ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Київ

справа № 732/1224/24

провадження № 61-2469св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А., від 29 січня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі - АПК «Старосільський») про дострокове розірвання договору оренди землі.

2. Позов обґрунтований тим, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,0945 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0269.

3. Всупереч умовам договору відповідачем виплата орендної плати за

2013-2022 роки проводилась без застосування індексів інфляції, порушення носило систематичний характер, а за 2023 рік орендна плата взагалі не сплачена.

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- достроково розірвати договір оренди землі, площею 4,0945 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0269, розташованої на території Андріївської сільської ради Городнянського (Чернігівського) району Чернігівської області, переданої в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 26 серпня 2013 року між ним та АПК «Старосільський»;

- припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0269, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

5. Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області,

у складі Бойко А. О., від 29 серпня 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 26 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 серпня 2013 року, предметом якого є земельна ділянка (рілля), загальною площею 4,0945 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0269, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0269, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський». Вирішено питання розподілу судових витрат.

6. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено обов`язок зі сплати орендної плати позивачу, оскільки орендна плата за користування належною останньому земельною ділянкою за період

з 2013-2022 роки сплачувалась неналежним чином і залишалась недоплаченою, а за 2023 рік орендна плата не сплачена, отже відбувалося систематичне порушення умов договору з боку відповідача.

7. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області

від 01 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання розпорядника майна - арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю. Ф. про передачу справи до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський».

8. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області

від 30 жовтня 2024 року заяву розпорядника майна - арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю. Ф. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

9. Постановою апеляційного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника АПК «Старосільський» - розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. задоволено. Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2024 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи належить до господарської юрисдикції та він має право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

10. Колегія суддів виходила з того, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі

№ 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Апеляційний суд вказав, що, з врахуванням законодавчих змін, пов`язаних із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_1 , позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та КУзПБ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року та залишити в силі заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 серпня

2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у справі № 732/1224/24.

13. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 732/1224/24, які у березні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права та посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

15. Зазначає, що його позовні вимоги до АПК «Старосільський» є немайновими, спір не стосується питання формування активів боржника та не пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

16. Вважає, що спірні правовідносини не впливають на ліквідаційну масу АПК «Старосільський», а у разі наявності спору про розірвання договору оренди земельної ділянки продаж з торгів права оренди його земельної ділянки є неможливим.

17. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував відповідні норми ЗК України та КУзПБ.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У березні 2025 року АПК «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. подало відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі. Просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін. Також просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн й вирішити питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору.

Інформація про інші процесуальні звернення у касаційному провадженні

19. У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав заперечення щодо заявленої у відзиві АПК «Старосільський» вимоги про стягнення судових витрат, зазначивши, що такі витрати відповідача не є співмірними з предметом позову.

Обставини справи, встановлені судами

20. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки,площею 4,09 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0269, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

21. 26 серпня 2013 року ОСОБА_1 уклав з АПК «Старосільський» договір оренди земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 надав, а АПК «Старосільський» прийняв в строкове користування земельну ділянку (рілля), площею 4,0945 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0269, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області. Строк дії договору - 15 років.

22. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року у справі № 908/1114/24 відкрито провадження у справі про банкрутство

АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника.

23. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня

2024 року у справі № 908/1114/24 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» ОСОБА_2 і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. Зобов`язано керівника ОСОБА_2 протягом трьох днів із дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Кучаку Ю. Ф. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - АПК «Старосільський».

24. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня

2024 року у вищевказаній господарській справі, у тому числі, припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський», припинено повноваження розпорядника майна боржника Кучака Ю. Ф. , визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

26. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

27. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

28. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

29. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні

особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

30. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених

до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

31. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

32. Згідно з частиною другою статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника

або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори

про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

33. Вказана норма права визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

34. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року, тобто до ухвалення рішення районним судом, відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство

АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

35. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня

2024 року у вказаній господарській справі АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) вказано, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (аналогічні положення закріплено у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України), частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

37. Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

38. Більше того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня

2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) вказано, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок про закриття провадження у справі, й передала матеріали справи до господарського суду, на розгляді якого перебувала справа про банкрутство боржника.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20), провадження № 12-14гс21, наголошено, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

40. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження

№ 12-160гс19), а також постановах Верховного Суду: від 30 січня 2020 року

у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18,

від 12 січня 2021 у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19).

41. У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

42. Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

43. До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

44. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що положеннями частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

45. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

46. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

47. Колегія суддів враховує, що у постанові від 10 лютого 2021 року у справі

№ 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом

статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

48. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) вказав, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

49. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі

№ 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).

50. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що відбулися зміни в законодавстві і відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року

№ 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

51. Законом України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

52. Наведеними змінами були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

53. Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником.

54. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

55. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

56. Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

57. Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

58. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

59. Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

60. Більш того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди

землі - це майновий спір і він має ціну позову.

61. З урахуванням наведеного та положень частини п`ятої статті 93 ЗК України з вищевказаними змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

62. Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди у разі їх задоволення вплинуть та змінять обсяг ліквідаційної маси боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов`язань боржника - АПК «Старосільський».

63. До такого висновку дійшов Верховний Суд у подібних справах

№ 732/702/24, № 732/1058/24, № 732/1222/24, № 732/750/24, № 732/627/24,

№ 732/705/24, № 732/1235/24, № 732/963/24, № 732/962/24, № 732/1045/24,

№ 732/760/24, № 732/1236/24 за позовами орендодавців до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договорів оренди землі.

64. З урахуванням законодавчих змін, пов`язаних із наданням можливості користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявленіОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному ГПК України.

65. Постанова суду апеляційної інстанції узгоджується з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, чинним на час ухвалення судового рішення законодавством у сфері банкрутства, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

66. Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у справі через юрисдикцію - це не порушення права на доступ до суду (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, провадження № 14-443цс19).

67. В пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня

2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) зазначено, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

68. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

69. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416

ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

70. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, у тому числі, про понесені судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

71. Вказує, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складає

25 000 грн. Проте, у прохальній частині відзиву відповідач просить стягнути із позивача ь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та надає відповідні докази, а саме: договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору.

72. Водночас, до відзиву не додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

73. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

74. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

75. Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1

пункту 4 Рішення від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

76. Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

77. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

78. Вказана норма права конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

79. Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

80. Верховний Суд враховує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

81. Аналогічні правові висновки викладено у пунктах 136-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі

№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

82. З урахуванням вказаного, зокрема, зазначеного у відзиві різного розміру судових витрат (25 000 грн і 7 000 грн), а також відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, клопотання про вирішенням питання про розподіл витрат на правничу допомогу слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.

3. Клопотання агропромислового кооперативу «Старосільський» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников