ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 725/4790/22

провадження № 61-8897св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Сторожинецького нотаріального округу Сирба Людмила Борисівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2023 року в складі судді Федіної А. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 травня 2023 року в складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

встановити факт нікчемності заповіту ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького нотаріального округу Сирбу Л. Б. 05 грудня 2018 року за реєстровим № 1785;

застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - заповіту ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького нотаріального округу Сирбу Л. Б. 05 грудня 2018 року за реєстровим № 1785, а саме позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на спадкування майна за заповітом померлої ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_1 ;

визнати за ним право власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_3 , яка у вересні 1996 року склала заповіт на його користь. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй частину квартири АДРЕСА_1 .

З метою прийняття спадщини після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 він звернувся до нотаріуса з відповідною заявою та дізнався про наявність спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , відкритої за заявою відповідача про прийняття спадщини на підставі заповіту від 05 грудня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_3 все своє майно заповіла своєму брату ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 була особою з інвалідністю І групи підгрупа «А», мала ряд важких прогресуючих хвороб, внаслідок чого перестала розмовляти, не могла самостійно писати, сама себе обслуговувати та потребувала постійної сторонньої допомоги, а тому фізично не могла підписати 05 грудня 2018 року оспорюваний заповіт.

Відповідно до медичної виписки від 24 травня 2017 року ОСОБА_3 перебуває в лежачому стані та не може себе обслуговувати.

У зв`язку оспорюваний заповіт повинна була підписати інша особа з урахуванням вимог частини четвертої статті 207, статі 1247 ЦК України

Враховуючи недотримання вказаних вимог законодавства, оспорюваний заповіт є нікчемним, тому наявні підстави для застосування наслідків його недійсності у вигляді позбавлення відповідача права на спадкування квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .

Оскільки у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документу про право власності його матері на спірну квартиру, яка належала їм на праві спільної сумісної власності, наявні підстави для припинення права спільної сумісної власності на спірну квартиру та визнання за ним права власності на неї в порядку спадкування.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог.

Оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, змісту та порядку складення, позивач не надав належні та допустимі докази на спростування того, що ОСОБА_3 особисто підписала заповіт.

Відповідно до висновку №115 від 19 грудня 2022 року, складеного за результатами проведення посмертної судово-медичної експертизи, експертами висловлене припущення, що ОСОБА_3 не могла підписувати документи 05 грудня 2018 року з огляду на її стан здоров`я станом на 29 листопада 2018 року, а також загальну характеристику хвороби Паркінсона, яка має прогресуючий характер з негативним прогнозом.

Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, вказаний висновок експертизи не є достатнім доказом на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_3 не могла підписати оспорюваний заповіт.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 травня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 0910/1403/2012-ц (провадження № 61-2900св18) та від 13 лютого 2019 року в справі № 473/1584/16-ц (провадження № 61-8101св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Під час посвідчення оспорюваного заповіту приватний нотаріус повинна була запросити двох свідків, оскільки померла ОСОБА_3 фізично була неспроможна підписати заповіт, що підтверджується численними медичними документами та висновком посмертної судово-медичної експертизи, в якому комісія піддала сумніву збереження ОСОБА_3 можливості власноручно підписувати документи.

Помилковим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що експертний висновок № 115 від 19 грудня 2022 року є припущенням. Він є послідовно викладеним, логічним та обґрунтованим підсумком проведеної експертизи на підставі наявних в матеріалах справи медичних документів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Першотравневого районного суду м. Чернівці.

18 вересня 2023 року справа № 725/4790/22 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була матір`ю позивача та рідною сестрою відповідача.

ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності спільно з ОСОБА_1 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ) належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 06 лютого 1995 року.

05 грудня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького нотаріального округу Сирбу Л. Б. та зареєстрований у реєстрі за № 1785, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого воно не складалось, і взагалі, все те, що буде їй належати на момент її смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла своєму брату ОСОБА_2 .

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року та постановою Верховного Суду від 30 червня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 05 грудня 2018 року.

Під час розгляду вказаної справи суди встановили, що оспорюваний заповіт складений у письмовій формі, містить рукописний підпис заповідача та запис про те, що заповіт зі слів заповідача записаний нотаріусом і заповідачем прочитаний уголос.

Відповідно до витягів з історій хвороби ОСОБА_3 заповідач за життя хворіла і періодично перебувала на лікуванні з діагнозом: хвороба Паркінсона, тремтливо-ригідна форма з порушенням функції ходьби.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 встановлено першу групу інвалідності безтерміново, вона потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Відповідно до висновку експерта №115 від 19 грудня 2022 року, складеного за результатами проведення посмертної комісійної судово-медичної експертизи, приймаючи до уваги медичні документи, а також те, що незадовго до дати підписання заповіту, а саме 29 листопада 2018 року, під час відвідання хворої лікарем її стан був визначений як дуже слабкий, вона не розмовляла, не реагувала на зовнішнє оточення, мала високу температуру тіла, а також невірогідність позитивної динаміки у перебігу захворювання за відносно короткий час, комісія експертів піддає сумніву збереження можливості ОСОБА_3 підписувати документи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував його тим, що оспорюваний заповіт є нікчемний в силу вимог статті 1257 ЦК України як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки мав бути підписаний іншою особою за дорученням ОСОБА_3 , яка через стан свого здоров`я самостійно не могла підписувати документи.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України визначено, що, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Аналогічні положення містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/503, в чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту редакції, за змістом пункту 1.8 глави 3 якого якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суди встановили, що позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_3 на момент посвідчення оспорюваного заповіту не могла його підписати. Наявні в матеріалах справи медичні документи достеменно не підтверджують вказану обставину.

З огляду на недоведеність нікчемності оспорюваного заповіту у зв`язку з недотриманням вимог закону щодо порядку його посвідчення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди при вирішенні спору помилково не врахували висновок посмертної судово-медичної експертизи з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суди надали оцінку зазначеному доказу за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і відхилили його, про що навели відповідні мотиви у оскаржуваних судових рішеннях.

З клопотанням про призначення повторної експертизи позивач до суду не звертався.

Доводи касаційної скарги про те, що під час посвідчення оспорюваного заповіту приватний нотаріус повинна була запросити двох свідків, оскільки померла ОСОБА_3 фізично була неспроможна підписати заповіт, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач не посилався на вказану обставину як на підставу своїх вимог та вона не була предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 травня 2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко