Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 725/3171/19

провадження № 61-21338св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

відповідач Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області,

треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Владичана А. І., Половінікіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , 07 грудня 2006 року, звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області (далі Управління ДМС в Чернівецькій області), треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визнання незаконними дій органу державної влади, скасування та поновлення реєстрації місця проживання малолітньої дитини.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у період з 15 жовтня 1999 року по 23 січня 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , у якому у них народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До розірвання шлюбу він разом з відповідачкою та донькою проживали та були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 березня 2014 року у справі № 2-2580/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, йому виділено у особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня

2014 року у справі № 727/10594/13-ц за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, визначено порядок та способи його участі у вихованні доньки.

У зв`язку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці

від 31 березня 2014 року у справі № 2-2580/12, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, квартиру АДРЕСА_1 передано у його особисту приватну власність, на початку

2015 року відповідачка звернулася до Шевченківського районного відділу Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області (далі Шевченківський районний відділ Управління ДМС в Чернівецькій області), правонаступником якого є Чернівецький міський відділ Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області (далі Чернівецький міський відділ Управління ДМС в Чернівецькій області) із заявою про зняття її та малолітньої ОСОБА_2 з реєстрації за зазначеним місцем проживання. Він, як батько, у письмових запереченнях на адресу начальника Шевченківського районного відділу Управління ДМС в Чернівецькій області виклав свою незгоду на зняття доньки з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому йому стало відомо, що місце проживання ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 лютого 2015 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви матері ОСОБА_5 від 23 лютого 2015 року. Згідно з повідомленнями Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області від 31 січня 2017 року № 73.23/113 та від 15 лютого

2017 року № 73.23.219, згода іншого з батьків (його згода) у документах відсутня. Реєстрація місця проживання малолітньої ОСОБА_2 у селі Кам`янка стала можливою у зв`язку з тим, що вона вже була знята з реєстраційного обліку Шевченківським районним відділом Управління ДМС в Чернівецькій області разом зі своєю матір`ю.

Посилаючись на те, що зняття з реєстрації місця проживання його доньки за адресою: АДРЕСА_2 , та подальша реєстрація місця її проживання за адресою: АДРЕСА_3 , відбулися з порушення Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077 (далі Порядок № 1077), а саме без його письмової згоди, як другого з батьків, позивач просив: визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу Управління ДМС України в Чернівецькій області, правонаступником якого є Чернівецький міський відділ Управління ДМС в Чернівецькій області,щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 ; визнати незаконними дії Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області щодо реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою : АДРЕСА_3 ; поновити реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 червня 2019 року позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено частково.

Визнано незаконними дії Шевченківського районного відділу Управління ДМС України в Чернівецькій області, правонаступником якого є Чернівецький міський відділ ДМС в Чернівецькій області, щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 .

Визнано незаконними дії Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області щодо реєстрації місця проживання малолітньої

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на те, що зняття малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного облікуу квартирі АДРЕСА_1 відбулося з порушенням пункту 3.3. Порядку № 1077, яким передбачено, що разі реєстрації місця проживання батьків за однією адресою при знятті з реєстрації одного з батьків разом з дитиною/дітьми до 14 років, другий з батьків надає письмову згоду на зняття дитини/дітей з реєстрації місця проживання, натомість до заяви

ОСОБА_5 від 20 лютого 2015 року про зняття її разом з донькою з реєстрації місця проживання не була додана згода батька дитини, що свідчить про неправомірність дій Шевченківського районного відділу Управління ДМС України в Чернівецькій області. Обгрунтованими є також доводи позивача про невідповідність вимогам закону дій Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області щодо реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , ураховуючи, що згідно з абзацом 2 пункту 2. 3 Порядку № 1077 при проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Зважаючи на те, що рішення суду про визнання незаконними дій Шевченківського районного відділу Управління ДМС України в Чернівецькій області, правонаступником якого є Чернівецький міський відділ Управління ДМС в Чернівецькій області, щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 , та визнання незаконними дії Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області, щодо реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , є достатньою підставою для зняття дитини з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , та поновлення реєстрації її місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 у місці Чернівці, у позасудовому порядку, суд дійшов висновку, що решта заявлених позивачем вимог задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , Управління ДМС в Чернівецькій області задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці

від 26 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування понесених нею витрат зі сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги 3457,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління ДМС в Чернівецькій області на відшкодування понесених нею витрат зі сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги 3457,80 грн.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 та реєстрація місця проживання її за новою адресою відбулася з порушення Порядку № 1077, оскільки на здійснення відповідних реєстрацій дій потрібна згода батька, однак не урахував, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права як визнання незаконними дій органу державної влади, скасування та поновлення реєстрації місця проживання малолітньої дитини не можна вважати належним способом захисту. Зняття з реєстрації місця проживання малолітньої

ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 та реєстрація місця проживання дитини за фактичним місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_3 , не є втручанням у сімейне життя малолітньої доньки сторін, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання особи є офіційним фіксуванням місця проживання певної особи, і не впливає на вирішення питання щодо права особи на користування або право власності на житло. Між сторонами немає спору щодо визначення місця проживання дитини, позивач підтвердив, що дитина проживає разом з матірю ОСОБА_6 і він не оспорює місце проживання дитини з матірю. Тому, зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 та реєстрація дитини за новим місцем проживання не призвели до порушення прав ОСОБА_1 та його малолітньої доньки ОСОБА_2 . Зважаючи на результати вирішення апеляційних скарг ОСОБА_3 та Управління ДМС в Чернівецькій області, апеляційний суд вважав наявними підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь кожного із заявників по 3457,80 грн на відшкодування судових витрат, понесених ними на сплату судового збору за подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 червня 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що висновки апеляційного суду про те, що зняття малолітньої ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання та її реєстрація за новим місцем проживання, що відбулися із порушенням Порядку № 1077, не призвели до порушення його прав та прав його малолітньої дитини, не узгоджуються зі статтями 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання особи», а також Порядком № 1077, якими передбачено певну процедуру реєстрації місця проживання та зняття з місяця проживання фізичних осіб, яка має бути дотримана задля надання законності самому факту реєстрації (зняття з реєстрації) особи у певному житлі, що тягне за собою настання відповідних правових наслідків. Сама по собі необхідність у реєстрації місця проживання чи зняття з реєстрації місця проживання особи, не може бути достатньою підставою для нівелювання нормативно визначеної процедури, оскільки у такому випадку ставиться під сумнів законність втрати чи набуття особою права користування певним житлом.

Не відповідають фактичним обставинам справи і висновки суду апеляційної інстанції про те, що реєстрація малолітньої доньки сторін у будинку АДРЕСА_3 призвела до реєстрації фактичного місця проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_7 , ураховуючи, що у матеріалах справи наявний акт, складений Камянською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області про те, що ні ОСОБА_3 , ні малолітня ОСОБА_2 , у будинку АДРЕСА_3 не проживають, ОСОБА_3 у апеляційній скарзі вказала місцем свого проживання квартиру АДРЕСА_4 .

Посилання апеляційного суду на те, що під час апеляційного перегляду справи він підтвердити факт того, що ним не заперечується місце проживання дитини з матір`ю, не відповідають дійсності, оскільки насправді він вказав, що ні місце проживання доньки, ні місце проживання ОСОБА_3 йому не відоме, відповідач не виконує рішення Апеляційного суду Чернівецької області

від 15 жовтня 2014 року, яким визначено порядок та способи його участі у вихованні доньки, та чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, а тому він заперечує проти проживання дитини з матір`ю, яка зловживає своїми батьківськими правами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на неефективність обраного ним способу захисту, апеляційний суд тим самим порушив його право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), та позбавив можливості оскаржити дії посадової особи органу державної влади, хоча фактично погодився з тим, що такі дії є неправомірними та суперечать Порядку № 1077. Обраний ним спосіб захисту відповідає статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), має наслідком визнання дій Управління ДМС в Чернівецькій області незаконними, що є підставою для відновлення порушених прав позивача та малолітньої дитини. Іншої судової юрисдикції, у межах якої він міг би захистити порушені права, гарантовані статтею 8 Конвенції, в аспекті права на повагу до приватного та сімейного життя, немає, з огляду на, що слід констатувати порушення статті 13 у взаємозвязку зі статтею 8, а також статтею 6 Конвенції. Що стосується висновків апеляційного суду про відсутність будь-якого втручання у сімейне життя та порушень права на повагу до особистого життя, то у даному конкретному випадку факт зняття з реєстрації місця проживання дитини та її реєстрація у новому місці проживання, що була здійснена Управління ДМС в Чернівецькій області, як органом державної влади, сама по собі має розглядатися як втручання органу державної влади.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд не урахував, що він є інвалідом ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору. З огляду на наведене суд безпідставно стягнув з нього на користь відповідачів сплачений ними судовий збір за подання апеляційних скарг, який підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 , у якому вона просила прийняти відзив, поданий з пропуском строк на його подання, посилаючись на те, що про відкриття касаційного провадження дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень лише

24 грудня 2019 року, а тому не мала можливості надати відзив у встановлений судом строк.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_3 строк для подання відзиву на касаційну скаргу, та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що судове рішення суду апеляційної інстанції є обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, як визнання незаконними дій органу державної влади, скасування та поновлення реєстрації місця проживання малолітньої дитини не є ефективним, оскільки фактично між сторонами наявний спір щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31 березня 2009 року ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання малолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 березня 2014 року у справі № 2-2580/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, ОСОБА_1 виділено на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня

2014 року у справі № 727/10594/13-ц за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, визначено участь ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною першої та третьої суботи місяця з 14 до 18 години, перший та третій вівторок місяця, другий та четвертий четвер місяця з 15 до 18 години, а також щорічно в день народження дитини 7 грудня, на Новий рік 1 січня, у дні релігійних свят Різдво Христове, Великдень, Трійця з 14 до

17 години за місцем проживання позивача за відсутності матері з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів з поверненням дитини після побачень до місця проживання матері. Дозволено ОСОБА_1 самостійно організовувати та проводити на території України оздоровлення доньки ОСОБА_2 двічі на рік у період шкільних канікул, але не більше 12 днів кожного разу.

20 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Шевченківського районного відділу Управління ДМС в Чернівецькій області із заявою про зняття її та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з вибуттям за адресою: село Кам`яна, Сторожинецький район, Чернівецька область. На підставі зазначеної заяви, Шевченківський районний відділ Управління ДМС в Чернівецькій області зняв ОСОБА_5 та

ОСОБА_2 з реєстрації за адресою:

АДРЕСА_2 .

Судами встановлено, що ОСОБА_1 не надавав згоду на зняття малолітньої доньки ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 , а навпаки звернувся до Шевченківського районного відділу Управління ДМС в Чернівецькій області із заявою, у якій заперечував проти зняття дитини з реєстраційного обліку.

23 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області із заявою про реєстрацію її та малолітньої доньки ОСОБА_2 місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі зазначеної заяви, Сторожинецький районний сектор Управління ДМС України в Чернівецькій області зареєстрував

ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з повідомленнями Сторожинецького районного сектору Управління

ДМС України в Чернівецькій області від 31 січня 2017 року № 73.23/113 та

від 15 лютого 2017 року № 73.23.219 місце проживання ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 лютого 2015 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви матері ОСОБА_5 від 23 лютого 2015 року. Згода іншого з батьків

( ОСОБА_1 ) у документах реєстраційної справи відсутня. Реєстрація місця проживання малолітньої ОСОБА_2 у селі Кам`янка стала можливою у зв`язку з тим, що вона вже була знята з реєстраційного обліку разом зі своєю матір`ю Шевченківським районним відділом Управління ДМС в Чернівецькій області.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншщим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконними дій органу державної влади, скасування реєстрації місця проживання малолітньої

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , та поновлення її реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 обгрунтовував свої вимоги недотриманням територіальними органами державної міграційної служби Порядку № 1077 щодо зняття/реєстрації місця проживання малолітньої дитини за відсутності письмової згоди другого з батьків (його дозволу) на перереєстрацію місця проживання дитини. Конкретного порушення його майнових чи немайнових прав та прав неповнолітньої доньки, окрім порушення органами державної міграційної служби процедурних норм, передбачених Порядком №1077 позивач не навів.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, урегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до абзацу третього та п`ятогочастини першої статті3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що вільний вибір місця проживання чи перебування це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається: свідоцтво про народження); квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин щодо перереєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , порядок здійснення реєстрації місця проживання особи, а також форми необхідних для цього документів,було визначено Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077.

Відповідно до пункту 2.3. Порядку № 1077, при проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

У разі проживання батьків за однією адресою при знятті з реєстрації одного з батьків разом з дитиною/дітьми до 14 років другий з батьків надає письмову згоду на зняття дитини/дітей з реєстрації місця проживання (пункт 3.3. Порядку № 1077).

Установивши, що наслідком зняття малолітньої ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 стала реєстрація її місця проживання за місцем проживання матері

ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , з якою дитина залишилася постійно проживати після розірвання шлюбу батьками, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у контексті спірних правовідносин факт відсутності згоди батька на перереєстрацію місця проживання доньки за місцем проживання матері дитини, не призвів до порушення прав ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що грунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи позивача щодо порушення його прав та інтересів дитини при здійсненні перереєстрації її місця проживання, та встановивши, що реєстрація місця проживання малолітньої ОСОБА_2 разом з батьком у квартирі АДРЕСА_1 не відповідала її фактичному місцю проживання разом з матір`ю, обгрунтовано виходив з того, що перереєстрація місця проживання дитини за місцем реєстрації матері не порушує її прав та прав позивача.

Посилання ОСОБА_1 у доводах касаційної скарги на відсутність судового рішення про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_2 разом з матір`ю, та заперечення ним проживання дитини з матір`ю, яка зловживає своїми батьківськими правами, оскільки не виконує рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2014 року, яким визначено способи його участі у вихованні доньки ОСОБА_2 , підтверджують правильність висновку апеляційного суду про те, що спірні правовідносин стосуються перш за все незгоди позивача із визначеним фактичним місцем проживання дитини, а тому права позивача не підлягають захисту у обраний ним спосіб шляхом оскарження дій органу державної міграційної служби.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає дійсному характеру спірних правовідносин сторін, тобто не є ефективним оскільки не забезпечує відновлення порушеного, як вважає ОСОБА_1 , його права на участь у вихованні доньки, апеляційний суд дійшов правильно висновку про відмову у задоволенні позову.

Твердження заявника про порушення апеляційним судом гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції щодо права на справедливий суд, оскільки наслідком ухвалення оскаржуваного судового рішення стала неможливість оскарження ним дій органу державної влади Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області у порядку будь-якої з юрисдикцій, є неспроможними, з огляду на таке.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звертався з адміністративним позовом до Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, регіональний представник Уповноваженого з прав людини в Чернівецькій області, про визнання неправомірними дій Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області, щодо реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня

2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірними дії Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області щодо реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито. Закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що зі змісту позовних вимог, поданих до суду касаційних скарг та судових рішень судів попередніх інстанції вбачається, що спірні правовідносини виникли унаслідок спору щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та можливості реалізації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батьківських прав, тоді як вимоги позивача до Сторожинецького районного сектору Управління ДМС України в Чернівецькій області є похідними від вирішення цього спору.

Крім того, у липні 2017 року ОСОБА_1 звертався з адміністративним позовом до Чернівецького міського відділу ДМС України в Чернівецькій області, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визнання неправомірними дій Шевченківського районного відділу Управління ДМС України в Чернівецькій області щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_1 .

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у позов ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірними дії Шевченківського районного відділу Управління ДМС в Чернівецькій області щодо зняття малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито. Закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносин стосуються права користування та розпорядження майном квартирою

АДРЕСА_1 , а тому спір не є публічно правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Звертаючись до суду у порядку цивільного судочинства, ОСОБА_1 наведених вище висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постановах від 07 грудня 2018 року у справі № 824/165/17-а (адміністративне провадження № К/9901/64136/18, К/9901/64397/18) та від 07 лютого 2019 року (адміністративне провадження

№ К/9901/25555/18, К/9901/25586/18) про те, що спірні правовідносини стосуються можливості реалізації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батьківських прав, зокрема щодо визначення місця проживання їх спільної дитини ОСОБА_2 , не урахував, та в черговий раз, хоча і в порядку іншого судочинства, заявив вимоги до визнання незаконними дій територіальних підрозділів Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області, що не спростовує висновку апеляційного суду про те, що розпоряджаючись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, позивач обрав неефективний спосіб захисту цивільного права, тобто такий, що не відповідає змісту його права чи інтересу, та не призводить до їх відновлення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Очевидно, що у зазначеній справі спір виник саме щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що має зумовлювати як відповідний спосіб захисту визначення місця проживання дитини у разі заперечення батьком проживання дитини разом з матір`ю, так і суб`єктний склад сторін у такій справі.

Щодо розподілу апеляційним судом судових витрат

Пославшись на положення статті 141 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду справи вважав наявними підстави для стягнення з позивача на користь Управління ДМС в Чернівецькій області та ОСОБА_3 понесених ними судових витрат у розмірі по 3457,80 грн, у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції .

Однак з таким висновком апеляційного суду Верховний Суд погодитися не може.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , що була наданим ним разом з позовною заявою.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд не взяв до уваги наведені обставини та норми права, не урахував, що позивач звільнений від сплати судового збору, як інвалід другої групи, а тому безпідставно поклав на нього обов`язок з відшкодування Управлінню ДМС в Чернівецькій області та ОСОБА_3 судових витрат, понесених за перегляд справи апеляційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що унаслідок порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції неправильно вирішив питання розподілу судових витрат, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у зазначеній частині з ухваленням нового рішення про компенсування Управлінню ДМС в Чернівецькій області та ОСОБА_3 судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у частині розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про компенсацію Управлінню державної міграційної служби в Чернівецькій області судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 3457,80 грн та ОСОБА_3 судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 3457,80 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня

2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко