Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 727/7008/17

провадження № 61-16040св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Альфа-банк», який є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_3 , яка є правонаступником після ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2018 року у складі судді Чебан В. М., постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 16 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, за яким остання отримала кредит в розмірі 123 000 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 16 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 , як майновим поручителем, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку нежитлове приміщення загальною площею 498,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору від 16 вересня 2008 року виникла заборгованість, у зв`язку із чим банк направив позичальнику та іпотекодавцю відповідні вимоги про усунення порушень, які були проігноровані останніми.

Враховуючи викладене, АТ «Альфа-банк» просило суд в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 вересня 2008 року, яка станом на 06 лютого 2017 року становить 136 762,56 дол. США, та складається з наступного: 79 992,79 дол. США - заборгованість за кредитом, 56 769,77 дол. США - заборгованість за відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - на нежитлове приміщення торгового залу та офіс, загальною площею 498,1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, згідно із Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 лютого 2018 року ОСОБА_3 залучено до участі у розгляді справи у якості правонаступника відповідачки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк, звернувшись до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором.

При таких обставинах, на думку місцевого суду, банк пропустив строк звернення з вимогами до правонаступника боржника, звернувшись до суду із цим позовом більше ніж через два роки від дня настання строку вимоги за основним зобов`язанням, хоча повинен був пред`явити даний позов протягом 1-го року, починаючи з дати постановлення рішення Третейським судом (14 березня 2014 року). А тому у задоволенні позову слід відмовити.

Не погодившись з таким рішенням, АТ «Альфа-банк» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року рішення місцевого суду змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачу ПАТ «Укрсоцбанк» стало відомо про смерть іпотекодавця ОСОБА_2 у вересні 2012 року з повідомлення нотаріуса. Відповідно, встановлені статтею 1281 ЦК України 6 місяців, на протязі яких кредитор повинен був пред`явити свою вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, сплинули в березні 2013 року.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що 21 листопада 2013 року настав строк вимоги (строк чергового платежу), яка залишилася не задоволеною, і кредитор повинен був пред`явити вимогу да спадкоємців не пізніше одного року від настання строку вимоги, тобто до 20 грудня 2014 року. Проте, банк звернувся до суду з вказаним позовом у липні 2017 року, тобто з пропуском строків, визначених статтею 1281 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2020 року, АТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанці та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у цій справі спір виник між іпотекодержателем та спадкоємцем майнового поручителя (іпотекодателя).

При цьому зазначає, що АТ «Укрсоцбанк» у правовідносинах із померлою ОСОБА_2 мав статус іпотекодержателя, а не кредитора.

Вимог до спадкодавців ОСОБА_2 на час смерті останньої банк не мав, оскільки перша прострочена заборгованість за кредитом виникла тільки 21 червня 2012 року.

На дату прийняття рішення Третейським судом при Асоціації українських банків за позовом банку до боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 про стягнення заборгованості (14 березня 2014 року) ані ОСОБА_2 (як іпотекодавець), ані її спадкоємці не були боржниками банку за зобов`язаннями, виниклими за договором іпотеки від 16 вересня 2008 року, оскільки вимог за вказаним іпотечним договором банком до Третейського суду не було заявлено.

Крім того, банк не знав про відкриття спадщини та прийнятті її ОСОБА_3 .

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 листопада 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 рокусправу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 16 вересня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії 925/166366-KN, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 123 000 дол. США з кінцевим терміном повернення - до 15 вересня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, 16 вересня 2008 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № 925/166371-ІО, предметом якого є нерухоме майно: об`єкт незавершеного будівництва - торгового залу та офісу, відсоток готовності складає 60 %, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24399241, кадастровий номер 7310136300:10:001:0057, яке знаходиться на АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Загальна заставна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 1 378 798 грн, що в еквіваленті складає 284 188,63 дол. США.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року у справі №157/14 позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (як поручителя ОСОБА_3 ) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в розмірі 814 164,97 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2014 року була задоволена заява ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 березня 2014 року та видано виконавчий лист.

На підставі виконавчого листа 06 травня 2016 року державним виконавцем відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 814 164,97 грн заборгованості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , є ОСОБА_3 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2012 року.

Згідно з матеріалами спадкової справи, 17 вересня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І. Л. позивачу ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено повідомлення про те, що спадщину на майно після смерті ОСОБА_2 , в тому числі на майно, яке перебуває в іпотеці, стороною договору якого є ПАТ «Укрсоцбанк», отримала ОСОБА_3

14 серпня 2013 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішенні судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено цивільну правоздатність як здатність фізичної особи мати цивільні права та обов`язки, що виникає у момент народження особи та припиняється у момент її смерті.

Згідно з частиною першою статті 26 ЦПК України (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову) у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб (аналогічна норма передбачена в частині першій статті 42 чинного ЦПК України).

У статті 28 ЦПК України (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову) визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (аналогічна норма передбачена у частині першій статті 46 чинного ЦПК України).

Встановлено, що на момент звернення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк», до суду з цим позовом (липень 2017 року) відповідач ОСОБА_2 померла ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Тобто, банк звернувся до суду з позовом до померлої особи, правоздатність якої на час пред`явлення позову припинилась.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) міститься висновок, що: «якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».

Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18, провадження № 14-35цс20).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (аналогічна норма передбачена пунктом 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

За таких обставин, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 померла до пред`явлення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк» даного позову, суди попередніх інстанцій зобов`язані були закрити провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року (пункту 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2018 року, постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року скасувати.

Провадження у справі № 727/7008/17 за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк», до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун