Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 727/5493/18
провадження № 61-14357св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2019 року в складі судді Вольської-Тонієвич О. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Височанської Н. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради та просила визнати протиправною та скасувати дію державного реєстратора Мінчуної Н. Л. від 30 березня 2018 року, якою були внесені зміни до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та перерозподілено частки спільної часткової власності на нерухоме майно в вигляді реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 57/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та реєстрації за ОСОБА_3 права власності на 43/100 частин цього будинку.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в провадженні Першотравневого районного суду міста Чернівці перебувала справа за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 60 000 доларів США. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 серпня 2017 року позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь борг в сумі 30 000 доларів США.
З метою забезпечення позову в зазначеній справі ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 листопада 2016 року було накладено арешт на 7/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 та на 5/12 часток вказаного будинку, що належать ОСОБА_3 . Вказана ухвала суду не була скасована та є чинною до цього часу.
У травні 2018 року їй стало відомо, що 30 березня 2018 року державним реєстратором Мінчуною Н. Л. внесені зміни до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та перерозподілено частки спільної часткової власності на нерухоме майно в вигляді реєстрації за ОСОБА_3 права власності на 43/100 частки вищевказаного житлового будинку, що призвело до зменшення частки ОСОБА_2 в цьому будинку.
Зазначала, що здійснивши реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 під час дії постановленої раніше ухвали суду про накладення арешту на це майно, державний реєстратор порушила її право на реальну реалізацію забезпечення позовних вимог у справі про стягнення боргу з третіх осіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 січня 2018 року, яке набрало законної сили та за яким ОСОБА_3 було виділено в натурі 43/100 частини будинку АДРЕСА_1 з відповідними приміщеннями. При цьому місцевий суд вважав, що реєстрація за ОСОБА_3 права власності на частку в цьому будинку не порушує прав позивача, оскільки в разі примусового виконання рішення суду про стягнення боргу на її користь враховуватиметься лише частка боржника ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2019 року змінено в частині мотивів відмови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якості відповідачів, не зважаючи на те, що оспорюване позивачем рішення державного реєстратора впливає на їх права та інтереси, як співвласників часток нерухомого майна, а оскільки апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання про залучення їх до участі в справі в якості відповідачів, у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які забороняють вчиняти будь-які дії з майном щодо якого існує судове рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно, а тому безпідставно відмовив у задоволенні позову.
В свою чергу, висновок апеляційного суду про те, що треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повинні бути залучені до участі в цій справі в якості відповідачів вважає необґрунтованим, оскільки в силу природи спірних правовідносин вчинити реєстраційну дію, законність якої поставлена під сумнів, вони не могли, а відтак їх процесуальний статус при поданні позову був визначений правильно.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 вересня 2019 року справа № 727/5493/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 30 березня 2018 року до відділу з державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради надійшла заява ОСОБА_3 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом із заявою ОСОБА_3 подав державному реєстратору рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 січня 2018 року, яким йому виділено в натурі 43/100 частини будинку АДРЕСА_1 з відповідними приміщеннями, а також ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 03 березня 2018 року, якою повернуто апеляційну скаргу адвоката Ноцького О. В. на вказане рішення суду.
На підставі заяви ОСОБА_3 та вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, 30 березня 2018 року державний реєстратор Мінчуна Н. Л. внесла зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (в редакції на час пред`явлення позову) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України, частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Аналогічну норму містить частина перша статті 30 ЦПК України 2004 року.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.
У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач просила визнати протиправною та скасувати дію державного реєстратора Мінчуної Н. Л., якою внесені зміни до записів Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відносно яких було вчинено оспорювану дію,і не можуть бути розглянуті судом і вирішені в спорі позивача з третіми особами, які в такій ситуації мають бути залучені співвідповідачами, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Установивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі в справі в якості співвідповідачів не залучені, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову в зв`язку з незалученням до участі в справі належних відповідачів.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм цивільного законодавства, незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2019 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2019 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук