Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 727/3399/21
провадження № 61-19026 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ;
суб`єкт оскарження - державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герасимович Марина Іванівна;
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2021 року
у складі судді Чебан В. М. та постанову Чернівецького апеляційного
суду від 22 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Владичана А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби
у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Другий відділ ДВС у м. Чернівці) Герасимович М. І. про закінчення виконавчого провадження, а також визнання протиправною бездіяльність вказаного державного виконавця, заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, щорішенням Шевченківського районного суду
м. Чернівці від 02 серпня 2011 року (справа № 2-12/11) у частині, яка залишена без змін рішенням апеляційного суду Чернівецької області
від 04 листопада 2011 року, зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ліквідувати за свій рахунок самочинно забетоновану площадку, розміром
25 кв. м, у дворі спільного користування будинку
АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймальник біля стіни квартири
АДРЕСА_2 .
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист
від 02 вересня 2012 року № 2-12/2011 та у подальшому було відкрито виконавче провадження ВП № 62957249, проте рішення суду до цього часу повністю не виконане.
Незважаючи на це, державний виконавець Другого відділу ДВС
у м. Чернівці Герасимович М. І. виніс постанову від 29 березня
2021 року про закінчення виконавчого провадження з посиланням на
пункт 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто
у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Постанова обґрунтована тим, що виходом у двір спільного користування будинку АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду виконано, а саме: відсутня самочинно забетонована площадка, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку та відновлено дощоприймальник біля стінки квартири АДРЕСА_2 , про що складено акт державного виконавця від 26 березня 2021 року. Також, державний виконавець послався на ухвалу Шевченківського райсуду
м. Чернівці від 05 квітня 2016 року у справі № 727/4865/15-ц, якою встановлено ліквідування ОСОБА_2 самочинно забетонованої площадки та відновлення дощоприймальника.
Заявник вказував, що рішення суду від 02 серпня 2011 року у справі
№ 2-12/11 повністю не виконане, а саме до цього часу не ліквідовано самочинно забетоновану площадку, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 та не відновлено дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 . Боржник - ОСОБА_2 фактично зніс лише частину самочинно забетонованої площадки, а дощоприймальник не відновлено, оскільки він замурований під сходами біля квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що підтверджується відповідним листом комунального підприємства «Чернівціводоканал».
Заявник вважав, що державним виконавцем не вжито всіх заходів, спрямованих на повне та ефективне виконання рішення суду за виконавчим провадженням № 62957249 та не виконано рішення суду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною (незаконною) та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Чернівці від 29 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 62957249 за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2012 року
№ 2-12/2011, а також визнати неправомірною бездіяльність вказаного державного виконавця щодо невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2011 рокуу справі № 2-12/2011 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня
2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Чернівці Герасимович М. І. від 29 березня
2021 року про закінчення виконавчого провадження № 62957249
за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 07 вересня 2012 року у справі № 2-12/2011 року. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Судове рішення районного суду мотивоване тим, що судом у складі учасників справи здійснено огляд двору спільного користування будинку
АДРЕСА_1 , та встановлено, що біля стін квартири АДРЕСА_2 знаходиться забетонована площадка і сходи у підвал. На території
двору наявні 4 дощоприймальники, у тому числі й той, що знаходиться перед входом у підвал. Судом була оглянута земельна ділянка,
звільнена від забетонованої площадки. При цьому, державний виконавець та представник заявника рулеткою здійснили заміри, згідно з яких довжина земельної ділянки: 4 м 42,5 см - до сходів, 4,27 м - ширина між забетонованим покриттям, де квартира АДРЕСА_4 і забетонованим в`їздом у двір, що загалом становить до 20 кв. м, з чим погодились усі учасники судового провадження. За наведених обставин, судом встановлено відсутність повного фактичного виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року
у справі № 2-12/2011, а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 62957249, винесена на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд вважав, що заявником не доведено, що оскаржувана постанова державного виконавця повністю винесена без фактичного виконання рішення суду, оскільки судом встановлено, що державний виконавець під час здійснення виконавчих дій реально здійснював дії по виконанню рішення суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011, хоча і не в повному обсязі, а тому підстав для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року апеляційні скарги начальника Другого відділу ДВС у м. Чернівці та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2021 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що фактичного виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року
у справі № 2-12/2011, згідно з яким зобов`язано ОСОБА_2 ліквідувати за власний рахунок самочинно забетоновану площадку, розміром
25 кв. м, у дворі спільного користування будинку
АДРЕСА_1 , у повному обсязі не відбулося, оскільки забетоновану площадку ліквідовано до 20 кв. м. Зазначену обставину визнали всі учасники судового провадження, які з'явилися, під час здійснення судом огляду доказів за їх місцезнаходженням.
З урахуванням зазначених обставин дії державного виконавця щодо завершення виконавчого провадження свідчать про їх передчасність та охоплюються поняттям неправомірності саме його дій, а тому відсутні підстави для визнання неправомірною його бездіяльність.
Щодо доводів апеляційної скарги начальника Другого відділу ДВС
у м. Чернівці про те, що рішення суду від 02 серпня 2011 року
у справі № 2-12/2011 державним виконавцем виконано у повному обсязі
і зазначені обставини встановлено судовим рішенням від 05 квітня
2016 року у справі № 727/4865/15, то апеляційний суд зазначив, що вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, так як зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 квітня 2016 року
у справі № 727/4865/15 вбачається, що державним виконавцем
у встановленому законом порядку не було зафіксовано здійснення боржником виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року у справі
№ 2-12/2011 і відповідно не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа.
Щодо доводів про те, що сторонам виконавчого провадження не було відомо про місце знаходження площадки, яку необхідно було ліквідувати, то вони не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки як положеннями Закону України «Про виконавче провадження», так і положеннями ЦПК України передбачено шляхи усунення таких обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі старший державний виконавець Другого відділу ДВС
у м. Чернівці Герасимович М. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_1 судові рішення в касаційному порядку не оскаржено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Шевченківського районного суду м. Чернівці.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2022 року справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Другого відділу
ДВС у м. Чернівці Герасимович М. І. про закінчення виконавчого провадження, визнання протиправною бездіяльність державного виконавця,заінтересована особа - ОСОБА_2 , за касаційною
скаргою старшого державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Чернівці Герасимович М. І. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 29 липня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 22 жовтня 2021 рокупризначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга старшого державного виконавця Другого відділу ДВС
у м. Чернівці Герасимович М. І. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення
скарги ОСОБА_1 , оскільки не врахували преюдиційних обставин, встановлених в ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 05 квітня 2016 року у справі № 727/4865/15, згідно з якими рішення суду від 02 серпня 2011 рокуу справі № 2-12/2011 у частині демонтажу забетонованої площадки виконано, сторонами у справі не заперечувалося факт ліквідування ОСОБА_2 самочинно забетонованої площадки, розміром 25 кв. м, а виявлена під цією площадкою отмостка, 80-90 см, є обов'язковою згідно з ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд», про що пояснив спеціаліст ОСОБА_4 під час виїзного засідання суду для встановлення факту виконання рішення суду. Проте в оскаржуваних судових рішеннях суду встановлені протилежні висновки, а саме з обмірів здійснених державними виконавцями (тобто не спеціалістами, не експертами) розмір демонтованої площадки становить до 20 кв. м. При цьому державні виконавці не знали точного місця розташування демонтованої площадки, площею 25 кв. м, оскільки її немає фактично в наявності, тобто звідки проводити і як заміряти площу достеменно державними виконавцям було невідомо. Таким чином, оглянута 23 липня 2021 року на виїзному засіданні суду земельна ділянка, розмірами:
4 м 42,5 см - до сходів, 4,27 м - ширина між забетонованим покриттям, де квартира АДРЕСА_4 , і забетонованим в`їздом у двір, не може бути підтвердженням про відсутність фактичного виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року
у справі № 2-12/2011. При цьому отмостка, яка згідно з оскаржуваних судових рішень також повинна бути демонтована, була наявна під час виїзного засідання суду у 2016 році і сторони визнавали законність її наявності та той факт, що вона не підлягає демонтажу.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця не оскаржуються, тому в цій частині судові рішення в силу частини першої
статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня
2011 року у справі № 2-12/2011, крім іншого, зобов`язано ОСОБА_2
та ОСОБА_3 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану
площадку, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку
АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 , яке у вказаній частині рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року залишене без змін (а. с. 31-51).
На виконання цього рішення суду видано виконавчий лист від 07 вересня 2012 року № 2-12/2011 (а. с. 29), на підставі якого державним виконавцем було відкрите виконавче провадження ВП № 62957249.
29 березня 2021 року державним виконавцем Другого відділу ДВС
у м. Чернівці Герасимович М. І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62957249. Постанова державного виконавця винесена з посиланням на пункт 9 статті 39 Закону України
«Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням
у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Зазначена постанова обґрунтована тим, що з виходом у двір спільного користування будинку АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду виконано, а саме: відсутня самочинно забетонована площадка, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку та відновлено дощоприймальник біля стінки квартири АДРЕСА_2 , про що складено акт державного виконавця від 26 березня 2021 року (а. с. 6-7).
Згідно з листа комунального підприємства «Чернівціводоканал»
від 25 березня 2016 року при комісійному обстеженні дворової каналізаційної мережі 17 березня 2016 по АДРЕСА_5 виявлено, що у дворі розміщені один каналізаційний колодязь та чотири дощоприймачі, які на момент обстеження працювали справно, та один оглядовий колодязь, замурований під сходами (а. с. 11).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня
2016 року у справі № 727/4865/15 (а. с. 71-80), що набрала законної сили, було частково задоволено скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця. Визнано дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції
Тодиренчука М. І. щодо примусового виконання рішення апеляційного
суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року, яким залишено без
змін у частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 02 серпня 2011 року, а саме зобов`язання ОСОБА_2 ліквідувати самочинно забетоновану площадку, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 ,
відновивши дощоприймальник біля стіни квартири
АДРЕСА_2 , - неправомірними із зобов`язанням дотримання при виконанні вищенаведеного рішення суду вимог Глави 4 статей 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена ухвала суду в апеляційному порядку не переглядалася.
23 липня 2021 року районним судом у складі учасників справи здійснено огляд двору спільного користування будинку
АДРЕСА_1 , та встановлено, що біля стін квартири
АДРЕСА_2 знаходиться забетонована площадка і сходи у підвал. На території двору наявні
4 дощоприймальники, у тому числі й той, що знаходиться перед входом
у підвал. Також, судом була оглянута земельна ділянка, звільнена
від забетонованої площадки. При цьому, державний виконавець
та представник заявника рулеткою здійснили заміри, згідно яких довжина земельної ділянки 4 м 42,5 см - до сходів, 4,27 м - ширина між забетонованим покриттям, де квартира АДРЕСА_4 , і забетонованим в`їздом у двір. Таким чином, загалом становить до 20 кв. м, з чим погодились усі учасники судового провадження (а. с. 116).
Зазначена обставина стала основною підставою для висновку про відсутність повного фактичного виконання рішення суду від 02 серпня
2011 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга старшого державного виконавця Другого відділу ДВС
у м. Чернівці Герасимович М. І. підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України
судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частковоне відповідають.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція України має найвищу юридичну силу. Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частинами першою та другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 41, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).
Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ
до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів
і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів
щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно
і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 та визнаючи постанову державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Чернівці Герасимович М. І. від 29 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження неправомірною й скасовуючи її, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що фактичного виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011, згідно з яким зобов`язано ОСОБА_2 ліквідувати за власний рахунок самочинно забетоновану площадку, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , у повному обсязі не відбулося, оскільки забетоновану площадку ліквідовано до 20 кв. м, що встановлено під час огляду судом доказів за їх місцезнаходженням.
Проте із такими висновками судів Верховний Суд не погоджується, оскільки вони суперечать преюдиційним обставинам, встановленим у судовому рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2016 року
у справі № 727/4865/15, згідно з якими суд під час проведення окремої процесуальної дії - оглядом на місці із виходом у двір спільного користування будинку АДРЕСА_1 встановив факт ліквідування ОСОБА_2 самочинно забетонованої площадки, розміром біля 25 кв. м, у дворі спільного користування вказаного
будинку та відновлення дощоприймальника (з наявною на ньому захисною решіткою) біля стіни квартири
АДРЕСА_2 , а виявлена під цією площадкою отмостка, розміром 80-90 см, є обов`язковою згідно з ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд», про що пояснив спеціаліст ОСОБА_4 під час виїзного засідання суду для встановлення факту виконання рішення суду. При цьому будь-яких зауважень, чи заперечень сторони щодо проведення окремої процесуальної дії і щодо відображення її результатів у протоколі не зазначили.
Крім того, фактичне ліквідування самочинно забетонованої площадки, розміром біля 25 кв. м, у дворі спільного користування вказаного спірного будинку підтверджено дослідженими фото-таблицями, виконаними
01 червня 2013 року ОСОБА_2 , а також показаннями свідків:
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які пояснили, що на прохання ОСОБА_2 збивали бетонну площадку вручну за допомогою перфоратора та підправили отмостку біля будинку, так як під час демонтажу бетонної площадки ними було виявлено під нею отмостку, розміром 80-90 см.
З огляду на вищевказані обставини суд у преюдиційній ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2016 року
у справі № 727/4865/15 дійшов висновку, що покладені на ОСОБА_2 забов`язання рішенням суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011 фактично виконані, проте державним виконавцем у встановленому законом порядку не було зафіксовано здійснення боржником виконання рішення суду, яке виконувалося.
Саме з цих підстав суд у справі № 727/4865/15 частково задовольнив скаргу ОСОБА_2 та визнав дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011 неправомірними.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суди попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, не врахували, що обставинам щодо виконання боржником рішення суду вже була надана правова оцінка у преюдиційному судовому рішенні, згідно з якою покладені на ОСОБА_2 забов`язання рішенням суду від 02 серпня 2011 року
у справі № 2-12/2011 виконані, а тому підстави для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Чернівці Герасимович М. І. від 29 березня 2021 рокупро закінчення виконавчого провадження № 62957249 відсутні.
Верховний Суд також виходить із того, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Саме такі дії державний виконавець вчинив на виконання рішення суду і нерозумно одним судовим рішенням за скаргою боржника визнавати дії державного виконавця неправомірними, зазначаючи, що судове рішення виконано, а іншим судовим рішенням за скаргою стягувача ухвалювати протилежне, що рішення суду не виконане.
Доводи касаційної скарги державного виконавця і встановлені судами фактичні обставини свідчать про те, що державний виконавець повністю виконав рішення суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково
і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення
є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 відмовити.
У решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року
в частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження скасувати, у цій частині у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.
У решті ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець