ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

справа № 727/4991/22

провадження № 51-4178км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 лютого 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022260000000101, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого 20 січня 2021 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.

Історія кримінального провадження

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України до покарання із застосуванням ч. 2 ст. 68 КК України, у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок районного суду - без змін.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_7 , достовірно знаючи про дію в Україні воєнного стану, який запроваджений з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, який продовжено з 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, став на шлях вчинення умисного корисливого злочину в умовах воєнного стану, який вчинив за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, вирішив незаконно заволодіти майном своєї знайомої ОСОБА_8 , шляхом організації вчинення із залученням інших осіб розбійного нападу на останню із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства, шляхом проникнення в її житло за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, з метою реалізації своїх злочинних намірів, 30 березня 2022 року, ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_9 (анкетні дані якого змінені у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), запропонувавши останньому вчинити розбійний напад на ОСОБА_8 для заволодіння належними їй грошовими коштами, які вона зберігала в будинку та гаражному приміщенні.

Усвідомивши злочинність намірів ОСОБА_7 та незаконність його дій, ОСОБА_10 звернувся до правоохоронних органів з відповідним повідомленням і дав при цьому згоду на проведення заходів, спрямованих на викриття протиправних дій ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_7 , достовірно знаючи місце розташування будинку ОСОБА_8 , оскільки неодноразово був у її житлі, показав ОСОБА_11 місце проживання потерпілої, довів до останнього план вчинення злочину, розповів про час перебування потерплої по місцю проживання, а також зазначив, що вона добровільно не віддасть своїх заощаджень, у зв`язку із чим буде необхідність застосувати до ОСОБА_8 насильство, небезпечне для життя та здоров`я або погрози застосування такого насильства.

Крім цього, ОСОБА_7 визначив ролі учасників розбійного нападу та вказав, що у разі необхідності, ОСОБА_10 може підшукати інших осіб, спільно з якими, будучи в масках, проникне в приміщення будинку ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 , та застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої або погрози застосування такого насильства, заволодіють належними їй грошовими коштами, які вони розподіллять між собою, визначивши при цьому частку цих коштів та час вчинення злочину.

В подальшому, ОСОБА_7 04 квітня 2022 року, приблизно о 21:15, з метою реалізації своїх злочинних намірів щодо вчинення розбійного нападу на ОСОБА_8 , шляхом проникнення в приміщенні її будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та заволодіння її майном, із застосуванням до неї насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства, на автомобілі ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно попередньої домовленості, прибув з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (особами, задіяними для проведення контролю за вчиненням злочину, та анкетні дані яких змінені у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), до перехрестя вулиці Буковинської і провулку Кочубея у м. Чернівці.

Після чого, приблизно о 21:30 04 квітня 2022 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , згідно попередньої домовленості з ОСОБА_7 , вийшли з автомобіля ВАЗ -21093, д.н.з. НОМЕР_2 , та пішли до будинку за місцем проживання ОСОБА_8 , на АДРЕСА_2 , а ОСОБА_7 , будучи впевненим в тому, що ОСОБА_10 та ОСОБА_15 вчиняють на ОСОБА_8 напад з метою заволодіння її майном, залишився разом з ОСОБА_14 в автомобілі очікувати їх повернення після вчинення злочину та отримання своєї частини викраденого у ОСОБА_8 майна.

Приблизно о 21:32 цього ж дня ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , прибули до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 , до відома якої попередньо була доведена інформація про вчинення щодо неї розбійного нападу, та імітуючи вчинення злочину, прибули в будинку до 22:15. Після чого, вийшли з будинку і направились до автомобіля ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому за кермом був ОСОБА_7 . Сівши в автомобіль, ОСОБА_10 , діючи в умовах контролю за вчиненням злочину, передав ОСОБА_7 згорток, в якому знаходились заздалегідь виготовлені імітаційні засоби грошових коштів - купюри номіналом по 100 доларів США кожна, у кількості 88 штук та купюри номіналом по 200 гривень у кількості 189 штук, як його частку викраденого у ОСОБА_8 майна, які ОСОБА_7 поклав у свою сумку, після чого, останній був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_7 здійснив усі необхідні підготовчі дії до вчинення розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, однак, не зміг до кінця реалізувати свій злочинний умисел з причин, що від нього не залежали, оскільки злочин був припинений працівниками правоохоронних органів на стадії готування внаслідок проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка подала скаргу

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Зокрема посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів сторони захисту щодо провокаційних дій з боку правоохоронних органів по відношенню до ОСОБА_7 .

При цьому провокаційні дії з боку правоохоронних органів вбачає в наступному:

- вважає, що звернення ОСОБА_16 до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до ЄРДР за його заявою відбулося ще до зустрічі та до спілкування про можливе вчинення злочину. Про вказане, на його думку, свідчить надана інформація ПАТ «ВФ Україна», відповідно до якої ОСОБА_16 дзвонив першим 30 березня 2022 рокуоб 11:25 і їхня розмова тривала 14 секунд, а ОСОБА_7 дзвонив до ОСОБА_16 цього ж числа о 14.10 та їхня розмова тривала 17 секунд, тобто цього часу недостатньо було щоб розповісти про бажання вчинити злочин;

- зазначає на суперечливість показань свідка ОСОБА_16 , наданих у судових засіданнях та слідчому, що вказує на те, що ініціатором і організатором злочину був ОСОБА_16 . Також це випливає із його розмов із ОСОБА_7 та з його поведінки.

- про провокаційні дії з боку працівників правоохоронних органів стосовно ОСОБА_7 свідчить і те, що провівши 02 квітня 2022 року контроль за вчиненням злочину з використанням аудіо- відео- контролю за особою за участю ОСОБА_16 , слідчі не провели заходів на припинення злочинної діяльності ОСОБА_7 , а навпаки, продовжили свої провокаційні дії за участі того ж самого ОСОБА_16 із залученням ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , тобто не обмежились пасивним розслідуванням, а продовжили підбурювати ОСОБА_7 та навмисними діями спровокували його на вчинення злочину;

- ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , знаходились під контролем правоохоронних органів та отже діяли за їх вказівкою, що також свідчить про підбурювання з боку правоохоронних органів до вчинення злочину;

- зазначає, що із відео, яке було надано стороною обвинувачення від 02 квітня 2022 року та і від 04 квітня 2022 року вбачається, що особи, які були залучені до заходів з контролю за вчиненням злочину: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , провокували (підбурювали) ОСОБА_7 на вчинення цього злочину;

- стверджує, що сторона обвинувачення не надала суду жодних доказів, які б спростовували доводи захисту;

- вважає, що без втручання працівників правоохоронного органу даний злочин вчинено б не було. Тільки після телефонного дзвінка ОСОБА_16 ОСОБА_7 , наполегливих дій з боку ОСОБА_16 та його підбурювання щодо вчинення даного злочину ОСОБА_7 згодився на цей крок.

У свою чергу, вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином доводи його апеляційної скарги не перевірив та мотиви залишення його скарги без задоволення не обґрунтував, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом, тобто сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, покликаючись на те, що органом досудового розслідування було спровоковано вчинення вказаного злочину.

Проте зазначені доводи сторони захисту не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження виходячи з наступного.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з додержанням вимог ст. 23 КПК України та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку відповідно до ст. 94 КПК України.

Так, свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 України, суд першої інстанції обґрунтував показаннями:

- потерпілої ОСОБА_8 , яка суду повідомила, що знає ОСОБА_7 , оскільки останній являється рідним братом її колишньої невістки та він неодноразово бував у неї вдома і знав про розташування кімнат у її будинку, а також про наявність заощаджень. 04 квітня 2022 року до неї прийшли працівники поліції та повідомили, що ОСОБА_7 готує вчинення щодо неї розбійного нападу. Також розповіла, що за 2 місяці до вказаних подій невідомі особи проникли до її гаража, проте нічого не встигли вкрасти, оскільки вона прокинулась і злякала їх;

- свідка ОСОБА_16 , який показав, що вперше зустрівся з ОСОБА_7 приблизно на початку лютого 2022 року, коли обвинувачений розповів про фінансові проблеми його та сестри, також повідомив про значні заощадження колишніх родичів сестри.У кінці березня 2022 року йому зателефонував ОСОБА_7 та запропонував зустрітися, оскільки йому потрібна була допомога. Свідок зрозумів, що ОСОБА_7 хоче вчинити злочин, про що в той же день повідомив працівників поліції. Подальші зустрічі і події відбувалися під контролем працівників поліції. Під час зустрічі на заправці біля готелю «Турист» на початку квітня 2022 року ОСОБА_7 розповів про всі обставини запланованого ним злочину щодо проникнення у будинок потерпілої та заволодіння її коштами, після чого вони разом проїхали на таксі до місця проживання потерпілої по АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 показав будинок, розповів про розташування кімнат у ньому. Також пояснив, що два місяці тому вже підшукав людей, які проникли до будинку, однак заволодіти коштами потерпілої їм не вдалося. Також вказував, якщо не знайдуть гроші в будинку, то слід натиснути на потерпілу із застосуванням насильства, оскільки вона добровільно кошти не віддасть. Через декілька днів ОСОБА_7 на автомобілі забрав його та ще двох осіб, які були задіяні для контролю під час вчинення злочину, у завчасно домовленому місці і вони в чотирьох прибули до будинку потерпілої. За кермом був ОСОБА_7 , в автомобілі останній ще раз детально розповів план вчинення злочину усім учасникам. ОСОБА_7 та один зі свідків залишилися в автомобілі очікувати і спостерігати за обстановкою, а він з іншим свідком пішли до будинку потерпілої. У будинку були працівники поліції, які передали йому кошти. Орієнтовно через годину вони повернулися в автомобіль, він передав загорнутий пакет з грошима ОСОБА_7 , сказав, що це його частка. Потім їх затримали працівники поліції.

Аналогічні показання надали у суді свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_14 щодо їх участі у вчиненні злочину у рамках негласних слідчих (розшукових ) дій (далі НСРД).

Також обвинувальний вирок суду було обґрунтовано і рядом письмових доказів, зокрема, даними протоколів: прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 30 березня 2022 року; огляду місця події - господарства ОСОБА_8 від 12 квітня 2022 року; обшуку автомобіля від 04 квітня 2022 року; про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обставин злочину від 05 квітня 2022 року; про результати проведення НСРД аудіо, відео контроль особи, а також інші письмові докази.

Дослідивши зазначені докази, надавши кожному з них окремо та всім доказам у сукупності належну оцінку з точки зору достатності й допустимості, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такий висновок суду є достатньо мотивованим й ґрунтується на даних, які було належним чином перевірено в судовому засіданні та змістовно наведено у вироку, в тому числі, на результатах перевірки доводів сторони захисту про те, що з боку органів досудового розслідування мала місце провокація (підбурювання) ОСОБА_7 до вчинення злочинів.

Згідно із судовою практикою (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-791км19, № 51-7096км18, № 51- 8747км18, № 51-3205км23, 51-1683км23, 51-658км23) застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, саме по собі не може порушувати права особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Так, для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.

Вказані вимоги узгоджуються з практикою ЄСПЛ, зокрема рішеннями у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що 30 березня 2022 року ОСОБА_16 звернувся до правоохоронних органів із заявою про те, що ОСОБА_7 готується до вчинення розбійного нападу на території м. Чернівці, для чого планує залучити і його ( т. 1, а.п. 20-21).Правоохоронні органи зобов`язані були перевірити факти, викладені ОСОБА_16 та дії правоохоронних органів на проведення НСРД стосовно ОСОБА_7 були вчинені саме після повідомлення ОСОБА_16 про готування до злочину. Після цього ОСОБА_16 діяв виключно на виконання постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі імітування обставин вчинення злочину. При цьому зі сторони свідка ОСОБА_16 , а в подальшому і свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 будь-яких активних дій, спрямованих на схиляння засудженого до скоєння ним злочину, вчинено не було.

Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи та покладеним судом в основу обвинувального вироку протоколом за результатами проведення НСРД аудіо, відео контролю особи ОСОБА_7 від 03 травня 2022 року, в якому зафіксовані зустрічі та розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , які відбулись 02 та 04 квітня 2022 року.

Зміст вказаного протоколу та зафіксованих розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 свідчить, що у обвинуваченого вже був сформований раніше умисел на протиправне, шляхом розбійного нападу, заволодіння коштами потерпілої із проникненням у її будинок, для реалізації якого він і підшукував та залучив ОСОБА_16 .

Зазначене спростовує доводи сторони захисту, що ініціатором і організатором злочину був ОСОБА_16 .

Крім того 02 квітня 2022 року ОСОБА_7 розповів ОСОБА_16 , а 04 квітня 2022 року - і іншим залученим до вчинення злочину особам ( ОСОБА_14 та ОСОБА_17 ), що :

- вже рік підшукує осіб, які би вчинили напад на потерпілу у її будинку та заволоділи коштами, половину із яких віддали би йому (а.п. 95,110, т.1),

- вийшов на них ( ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 ) через знайомого, який дав номер їх колеги (а.п.106 т.1),

- що декілька місяців тому на його замовлення особи (як вказує обвинувачений-дилетанти) вже проникали у будинок потерпілої, однак не знайшли коштів, а тому відібрали у нього автомобіль в рахунок оплати своїх послуг (а.п. 93-95,104 -106, т.1 )

Також засуджений добровільно, не під тиском, за власною ініціативою та волевиявленням повідомим ОСОБА_16 , а потім іншим учасникам план вчинення злочину, побутові звички потерпілої, у якій із кімнат вона знаходиться увечері, вказує, що може прийти син, розповідає про розташування кімнат у будинку, імовірні місця, де можуть бути приховані кошти та золото (а.п. 96,97, т.1),а також пропонує половину від награбованого віддати йому( а.п. 102,106, т.1)

Окрім того, засуджений 02 квітня 2022 року вказує ОСОБА_16 , що із собою потрібно брати мінімум одну людину ,яка би залишалась на вулиці на випадок, якщо прийде син потерпілої (а.п. 95, т.1).

Також повідомляє, що у потерпілої потрібно зразу відібрати телефон та вимкнути домашній телефон (а.п. 97,100 т.1), потерпіла буде чинити спротив, а тому потрібно із нею діяти жорстко, вказує, що для отримання інформації, де приховані кошти, може виникнути потреба застосування насильства, бажано її не «мочити» (вбивати),але не виключає, що це може статись та не заперечує цього (а.п.100,105,110, т.1).

Окрім того, 04 квітня 2022 року ОСОБА_7 повідомляє, що автомобіль, на якому приїхав, взяв у товариша під приводом показати автомобіль імовірному покупцю.

Також є неспроможними та спростовуються матеріалами провадження доводи захисника, що звернення ОСОБА_16 про вчинення злочину відбулося ще до зустрічі та до спілкування про можливе вчинення злочину. Відповідно до встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення та наявними доказами у справі спілкування про бажання вчинити злочин відбулося саме при зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , а не при короткостроковій телефонній розмові, як про це вказує захисник. Зокрема, ОСОБА_16 у суді першої інстанції показав, що перший раз зустрівся з ОСОБА_7 приблизно на початку лютого 2022 року. Під час зустрічі, останній розповів про свої фінансові проблеми та проблеми своєї сестри, розповідав, що йому було відомо про значні заощадження його далеких родичів і що саме через них у його сестри проблеми. Про зазначену зустріч розповідав у своїх показаннях суду першої інстанції і засуджений ОСОБА_7 . Далі, свідок ОСОБА_16 повідомив суд, що в кінці березня 2022 року йому зателефонував ОСОБА_7 та запропонував зустрітися, так як йому потрібна допомога. Оскільки свідок зрозумів, що хоче вчинятися злочин, то в той же момент повідомив працівників поліції.

Не знайшли свого підтвердження під час перевірки судами попередніх інстанцій і доводи сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_16 непослідовні та неправдиві. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, показання свідка є правдивими, повністю узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах провадження. Зазначені показання відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 95 КПК України були безпосередньо отримані судом під час судового розгляду, а тому обґрунтовано покладені судом в основу вироку та доводять винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того, на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи захисника щодо непослідовності наданих показань даного свідка під час досудового розслідування та судового розгляду, слушно вказав, що вказані твердження є недоречними та не відповідають вимогам п. 4 ст. 95 КК України, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Що стосується тверджень захисника, що працівники правоохоронних органів, провівши негласні слідчі (розшукові) дії аудіо-, відеоконтролю особи за участю ОСОБА_16 , не припинили злочинної діяльності ОСОБА_7 , а продовжили свої провокаційні дії за участю ОСОБА_16 із залученням ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , то колегія суддів зазначає наступне.

Контроль за вчиненням злочину є однією з негласних слідчих (розшукових) дій, яка передбачена ст. 271 КПК України. Зміст контролю за вчиненням злочину полягає у перевірці виключно за рішенням прокурора наявності достатніх підстав вважати, що вчиняється або вчинено тяжкий або особливо тяжкий злочин, та може здійснюватися у таких формах: контрольована поставка; контрольована та оперативна закупки; спеціальний слідчий експеримент; імітування обстановки злочину.

У свою чергу імітування обстановки злочину як різновид негласної слідчої (розшукової) дії є формою контролю за вчиненням злочину, що полягає у використанні слідчим або уповноваженим оперативним підрозділом спеціальних імітаційних засобів, які створять в оточуючих уявлення про вчинення реального злочину з метою його запобігання та викриття особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

Метою імітування обстановки злочину є: 1) привернути увагу «конкуруючих» організованих груп та злочинних організацій; 2) установити контакти з контрольованою особою; - попередити настання невідворотних наслідків вчинення злочинів (вбивства на замовлення, тяжких тілесних ушкоджень, розбоїв тощо); 3) виявлення осіб, які здійснюють пошук шляхів реалізації (придбання) викраденого майна, наркотичних засобів, зброї тощо.

Відповідно до вихідних положень КПК України підставою для імітування обстановки злочину як негласної слідчої (розшукової) дії є відомості про тяжкий або особливо тяжкий злочин та особу, яка його вчинила, якщо іншим способом отримати інформацію, що має значення у кримінальному провадженні, неможливо.

Так, як слідує з матеріалів даного кримінального провадження з метою перевірки інформації про дійсні наміри ОСОБА_7 на вчинення злочину, отриманої під час проведення НСРД від 02 квітня 2022 року на підставі постанови прокурора від 04 квітня 2022 року, було проведено НСРД (імітування обстановки злочину).

Таким чином працівники правоохоронних органів діяли в рамках КПК України, а тому доводи захисника про протилежне є необґрунтованими.

Підсумовуючи встановлені судами обставини на підставі аналізу здобутих по справі доказів, слід виокремити наступне: 1) у ОСОБА_7 вже раніше була спроба заволодіти майном ОСОБА_8 , 2) вже рік до подій підшукував осіб, які б вчинили напад на потерпілу та заволоділи б її коштами, 3) розповідав побутові звички потерпілої, де переважно перебуває у будинку, місце ймовірного перебування коштів. Все це у сукупності свідчить про те, що ОСОБА_7 мав намір вчинити злочин та вчиняв ряд дій направлених на його здійснення, ще до знайомства з ОСОБА_16 . Вказане спростовує також посилання захисника на те, що без втручання працівників правоохоронного органу даний злочин вчинено б не було.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що намір на вчинення злочину у засудженого сформувався без стороннього впливу і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в матеріалах кримінального провадження ознак, притаманних підбурюванню до вчинення злочину, а доводи захисника про протилежне відхиляє як безпідставні.

Таким чином, колегія суддів констатує, що судами була проведена ретельна перевірка посилань захисту щодо недоведеності вчинення засудженим інкримінованого йому кримінального правопорушення та спростована рядом здобутих та належно оцінених доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.Зібрані у справі докази у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а доводи захисника про протилежне є непереконливими.

У підсумку, колегія суддів вважає, що суд, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо яких йому пред`явлено обвинувачення.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.

За таких обставин, у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84 91 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діянь, в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано судом правильно.

Доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, а також незгоди з оцінкою доказів, яка надана судом, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, як вже зазначалось вище, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Натомість апеляційний суд перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника на підставах неповноти судового розгляду, недопустимості доказів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної юридичної оцінки дій засудженого, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.

Решта доводів у касаційній скарзі захисника також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій засудженого й обґрунтованості його винуватості та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону дотримані апеляційним судом під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України є правильними.

Порушень застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення- без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 лютого 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3