Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 732/1821/18

провадження № 61-18278св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - Городнянський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року у складі судді Лиманської М. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за порушення грошового зобов`язання.

Позовна заява мотивована тим, що Городнянським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Городнянський РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області) відкриті і здійснюються виконавчі провадження № 55651307, № 55648352, № 55651628 з примусового стягнення на його користь з ОСОБА_2 боргу на загальну суму 85 251,28 грн за виконавчими листами: від 16 грудня 2003 року № 2-1354/02 на суму 31 444,90 грн, від 07 жовтня 2011 року № 2-326/11 на суму 14 727,22 грн та від 16 вересня 2015 року № 732/924/15-ц на суму 39 079,16 грн.

З квітня по жовтень 2018 року державною виконавчою службою примусово стягнуто та перераховано у рахунок погашення вказаного боргу грошові кошти у сумі 1 688,58 грн. Тобто, на даний час борг складає 83 562,70 грн. Посилаючись на статтю 625 ЦК України зазначав, що він як кредитор має право на сплату боржником інфляційних втрат і трьох відсотків річних від простроченої суми, що на момент подачі позову за три роки (з 16 листопада 2015 року по 15 листопада 2018 року) складає 41 764,60 грн, які просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь.

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Городнянський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що перелічені у первісному позові процесуальні документи виготовлені з порушенням норм Законів України, порушують його права, свободи і законні інтереси, на підставі них йому завдано матеріальної шкоди. Зокрема, у виконавчому листі № 2-1354/2002 зазначено, що виконавче провадження закінчено відповідно до пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що означає про сплату боргу боржником чи третьою особою і виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених цим Законом.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2002 року, Апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2002 року та ухвала Верховного Суду України від 29 травня 2003 року у цивільній справі № 2-1354/02, на підставі яких видано відповідний виконавчий лист, не внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень. Рішення суду у справі № 2-326/11, на підставі якого Городнянським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 2-326/11 від 07 жовтня 2011 року, також не внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Виконавчий лист, виданий 16 вересня 2015 року у справі № 732/924/15-ц ОСОБА_1 отримав у шахрайський спосіб.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд: визнати виконавчі листи: від 16 грудня 2003 року № 2-1354/02, від 07 жовтня 2011 року № 2-326/11, номер за справою № 732/924/15-ц провадження № 2/732/252/15 від 16 вересня 2015 року такими, що не підлягають виконанню; постанови про відкриття виконавчих проваджень від 29 січня 2018 року № 55651307, від 29 січня 2018 року № 55648352, від 29 січня 2018 року № 55651628, № 55659100 (зведене виконавче провадження), скасувати; стягнути на його користь заподіяну матеріальну шкоду у сумі 1 688,58 грн.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 244 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 7 520,64 грн за порушення грошового зобов`язання, а всього - 41 764,60 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 мотивовано тим, що його позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки відповідач не виконує зобов`язання, які виникли з договору позики і на підставі рішення суду, а за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд виходив з недоведеності його доводів про фальсифікацію виконавчих листів та незаконність прийняття виконавчих документів до виконання і відкриття виконавчих проваджень, відсутності підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України. Зазначив, що з мотивів, наведених у зустрічному позові, ОСОБА_2 вже раніше оскаржував до суду дії державного виконавця та звертався із заявою про визнання виконавчого листа № 2-326/2011 таким, що не підлягає виконанню. Оспорювані виконавчі листи видані на підставі рішень Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2002 року та Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 серпня 2011 року і від 06 серпня 2015 року, які набрали законної сили, та на підставі вимог закону підлягають примусовому виконанню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року змінено в частині визначення розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та загальної суми стягнення, зменшивши суму інфляційних втрат з 34 244 грн до 30 249,69 грн, загальну суму стягнення з 41 764,60 грн до 37 770,33 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення районного суду є законним, оскільки ОСОБА_2 належно не виконує грошове зобов`язання, тому ОСОБА_1 має право на стягнення з нього сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, проте суд не перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, який є помилковим і за яким сума інфляційних втрат розрахована невірно.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову, оскільки на час розгляду справи підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, не встановлено, доказів припинення зобов`язань боржника перед ОСОБА_1 суду не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчі листи: від 16 грудня 2003 року № 2-1354/2000, від 07 жовтня 2011 року № 2-326/11, від 16 вересня 2015 року № 2/732/252/15 (справа № 732/924/15-ц) такими, що не підлягають виконанню, постанови про відкриття виконавчих проваджень № 55651307, № 55648352, № 55651628, № 55659100 скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку поданим доказам та дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення його зустрічного позову в оскаржуваній частині.

Вказує, що виконавчі листи були отримані шахрайським шляхом, тому їх слід визнати такими, що не підлягають виконанню.

Зазначає, що суди не звернули увагу на те, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2002 року у справі № 2-1254/02 не внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвала Городнянського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2011 року та рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2011 року у справі № 2-326/2011 не відповідають дійсності. Вважає, що оскільки виконавчі листи не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», то за ними не слід було відкривати виконавчі провадження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказується, що її доводи є безпідставними, оскільки суди в оскаржуваній частині забезпечили повний та всебічний розгляд справи, надавши належну оцінку доказам та обставинам справи, тому судові рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою та безпідставною.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчі листи: від 16 грудня 2003 року № 2-1354/2000, від 07 жовтня 2011 року № 2-326/11, від 16 вересня 2015 року № 2/732/252/15 (справа № 732/924/15-ц) такими, що не підлягають виконанню, а також скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень № 55651307, № 55648352, № 55651628, № 55659100.

Отже, з огляду на зміст касаційної скарги, ОСОБА_2 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог первісного позову не оскаржує, а тому, відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України вони в касаційному порядку не перевіряються.

Верховним Судом встановлено, що суд першої інстанції об`єднав зустрічний позов ОСОБА_2 в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

Проте, районний суд не звернув увагу на правову природу та призначення зустрічного позову.

Згідно із частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, зустрічний позов може бути поданий лише в разі взаємопов`язаності позовів, якщо вони виникли з одних правовідносин.

Проте, у цій справі первісний позов виник із зобов`язальних правовідносин, а зустрічний позов стосується: 1) процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення у цивільній справі; 2) оскарження дій державного виконавця.

Вимоги за зустрічним позовом про відшкодування майнової шкоди судом першої інстанції не вирішувались, провадження у справі за цими вимогами не відкривалось, апеляційний суд їх не вирішував, у касаційній скарзі щодо них ніяких клопотань не заявлено, тому це не перешкоджає ОСОБА_2 звернутися до суду з такими вимогами на загальних підставах.

Щодо вимоги про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню

Як зазначалося вище, зустрічний позов щодо наведених двох вимог був прийнятий до спільного розгляду безпідставно, хоча зазначене і не є підставою для скасування судових рішень.

Зазначені вимоги не випливають із тих правовідносин, з яких заявлений первісний позов, оскільки стосуються процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень.

При цьому, процесуальним засобом вирішення судом такого питання є не позов, а заява, і наслідком його розгляду є постановлення відповідної ухвали, що узгоджується зі статтею 432 ЦПК України.

Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, при розгляді вимог ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, керувалися статтею 432 ЦПК України.

Прийняття за наслідками розгляду, вказаних вище вимог ОСОБА_2 , рішення, а не ухвали, не змінює суть вирішеного судом процесуального питання, а пов`язано лише з тим, що це процесуальне питання помилково вирішувалося в позовному провадженні як зустрічний позов.

Верховний Суд вважає, що судові рішення щодо таких вимог не підлягають перегляду в касаційному порядку, виходячи з положень норм ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України процесуальне питання, пов`язане з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України), оскарженню не підлягає.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року, справа № 753/23412/17 (провадження № 61-44581сво18).

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, касаційне провадження щодо вимог про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню підлягає закриттю.

Щодо вимоги про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

У пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 зазначено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37-38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги суди правильно виходили з того, що дії державного виконавця були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, Верховний Суд звертає увагу і на те, що скасування постанов державного виконавця не належить до повноважень суду.

Отже, в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставні, а судові рішення - такими, які ухвалені відповідно до вимог закону.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія А, № 303-А, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій в зазначеній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу в цій частині без задоволення, а оскаржувані судові рішення у цій частині без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині оскарження рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року щодо визнання виконавчих листів: від 16 грудня 2003 року № 2-1354/2000, від 07 жовтня 2011 року № 2-326/11, від 16 вересня 2015 року № 2/732/252/15 (справа № 732/924/15-ц) такими, що не підлягають виконанню, закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в іншій частині залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень: від 29 січня 2018 року № 55651307, від 29 січня 2018 року № 55648352, від 29 січня 2018 року № 55651628, № 55659100 (зведене виконавче провадження), залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк