Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 733/1600/17

провадження № 61-13423 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб», Ічнянська районна державна адміністрація Чернігівської області;

треті особи: Ічнянська міська рада Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відділ в Ічнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Страшного М. М., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» (далі - ПОСП «Хлібороб»), Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, треті особи: Ічнянська міська рада Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відділ в Ічнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про скасування державного акту на право колективної власності на землю.

Позовна заява мотивована тим, що 21 червня 2017 року він звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ічнянської міської ради Чернігівської області. В ході розроблення документації із землеустрою було встановлено, що ця земельна ділянка знаходиться в масиві земель, на які видано державний акт на право колективної власності на землю від 01 грудня 1995 року серії ЧН № 000026, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 26, та виданий Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області колективному сільськогосподарському підприємству «Хлібороб» м. Ічня Чернігівської області (далі - КСП «Хлібороб»), якому в колективну власність передано землі площею 4155,5 га для сільськогосподарського використання, який на сьогоднішній день не скасований та право власності не припинено. Зазначав, що з 08 серпня 1992 року він був членом КСП «Хлібороб» та у списку громадян співвласників землі КСП «Хлібороб» зазначений під номером 442.

У 2000 році КСП «Хлібороб» припинило свою діяльність шляхом реорганізації у сільськогосподарський кооператив «Хлібороб» (далі - СГК «Хлібороб»).

У 2001 році СГК «Хлібороб» трансформований в ПОСП «Хлібороб». Згідно з довідкою відділу в Ічнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 вересня 2017 року колишньому КСП «Хлібороб» передавалося у колективну власність всього земель 4136,40 га, із них 3845,10 га - сільськогосподарських угідь, що підлягали паюванню, та 291,30 га - несільськогосподарських угідь, які не підлягали паюванню. Відповідно до повідомлення ПОСП «Хлібороб» від 07 вересня 2017 року за № 166 на даний час ПОСП «Хлібороб» орендує 555 земельних ділянок (паїв) загальною площею 2406,7896 га, виділених із числа розпайованих сільськогосподарських угідь, що початково складали 3845,10 га.

Підставою відмови у наданні йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га стало те, що під час розгляду його звернення щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність було встановлено, що бажана земельна ділянка пропонується до відведення за рахунок земель колишньої колективної власності, а реєстрація державного акту на право колективної власності на землю не скасована. Відтак, чинність вказаного державного акту на право колективної власності на землю позбавляє його можливості отримати у власність земельну ділянку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати державний акт на право колективної власності колишнього КСП «Хлібороб», виданий за розпорядженням голови Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01 грудня 1995 року № 61; припинити право колективної власності на 4155,5 га, зазначені в державному акті на право колективної власності КСП «Хлібороб»; перевести вивільнені 4155,5 га до земель Ічнянської міської ради Чернігівської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Карапиш Т. В. позов задоволено. Скасовано державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН № 000026, виданий 01 грудня 1995 року Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області на підставі розпорядження голови Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01 грудня 1995 року за № 61 КСП «Хлібороб», що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 26, та визнано його таким, що втратив чинність. Припинено право колективної власності на земельні ділянки площею 291,30 га - несільськогосподарські угіддя, які не були розпайованими та увійшли до складу земель, на які видано державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН № 000026 від 01 грудня 1995 року, та переведено до земель Ічнянської міської ради Чернігівської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перебування спірної земельної ділянки у колективній власності та відсутність правового механізму повернення земельної ділянки до державної форми власності порушує права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , оскільки КСП «Хлібороб» ліквідовано, а право власності на належну йому землю ще досі документально значиться за останнім, в зв`язку з чим на даний час ні Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не може належним чином реалізувати свої повноваження з розпорядження землею, ні позивач разом з іншими громадянами України не може скористатися своїм конституційним правом на отримання земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП «Хлібороб» 01 грудня 1995 року є чинним, оскільки відповідного рішення щодо долі нерозпайованої частини землі не прийнято загальними зборами власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Хлібороб» чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном.

Жодного рішення загальних зборів членів колишнього КСП «Хлібороб», членом якого є і ОСОБА_1 , щодо розпорядження землями колективної власності на час розгляду даної справи не прийнято. Скасування державного акту на право колективної власності на землі буде порушувати права інших співвласників земельних часток (паїв).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 733/1600/17 з Ічнянського районного суду Чернігівської області.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки тому факту, що на даний час не існує ні юридичної особи КСП «Хлібороб» як такої, ні уповноважених органів, створених загальними зборами співвласників земельних часток (паїв), не відшукати і самих пайовиків (спадкоємців) в загальній кількості для вирішення долі колективної власності на землі несільськогосподарського призначення чи прийняття взагалі будь-якого рішення. Вважав, що відсутність юридичної особи, автоматично скасовує і правосуб`єктність колишніх пайовиків та їх правонаступників (спадкоємців).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вважало висновки суду про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ічнянської міської ради Чернігівської області (а.с. 6-7).

В ході розроблення документації із землеустрою було встановлено, що ця земельна ділянка входить до державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН № 000026 від 01 грудня 1995 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 26 та виданий Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області КСП «Хлібороб», якому в колективну власність передано землі площею 4155,5 га для сільськогосподарського використання (а.с. 9-12).

З 08 серпня 1992 року ОСОБА_1 був членом КСП «Хлібороб» та у списку громадян співвласників землі КСП «Хлібороб» зазначений під номером 442, що підтверджується копією списку громадян співвласників землі КСП «Хлібороб» (а.с. 13-28).

У 2000 році КСП «Хлібороб» припинило свою діяльність шляхом реорганізації у СГК «Хлібороб». У 2001 році СГК «Хлібороб» було перетворено в ПОСП «Хлібороб» (а.с. 35, 55).

Згідно з повідомленням відділу в Ічнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 вересня 2017 року колишньому КСП «Хлібороб» передавалося у колективну власність всього земель 4136,40 га, із них 3845,10 га - сільськогосподарських угідь, що підлягали паюванню та 291,30 га - несільськогосподарських угідь, які не підлягали паюванню (а.с. 33).

Відповідно до повідомлення ПОСП «Хлібороб» від 07 вересня 2017 року за № 166 на даний час ПОСП «Хлібороб» орендує 555 земельних ділянок (паїв) загальною площею 2406,7896 га, виділених із числа розпайованих сільськогосподарських угідь, що початково складали 3845,10 га (а.с. 34).

Листом від 25 липня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки обрана ним земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Хлібороб» (а.с. 9).

Судом встановлено, що паювання сільськогосподарських угідь колишнього КСП «Хлібороб» відбулось; члени КСП «Хлібороб» отримали сертифікати на право на земельну частку (пай); ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,81 га взамін сертифікату та передав зазначену земельну ділянку в оренду ПОСП «Хлібороб».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 3 ЗК України 1990 року, чинної на час видачі спірного державного акту, було передбачено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавалися рівноправними.

Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (частина друга статті 5 ЗК України 1990 року).

Відповідно до статей 22 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до частини 2 статті 60 ЗК України 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Положеннями статті 30 ЗК України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв).

Отже, право колективної власності здійснюють загальні збори співвласників земельних часток (паїв), членів підприємства, збори уповноважених, або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно з частиною другою статті 108 ЦК України у випадку реорганізації юридичної особи шляхом перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Статтею 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» встановлено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході

з підприємства.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами,

а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

За змістом положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом із тим, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.

Підстави припинення права власності на час розгляду справи встановлені статтею 346 ЦК України та статтею 140 ЗК України.

Ураховуючи положення статті 58 Конституції України, на час набуття права колективної власності, така форма власності була передбачена законом,

а тому подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення права власності набутого у спосіб передбачений законом.

Припинивши право колективної власності на спірну земельну ділянку та перевівши її до земель Ічнянської міської ради Чернігівської області, суд першої інстанції, всупереч статті 6 Конституції України, вийшов за межі визначених законодавством повноважень.

Вказані позивачем обставини про те, що він не може отримати у власність земельну ділянку у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності КСП «Хлібороб», яке було реорганізовано, безпідставні, оскільки встановлено, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач перебуває у колективній власності ПОСП «Хлібороб».

Апеляційний суд, повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП «Хлібороб» 01 грудня 1995 року, є чинним, оскільки відповідного рішення щодо долі нерозпайованої частини землі не прийнято загальними зборами власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Хлібороб» чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном. Скасування державного акту на право колективної власності на землі буде порушувати права інших співвласників земельних часток (паїв), дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, питання про віднесення земель до певної категорії та зарахування їх до земель запасу відноситься до повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а не до повноважень суду.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 703/3848/16-ц (провадження № 61-31052св18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутність юридичної особи, автоматично скасовує і правосуб`єктність колишніх пайовиків та їх правонаступників (спадкоємців) є необґрунтованими, оскільки встановлено, що КСП «Хлібороб» було реорганізовано шляхом перетворення у СГК «Хлібороб» і згодом у ПОСП «Хлібороб», а відповідно до частини другої статті 108 ЦК України у випадку реорганізації юридичної особи шляхом перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи .

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара