№ 732/1276/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 732/1276/24

провадження № 61-2468св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у складі суддів Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі- АПК «Старосільський»), в якому просив достроково розірвати договір оренди землі від 25 вересня 2013 року та припинити речове право - право оренди вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування позову, зазначав, що 25 вересня 2013 року між позивачем та

АПК «Старосільський» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років та всупереч умовам правочину, укладеного між сторонами, відповідачем здійснювалась виплата орендної плати за 2013-2022 роки без застосування індексів інфляції. За 2023 рік орендна плата не сплачувалась відповідачем взагалі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області

від 04 вересня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 25 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський», зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 вересня 2013 року, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,0948 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0270, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0270, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач порушив обов`язок зі сплати орендної плати ОСОБА_1 , оскільки орендна плата за користування належною останній земельною ділянкою за період з 2013-2022 роки сплачувалась неналежним чином, залишалась недоплаченою, за 2023 рік орендна плата не була виплачена, а тому в такому випадку наявні підстави вважати, що з боку відповідача має місце систематичне порушення обов`язку по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Городнянського районного суду від 14 листопада 2024 року заяву арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю. Ф. про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду від 04 вересня 2024 року залишено без задоволення.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу АПК «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. задоволено.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області

від 04 вересня 2024 року скасовано.

Провадження у справі закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснено ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та вказав, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкротства (далі - КУзПБ) має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Суд встановив, що ухвалою Господарського суду Запорізької області

від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року АПК «Старосільський» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Хоча вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки не підлягає вартісній оцінці та є немайновою, проте Законами України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX було внесено зміни до частини п`ятої статті 93 ЗК України, згідно з якими розширено повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником.

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення частини п`ятої статті 93 ЗК України, із змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки, у разі їх задоволення, вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, у тому числі і обсяг грошових зобов`язань божника АПК «Старосільський».

Отже, з врахуванням законодавчих змін, пов`язаних з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені

ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному Г ПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та КУзПБ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року.

У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

21 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 березня 2023 року у справі № 201/5683/22, від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19,

від 02 жовтня 2022 року у справі №707/149/22, 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17.

Позиція інших учасників справи

13 березня 2025 року представник АПК «Старосільський» - Кучак Ю. Ф. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та просив суд касаційної інстанції залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі державного акту на право власності

на земельну ділянку серії ЯБ № 629331 від 01 березня 2006 року ОСОБА_2 зазначений власником земельної ділянки загальною площею 4,65 га, розташованої на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2013 року встановлено факт належності державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 629331, виданого на ім`я ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1

25 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський»

укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 4,0948 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0270, із земель сільськогосподарського призначення на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, строком на 15 років.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 липня 2024 року за

АПК «Старосільський» зареєстроване речове право - право оренди земельної ділянки площею 4,0948 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0270.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року у справі № 908/1114/24 відкрито провадження у справі про банкрутство

АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2024 року у справі № 908/1114/24 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» Савенка В. Г. і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; зобов`язано керівника Савенка В. Г. протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному Кучаку Ю. Ф. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - АПК «Старосільський».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня

2024 року у справі № 908/1114/24, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника Кучака Ю. Ф. ; визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права

(частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини другої статті 4 Г ПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Г ПК України.

Відповідно до пункту 8 статті 20 Г ПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Згідно з частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Вищевказана норма права визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року, тобто до ухвалення районним судом судового рішення, відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня

2024 року у вищевказаній господарській справі АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15, провадження № 14-561цс19, вказано, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 Г ПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (аналогічні положення закріплено у пункті 8 частини першої статті 20 Г ПК України), частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими Г ПК України.

Більше того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня

2020 року у справі № 607/6254/15-ц, провадження № 14-404цс19, вказано, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок про закриття провадження у справі, й передала матеріали справи до господарського суду, на розгляді якого перебувала справа про банкрутство боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20), провадження № 12-14гс21, закріплено, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, а також постановах Верховного Суду від 30 січня

2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі

№ 910/1116/18, від 12 січня 2021 у справі № 334/5073/19.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18,

від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

На вказані висновки посилається і заявник в касаційній скарзі.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу, тобто з 21 жовтня

2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Г ПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що положеннями частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Колегія суддів ураховує, що у постанові від 10 лютого 2021 року у справі

№ 289/697/18, Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

На вказаний висновок Верховного Суду також послався заявник у касаційній скарзі.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) указав, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19, провадження № 61-20972св19).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що відбулися зміни в законодавстві і відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Законом України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

Більше того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди землі - це майновий спір і він має ціну позову.

З урахуванням наведеного та положень частини п`ятої статті 93 ЗК України з вищевказаними змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов`язань божника - АПК «Старосільський».

З урахуванням законодавчих змін, пов`язаних із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_5 позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному Г ПК України.

Суд апеляційної інстанції правильно скасував заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2024 року й закрив провадження у справі, роз`яснивши ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції, а також її право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Постанова суду апеляційної інстанції узгоджується з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), чинною на час ухвалення судового рішення законодавством у сфері банкрутства, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у справі через юрисдикцію - це не порушення права на доступ до суду (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі

№ 640/1029/18, провадження № 14-443цс19).

У пункту 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня

2022 року у справі № 229/1026/21, провадження № 14-205цс21, зазначено, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, посилання заявника на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 20 березня 2023 року у справі № 201/5683/22, від 15 березня 2023 року у справі

№ 711/7709/19, від 02 жовтня 2022 року у справі №707/149/22 є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд у справі, яка переглядається, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності

від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська