Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 734/1101/19

провадження № 61-22352св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2019 року він отримав витяг з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 22 червня 2016 року № 4, з якого вбачається, що його було знято з квартирного обліку зі складом сім`ї три особи з причини переводу до іншого місця служби.

Вважає дане рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо зняття з квартирного обліку незаконним, оскільки його не було повідомлено про намір керівництва прийняти таке рішення, на засідання житлової комісії він запрошений не був, копію рішення йому надіслано не було, а про його існування дізнався лише 25 лютого 2019 року, у зв`язку із чим і просив поновити йому строк для звернення до суду. Посилався на те, що з протоколу, який оскаржується, не вбачається підстав, за яких його та членів його родини знято з квартирного обліку.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), оформлене протоколом від 22 червня 2016 року № 4, в частині зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку; зобов`язати відповідача поновити його та членів його сім`ї в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у загальній, першочерговій та позачерговій чергах із збереженням часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2019 року у складі судді Бараненко С. М. поновлено строк ОСОБА_1 для звернення до суду із позовною заявою.

Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ), викладене в протоколі від 22 червня 2016 року № 4 у частині щодо зняття ОСОБА_1 з членами його сім`ї з квартирного обліку.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) поновити ОСОБА_1 з членами його сім`ї в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у загальній першочерговій та позачерговій чергах зі збереженням часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, приймаючи рішення про зняття позивача з квартирного обліку, військова частина НОМЕР_1 не дотрималась вимог статті 42 ЖК Української РСР. Крім того, позивач не був належно повідомлений про час та місце проведення засідання житлової комісії 22 червня 2016 року, і всупереч вимог Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями таке засідання було проведено за відсутності військовослужбовця.

Оскільки позивач отримав витяг з протоколу комісії лише 25 лютого 2019 року, тому можливо поновити йому строк для звернення з позовом до суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач правомірно був виключений зі списку осіб, що мають право на отримання житла, оскільки був направлений для подальшого проходження служби до іншої військової частини, тобто втратив право перебувати на житловому обліку у відповідача і мав бути зарахований на облік за новим місцем проходження служби разом із членами його сім`ї зі збереженням часу перебування на обліку у разі реалізації такого права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим. Судом не було враховано, що ЖК Української РСР також повинен застосовуватися до цих правовідносин, а відповідач всупереч положенню статті 40 цього кодексу не повідомив його про зняття з обліку, чим звузив його права, зокрема на те, щоб бути присутнім при розгляді цього питання.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що в оскаржуваному рішення житлової комісії неправильно вказано його по-батькові.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У лютому 2020 року командир військової частини НОМЕР_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи позивача є безпідставними, не спростовуються висновків апеляційного суду, тому просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно із частиною першою статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визнано механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

Згідно з пунктом 3 вказаної постанови військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Пунктом 8 вищезазначеної постанови передбачено, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.

Зокрема, громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 40 ЖК Української РСР громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках, зокрема, виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.

Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (яка була чинною на час виникнення між сторонами спірних відносин), яка визначала організацію, зокрема, обліку військовослужбовців Збройних Сил України та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у Збройних Силах України; забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби, призваних на військову службу у зв`язку з мобілізацією, і резервістів), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 1.11 Інструкції усі питання, пов`язані з перебуванням військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, на квартирному обліку, із забезпеченням їх жилою площею та розміром жилого приміщення, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.

За змістом пункту 2.14 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення.

Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби у разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт. Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п`ятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку (пункту 2.18 Інструкції).

Встановивши, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , проте 27 грудня 2013 року виключений зі списків особового складу цієї військової частини та направлений для подальшого проходження служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 в іншому населеному пункті на підставі наказу командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 14 листопада 2013 року № 208-пм, апеляційний суд правильно вказав, що позивач правомірно був виключений зі списку осіб, що мають право на отримання житла, оскільки був направлений для подальшого проходження служби до іншої військової частини, тобто втратив право перебувати на житловому обліку у військовій частині НОМЕР_1 і мав бути зарахований на облік за новим місцем проходження служби разом з членами його сім`ї зі збереженням часу перебування на обліку у разі реалізації такого права.

Апеляційний суд правильно вказав, що скасування оспорюваного протоколу житлової комісії автоматично поновить перебування позивача разом з родиною протягом п`яти років на обліку у військовій частині НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_1 з 2013 року не проходить військову службу, що прямо суперечить вимогам Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщенням.

Колегія суддів звертає увагу на посилання позивача на те, що його не було повідомлено про розгляд питання житловою комісією, а також щодо помилки в його по-батькові в оспорюваному рішенні, однак вказані обставини не впливають на правильність рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 по суті вирішення питання, оскільки, як зазначено вище, позивач не може перебувати на житловому обліку не за місцем проходження служби.

Правильними є й зауваження заявника про те, що апеляційний суд помилково вказав, що до вказаних правовідносин не можуть застосовуватися норми ЖК Української РСР, проте вказаний висновок суду не вплинув на правильність вирішення спору по суті, тому це не може бути підставою для скасування законного судового рішення.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк