Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 733/2119/17

провадження № 61-10134св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Нива-плюс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Нива-плюс» (далі - ПрАТ «Нива-плюс») та просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового паю від 18 жовтня 2007 року, укладений між ним та відповідачем; та застосувати правові наслідки недійсності правочину і повернути йому майновий пай, що був отриманий покупцем на виконання недійсного правочину.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 жовтня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу майнового паю.

Зазначав, що вказаний договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки на момент укладення договору документів, які б підтверджували його право на майновий пай, не існувало, свідоцтва про право на майновий пай він не отримував. До того ж продаж майнового паю вчинений за одну гривню, хоча загальна вартість паю складала 3 795, 00 грн.

Питання про визнання цього договору недійсним раніше він не піднімав, так як про порушення своїх прав дізнався лише у вересні 2017 року на зборах громади села Іваниці Ічнянського району Чернігівської області, де було обговорено питання про недійсність договору купівлі-продажу майнових часток (паїв), зокрема, через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2018 року поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом до ПрАТ «Нива-плюс» про визнання договору купівлі-продажу майнового паю недійсним та задоволено позов.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового паю від 18 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Нива-плюс».

Стягнуто з ПрАТ «Нива-плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640, 00 грн.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу майнового паю, суд першої інстанції виходив з того, що договір був укладений під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, що відповідно до статті 233 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, встановивши, що про порушення свого права позивач дізнався 25 вересня 2017 року, місцевий суд поновив позивачу строк на звернення до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Нива-плюс» 960, 00 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент укладення договору від 18 жовтня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_1 продав, а ЗАТ «Нива-плюс» купило належний позивачу майновий пай, виділений йому рішенням зборів колективно-пайового сільськогосподарського підприємства «Колос» (далі -КПСП «Колос») села Іваниці від 08 лютого 2000 року, ОСОБА_1 не був власником цього майнового паю, тобто оспорюваний правочин є нікчемним через невідповідність його вимогам закону і не створює правових наслідків для сторін.

Оскільки вимоги про встановлення нікчемності оспорюваного договору позивач не пред`являв, а захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на майновий пай виникло в нього в законний спосіб, а саме з прийняттям рішення загальними зборами КПСП «Колос» села Іваниці від 08 лютого 2000 року, а тому висновок апеляційного суду про те, що він не є власником цього майнового паю не ґрунтується на чинному законодавстві.

До того ж зазначає, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена КПСП «Колос» на його ім`я все-таки було видано Іваницькою сільською радою та засвідчено її печаткою, про що свідчить надана відповідачем до суду апеляційної інстанції копія цього свідоцтва.

Разом з тим зазначає, що укладений між ним та ЗАТ «Нива-плюс» договір купівлі-продажу майнового паю є недійсним, оскільки був укладений на вкрай невигідних для нього умовах та під впливом тяжких обставин, які полягали в реальній загрозі залишитися йому та його дружині без роботи і без житла.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 червня 2019 року справа № 733/2119/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник ПрАТ «Нива-плюс» надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 являвся членом колгоспу «ім. Калініна» села Іваниці Ічнянського району Чернігівської області, який був реорганізований в КПСП «Колос» (протокол № 1 зборів уповноважених від 19 лютого 1993 року).

Відповідно до архівної довідки від 23 березня 2018 року КПСП «Колос» було ліквідовано (протокол зборів уповноважених від 20 лютого 2000 року) та створено ЗАТ «Нива-плюс», правонаступником якого являється ПрАТ «Нива-плюс».

18 жовтня 2007 року між ЗАТ «Нива-плюс» та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким ОСОБА_1 продав, а ЗАТ «Нива-плюс» купило належний позивачу майновий пай, виділений йому рішенням зборів КПСП «Колос» села Іваниці від 08 лютого 2000 року.

Майновий пай складається із будівлі - 47%, споруди - 47%, автомашини - 6, 7%, трактори - 6, 2%, комбайни - 2, 7%, машини і обладнання - 14, 1%, худоба - 5%, худоба молодняк - 2, 6%, будівельні матеріали і запчастини - 11, 7%, загальною вартістю 3 795, 00 грн. Продаж вчинено за 1, 00 грн, які ОСОБА_1 отримав повністю до підписання цього договору.

Пунктом 4 договору передбачено, що ОСОБА_1 в подальшому не матиме ніяких майнових чи грошових претензій до ЗАТ «Нива-плюс» в питаннях майнового паю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» від 28 лютого 2001 року № 177 затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, пунктом 13 якого визначено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, видається нове свідоцтво.

Згідно з пунктом 14 вказаного Порядку свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини третьої статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову і ухвалюючи нове про відмову в його задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу майнового паю від 18 жовтня 2007 року є нікчемним, оскільки на момент його укладення позивач не був власником майнового паю (частки) КПСП «Колос» села Іваниці, так як свідоцтва про право власності на нього не отримував, про що вказував у позовній заяві.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи (т. 1, а. с. 253), представник відповідача долучив до апеляційної скарги завірену належним чином копію свідоцтва про право власності на майновий пай (частку) члена колективного сільськогогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого ОСОБА_1 26 січня 2007 року Іваницькою сільською радою.

Суд апеляційної інстанції, прийнявши вказаний доказ, до уваги його не взяв, оцінки йому не надав, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про нікчемність спірного правочину та відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов