ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26червня 2025 року
м. Київ
справа № 732/659/24
провадження № 61-944св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Агропромисловий кооператив «Старосільський»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі - АПК «Старосільський») про розірвання договору оренди землі та припинення речового права.
Позов мотивовано тим, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,09 га, склад угідь - рілля, кадастровий номер 7421480400:05:000:0417, який зареєстрований 28 серпня 2012 року у відділі Держкомзему у Городнянському районі Чернігівської області за
№ 742140004001119. Зазначав, що всупереч умовам договору, укладеного між сторонами, відповідач виплату орендної плати за 2013-2022 роки проводив без урахування пунктів 8, 11 договору, тобто без застосування індексів інфляції. Порушення мало систематичний характер. За 2023 рік орендну плату взагалі не сплачено.
ОСОБА_1 просив достроково розірвати договір оренди землі, площею
4,09 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0417, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (Чернігівського) району Чернігівської області, зареєстрований 28 серпня 2012 року у відділі Держкомзему
у Городнянському районі Чернігівської області за № 742140004001119, укладений між ним і АПК «Старосільський», та припинити речове право - право оренди цієї земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від
11 липня 2024 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і АПК «Старосільський», щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 4,09 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0417, яка розташована на території Андріївської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Припинено АПК «Старосільський» речове право - право оренди земельної ділянки, площею 4,0872 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0417, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2024 року заяву арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю. Ф. про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2024 року залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення постанови апеляційного суду
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника АПК «Старосільський» розпорядника майна арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. задоволено.
Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від
11 липня 2024 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції.
Роз`яснено ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі
№ 908/1114/24 визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
При таких обставинах, виходячи із положень пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства (далі - КузПБ), беручи до уваги, що можливе задоволення заявлених у цій справі ОСОБА_1 позовних вимог вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі і обсяг його грошових зобов`язань, апеляційний суд вважав, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 січня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від
18 грудня 2024 року та залишити в силі заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2024 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що до договору, який укладено в 2012 році, не можуть застосовуватися зміни в законодавстві, які відбулися в 2021, 2023 і 2025 роках. Також звертає увагу на те, що систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі. Зазначає, що позовні вимоги у цій справі є немайновими, а спір не стосується питання формування активу боржника,
а тому не є пов?язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство відповідача, а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи інших учасників справи
05 березня 2025 року АПК «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від
18 грудня 2024 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що посилання заявника на висновки Верховного Суду, які наведені у касаційній скарзі, є безпідставними.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Городнянського районного суду Чернігівської області.
07 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу та у письмових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії
ЯБ, № 629263, виданим на підставі розпорядження Городнянської районної державної адміністрації від 30 листопада 2005 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010684000039, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 4,09 га,
з кадастровим номером 7421480400:05:000:0417, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.
В 2011 році ОСОБА_1 уклав з АПК «Старосільський» договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 надав, а АПК «Старосільський» прийняло в строкове користування земельну ділянку (рілля), площею 4,09 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0417, строком на 15 років.
28 серпня 2012 року договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За змістом врегульованих умов у розділі «орендна плата», пункти 8-10 договору оренди, сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі
3 % нормативної грошової оцінки землі, яка здійснюється у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Орендна плата вноситься
у такі строки: у грошовій формі - 1 раз на рік до кінця першого за звітним роком місяця, натуральна та відробіткова - протягом року в міру потреби та можливостей в їх наданні. Повний розрахунок по орендній платі проводиться не пізніше як 1-го березня наступного за звітним роком.
У пункті 9 договору оренди сторони узгодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
У пунктах 31-35 договору оренди визначено порядок зміни умов договору
і припинення його дії.
Відповідно до пункту 33 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок систематичного невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню,
а також з інших підстав, визначених законом.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника Кучака Ю. Ф. ; визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,
в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено
до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні
особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду,
а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених
до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи
у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи
у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Згідно з частиною другою статті 7 КузПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Вказана норма права визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги у справах за участю боржника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року, тобто до ухвалення Городнянським районним судом Чернігівської області судового рішення, відкрито провадження
у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника (справа № 908/1114/24).
Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року
у справі № 908/1114/24 визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) вказано, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (аналогічні положення закріплено у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України), частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ
у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року
у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) вказано, що розгляд
усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом,
у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновки про закриття провадження у справі,
й передала матеріали справи до господарського суду, на розгляді якого перебувала справа про банкрутство боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі
№ 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) закріплено, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), а також постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі
№ 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19).
У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня
2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого
є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди маютьвиходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці
з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що положеннями
частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника,
що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває
у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Верховний Суд ураховує, що у постанові від 10 лютого 2021 року у справі
№ 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір
за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) указав, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник
не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду,
в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року
у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).
Проте суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що відбулися зміни
в законодавстві і відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».
Законом України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання
у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».
Наведеними змінами були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності
у випадках, визначених законом.
Тобто законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати
їх без погодження із власником.
Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня
2024 року у справі № 904/9875/21.
Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації
у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває
у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.
Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності
або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Більше того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди)
або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди землі - це майновий спір і він має ціну позову.
З урахуванням наведеного та положень частини п`ятої статті 93 ЗК України
з вищевказаними змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені
і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.
Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі
їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов`язань божника АПК «Старосільський».
З урахуванням законодавчих змін, пов`язаних із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження
з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному ГПК України.
Суд апеляційної інстанції вірно скасував заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2024 року й закрив провадження у справі, роз`яснивши, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції.
При цьому слід брати до уваги, що частиною третьою статті 7 КУзПБ передбачено, що надсилання матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), може бути здійснено як за ініціативою учасника справи (про що апеляційним судом роз`яснено позивачу ОСОБА_1 ), так і за ініціативою суду.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду,
є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили
з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права,
а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у справі через порушення юрисдикції не є порушенням права на доступ до суду (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19)).
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 07 квітня
2025 року у справі № 732/702/24 (провадження № 61-78св25), від 16 квітня
2025 року у справі № 732/963/24 (провадження № 61-17625св24), від 22 квітня 2025 року у справі № 732/1045/24 (провадження № 61-104св25), від 22 квітня
2025 року у справі № 732/760/24 (провадження № 61-3460св25), від 23 квітня
2025 року у справі № 732/625/24 (провадження № 61-297св25), від 24 квітня
2025 року у справі № 732/726/24 (провадження № 61-612св25), від 24 квітня
2025 року у справі № 732/626/24 (провадження № 61-86св25), від 24 квітня
2025 року у справі № 732/582/24 (провадження № 61-1720св25), від 28 квітня
2025 року у справі № 732/1236/24 (провадження № 61-2730св25), від 01 травня 2025 року у справі № 732/624/24 (провадження № 61-922св25), від 01 травня
2025 року у справі № 732/1224/24 (провадження № 61-2469св25), де вимоги про дострокове розірвання договору оренди землі заявлено також до
АПК «Старосільський».
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Щодо заявлених клопотань
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, у тому числі, про понесені судові витрати під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Вказує, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складає
25 000,00 грн. Проте у прохальній частині відзиву відповідач просить стягнути
з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та надає відповідні докази, а саме: договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору.
Водночас до відзиву не додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
25 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, у яких просить відмовити
у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
Заперечення мотивовано тим, що підстав для покладення судових витрат, пов?язаних з розглядом справи, на позивача немає.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює
над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1
пункту 4 Рішення від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 суд акцентував увагу на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,
та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги,
не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
При цьому вказана норма права конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Ураховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності
і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, який подає такий опис.
Верховний Суд ураховує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічні правові висновки викладено у пунктах 136-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
З урахуванням зазначеного у відзиві різного розміру судових витрат
(25 000,00 грн і 7 000,00 грн), а також відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, клопотання про вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу слід залишити без розгляду.
Залишення відповідного клопотання без розгляду не є формалізмом, так як подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є вимогою закону (частина третя статті 137 ЦПК України).
Керуючись статтями 137, 141, 400, 401, 402, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Клопотання Агропромислового кооперативу «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська