Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 727/4121/21

провадження № 61-1236 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - акціонерне товариство «Кредобанк»;

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець Доготар Микола Вікторович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2021 року у складі судді Мінів О. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Владичан А. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк»), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., приватний виконавець Доготар М. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що з матеріалів виконавчого провадження йому стало відомо, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. вчинено виконавчий напис 23 лютого 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 656, про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить йому на праві власності: житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0688 га, кадастровий номер 7310136300:13:002:0157, яка знаходиться за тією ж адресою.

Вказував, що ним було укладено кредитний договір як фізичною особою, а тому на нього поширюються умови Закону України «Про споживче кредитування». У випадку невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній день завершення карантину, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Вважав, що АТ «Кредобанк» безпідставно застосовано до нього штрафні санкції в період карантину, а тому необґрунтовано вчинено виконавчий напис для задоволення таких грошових вимог.

Письмової вимоги іпотекодержателя - АТ «Кредобанк» про усунення порушення йому не надходило, не було повідомлено про негрошові зобов`язання, які ним не були виконані.

Вважав, що нотаріальна дія про вчинення виконавчого напису не відповідає вимогам чинного законодавства, а виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не дотримався вимог нормативних актів, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, унаслідок чого порушив його право на добровільне виконання вимог в строки та в порядку, передбаченому кредитним договором та статтями 7, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 23 лютого 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., зареєстрований в реєстрі за № 656, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року,позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано такими, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., що зареєстрований в реєстрі за № 656, про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого пропонується задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» за період часу з 01 березня 2020 року по 27 січня 2021 року включно станом на 27 січня 2021 року у розмірі 768 021 грн. 48 коп., з яких: неповернута сума кредиту - 705 903 грн 50 коп.; простроченні відсотки - 9 275 грн 58 коп.; штраф за невиконання не грошових зобов`язань - 48 342 грн 40 коп.; плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису - 4 500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодивсясуд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року АТ «Кредобанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, у випадках якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частина 2 стаття 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 727/4121/21 із Кіцманського районного суду Чернівецької області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Закон України «Про споживче кредитування» встановлює, що кредитор не має права нараховувати неустойку у разі прострочення боржником грошового зобов`язання. Однак, не встановлює заборони нараховувати штраф за невиконання негрошових зобов`язань, що передбачено пунктами 5.2, 5.3 кредитного договору.

Отже, банк мав право нараховувати штрафи у період карантину за невиконання негрошових зобов`язань, передбачено пунктами 5.2, 5.3 кредитного договору, а тому сума заборгованості є безспірною.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Вказував, що постановою Чернівецького апеляційного сулу від 05 квітня 2022 року у справі № 727/2968/20, ухваленою за результатами перегляду рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 січня 2022 року з нього на користь АТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 570 434 грн 26 коп., тобто виключно за тілом кредиту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 25 квітня 2019 року, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 800 000 гривень строком на 60 місяців з терміном погашення до 24 квітня 2024 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 квітня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А. М., зареєстрований в реєстрі за № 2589, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 253,4 кв. м, житловою площею 40,8 кв. м, та земельну ділянки площею 0,0688 га, кадастровий номер 7310136300:13:002:0157, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 21-26, т. 1).

Пунктом 5 договору іпотеки від 26 квітня 2019 року передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває зокрема якщо у момент настання терміну виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій). Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 30 днів - звернути стягнення на предмет іпотеки. Таке звернення стягнення може відбуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

23 лютого 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 656, про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначено, що вказане майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 26 квітня 2019 року Тумаком А. М., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, передане в іпотеку АТ «Кредобанк». За рахунок коштів, отриманих в реалізації вказаного майна, пропонується задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» за період з 01 березня 2020 року по 27 січня 2021 року включно у розмірі: 705 903 грн 50 коп. - неповернута сума кредиту станом на 27 січня 2021 року; 9 275 грн 58 коп. -простроченні відсотки станом на 27 січня 2021 року; 48 342 грн 40 коп. - штраф за невиконання негрошових зобов`язань станом на 27 січня 2021 року; 4 500 грн 00 коп. - плата нотаріуса за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 768 021 грн 48 коп. (а. с. 12-13, т. 1).

Згідно з досудовою вимогою щодо належного виконання договірних зобов`язань у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» від 24 листопада 2020 року № 297/2020, адресованою ОСОБА_1 , кредитор АТ «Кредобанк» вимагає усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у 60-тиденний термін з моменту отримання цієї вимоги у розмірі 781 966 грн 59 коп. Також зазначено, що у разі невиконання такої вимоги АТ «Кредобанк» змушено буде розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку і шляхом, визначеним законом/договором (а. с. 106-107, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Кредобанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Проте характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок у подібних правовідносинах зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» від 17 березня 2020 року № 533-IX (із змінами) у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

На підставі постанов Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами), «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 (із змінами), "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22 липня 2020 року № 641 (із змінами) та «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 (із змінами) з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2021 року на території України діє карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2019 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , АТ «Кредобанк» у період дії на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) неправомірно нараховано штраф за невиконання негрошових зобов`язань в сумі 48 242 грн 40 коп., що виключає безспірність заборгованості.

Крім того, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Судами встановлено, що банк 24 листопада 2020 року скористався своїм правом на звернення до позичальника з вимогою про досудове врегулювання спору, якою в зв`язку з простроченням кредиту вимагав достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування ним і нараховані штрафи.

Відтак, АТ «Кредобанк», пред`явивши вказану досудову вимогу, втратило право нарахування передбачених кредитним договором процентів за кредитом.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого банком нотаріусу для підтвердження розміру кредитної заборгованості, убачається, що банком нараховано відсотки за період після пред`явлення досудової вимоги позичальнику: грудень 2020 року та січень 2021 року (а.с. 101, т. 1).

Отже, заборгованість за кредитним договором, яку запропоновано стягнути оспорюваним виконавчим написом, не можна вважати безспірною.

Також Верховний Суд враховує, що постановою Чернівецького апеляційного сулу від 05 квітня 2022 року у справі № 718/2164/21, ухваленою за результатами перегляду рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 січня 2022 року, із ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 570 434 грн 26 коп., що складає тіло кредиту.

Відтак, вирішуючи спір, на підставі належним чином оцінених доказів, суди дійшли загалом правильного висновку про те, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович