Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 728/1615/22

провадження № 61-1868св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

за касаційною скаргою адвоката Марченка Максима Михайловича як представника ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2022 року у складі судді Пархоменка П. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Онищенко О. І., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , у якій просила на строк шість місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме: заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця постійного проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці постійного проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори, листування з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, не відомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 , який є її рідним племінником, прагне позбавити її можливості проживати у батьківському будинку, а також не допустити її до спадкування. Із цією метою ОСОБА_2 застосовує до неї психологічне та фізичне насильство, запланував організувати її вбивство, замовивши його виконання іншій особі, однак замаху на вчинення злочину не було через втручання працівників правоохоронних органів та їх контроль за здійсненням іншого злочину.

24 і 25 листопада 2022 року ОСОБА_2 прибув до будинку, в якому вона проживає, та заподіяв їй тілесні ушкодження, здійснював погрози, вчинив насильство, у зв`язку з чим вона зверталася до правоохоронних органів.

Ураховуючи наведене, заявник просила заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бахмацький районний суд Чернігівської області рішенням від 08 грудня 2022 року в задоволенні заяви відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю обґрунтованих і доведених підстав для застосування щодо ОСОБА_2 обмежувального припису.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Чернігівський апеляційний суд постановою від 20 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 лютого 2023 року, адвокат Марченко М. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 січня 2023 року у справі № 161/5807/22, від 21 грудня 2022 року у справі № 464/2376/22, від 30 листопада 2022 року у справі № 761/39551/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 14 січня 2020 року у справі № 754/6995/19, від 10 лютого 2021 року у справах № 761/49109/19 та № 361/1110/20, від 12 жовтня 2021 року у справі № 201/5512/20, від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції не оцінив, хоча в рішенні зазначив та підтвердив про те, що конфлікт існує вже тривалий час, кривдник готував вбивство заявниці, у заявниці є підстави побоюватися за своє життя та здоров`я тощо. Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не приділив належної оцінки ризикам, які можуть настати через відмову у видачі обмежувального припису.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка з 25 грудня 1978 року до дня смерті була зареєстрована на АДРЕСА_1 . За цією ж адресою був зареєстрований її син ОСОБА_4 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася, оскільки ніхто із спадкоємців не звертався із заявою про прийняття спадщини чи про відмову у її прийнятті.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та особою з інвалідністю ІІІ групи, строк до 01 листопада 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого за заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Бахмацька районна державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 468/2021.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року змінено мотивувальну частину рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 серпня 2022 року, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 . Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане рішення суду триває.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Чернігівської області про визнання заповіту ОСОБА_3 від 22 січня 2017 року недійсним.

27 серпня 2022 року заявник подала до Бахмацького відділення поліції № 1 Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 14, частиною третьою статті 27, пунктом 11 частини другої статті 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб відділення поліції відмовлено.

Згідно з інформацією відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області від 07 грудня 2022 року № 7218/124/45.1-2022 розпочато кримінальне провадження № 12022275390000191 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України (за повідомленням ОСОБА_1 ), яке 13 вересня 2022 року закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

24 і 25 листопада 2022 року до відділення поліції надходили заяви ОСОБА_1 , які розглянуті відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та списані у справу № 4193 від 24 листопада 2022 року, № 3126 від 25 листопада 2022 року (інформація відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області від 07 грудня 2022 року № 7229/124/45.1-2022).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 Закону № 2229-VIII).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону № 2229-VIII).

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

За змістом Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконуює захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що основні доводи заявника викладені у заяві, а також пояснення надані нею в судовому засіданні, зводяться до її прав на спадкове майно; між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 існує тривалий конфлікт і судові спори щодо спадкування спірного будинку, що не вказує на вчинення ОСОБА_2 дій визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

За встановлених судами обставин висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах, зазначених у касаційній скарзі.

Усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів, необхідності здійснення переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України), а також до доведення обставин щодо належності ОСОБА_1 спірного будинку та відсутності у ОСОБА_2 будь-яких прав на нього, що не є предметом цієї справи.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Марченка Максима Михайловича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов