Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 727/13989/18

провадження № 61-19790св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про зміну способу участі у вихованні дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про зміну способу участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним первісним позовом, посилаючись на те, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2017 року усунуто перешкоди ОСОБА_2 щодо його участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши способи його участі у житті сина: зобов`язано її надавати ОСОБА_2 можливість бачитися та спілкуватися з сином, а саме щотижня у вівторок з 16-00 год до 19-00 год; у четвер з 16-00 год до 19-00 год та у неділю з 11-00 год до 14-00 год у межах та поза межами місця проживання дитини.

Відповідач з часу прийняття рішення по час звернення до суду з позовом порушує встановлені способи участі у житті сина, жодного разу не приводив сина додому вчасно, повертав його на декілька годин пізніше, зокрема об 21-22 год, неодноразово забирав сина та не приводив у той день взагалі, телефон був вимкнений і вона не могла його розшукати. Відсутність сина через дії відповідача тривала 2-3 дні.

ОСОБА_2 постійно звинувачує її в надуманих на свій розсуд діях, морально принижує та застосовує фізичну силу в присутності дитини, на що вона неодноразово робила йому зауваження, однак він не реагував.

Син з часу народження хворіє, діагноз «кіста головного мозку», потребує спеціальної дієти, дотримання режиму сну та уникнення стресових ситуацій. Однак, дотримуватися порад лікарів немає можливості через неадекватні дії відповідача. Часті побачення з батьком негативно впливають на емоційний та загальний стан здоров`я дитини.

Після побачень з відповідачем син повертався додому хворим, виснаженим, з ознаками тілесних ушкоджень (синцями). Після кожної зустрічі їй доводилося лікувати дитину. Відповідач не зважає на самопочуття дитини та її фізичний стан, оскільки неодноразово забирав дитину з підвищеною температурою та поганим самопочуттям, навіть тоді, коли останній відмовлялася йти з ним гуляти. Загальний стан сина з початку побачень з відповідачем значно погіршився, він став агресивний, погіршився сон, апетит, імунна система ослаблена, лікування встановленого діагнозу дається важко.

Своїми діями ОСОБА_2 порушує режим дня та навчання дитини, забирає його від нормального, звичайного для дитини середовища та заважає нормальному існуванню.

Вважає, що визначені рішенням суду способи участі відповідача у житті сина протягом року погано впливають на його інтереси, таке спілкування перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила змінити спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, визначивши ОСОБА_2 такі способи участі у житті сина: бачитися та спілкуватися із сином один раз на тиждень у вівторок з 12-00 год до 14-00 год поза межами місця проживання дитини.

У квітні 2019 року ОСОБА_2 , який діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , звернувся до суду із вищевказаним зустрічним позовом, посилаючись на те, що доводи позивача за первісним позовом не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами. Часті хвороби сина, прояви агресивності та його ослаблений імунітет перебувають у прямому причинному зв`язку із протиправною поведінкою самої ОСОБА_1 , яка у його присутності постійно влаштовує сварки та суперечки, ображає і принижує його. Дитина не доглянута належним чином. Також виявив у сина на обличчі сліди побоїв, які, за його словами, нанесла мати, що свідчить про неналежне виконання матір`ю своїх обов`язків щодо виховання дитини.

ОСОБА_1 продовжує чинити перешкоди у спілкуванні із сином, який зі свого боку виявляє бажання спілкуватися й проводити більше часу.

Він використовує час, відведений для побачень та спілкування із сином виключно в його інтересах, зокрема відвідує лікарів, медичні заклади, лабораторії з тією метою, щоб отримати відповідні консультації та призначення, провести відповідні аналізи, робить усе в якнайкращих її інтересах.

Згідно з висновком психолога, ізоляція від батька може загрожувати неправильному формуванню особистості дитини, навіть незначні порушення сьогодні можуть привести до значних проблем у фізичному та психічному здоров`ї дитини.

Враховуючи викладене, просив змінити раніше визначений спосіб його участі у вихованні дитини, встановивши йому такі способи участі у житті сина: зобов`язати ОСОБА_1 надавати йому можливість бачитися та спілкуватися з сином щотижня з понеділка по п`ятницю, кожен день з 15-00 год до 20-00 год, кожної суботи та неділі з 11-00 год до 17-00 год, а також щорічно в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1, на Новий Рік 1 січня, у дні релігійних свят - Різдво Христове, Великдень, Трійця - з 09-00 год до 15-00 год за місцем фактичного проживання батька за відсутності матері з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів з поверненням дитини після побачень до місця фактичного проживання матері; дозволити йому самостійно організовувати та проводити на території України оздоровлення сина двічі на рік у період шкільних канікул, але не більше 12 днів кожного разу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2019 року у складі судді Пилип`юка І. В. відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що доводи первісного та зустрічного позовів зводяться до незгоди із висновком Вижницького районного суду Чернівецької області у рішенні від 07 грудня 2017 року у справі, яке набрало законної сили і є остаточним у вирішенні спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, тобто ОСОБА_2 , а також до власного тлумачення вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Самостійного способу захисту порушеного права шляхом зміни способу участі у вихованні дитини, який встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили і є остаточним, норми СК України та інших актів законодавства України не містять.

ОСОБА_1 взагалі позбавлена права на звернення до суду з позовом про вирішення спору щодо участі у вихованні дитини, оскільки таким правом наділений той з батьків, хто проживає окремо.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2019 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про зміну способу участі у вихованні дитини скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 .

Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином.

У вигляді побачення з дитиною та особистого спілкування:

щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 17-00 до 19-00 години;

вихідні дні - з п`ятниці 17 години до неділі 17 години (батькові ОСОБА_2 . І та ІІІ вихідні місяця; ІІ а ІV вихідні місяця дитина перебуває з матір`ю);

на час перебування дитини в навчальному закладі, під час осінніх канікул І половину канікул дитина буде перебувати у матері, ІІ половину - у батька; під час зимових канікул - І половину канікул дитина буде перебувати у матері, ІІ половину - у батька; під час весняних канікул І половину канікул дитина буде перебувати у матері, ІІ половину - у батька.

Під час літніх канікул І половину червня, липня та серпня дитина перебуває у матері, ІІ половину червня, липня та серпня - у батька.

У решті рішення суду залишено без змін.

Задовольняючи частково зустрічний позов, апеляційний суд виходив з того, що малолітній ОСОБА_3 перебуває у такому віці, коли потребує достатньої батьківської уваги та піклування, тому визначений органом опіки та піклування у висновку порядок побачень із сином є достатнім та забезпечує належну участь батька у вихованні сина, що є підставою для зміни порядку участі позивача у вихованні дитини, раніше визначеного рішенням суду.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 позбавлена права на звернення до суду з позовом про вирішення спору щодо участі у вихованні дитини, оскільки таким правом наділений той з батьків, хто проживає окремо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити постанову суду апеляційної інстанції, прийнявши постанову про задоволення зустрічного позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що усталена практика національних судів України щодо вирішення справ цієї категорії свідчить про те, що такий спосіб захисту як подання позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який раніше був визначений за рішенням суду, є належним і відповідає чинному законодавству України.

Вважає, що графік участі батька у вихованні сина у будні дні, визначений апеляційним судом, не відповідає «якнайкращим інтересам дитини» та є порушення права на справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд залишив сторони із своїми проблемами відмовивши у захисті порушених прав та не врахував у достатній мірі «якнайкращі інтереси дитини» згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи ставлення малолітнього сина до батька, особливості їх взаємодії та відносини, ефективність манери спілкування батька з сином, а також визначну роль батька у вихованні та розвитку сина необхідним є збільшення кількостей зустрічей, а також часу проведення спілкування між батьком та сином на принципах абсолютної рівності батьків щодо їх участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У сторін є спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21 червня 2017 року Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2017 року у справі № 713/1455/17 (провадження № 2/713/616/17) усунуто перешкоди ОСОБА_2 щодо його участі у вихованні сина, визначивши йому способи участі в його житті: зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість бачитися та спілкуватися з сином щотижня у вівторок з 16 год до 19 год; у четвер з 16 год до 19 год та у неділю з 11 год до 14 год у межах та поза межами місця проживання дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 06 листопада 2017 року до досягнення сином повноліття.

Рішення набрало законної сили 19 грудня 2017 року.

08 травня 2018 року Вижницьким районним судом видано виконавчий лист у цивільній справі № 713/1455/17 про усунення перешкод ОСОБА_2 щодо його участі у вихованні сина.

На підставі виконавчого листа та заяви стягувача ОСОБА_2 від 22 травня 2018 року (надійшла до відділу державної виконавчої служби 23 травня 2018 року вхідний № 7294) постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Басюк А. В. від 24 травня 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

З наданих сторонами документів та довідок апеляційним судом встановлено, що у дитини наявна правобічна інтравентрикулярна кіста та вогнищеві зміни головного мозку, імовірніше судинного ґенезу.

З 25 березня 2019 року до 05 квітня 2019 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні з діагнозом: кіста головного мозку. Затримка мовного розвитку. Невротичні розлади дитячого віку на фоні помірних ліквородинамічних порушень.

Дитина відвідує Державний навчальний заклад № 8 міста Чернівці з 06 жовтня 2017 року по даний час.

За результатами оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 з`ясовано, що дитина забезпечена усім необхідним, відвідує Державний навчальний заклад, періодично проходить лікування. Батько та мати проживають окремо. Батько за рішенням суду періодично бере дитину, яка постійно проживає з матір`ю. Батько старається задовольняти інтереси дитини, сплачує аліменти, купляє іграшки, оплачує садочок, оплатив медичне обстеження (МРТ). Батько ознайомлений із статтею 150 СК України. Рекомендовано налагодити стосунки з дружиною для комфорту дитини.

Згідно з висновком та рекомендаціями психолога щодо забезпечення сприятливих умов розвитку дитини та налагодження стосунків в сім`ї, складеного 08 листопада 2018 року практикуючим психологом, членом Громадської організації «Асоціація дитячих та сімейних психологів «Територія сім`ї» ОСОБА_5 , мовленнєвий розвиток має ознаки недостатності: дитина говорить мало, простими реченнями, більше жестикулює і вигукує, ніж називає слова, робить помилки при вимові (найчастіше вимовляє слова не чітко та не повністю), про себе говорить у третій особі. При цьому, не має підстав вважати дані прояви ознаками аутичних порушень. Найбільш імовірно, мова йде про недостатній розвиток та особливості спілкування в найближчому оточенні.

Загальний емоційний стан дитини в межах норми. На початку зустрічей спостерігалася підвищена тривожність у дитини та деяка скутість у рухах та емоційних проявах (батько приводив сина з дитячого садка). Однак, згодом у процесі гри, взаємодії з батьком (спільне малювання, вирізання, гра в пісочниці) хлопчик ставав спокійнішим, досить легко вступав у ігрову взаємодію. Ставлення до значимих дорослих, особливо до батька, загалом позитивне. Хлопчик у присутності батька поводить себе вільно.

Висновком практичного психолога ОСОБА_6 за результатами психологічного аналізу конфліктної ситуації, що склалася між колишнім подружжям після припинення фактичних шлюбних відносин, складеним 10 травня 2019 року на замовлення ОСОБА_2 , обмеження ОСОБА_3 у підтриманні стосунків і спілкуванні з батьком, а також його залученість до конфліктної взаємодії батьків утворює для хлопчика хронічну психотравмуючу ситуацію. Намір змінити спосіб участі батька у вихованні сина, скоротивши до 2-х годин на тиждень, з психологічної точки зору повністю суперечить потребам та інтересам малолітньої дитини.

Згідно із висновком від 24 вересня 2019 року № 01.34-1030 про розв`язання спору, наданого апеляційному суду, Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації, враховуючи домовленість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо участі батька у вихованні сина, вважав доцільним визначити наступний порядок побачень та особистого спілкування ОСОБА_2 з його малолітнім сином ОСОБА_3 : щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 17 до 19 год; вихідні дні - з п`ятниці 17 години до неділі до 17 години (батьку ОСОБА_2 . І та ІІІ вихідні місяця; ІІ а ІV вихідні місяця дитина перебуває з матір`ю); на час перебування дитини в навчальному закладі, під час осінніх канікул І половину канікул дитина буде перебувати у матері, ІІ половину - у батька; під час зимових канікул - І половину канікул дитина буде перебувати у матері, ІІ половину - у батька; під час весняних канікул І половину канікул дитина буде перебувати у матері, ІІ половину - у батька. Під час літніх канікул І половину червня, липня та серпня дитина перебуває у матері, ІІ половину червня, липня та серпня - у батька.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вижницького районного суду Чернівецької області.

27 листопада 2019 року справа № 727/13989/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 статті 3, пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також врахувавши практику ЄСПЛ, апеляційний суд правильно зазначив про те, що ОСОБА_2 активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із сином, тому будь-яких обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування судом не встановлено. Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.

Врахувавши принцип рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, передбачений статтею 141 СК України, для забезпечення найкращих інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку по вихованню дитини та здійснення його права на особисте спілкування з сином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що змінений ним порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, раніше визначений рішенням суду, не суперечитиме його інтересам та інтересам дитини, не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини і буде відповідати обсягу обов`язків та прав батька щодо дитини.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про зміну способу участі у вихованні дитини, в касаційному порядку не оскаржувалася, тому не переглядається Верховним Судом.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська