Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 727/2540/21

провадження № 61-20405св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Юлії Олександрівни на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2021 року Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада» (далі - АТ АКБ «Аркада») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Аркада», яке змінило назву на АТ АКБ «Аркада», та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 81198, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 1 070 428,13 грн з кінцевим терміном повернення до01 липня 2037 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором станом на 01 березня 2021 року в нього утворилася заборгованість перед банком в розмірі 1 250 567,05 грн, з яких: 999 206,98 грн - сума строкової заборгованості за тілом кредиту; 42 052,31 грн - сума простроченої заборгованості за тілом кредиту; 8 843,57 грн - сума строкової заборгованості за процентами; 174 063,47 грн - сума простроченої заборгованості за процентами; 7 233,33 грн - штраф та пеня; 1 189,42 грн - 3 % річних за прострочення сплати тіла кредиту; 5 219,40 грн - 3 % річних за прострочення сплати процентів; 2 416,60 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати тіла кредиту; 10 341,97 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів. Враховуючи викладене, АТ АКБ «Аркада» просило стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість та понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2021 року у складі судді Танасійчук Н. М. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ АКБ «Аркада» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 20 липня 2017 року № 81198, що станом на 01 березня 2021 року становить 1 250 567,05 грн, з яких: 999 206,98 грн - сума строкової заборгованості за тілом кредиту; 42 052,31 грн - сума простроченої заборгованості за тілом кредиту; 8 843,57 грн - сума строкової заборгованості за процентами; 174 063,47 грн - сума простроченої заборгованості за процентами; 7 233,33 грн - штраф та пеня; 1 189,42 грн - 3 % річних за прострочення сплати тіла кредиту; 5 219,40 грн - 3 % річних за прострочення сплати процентів; 2 416,60 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати тіла кредиту; 10 341,97 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Тимченко Ю. О. у жовтні 2021 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Ю. О. про зменшення розміру судового збору та відстрочення його сплати за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Ю. О. на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2021 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 28 300,51 грн. При цьому заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір». Аналіз змісту статті 8 вказаного Закону дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб`єктами, на яких поширюється дія пунктів 1 та 2 частини першої цієї статті, оскільки їх положення стосуються лише позивачів. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є відповідачем в цій справі, відсутні законні підстави для зменшення або відстрочення заявнику сплати судового збору. Крім того, заявником не надано належних доказів на підтвердження його тяжкого майнового стану, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає оплаті судовим збором.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Ю. О. на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2021 року постановлено вважати неподаною і повернути заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що отримавши 18 листопада 2021 року ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, представник заявника не виконала станом на 02 грудня 2021 року, тобто у наданий строк, зазначені в ній вимоги.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимченко Ю. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказала, що ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху вона отримала 19 листопада 2021 року, у зв`язку з чим десятиденний строк для усунення недоліків спливав 29 листопада 2021 року. Заяву про усунення недоліків разом з клопотанням про зменшення розміру судового збору та оригіналом квитанції про сплату судового збору вона направила засобами поштового зв`язку на адресу апеляційного суду 29 листопада 2021 року, тобто в межах наданого строку.

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку») подало до Верховного Суду заяву про заміну позивача у справі правонаступником, а також - відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Чернівці.

19 січня 2022 року справа № 727/2540/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року заяву ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» про заміну сторони у справі правонаступником задоволено. Замінено в цій справі позивача АТ АКБ «Аркада» правонаступником - ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її ОСОБА_1 , апеляційний суд керувався нормами статей 185 357 ЦПК України і виходив з того, що отримавши 18 листопада 2021 року ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, представник заявника не виконала станом на 02 грудня 2021 року, тобто у наданий строк, зазначені в ній вимоги.

Такий висновок зроблений судом з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення заяви у разі неусунення її недоліків у встановлений судом строк).

Встановлено, що в жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимченко Ю. О. подала апеляційну скаргуна рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2021 року разом з клопотанням про зменшення розміру судового збору та відстрочення його сплати (том 2, а. с. 50-56).

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб`єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.

Разом з тим Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Ю. О. про зменшення розміру судового збору та відстрочення його сплати за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Ю. О. на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2021 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 28 300,51 грн. При цьому заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду (том 2, а. с. 70-72).

Згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 5800215240120, представник заявника отримала вказану ухвалу 18 листопада 2021 року (том 2, а. с. 76).

Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 29 листопада 2021 року, так як 27 і 28 листопада 2021 року - вихідні дні.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - адвокат Тимченко Ю. О. 29 листопада 2021 року (тобто в межах строку, встановленого процесуальним законом) направила засобами поштового зв`язку (поштове відправлення за ідентифікатором поштового відділення 0304010740222) на адресу Чернівецького апеляційного суду оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 4 950,49 грн та клопотання про зменшення розміру судового збору івідстрочення його сплати, надавши додаткові докази на підтвердження скрутного матеріального стану заявника. Вказане поштове відправленняапеляційний суд отримав 06 грудня 2021 року (том 2, а. с. 123-139).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

У справі, яка переглядається, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд не врахував можливості здачі заявником документів на пошту в установлений судом десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення скарги без руху, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням у наданий строк її недоліків.

При цьому за встановлених у справі обставин подання представником ОСОБА_1 - адвокатом Тимченко Ю. О. в межах визначеного процесуальним законом строку відповідних документів на усунення недоліків скарги суд апеляційної інстанції зобов`язаний був розглянути по суті вищезгадане клопотання про зменшення розміру судового збору івідстрочення його сплати та у випадку відсутності підстав для задоволення такого клопотання - продовжити заявнику зазначений в ухвалі Чернівецького апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року строк для усунення недоліків в частині необхідності доплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, в суду апеляційної інстанції не було законних підстав для повернення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Ю. О. на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2021 року.

У рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції») ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» ЄСПЛ вказав, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд в цій справі порушив вищенаведені вимоги закону та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання неподаною і повернення апеляційної скарги.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вищенаведених норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимченко Юлії Олександрівни задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук