ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року

м. Київ

справа №725/3747/16-а

касаційне провадження № К/9901/30254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Мельник-Томенко Ж. М., Сторчак В. Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби у Чернівецькій області в особі заступника начальника Кулінського Олександра Сергійовича (далі у тексті - Митниця, відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 29.07.2016 №0163/40805/16, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 474 500, 61 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що ним було виконано усі необхідні дії, що передбачені нормами митного законодавства України, а наявність у громадянина України паспорта громадянина Румунії та надання його при перетині митного кордону у відповідності до вимог чинного законодавства України, на його думку, не утворює собою складу адміністративного правопорушення. Водночас, зазначав, що на час винесення оскаржуваної постанови були відсутні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки митний режим тимчасового ввезення автомобіля було завершено шляхом його реекспорту.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у зв`язку із наявністю в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови. Суди дійшли висновку, що відповідачем доведено факт зазначення позивачем неправдивих відомостей про місце реєстрації, що призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів. Також, посилався на те, що про розгляд справи Чернівецькою митницею ДФС його не було повідомлено належним чином, внаслідок чого він був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи. Зважаючи на що, просив позов задовольнити.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.10.2016 позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил від 29.07.2016 №0163/40805/16, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 скасовано постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.10.2016 та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із висновком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дії позивача не містять ознаки порушення митних правил визначених статтею 485 Митного кодексу України, у зв`язку із чим позивача необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач вважає судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, суд апеляційної інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, a тому дане рішення про відмову в задоволенні мого адміністративного позову, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконними, необґрунтованими та підлягає скасуванню, оскільки він має паспорт громадянина України, має постійне місце проживання в Україні, що підтверджується записом у паспорті про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , а надати паспорт громадянина Румунії йому запропонував працівник відповідача у пункті перетину, а не він з метою ухилення від сплати митних платежів, що підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Крім того, позивач вважає, що шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил закінчився 26.07.2016, тобто за три дні до винесення постанови. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена статтею 485 Митного кодексу України, з огляду на недоведеність Чернівецькою митницею ДФС умислу та спеціальної протиправної мети у нього для вчинення цього порушення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.03.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу вказує на те, що твердження Позивача про порушення митним органом порядку розгляду справи про порушення митних правил та строків притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставними, не відповідають дійсності, оскільки підставою складання протоколу про правопорушення, є лист Управління служби безпеки України в Чернівецькій області від 22.01.2016 № 75/2/171, а датою виявлення правопорушення є дата складення протоколу про порушення митних правил 30.01.2016 і саме з цієї дати починається відлік шестимісячного строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, Чернівецькою митницею ДФС належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи, як того вимагають норми Митного кодексу України. Так, маючи статус «резидента», за інформацією Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, для перетину митного кордону ОСОБА_1 використовував паспортний документ громадянина Румунії НОМЕР_1 «ОСОБА_1» для ввезення автомобіля на митну територію України в режимі «транзит» було спростоване доказами наявними в матеріалах справи про ПМП (далі у тексті - порушення митних правил), тому суд апеляційної інстанції вірно встановив, що автомобіль було ввезено в режимі «тимчасове ввезення». Отже, ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 485 Митного кодексу України при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації. Надаючи паспорт громадянина Румунії ОСОБА_1 вчинив зазначені дії з метою ухилення від сплати митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Переглядаючи прийняті у справі судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01.02.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017, далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І.А., Ханова РФ.

Верховний Суд ухвалою від 17.01.2022 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 18.012022.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи про порушення митних правил встановили, що 30.01.2016 державним інспектором ВМО пункту пропуску "Мамалига" Чернівецької митниці ДФС щодо позивача складено протокол про порушення митних правил №0163/40805/15.

Згідно із змістом протоколу інспектором 30.01.2016 о 10 год 06 хв виявлено порушення, а саме: в зону митного контролю, в напрямку виїзду з митної території України по смузі руху "зелений коридор" пункту пропуску "Мамалига-Крива" митного поста "Мамалига" в`їхав автомобіль марки «Opel Tigra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Румунія, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . До митного контролю позивач подав закордонний паспорт громадянина Румунії за № НОМЕР_1 від 10.10.2008 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 Республіки Румунія.

Крім того, судом встановлено, що транспортний засіб марки «Opel Tigra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем ввезено в період з 07.04.2015 по 31.01.2016 у режимі «тимчасового ввезення» із використанням паспорту громадянина Румунії у 24 випадках.

При цьому, встановлено, що у позивача, ОСОБА_1 , наявний паспорт громадянина України, а також, позивач має на території України зареєстроване постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час переміщень транспортних засобів через митний кордон України позивач надавав документ (паспорт громадянина Румунії), який був підставою для не сплати митних платежів при ввезенні транспортних засобів особистого користування, маючи при цьому статус "резидента".

29.07.2016 на підставі вказаного протоколу заступником начальника Чернівецької митниці ДФС було винесено постанову у справі про порушення митних правил №0163/40805/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме: 474 500 грн 61 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Статтею 485 МК України передбачено адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Колегія суддів погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції, що при наявності паспортів двох держав (України та Румунії) ОСОБА_1 , надавши для митного оформлення паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 від 10.10.2008, діяв умисно з метою ухилення від сплати митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство України» встановлено, що громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

За приписами Закону України від 21.01.1994 № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п. 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 № 201 передбачено, що документом, який підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом, який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Так, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з інформацією, викладеною у листі Державної міграційної служби у Чернівецькій області від 11.02.2016 № 73.01/1730, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Герца, Чернівецької області. Позивач зареєстрований за місцем проживання у АДРЕСА_1 за паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 01.02.2016 Герцаївським РС УДМСУ України в Чернівецькій області. Також, ОСОБА_1 користується двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 23.08.2007 та серії НОМЕР_6 від 17.02.2012. При цьому, з питань виходу з громадянства України ОСОБА_1 до УДМС України в Чернівецькій області не звертався.

Крім того, відповідно до облікової картки особи, наданою Державною міграційною службою України, підтверджується, що позивач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 .

Отже, колегія суддів вважає вірними твердження апеляційного суду про те, що станом на 30.01.2016 у ОСОБА_1 був наявний як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Румунії, при цьому він мав постійне місце проживання на території України, отже він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина-резидента.

Також, доводи касатора щодо неповідомлення його про час та місце розгляду справи, як на підставу для задоволення адміністративного позову, Суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Матеріали справи містять належні докази повідомлення відповідачем про місце та час розгляду справи позивача (лист Чернівецької митниці ДФС від 22.07.2016 № 5872/24-70-20-02-10, відправлення якого відповідачем підтверджено відміткою № 11 у Реєстрі на відправлені листи Чернівецької митниці ДФС від 22.07.2016 та відміткою на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 5802301537120, про отримання вказаного листа особисто членом сім`ї позивача 25.07.2016), в той же час матеріали справи не містять від клопотань позивача про перенесення розгляду справи.

Отже, суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що Чернівецькою митницею ДФС належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил № 0163/40805/16 згідно з Митним кодексом України.

Оскільки, висновок, що неналежне повідомлення про розгляд чи розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є беззаперечною підставою для скасування рішення про її притягнення до такої відповідальності і визнання особи не винною може мати місце за умови, що через неналежне повідомлення особа, була позбавлена права (можливості) надати докази, які б могли вплинути на правову кваліфікацію її діяння.

Що стосується доводів скаржника про те, що матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), а тому розмір несплачених митних платежів, який визначений відповідачем, є невірним, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи міститься розрахунок управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Чернівецької митниці ДФС від 05.02.2016 № 139/24-70-25-34-ЕП, яким встановлено, що орієнтовна сума всіх податків та зборів на згаданий вище автомобіль складає 158 166, 87 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що під час складання спірної постанови, відповідач діяв у межах, своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Крім того, Суд зазначає, що передбачене у статті 485 МК порушення митних правил є триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що починаються з певної протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Орган доходів і зборів, здійснюючи з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи митні формальності, зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України, можуть у будь-який час виявити передбачене у статті 485 МК триваюче порушення митних правил та не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення порушення, накласти на суб`єкта адміністративної відповідальності адміністративне стягнення.

Установлені судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставини свідчать, що моментом виявлення відповідачем та фіксацією обставин даного правопорушення є саме адміністративний протокол складений 30.01.2016, що і являється датою виявлення порушення, адміністративне стягнення застосоване постановою від 29.07.2016, тобто в межах строку притягнення до адміністративної відповідальності передбаченого ч. 1 ст. 267 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки лист Управління СБУ в Чернівецькій області від 22.01.2016 № 75/2/171 було підставою для перевірки, а не датою виявлення.

Ураховуючи зазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, ст. 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова