ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 727/7224/22

провадження № 61-7632св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою між співвласниками.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що за договором дарування часток квартири від 03 серпня 2012 року він набув право власності на 1/2 ідеальну частку двокімнатної квартири спільного заселення загальною площею 55,36 кв. м, житловою площею 34,20 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є співвласником іншої 1/2 ідеальної частки зазначеної квартири на підставі договору дарування, який був укладений між його племінником - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Спірна квартира складається з: двох кімнат площею 16,4 кв. м та 17,8 кв. м (з балконом); кухні площею 11,2 кв. м; поєднаного санвузла (вбиральня та ванна) 5 кв. м; коридору 4,26 кв. м.

Раніше вся квартира належала батькам позивача і він проживав у більшій за площею кімнаті - 17,8 кв. м (з балконом). З 1980 року по 1992 рік він проживав у квартирі разом зі своєю сім`єю, дружиною та двома дітьми, а після отримання в 1992 році іншої квартири, у кімнату перейшли жити батьки позивача.

Позивач стверджує, що у 2012 році він за власні кошти зробив ремонт у кімнаті площею 17,8 кв. м, зокрема здійснив заміну електромережі, штукатурку стін та стелі, шпатлювання та фарбування їх водоемульсійними фарбами, спорядив та полакував паркетну підлогу, монтував світильники та здійснив інші роботи на загальну суму 20 123 грн. Також за його кошти була змонтована металева огорожа на балконі загальною вартістю 5 670 грн та замінено віконний дверний блок на металопластиковий, вартістю 3 000 грн. Всього він витратив на ремонт 28 793 грн.

Позивач також зазначає, що в цій кімнаті постійно до дня смерті проживав його батько ОСОБА_4 , який подарував йому 1/2 частку квартири. Він доглядав та піклувався про батька, а також приводив до ладу інші приміщення квартири загального користування, зокрема замінив підлогу на кухні, пофарбував у коридорі стіни, стелю та сходи, здійснив заміну сантехнічного обладнання у ванній кімнаті та замінив у ній підлогу, на що витратив 40 000 грн.

У січні 2020 року племінник позивача ОСОБА_3 подарував свою 1/2 частку квартири з незакінченим ремонтом ОСОБА_2 , який проживає у цьому ж будинку у квартирі АДРЕСА_2 .

Тому позивач вважає, що кімнату площею 17,8 кв. м (з балконом), в якій довгий час проживав він і його батько, буде справедливим виділити у користування йому.

Позивач багато разів звертався до відповідача з відповідними пропозиціями щодо встановлення порядку користування квартирою та надання йому у користування кімнати, що є більшою за площею, однак відповідач ухиляється від вирішення даного питання та ігнорує надіслані позивачем листи-пропозиції.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_3 , загальною площею 55,36 кв. м, житловою площею 34,2 кв. м, а саме: виділити йому у користування ізольовану кімнату площею 17,8 кв. м (за планом 2-3 тп); виділити у користування відповідачу ОСОБА_2 ізольовану кімнату площею 16,4 кв. м (за планом 2-2 тп); в спільному користуванні співвласників залишити кухню (2-4 тп), коридор (1), ванну кімнату з вбиральнею (санвузол) (2-1 тп), інші приміщення.

За клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Підгорної Л. Є. ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 вересня 2022 року до участі у справі як третю особу залучено Службу у справах дітей Чернівецької міської ради.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 січня 2023 року у складі судді Танасійчук Н. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у спірній квартирі зареєстрований та проживає син відповідача, який є інвалідом І групи та не може самостійно пересуватися. При цьому позивач категорично заперечує щодо виділення йому в користування кімнати площею 16,4 кв. м, оскільки в цій кімнаті відсутні умови для проживання. Також суд відхилив доводи позивача про те, що за його кошти були здійснені ремонтні роботи у кімнаті площею 17,8 кв. м та місцях загального користування в квартирі, оскільки такі ремонтні роботи були здійснені в 2012 році, тобто до набуття позивачем права власності на частку в спірній квартирі.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що 07 грудня 2022 року представник відповідача подав до суду клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6 500 грн, до клопотання долучила договір про надання правової допомоги від 31 серпня 2022 року, акт прийому передачі наданих юридичних послуг від 21 листопада 2022 року, квитанцію про оплату адвокату послуг на суму 6 500 грн. Позивач був ознайомлений із вказаними документами 22 грудня 2022 року, однак заперечень чи заяву про зменшення розміру цих витрат не подавав.

Оскільки в задоволенні позову було відмовлено повністю, то понесені відповідачем та документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь з позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гриценка В. В. на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 січня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 28 лютого 2023 року задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 січня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 28 лютого 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_3 , а саме виділено у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,8 кв. м, виділено у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,4 кв. м, залишено у спільному користуванні кухню, коридор, ванну кімнату з вбиральнею (санвузол).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність між сторонами спору щодо порядку користування квартирою, яка належить їм на праві власності в рівних частинах, не врахував наявної можливості виділити у користування кожній із сторін окремої ізольованої кімнати, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_3 та виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,8 кв. м, а ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 16,4 кв. м, апеляційний суд зазначив, що відмінність площ цих кімнат є незначною і порядок користування спірною квартирою за варіантом, запропонованим ОСОБА_1 , не призводить до порушення прав іншого співвласника ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_2 не запропонував іншого варіанту користування спірною квартирою.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

З огляду на те, що рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 січня 2023 року підлягає скасуванню, то наявні підстави для скасування також додаткового рішення цього суду від 28 лютого 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 січня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 28 лютого 2023 року.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 641/3624/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Чернівці.

27 червня 2023 року справа № 727/7224/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що при вирішені спору щодо порядку користування жилим приміщенням повинно бути забезпечено дотримання норми житлової площі на одну особу, що у цьому випадку не відбулося, оскільки в спірній квартирі постійно проживають дві особи, на житловій площі, яка не відповідає вимогам статті 47 Житлового кодексу України в розмірі 13,65 кв. м на одну особу.

Крім того, апеляційний суд не визначив за сторонами порядок користування усіма приміщенням і спорудами квартири, зокрема балконом, а також не врахував, що він проживає в спірній квартирі з дитиною-інвалідом І групи, яка рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 квітня 2023 року у справі № 727/1357/23 визнана недієздатною, натомість позивач в цій квартирі останні 10 років не проживав і не проживає, так як має у власності інше житло - квартиру АДРЕСА_4 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гриценко В. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За договором дарування часток квартири від 03 серпня 2012 року ОСОБА_1 набув у власність від свого батька ОСОБА_4 1/2 частку двокімнатної квартири спільного заселення АДРЕСА_3 , яка відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 17 липня 2012 року № 34851574, має загальну площу 55,36 кв м, в тому числі житлову площу 34,20 кв. м, а також коридор І площею 11,50 кв. м загального користування з власником квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.9).

Власником іншої 1/2 частки зазначеної квартири була сестра позивача - ОСОБА_5 , яка 13 червня 2018 року подарувала цю частку квартири своєму сину ОСОБА_3 .

В подальшому за договором дарування частки квартири від 15 січня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Н. В. та зареєстрованим в реєстрі за номером 372, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 належну йому 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_3 (т.1 а.с.69)

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується, що ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_5 та 1/2 частка спірної квартири АДРЕСА_6 , що знаходиться у цьому ж будинку (т.1 а.с.11-12)

Відповідно до технічного паспорта квартира АДРЕСА_3 складається з: двох кімнат площею 16,4 кв. м та 17,8 кв. м; кухні площею 11,2 кв. м; поєднаного санвузла (вбиральня та ванна) площею 5 кв. м (т.1 а.с.13-17).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 28 січня 2020 року № 21/493, виданою відділом ведення реєстру територіальної громади міста Чернівців, ОСОБА_6 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 (т.1 а.с.62).

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з письмовим зверненням, в якому пропонував визначити порядок користування квартирою, що належить їм на праві спільної часткової власності, зокрема просив визначити йому для користування кімнату площею 17,8 кв. м, а решту допоміжних приміщень просив залишити у спільному користуванні (т.1 а.с.19).

17 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з письмовим зверненням, в якому просив прибути до нотаріуса та укласти письмовий договір щодо порядку користування спірною квартирою (т.1 а.с.18).

З аналогічною письмовою пропозицією ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 15 липня 2022 року (т.1 а.с.20)

Згідно з актом приймання виконаних робіт від 30 липня 2012 року, локального кошторису, ПВКП «Портал» на замовлення ОСОБА_1 було виконало ремонтно- будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_3 на загальну суму 20 123 грн (т.1 а.с.23, 28-31)

За договором № 127 від 19 липня 2012 року, укладеним між ЧП «Ника Трейдинг» та ОСОБА_1 , та актом приймання в експлуатацію змонтованої огорожі балкону, ЧП «Ника Трейдинг» на замовлення ОСОБА_1 виготовив, змонтував та пофарбував металеву огорожу балкону в квартирі АДРЕСА_3 (т.1 а.с.24-25).

Відповідно до контракту № 121 від 10 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , та акта виконаних робіт від 22 листопада 2018 року ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 виготовив та встановив у квартирі АДРЕСА_3 дверний блок з фрамугою виходу на балкон з металоплатику «Rehau» (т.1 а.с.26-27).

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.71)

Згідно з медичним висновком № 46/52 від 06 березня 2019 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною інвалідом підгрупи А, діагноз - ДЦП спастичний тетрапарез в стадії неможливого самостійного пересування (т.1 а.с.72).

В акті обстеження житлово-побутових умов квартири АДРЕСА_3 , затвердженого начальником служби у справах дітей Чернівецької міської рад, зазначено, що житло знаходиться на 2 поверсі двоповерхового будинку, складається з 1 кімнати з усіма зручностями, газ вода світло. В кімнаті зроблений ремонт, наявні ліжко , шведська стінка, стіл. Зі слів батька дитини, неповнолітнього сина інваліда 1 групи підіймають в кімнату на 2 поверх, де від ночує і займається. За цією адресою проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 - дитина інвалід (т.1 а.с.116 зворот).

У вересні 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 зверталися до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому посили стягнути з ОСОБА_1 дохід від використання спільної квартири АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_5 в сумі 40 358,58 грн з 15 січня 2017 року по 12 червня 2018 року, а на користь ОСОБА_3 - в сумі 44 000 грн за період з 13 червня 2018 року по 15 січня 2020 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 червня 2020 року у справі № 727/10139/19 в задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відмовлено (т.1 а.с.33-44).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частини доходу від використання спільного майна - квартири АДРЕСА_3 за договором оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частину доходу від використання спільного майна - квартири АДРЕСА_3 за договором оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року в сумі 6 000 грн. В решті рішення залишено без змін (т.1 а.с.73-75).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком (квартирою) з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, від якого не відійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 127/7320/13 (провадження № 61-18125св18).

За змістом статті 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, необхідно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються поділу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).

Враховуючи, що спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість встановлення порядку користування квартирою шляхом виділу кожному із співвласників у користування по кімнаті, а кухню, коридор, ванну кімнату з вбиральнею (санвузол) залишити у загальному (спільному) користуванні учасників спільної часткової власності.

Такий порядок користування спірною квартирою враховує баланс інтересів співвласників та забезпечує рівні умови здійснення ними своїх прав.

Доводи касаційної скарги про те, що при вирішені спору щодо порядку користування жилим приміщенням повинно бути забезпечено дотримання норми житлової площі на одну особу, що у цьому випадку не відбулося, оскільки в спірній квартирі постійно проживають дві особи, на житловій площі, яка не відповідає вимогам статті 47 Житлового кодексу України в розмірі 13,65 кв. м на одну особу, не заслуговують на увагу, оскільки незначна відмінність площі кімнати 16,4 кв. м, яка виділена в користування ОСОБА_2 , від площі кімнати 17,8 кв. м, яка виділена в користування ОСОБА_1 , в цілому не призводить до порушення прав сторін як співвласників спірної квартири.

Крім того, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що він проживає в спірній квартирі з дитиною-інвалідом І групи, яка рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 квітня 2023 року у справі № 727/1357/23 визнана недієздатною, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки як позивачу, так і відповідачу на праві власності належить по 1/2 частці спірної квартири, а проживання в цій квартирі інших осіб, зокрема дитини відповідача, не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 641/3624/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження апеляційним судом наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович