ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 732/702/24

провадження № 61-78 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі - АПК «Старосільський») про дострокове розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначав, що 10 грудня 2013 року між ОСОБА_2

та АПК «Старосільський» був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,9312 га, склад угідь - рілля, кадастровий номер 7421480400:05:000:0207, яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності

(державний акт від 14 квітня 2006 року серії ЯБ № 629255).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, він успадкував належну

їй вищевказану земельну ділянку.

Згідно з умовами укладеного договору оренди перехід права власності

на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни

або розірвання договору. Тому вважав, що він має право на розірвання зазначеного договору оренди земельної ділянки, незалежно від виконання сторонами договору його умов. Посилався на статті 124 148-1 ЗК України, статтю 32 Закону України

«Про оренду землі».

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- достроково розірвати договір оренди землі, укладений 10 грудня 2013 року

між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка (рілля), загальною площею 4,9312 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0207, яка розташована на території Андріївської сільської

ради Городнянського (Чернігівського) району Чернігівської області (далі - Андріївська СР), цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- припинити речове право - право оренди вищевказаної земельної ділянки,

яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Городенянського районного суду Чернігівської області від 20 травня

2024 року у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський»

про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/1114/24

про банкрутсово АПК «Старосільський» відмовлено.

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області

від 06 червня 2024 року у складі судді Лиманської М. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 10 грудня 2013 року

між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка (рілля), загальною площею 4,9312 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0207, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0207, яке зареєстровано

у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Стягнуто з АПК «Старосільський» на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн сплаченого судового збору.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до позивача перейшло право власності на орендовану відповідачем земельну ділянку в порядку спадкування після смерті орендодавця - ОСОБА_2 . Пунктом 38 договору оренди спірної земельної ділянки його сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи може бути підставою

для розірвання договору.

Позивач, як новий власник земельної ділянки, має право володіти, користуватися

та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, і він виявив категоричне бажання розірвати договір, що передбачено положеннями самого договору оренди земельної ділянки.

При цьому одночасно з розірванням договору оренди земельної ділянки слід припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0207, яке зареєстровано у встановленому законом порядку

за АПК « Старосільський».

Суд першої інстанції врахував відповідні норми Конституції України ЗК України,

ЦК України, Закону України «Про оренду землі».

Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України.

Ухвалою Городенянського районного суду Чернігівської області від 30 серпня

2024 року заяву арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю. Ф.

про перегляд указаного заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу АПК «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. задоволено.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року скасовано.

Провадження у справі закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснено ОСОБА_1 його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою

про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі

№ 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. Постановою Господарського суду Запорізької області

від 05 вересня 2024 року АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Апеляційний суд указав, що, з врахуванням законодавчих змін, пов`язаних

із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України,

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та КУзПБ.

Апеляційний суд урахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у прийнятті додаткового рішення за заявою АПК «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. відмовлено.

Заяву АПК «Старосільський» про вирішення питання судових витрат задоволено частково.

Повернуто АПК «Старосільський» з Державного бюджету України сплачений судовий збір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, судове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає

неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду; судом належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року відкрито касаційне провадження

у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2025 року. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

У березні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду письмові пояснення,

які по суті є доповненням до поданої ним касаційної скарги.

Оскільки зазначені письмові пояснення, які є по суті доповненнями до касаційної скарги, подані поза строком на касаційне оскарження, й не ставиться питання

про поновлення цього строку, то вони залишаються без розгляду (пункти 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі

№ 761/16124/15-ц (провадження №14-184 цс 20)).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про закриття провадження у справі, не врахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Він не заявляв

до відповідача вимог майнового характеру, його позовні вимоги не пов`язані

зі здійсненням провадження у справі про банкрутство відповідача. Спір не впливає на ліквідаційну масу АПК «Старосільський».

Він, як новий власник земельної ділянки, має право розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 грудня 2013 року між ОСОБА_2 (попередній власник) та АПК «Старосільський», так як згідно з умовами вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни або розірвання договору (пункт 38 договору оренди земельної ділянки).

З урахуванням положень договору оренди земельної ділянки, для розірвання договору у спірних правовідносинах достатньо бажання нового власника

на його розірвання.

Суд апеляційної інстанції невірно застосував відповідні норми ЗК України та КУзПБ.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від АПК «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф., в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, апеляційний суд правильно застосував норми права й вірно закрив провадження у справі.

Крім того, відповідач поніс й очікує понести судові витрати за розгляд справи, у тому числі, в суді касаційної інстанції, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 25 000,00 грн.

У прохальній частині відзиву просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн й вирішити питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору. До відзиву додано певні докази понесення витрат на правничу допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 надала,

а АПК «Старосільський» прийняв у строкове користування земельну ділянку (рілля), площею 4,9312 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0207, цільове

призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

яка знаходиться на території Андріївської СР. Строк дії договору - 15 років

(а. с. 6-7).

Цей договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 12)

Пунктом 38 указаного договору закріплено, що перехід права власності

на орендовану земельну ділянку до іншої («другої») особи є підставою для зміни

або розірвання договору.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 березня 2024 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Неволько В. А., спадкоємцем земельної ділянки площею 4,93 га, з кадастровим номером 7421480400:05:000:0207, що розташована на території Андріївської СР, після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (а. с. 11).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію права власності від 22 березня 2024 року № 371083898 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,93 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0207, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року у справі № 908/1114/24 відкрито провадження у справі про банкрутство

АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника

(а. с. 84-85).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2024 року у справі № 908/1114/24 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» ОСОБА_3 і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський»

на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. Зобов`язано керівника ОСОБА_3 протягом трьох днів із дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному Кучаку Ю. Ф. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - АПК «Старосільський» (а. с. 45-49).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у вищевказаній господарській справі, у тому числі, припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський», припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_4 , визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. (а. с. 89-90).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду

з позовом до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.

Суд апеляційної інстанції скасував заочне рішення суду першої інстанції

про задоволення позову і закрив провадження у справі, роз`яснивши ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, так як відповідача у судовому порядку визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,

в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено

до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні

особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених

до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності

(крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах

з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Згідно з частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника

або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори

про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Вищевказана норма права визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року, тобто до ухвалення районним судом судового рішення, відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у вищевказаній господарській справі АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) вказано, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (аналогічні положення закріплено у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України), частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових

та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням

та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається

на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами

до боржника, відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Більше того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року

у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) вказано, що розгляд

усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом,

у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок про закриття провадження у справі,

й передала матеріали справи до господарського суду, на розгляді якого перебувала справа про банкрутство боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі

№ 916/585/18 (916/1051/20), провадження № 12-14гс21, закріплено, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19),

від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), а також постановах Верховного Суду: від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10,

від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 у справі

№ 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19).

У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня

2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те,

що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду,

який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник,

з дня введення в дію вказаного Кодексу, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого

є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди маютьвиходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог

та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що положеннями

частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника,

що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи

про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Верховний Суд ураховує, що у постанові від 10 лютого 2021 року у справі

№ 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір

за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать

до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт,

що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом

статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу

та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди

як немайнового.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) указав, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник

не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні,

а не в межах справи про банкрутство боржника.

На вказані висновки посилається і заявник касаційної скарги.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами

до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).

Проте, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що відбулися зміни

в законодавсті і відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п`яту

статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором

між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження

або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір

є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Законом України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки»

частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності

у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором

між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження

або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі

у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати

їх без погодження із власником.

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно

та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності

або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Більше того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди)

або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди землі - це майновий спір і він має ціну позову.

З урахуванням наведеного та положень частини п`ятої статті 93 ЗК України

з вищевказаними змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі

їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов`язань божника - АПК «Старосільський».

З урахуванням законодавчих змін, пов`язаних із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження

з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному ГПК України.

Суд апеляційної інстанції вірно скасував заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року й закрив провадження у справі, роз`яснивши ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою

про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Постанова суду апеляційної інстанції узгоджується з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта статті 263

ЦПК України), чинним на час ухвалення судового рішення законодавством у сфері банкрутства, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому

у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази

з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у справі через юрисдикцію -

це не порушення права на доступ до суду (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, провадження

№ 14-443цс19).

У пункту 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року

у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) зазначено, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою

для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400

ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, о оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, у тому числі, про понесені судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Вказує, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складає 25 000,00 грн. Проте, у прохальній частині відзиву відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та надає відповідні докази, а саме: договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору.

Разом із цим, до відзиву не додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює

над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,

та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги,

не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

При цьому вищевказана норма права конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Ураховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності

і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Верховний Суд ураховує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічні правові висновки викладено у пунктах 136-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням указаного, зокрема, зазначеного у відзиві різного розміру судових витрат (25 000,00 грн і 7 000,00 грн), а також відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних

для надання правничої допомоги, клопотання про вирішенням питання про розподіл витрат на правничу допомогу слід залишити без розгляду.

Залишення відповідного клопотання без розгляду не є формалізмом, так як подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених

ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є вимогою закону (частина третя статті 137 ЦПК України).

Керуючись статтями 137, 141, 400, 401, 402, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року залишити

без змін.

Клопотання агропромислового кооперативу «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про розподіл витрати на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць