Постанова
Іменем України
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 727/12371/21
провадження № 61-5110 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління пенсійного фонду в Чернівецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 березня 2022 року у складі судді Галичанського О. І.
та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 травня 2022 року
у складі колегії суддів: Владичан А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУПФУ в Чернівецькій області) про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона була зареєстрована
та проживала у місті Хрестівка (колишнє Кіровське) Донецької області, однак у жовтні 2016 року переїхала у місто Чернівці, де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується відповідною довідкою від 28 жовтня 2016 року № 0000015949.
Вказувала, що вона була опікуном її рідної сестри, ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка визнана недієздатною на підставі ухвали Кіровського міського суду Донецької області від 16 липня 2012 року у справі № 0524/2843/2012.
Будучи опікуном ОСОБА_2 , вона перебувала на обліку в ГУПФУ
в Чернівецькій області та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Проте, з 01 березня 2016 року ГУПФУ в Чернівецькій області припинило виплату пенсії з невідомих їй причин.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її рідна сестра - ОСОБА_2 померла в Донецькій області на території так званої Донецької народної республіки.
Заочним рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області
від 28 квітня 2021 року у справі № 329/216/21 частково задоволено її позов до Кіровської міської ради Донецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визначено
їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті рідної сестри - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Хрестівка (колишнє Кіровське) Донецької області, тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням законної сили. Рішення суду набрало законної сили.
У відповідь на адвокатський запит її адвоката - Перепелюк І. М.
ГУПФУ в Чернівецькій області повідомило, що виплату пенсії було припинено з 01 березня 2016 року у зв`язку з відсутністю за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , до з`ясування обставин та встановлення підстав для її поновлення. Звернення про поновлення виплати пенсії
не надходило. Розрахункова сума пенсії з дня її припинення по місяць смерті померлої ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року
по 30 квітня 2018 року становить 46 742,84 грн. Виходячи із положень статей 46 та 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» управління вказало про відсутність суми недоотриманої пенсії.
Позивач зазначала, що вона є спадкоємцем після смерті своєї рідної
сестри - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та єдиним спадковим майном після її смерті є невиплачена пенсія за період
з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року у розмірі 46 742,84 грн. Проте постановою державного нотаріуса Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядка І. І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії
від 26 листопада 2021 року № 1325/02-31 їй було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на одержання недоотриманої пенсії, яка належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право
на одержання такої пенсії і неможливістю її отримання іншим шляхом.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право власності на майно в порядку спадкування за законом, а саме
на недоотриману пенсію за період з 01 березня 2016 року по місяць смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належала померлій ОСОБА_2 у сумі
46 742,84 грн; стягнути з ГУПФУ в Чернівецькій області на її користь недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 за період з 01 березня
2016 року по місяць смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі 46 742,84 грн, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня
2021 року у зв`язку з непідсудністю справи надіслано її до Першотравневого районного суду м. Чернівці.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 січня
2022 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено
її до розгляду.
Рішенням Першотравневого районного м. Чернівці від 16 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно в порядку спадкування, а саме: на недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 у період з 01 березня 2016 року по місяць смерті ІНФОРМАЦІЯ_3
у розмірі 46 742,84 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень статті 1227 ЦК України та частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які узгоджуються з положеннями
частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, передбачаються членам його сім`ї,
а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на недоотриману ОСОБА_2 пенсію
є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ГУПФУ в Чернівецькій області
на її користь недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 за період
з 01 березня 2016 року по місяць смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі
46 742,84 грн, районний суд уважав передчасними та такими,
що не підлягають задоволенню.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу ГУПФУ в Чернівецькій області залишено без задоволення, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 березня
2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно з`ясувавши фактичні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 участині визнання за нею права власності в порядку спадкування на недоотриману її померлою рідною сестрою ОСОБА_2 пенсію підлягають задоволенню, оскільки остання успадкувала належні ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , суми пенсії відповідно
до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав,
не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право
на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень
статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали
до виплати спадкодавцю. У цій частині апеляційний суд послався
на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду
у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі
№ 243/13575/19, провадження № 61-11268сво20.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії підтверджено розрахунком, здійсненим ГУПФУ
в Чернівецькій області від 29 вересня 2021 року № 2400-1706-8/33464, з дня її припинення по місяць смерті померлої ОСОБА_2 за період
з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року, та становить 46 742,84 грн
(а. с. 15 зворот). Вказаний розрахунок спростовано не було.
Апеляційний суд не взяв до уваги посилання апеляційної скарги фонду
про наявність обмежень на виплату нарахованої померлій ОСОБА_2 пенсії за минулий час, оскільки обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, передбачені частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуються тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії, тоді як належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини спадкодавця у неотриманні пенсії за життя, матеріали справи не містять. ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом другої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою
про прийняття спадщини після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 ,
отже успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно
до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Дата звернення до органу ПФУ з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя ОСОБА_2 пенсії не впливає на розмір виплат та не надає права на обмеження цих виплат. У цій частині апеляційним судом ураховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21 (провадження №61-10575св21).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, ГУПФУ
в Чернівецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ГУПФУ в Чернівецькій області залишено без руху, запропоновано заявнику надати виправлену касаційну скаргу із зазначенням всіх учасників справи, їх місця проживання
чи перебування та її копії разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ГУПФУ в Чернівецькій області надіслало матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме виправлену касаційну скаргу із зазначенням всіх учасників справи, їх місця проживання
чи перебування та її копії разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, а також докази сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 727/12371/21 із Першотравневого районного суду м. Чернівці. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ГУПФУ в Чернівецькій області мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спіні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи та безпідставного задоволення позову.
Судами не враховано, що позивачем не доведено відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину,
не обґрунтовано необхідність визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку, а також не надано доказів прийняття позивачем спадщини.
Вказує, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України). ГУФПУ в Чернівецькій області не оспорює право власності позивача
на спадкове майно та не вчиняє дії, які б чинили перешкоди для реалізації позивачем своїх прав, а тому не може бути відповідачем у даному спорі.
Заявник уважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми невиплаченої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 є похідною
від вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно, а тому також не підлягає задоволенню.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини,
у зв`язку із відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними
за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_1 така заява не подавалася, тому ГУПФУ в Чернівецькій області не вчиняло жодні дії щодо розрахунку недоотриманої пенсії померлої, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ГУПФУ в Чернівецькій області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої
статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається
на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону
або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України
«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно
з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми
неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно,
а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами,
що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України
«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії,
що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися
за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців
з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті,
або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові
і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України
«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями частини першої статті 91
Закону України «Про пенсійне забезпечення», де вказано, що суми пенсії,
що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять
до складу спадщини.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216
ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять
до складу спадщини.
Аналіз статей 1218 1219 1227 ЦК України свідчить, що законодавець
не забороняє спадкування права на отримання нарахованої,
але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження
№ 14-95цс19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , будучи опікуном її рідної сестри, - ОСОБА_2 , визнаної недієздатною
на підставі ухвали Кіровського міського суду Донецької області від 16 липня 2012 року у справі № 0524/2843/2012 (а. с. 9), перебувала на обліку в ГУПФУ в Чернівецькій області та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Виплату пенсії було припинено з 01 березня 2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її рідна сестра - ОСОБА_2 померла в Донецькій області на території так званої Донецької народної республіки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня
2020 року у справі № 727/10555/20 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задоволено
та встановлено юридичний факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
у місті Хрестівка (колишня назва - Кіровське) Донецької області, розташованому на тимчасово окупованій території України,
яка непідконтрольна державній владі України, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану
та отримання відповідного свідоцтва про смерті. Одночасно допущено негайне виконання судового рішення (а. с. 55).
На підставі вказаного рішення суду Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)
18 грудня 2020 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 (а. с. 56).
26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Першої чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її рідної сестри ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина до складу якої входить право на одержання недоотриманої пенсії (а. с. 51).
Заочним рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області
від 28 квітня 2021 року, що набрало законної сили, у справі № 329/216/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Кіровської міської ради Донецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визначено їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті рідної сестри - ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
у місті Хрестівка (колишнє Кіровське) Донецької області, тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням законної сили (а. с. 11-12).
У відповідь на адвокатський запит адвоката Перепелюк І. М., поданого
в інтересах ОСОБА_1 , від 22 вересня 2021 року, ГУПФУ в Чернівецькій області повідомило, що виплату пенсії було припинено з 01 березня
2016 року у зв`язку з відсутністю за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_1 , до з`ясування обставин та встановлення підстав
для її поновлення. Звернення про поновлення виплати пенсії не надходило. Розрахункова сума пенсії з дня її припинення по місяць смерті
померлої ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня
2018 року становить 46 742,84 грн. Виходячи із положень статей 46
та 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» управління вказало про відсутність суми недоотриманої пенсії (а. с. 14, 15).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті своєї рідної сестри
ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та єдиним спадковим майном після її смерті є невиплачена пенсія за період з 01 березня
2016 року по 30 квітня 2018 року у розмірі 46 742,84 грн.
Постановою державного нотаріуса Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядка І. І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії
від 26 листопада 2021 року № 1325/02-31 ОСОБА_1 було відмолено
у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право
на одержання недоотриманої пенсії, яка належить померлій
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю документів,
що посвідчують право на одержання такої пенсії, і неможливістю
її отримання іншим шляхом (а. с. 16).
Таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 ,
суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку доказам і доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1
участині визнання за нею права власності в порядку спадкування
на недоотриману її померлою рідною сестрою ОСОБА_2 пенсію підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 успадкувала належні ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , суми пенсії відповідно
до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Судами обґрунтовано враховано, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право
на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається
і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право
на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20).
При цьому суди правильно виходили з того, що розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії (46 742,84 грн) підтверджено розрахунком, здійсненим ГУПФУ в Чернівецькій області, (а. с. 15 зворот),
який спростовано не було.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, передбачені частиною першою статті 46 Закону України
«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуються тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії,
тоді як належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини спадкодавця у неотриманні пенсії за життя, відповідачем не надано.
ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом другої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її рідної сестри ОСОБА_2 , отже успадкувала належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення до органу ПФУ з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії не впливає
на розмір виплат та не надає права на обмеження цих виплат.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду
у подібних правовідносинах є необґрунтованими, з огляду на сталу судову практику, у тому числі, на викладену у цій постанові.
Таким чином, висновки суду першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести
до неправильного вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,
а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя
Наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи, є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм уже надавалася оцінка судом, а тому вони не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджуються матеріалами справи
й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400
ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України
в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 березня
2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 травня
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць