Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 727/10134/21

провадження № 61-7620св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чернівецька міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 квітня 2022 року у складі судді Одовічен Я. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Литвинюк І. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання нечинними пунктів рішень міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання нечинними пунктів рішень міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що 31 травня 2021 року він звернувся до Чернівецького міського голови з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,07 га, безоплатно у власність за рахунок земель запасу міста за адресою: АДРЕСА_1 , між земельними ділянками з кадастровими номерами 7310136300:18:004:1059 та 7310136300:18:004:1114. До клопотання було долучено копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій, а також графічні зображення земельної ділянки.

Однак пунктом 2 рішення Чернівецької міської ради від 02 вересня 2021 року № 425 відмовлено у задоволенні його клопотання у зв`язку з включенням цієї земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які підлягають продажу на аукціоні (частина земельної ділянки сформована з кадастровим номером 7310136300:18:004:0224). Вказане рішення оскаржено ним у Чернівецькому окружному адміністративному суді.

За вказаним позовом Чернівецьким окружним адміністративним судом ухвалою від 08 жовтня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 600/5148/21-а.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року зупинено провадження у справі № 600/5148/21-а до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців у справі № 727/10134/21.

Вважає, що розташування земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:18:004:0224) суперечить містобудівній документації м. Чернівці, що не узгоджується з інтересами мешканців Чернівецької міської громади, у тому числі і його.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 грудня 2014 року № 668/21 затверджено проект детального плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською та Мукачівською в м. Чернівці, а також визначено його як невід`ємну складову частину містобудівної документації генерального плану м. Чернівців.

У зв`язку із зазначеним Чернівецькою міською радою при прийнятті рішення від 28 січня 2021 року № 55 мало б враховуватися рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 грудня 2014 року № 668/21.

Однак 14 червня 2021 року відбулася державна реєстрація цієї земельної ділянки та їй присвоєно кадастровий номер 7310136300:18:004:0224, а 17 вересня 2021 року було зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Чернівців у особі Чернівецької міської ради.

Проект детального плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською та Мукачівською в м. Чернівці, пройшов громадське обговорення та був затверджений відповідно до закону, а припущення працівників Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо прийнятності такого розміщення земельної ділянки не відповідають містобудівній документації м. Чернівців та громадським інтересам.

Зокрема, вищевказана земельна ділянка порушує межі двох землекористувачів та частково знаходиться на проїзній частині.

Вважав, що зважаючи на невідповідність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7310136300:18:004:0224, містобудівній документації м. Чернівців, намір Чернівецької міської ради щодо її продажу на земельних торгах та її державна реєстрація підлягає скасуванню.

У разі отримання ним дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,07 га, безоплатно у власність за рахунок земель запасу міста на АДРЕСА_2 (позаду будинковолодіння АДРЕСА_3 ) між земельними ділянками з кадастровими номерами 7310136300:18:004:1059 та 7310136300:18:004:1114, наявність земельної ділянки буде законною підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, яку він просив.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд:

- визнати нечинним пункт 3.1 рішення Чернівецької міської ради від 28 січня 2021 року № 55;

- визнати нечинним пункт 3 рішення Чернівецької міської ради від 02 вересня 2021 року № 404;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 7310136300:18:004:0224, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду

від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів порушення права в матеріально-правовому сенсі, оскільки будь-яким правом стосовно спірної земельної ділянки та суміжних земельних ділянок не наділений.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Скаржник зазначає, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, посилався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 червня 2021 року

у справі № 700/316/20-ц, однак вважає, що цей висновок не врегульовує в повній мірі спірні правовідносини, оскільки не враховує ситуацію, коли земельна ділянка не була сформована за заявою особи через наявність іншої земельної ділянки, яка була сформована з порушенням містобудівної документації.

Вказує, що інтерес особи на отримання земельної ділянки у власність чи користування має підлягати правовому захисту також й у випадку відсутності сформованої земельної ділянки за її заявою за умови, що цьому перешкоджають протиправні дії (рішення) суб`єкта владних повноважень, які оскаржуються цією особою в суді.

Скаржник просив суд відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц, оскільки це необхідно для усунення негативних наслідків протиправних дій (рішень) суб`єктів владних повноважень, які проявляються в неможливості правового захисту інтересу особи на отримання земельної ділянки у власність чи користування через не доведення нею права на позов у матеріально-правовому сенсі.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Чернівецька міська рада через свого представника просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 727/10134/21 з Шевченківського районного суду м. Чернівців.

У серпні 2022 року справа № 727/10134/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що пунктом 3 та пунктом 3.1 рішення Чернівецької міської ради від 28 січня 2021 року № 55 внесено зміни до пункту 3 додатку 1 до рішення Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2008 року № 711 «Про затвердження переліків земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу та наданню в оренду на аукціоні» щодо включення до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу на аукціоні, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,0600 га, комерційне призначення, а саме: слова та цифри «комерційне призначення», «площею 0,0600 га» замінено словами та цифрами «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01)», «площею, 0,0700 га». Надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність, зазначеної у пункті 3 цього рішення (а. с. 26-28).

31 травня 2021 року ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку подав до Чернівецької міської ради заяву щодо прийняття рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою земельної ділянки, орієнтовною площею 0,07 га, безоплатно у власність за рахунок земель запасу міста за адресою: АДРЕСА_1 (позаду будинковолодіння АДРЕСА_3 ) між земельними ділянками з кадастровими номерами 7310136300:18:004:1059 та 7310136300:18:004:1114 (а. с. 10-12).

До зазначеної заяви було додано: графічне зображення земельної ділянки, копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій.

Пунктом 3 рішення Чернівецької міської ради від 02 вересня 2021 року № 404 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу у власність на земельних торгах за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0700 га (кадастровий номер 7310136300:18:004:0224), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 29-31).

Рішенням Чернівецької міської ради від 02 вересня 2021 року № 425 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0700 га, безоплатно у власність за рахунок земель запасу міста за адресою: АДРЕСА_3 ) між земельними ділянками з кадастровими номерами 7310136300:18:004:1059 та 7310136300:18:004:1114, у зв`язку з включенням цієї земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які підлягають продажу на аукціоні (частина земельної ділянки сформована з кадастровим номером 7310136300:18:004:0224), згідно з рішенням міської ради від 28 січня 2021 року № 55 (а. с. 13).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:18:004:0224, площею 0,07 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 02 вересня 2021 року № 404 (а. с. 16, 17).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони стосуються приватноправових відносин і містять наявність спору щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є фізична особа.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, який не суперечить закону, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118 122 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада та її виконавчий комітет в межах своєї компетенції приймають рішення.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Положеннями статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17,

від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4439/17 висловлювала правову позицію про те, що якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

У таких спорах право позивача не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в погодженні проєкту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку судами не встановлено.

При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 заявляв про незаконні, на його думку, дії Чернівецької міської ради, оскільки спірна земельна ділянка порушує межі двох землекористувачів та частково знаходиться на проїзній частині, тому, зважаючи на невідповідність земельної ділянки містобудівній документації м. Чернівців, намір Чернівецької міської ради щодо її продажу на земельних торгах та її державна реєстрація підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 заявлені вимоги про протиправність рішень органу місцевого самоврядування, що в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як суб`єкта владних повноважень. Отже, законність таких рішень органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили спір по суті, оскільки не врахували того, що позивачем заявлені вимоги про протиправність рішень органу місцевого самоврядування, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до приписів статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

При вирішенні вказаного спору суди попередніх інстанцій неправильно визначились із характером спірних правовідносин та не врахували усі фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Крім того, слід зазначити, що у провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій зупинено до набрання законної сили рішенням у справі, яка переглядається (№ 727/10134/21).

Враховуючи вказане, направлення цієї справи на розгляд до адміністративного суду не порушить гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, оскільки у цих справах різний предмет судового розгляду та у справі № 600/5148/21-а не було відмовлено у доступі до правосуддя.

Щодо підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц, слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для передання справи на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду необхідна одночасна наявність підстав, визначених процесуальним законом, зокрема, існування виключної правової проблеми та необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів цієї ж палати або у складі такої палати, а також у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Наведені підстави для прийняття зазначеного процесуального рішення у цій справі відсутні, доводи, наведені щодо вказаного питання, є надуманими. Верховним Судом не встановлено наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд врахував, що вирішення процесуального питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду за ініціативою суду касаційної інстанції відноситься до дискреційних повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вирішується за його розсудом та є можливим виключно у разі, якщо суд встановить для цього достатні та об`єктивно існуючі підстави, передбачені процесуальним законом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те, що вказана справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 квітня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання нечинними пунктів рішень міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянкизакрити.

Повідомити ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до адміністративного суду.

Роз'яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Пророк