яким надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, кадастровий номер 7324586500:02:002:0477, площею 0,0100 га, для індивідуального садівництва, призвело до того, що ОСОБА_2 перекрила дорогу, що не дає можливості користування нею та утрудняє під`їзд, підхід до його власної ділянки посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку

серія ЯД № 121530 та блокує будівництво житлового будинку на цій земельній ділянці.

У зв`язку з тим, що на підставі оскаржуваного рішення Державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7324586500:02:002:0477, площею

0,0100 га для індивідуального садівництва, то з метою відновлення порушеного права користування дорогою виникає також необхідність скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права та запису.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області у складі судді Дячука О. О. від 09 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними та скасовано пункти 1, 1.1. рішення ХХХІ сесії Михальчанської сільської ради VII скликання від 24 березня 2020 року №17-31/2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для індивідуального садівництва».

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області Миронюк Я. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу), індексний номер: 52141677 від 05 травня 2020 року.

Визнано незаконним та скасовано запис про право власності №36409665 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Додатковим рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2022 року стягнуто з Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , державного реєстратора Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області Миронюк Я. Г. в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 100,00 грн та судовий збір

1 816,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Михальчанська сільська рада, порушуючи вимоги пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України, передала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, для індивідуального садівництва за рахунок земель загального користування - дороги, чим спричинила перекриття дороги ОСОБА_2 шляхом встановлення металевої сітки, що призвело до неможливості позивачем користування дорогою та утрудняє під`їзд до його земельної ділянки та будівництва житлового будинку позивача.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 березня 2022 року та додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 724 грн судових витрат.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 червня

2022 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , про ухвалення додаткової постанови у справі задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу

в розмірі 7 800,00 грн.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, щоспірна дорога відноситься до категорії вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. Саме орган місцевого самоврядування - Кам`янська сільська рада Чернівецької області веде облік та управління дорогами та вулицями с. Михальча. Такі дороги та вулиці відображаються в містобудівній документації, якою, відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Складовою містобудівної документації є генеральний план населеного пункту.

У генеральному плані с. Михальча не вбачається будь-якої дороги чи вулиці, яка б проходила від господарства відповідачки до господарства ОСОБА_1 , про що стверджував позивач.

Відповідно до пункту 5.5.7. ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» складовою генерального плану є Схема вулично-дорожньої мережі, міського (сільського) та зовнішнього транспорту, яку виконують на копії основного креслення згідно з ДБН 360, проте у матеріалах справи відсутня Схема вулично-дорожньої мережі сільського та зовнішнього транспорту, як й будь-які інші відомості органу місцевого самоврядування про наявність та облік дороги, про яку стверджував позивач.

Також у матеріалах справи відсутній доказ того, що спірна земельна ділянка відповідачки приватизована за рахунок червоних ліній. Розміщення червоних ліній на конкретній території визначається відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальним планом. Детальні плани територій одночасно із їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану. При цьому, детальний план с. Михальча не розроблявся, такий у матеріалах справи відсутній.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на майно не може бути звернена до державного реєстратора,

а звертається до особи, яка порушує право власності, посилаючись на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

Додатковою постановою апеляційний суд вирішив питання щодо відшкодування витрат на професійну правничої допомогу на підставі наданих доказів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 травня 2022 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня

2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 березня 2022 року й додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2022 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 723/1268/21

із Сторожинецького районного суду Чернівецької області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій не врахував відповідні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також не надано належної правової оцінки поданим ним доказам, які були дослідженні судом першої інстанції.

Вказує, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що в генеральному плані с. Михальча, який міститься в матеріалах справи, не вбачається будь-якої дороги чи вулиці, яка б проходила від господарства відповідачки до його господарства, та в матеріалах справи відсутній доказ того, що спірна земельна ділянка відповідачки приватизована за рахунок червоних ліній, так як генеральний план с. Михальча був розроблений ще в 1974 році, який на той час наявності детального плану законодавець не передбачав. Генеральний план с. Михальча є діючим, новий не розроблявся і зміни не вносилися.

Також зазначає, що викопіювання генерального плану с. Михальча, яке підписано сільським головою та спеціалістом-землевпорядником засвідчують наявність проїзду повз домогосподарство ОСОБА_2 ще до передачі їй у власність земельної ділянки. Схема розміщення земельних ділянок

по АДРЕСА_1 відносно червоних ліній генерального плану с. Михальча показує розташування спірної земельної ділянки в межах червоних ліній дороги, так як всі ділянки нанесені на схему відповідно їх координат.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги:

- що документації із землеустрою земельних ділянок з кадастровими номерами 7324586500:02:002:0416, 7324586500:02:002:0423, 7324586500:02:002:0316, 7324586500:02:002:0239, 7324586500:02:002:0265, 7324586500:02:002:0424 (т. 1, а. с. 21-42) затверджені сільською радою та кожна має координати з прив`язкою до Державної геодезичної мережі, а відтак сільська рада затвердивши документації визнає, що ці ділянки безпосередньо межують із землями загального користування -дорогою;

- що будівельний паспорт ОСОБА_2 виданий відповідним уповноваженим органом відповідно до містобудівної документації та вимог ДБН і ніким під сумнів не ставився;

- що іншого шляху до земельної ділянки позивача окрім того, що перекритий ОСОБА_2 не існує, що було підтверджено свідками та підтверджено фотознімками місцевості;

Вказує, що кожній земельній ділянці яка надається для будівництва житлових будинків необхідний під`їзд по землях загального користування, а передача у власність спірної земельної ділянки для ведення садівництва

ОСОБА_2 , та перекриття нею єдиного проїзду, позбавила доступу до його власної земельної ділянки, а також у зв`язку з цим сама ОСОБА_2 позбавлена під`їзду до її земельних ділянок з кадастровими номерами 7324586500:02:002:0416 та 7324586500:02:002:0423 (для будівництва житлового будинку) по землях загального користування.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2 ,

в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що в генеральному плані

с. Михальча, викопіювання з якого наявні в матеріалах справи, не вбачається будь-якої дороги чи вулиці, яка б проходила напряму від її господарства до господарства ОСОБА_1 , а органом місцевого самоврядування не приймалося будь-якого рішення щодо влаштування проходу, проїзду чи дороги від її будинку до земельної ділянки позивача, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Пунктом 1 рішення ХХХ1 сесії Михальчанської сільської ради від 24 березня 2020 року № 17-31/2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.1. цього ж рішення надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку кадастровий номер 7324586500:02:002:0477, площею 0,0100 га для індивідуального садівництва.

На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7324586500:02:002:0477, площею 0,0100 га для індивідуального садівництва.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомлено, що рішення Михальчанської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 7324586500:02:002:0477 площею 0,0100 га, для індивідуального садівництва суперечить вимогам пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник вказує те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи

(пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова Чернівецького апеляційного суду від 25 травня 2022 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частина перша статті 123 ЗК України).

За змістом частини першої статті 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Згідно зі статтею 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною першою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

За змістом пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (вулиці, проїзди, шляхи тощо).

Тлумачення зазначених норм ЗК України дає можливість дійти висновку, що передача громадянам у приватну власність земель комунальної власності (вулиці, проїзди, шляхи) є порушенням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою вирішення питань щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив, що саме орган місцевого самоврядування - Кам`янська сільська рада Чернівецької області веде облік та управління дорогами та вулицями с. Михальча. Такі дороги та вулиці відображаються в містобудівній документації, якою, відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Складовою містобудівної документації є генеральний план населеного пункту. У генеральному плані с. Михальча, який міститься в матеріалах справи, не вбачається будь-якої дороги чи вулиці, яка б проходила від господарства відповідачки до господарства ОСОБА_1 , як про те стверджував позивач.

Однак, у матеріалах справи відсутня Схема вулично-дорожньої мережі сільського та зовнішнього транспорту, як й будь-які інші відомості органу місцевого самоврядування про наявність та облік дороги, про яку стверджував позивач.

Відповідно до пункту 7.26 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» територія вулиць і доріг всіх категорій, відокремлюються від інших функціональних територій поселень геодезичне за фіксованими границями - червоними лініями.

У матеріалах справи відсутній доказ того, що спірна ділянка відповідачки приватизована за рахунок червоних ліній. Розміщення червоних ліній на конкретній території визначається відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальним планом. Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план с. Михальча не розроблявся, такий відсутній.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами першою та другою статті 321, статті 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача і є його процесуальним обов`язком.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені належними та допустимими доказами, а отже, підстав для їх задоволення немає.

Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободу та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (пункт 36).

Позовна вимога про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на майно не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається до особи, яка порушує право власності.

Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17, провадження

№ 14-397 цс 19.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, що при видачі ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності були порушені вимоги закону, а тому підстав для скасування запису про державну реєстрацію права власності немає. При цьому судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що суд не вправі втручатися в компетенцію органів місцевого самоврядування, а вирішення питання про статус спірної дороги (пішохідна чи проїзна) належить до компетенції сільської ради.

Посилання позивача про відсутність під`їзду до його будинку не є підставою для визнання недійсним спірного державного акту на право приватної власності та скасування рішення сільської ради, оскільки у такому випадку він не позбавлений права звернутися до суду з іншим позовом відповідно до вимог законодавства.

У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, так як суд правильно дослідив надані докази та встановив обставини справи, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Підстав для скасування додаткової постанови Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2022 року, якою вирішено питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу немає, доводи касаційної скарги у цій частині відсутні.

При цьому, так як касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 травня 2022 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць