Постанова

Іменем України

05 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 734/2313/17

провадження № 61-7550св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 листопада

2018 року в складі судді Соловей В. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в складі колегії суддів:

Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» міста Києва (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант») про стягнення шкоди, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 210994-20 під керуванням ОСОБА_2 , в якому знаходився ОСОБА_3 (чоловік позивача), який внаслідок отриманих травм помер на місті пригоди.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля

ВАЗ 210994-20 була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ліміт відповідальності на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн; за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн.

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.

Витрати позивача на поховання та встановлення надгробного пам`ятника становлять 77 356,50 грн, з яких ТДВ «СК «Альфа-Гарант» має відшкодувати 38 400 грн, а ОСОБА_2 - 38 956,50 грн. Вказувала, що неправомірними діями ОСОБА_2 їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 500 000 грн, з яких ТДВ СК «Альфа-Гарант» має відшкодувати 38 400 грн, а ОСОБА_2 - 461 600 грн. Позивач знаходилася на утриманні ОСОБА_3 , тому вона має право на одноразову виплату страхового відшкодування у розмірі страхової суми - 200 000 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» моральну шкоду в розмірі 38 400 грн, майнову шкоду у вигляді витрат на встановлення надгробного пам`ятника та поховання чоловіка - 38 400 грн, відшкодування шкоди, як непрацездатній особі, яка перебувала на утриманні загиблого - 200 000 грн; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 461 600 грн, майнову шкоду у вигляді витрат на встановлення надгробного пам`ятника та на поховання чоловіка - 38 956,50 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області

від 14 листопада 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 000 грн моральної (немайнової) шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 362 грн майнової шкоди як витрати, пов`язані з похованням і встановленням надгробного пам`ятника.

Стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 38 400 грн моральної (немайнової) шкоди.

Стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 23 362 грн майнової шкоди як витрати, пов`язані з похованням і встановленням надгробного пам`ятника.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 по 3 000 грн судових витрат на правову допомогу і по 2 188,50 грн судових витрат, що пов`язані з явкою до суду.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ТДВ «СК «Альфа-Гарант» у дохід держави судовий збір у розмірі по 1 472 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок ДТП, яка відбулася з вини ОСОБА_2 , загинув чоловік позивача, тому вона має право на відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, пов`язаної з похованням і встановленням надгробного пам`ятника. Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 , тому відсутні правові підстави для стягнення страхового відшкодування у розмірі 200 000 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди у вигляді витрат на спорудження надгробного пам`ятника і на поховання та в частині розподілу судових витрат скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення майнової шкоди у вигляді витрат на спорудження надгробного пам`ятника та на поховання задоволено.

Стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 38 400 грн майнової шкоди у вигляді витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди у вигляді витрат на спорудження надгробного пам`ятника та на поховання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 552 грн майнової шкоди у вигляді витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь держави 1 400 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що витрати, понесені позивачем на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника, відшкодовуються страховиком у розмірі не більше 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а решта суми відшкодовується особою, яка завдала шкоди смертю потерпілого. Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на поховання загиблого чоловіка та на спорудження надгробного пам`ятника, місцевий суд не навів відповідних розрахунків, не зазначив які саме витрати підлягають відшкодуванню. Крім того, суд першої інстанції не правильно вирішив питання розподілу судових витрат.

У решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нову постанову про задоволення вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші учасники справи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду не оскаржували, зокрема у частині задоволених позовних вимог, тому судові рішення в указаній частині відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на час ДТП позивач досягла пенсійного віку та була непрацездатною, проживала з ОСОБА_3 , на утриманні якого вона фактично і була, тому ТДВ «СК «Альфа-Гарант» зобов`язане здійснити одноразову виплату страхового відшкодування у розмірі страхової суми - 200 000 грн.

Також, суди не правильно визначили розмір завданої позивачу моральної шкоди та витрат на спорудження надгробного пам`ятника і на поховання, тому судові рішення в цій частині не є законними та обґрунтованими. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої правильно визначено у позовній заяві.

Крім того, апеляційний суд не правильно вирішив питання розподілу судових витрат.

Доводи інших учасників справи

ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що воно в повному обсязі та належним чином виконало вимоги чинного законодавства України та свої обов`язки, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до страхового полісу. Суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової виплати страхового відшкодування у розмірі 200 000 грн.

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

01 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася ДТП за участю автомобіля ВАЗ 210994-20 під керуванням ОСОБА_2 , в якому знаходився ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих травм помер на місті пригоди.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля

ВАЗ 210994-20 була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ліміт відповідальності на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн; за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн; франшиза - 0 грн.

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

з 07 листопада 1975 року та проживала з ним до дня його смерті. Від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_3 перебував на обліку в Корюківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України, де отримував пенсію за віком, та згідно з трудовою книжкою з 22 вересня 2016 року до 15 квітня 2017 року працював у Комунальній установі «Сновський районний центр первинної медико-санітарної допомоги».

ОСОБА_1 заявами від 21 червня 2017 року, 29 травня 2018 року,

від 09 жовтня 2018 року зверталася до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з вимогами про виплату страхового відшкодування.

Листом від 03 липня 2018 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомило

ОСОБА_6 про відсутність правових підстав для виплати їй страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю запитуваних документів та інформації.

Відповідно до розрахункових квитанцій та чеків позивач витратила

15 052 грн на поховання ОСОБА_3 . За організацію та проведення поминальних обідів витрачено 15 594,50 грн. Крім того, ОСОБА_1 сплатила за пам`ятник гранітний 23 300 грн, за огорожу гранітну одномісну

7 800 грн, за стіл гранітний 4 200 грн, за лавку 2 100 грн, за плитку гранітну

2 200 грн, за укладку плитки 1 800 грн, за установку пам`ятника, огорожі, столу, лавки, з цементом, щебенем, піском, арматурою 4 500 грн, за доставку 300 грн, за малюнок зі зворотної сторони 500 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється

з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених

статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Разом з тим, позивач не довела належними та допустимими доказами, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 , який, як і ОСОБА_1 , був пенсіонером та отримував пенсію, тому суди правильно відмовили у задоволенні позову в цій частині.

Також, апеляційний суд правильно зазначив, що довідки органу місцевого самоврядування про реєстрацію місця проживання позивача разом з ОСОБА_3 за однією адресою не підтверджують факту її перебування на утриманні чоловіка.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

На підставі встановлених у справі обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу завдано моральної шкоди.

Суди правильно визначили розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Cудами враховано характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках. При цьому суди виходили із засад розумності, виваженості та справедливості.

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування

є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню витрат на спорудження.

Згідно з пунктом 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, у випадку, якщо було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то у разі понесення таких витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є страховик (МТСБУ). При цьому, законодавцем встановлено межу щодо розміру відшкодування, і загальний розмір якого стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункту 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня

2019 року у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі

з 01 січня у розмірі 3 200 грн. Отже, апеляційний суд правильно визначив межу щодо розміру відшкодування, яке підлягає стягненню зі страховика за понесення позивачем витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника (3 200 ? 12 = 38 400).

При цьому апеляційний суд встановив, що розмір відшкодування майнової шкоди на поховання та спорудження надгробного пам`ятника складає

50 952 грн, а саме: витрати на поховання - 15 052 грн та витрати на спорудження надгробного пам`ятника - 35 900 грн, з яких: пам`ятник гранітний - 23 300 грн, огорожа гранітна одномісна - 7 800 грн, установка пам`ятника - 4 500 грн, доставка - 300 грн.

Суд апеляційної інстанції також правильно визначив різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка підлягає до стягнення з особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого (50 952 - 38 400 = 12 552 грн).

Обґрунтовано пославшись на вказані вище норми матеріального права, апеляційний суд правильного вирішив позовні вимоги в частині відшкодування витрат на встановлення надгробного пам`ятника та на поховання чоловіка позивача. Судом апеляційної інстанції наведено розрахунок при задоволенні майнової вимоги, досліджено його обґрунтованість та правильність.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що на час ДТП позивач була на утриманні ОСОБА_3 , тому ТДВ «СК «Альфа-Гарант» зобов`язане здійснити одноразову виплату страхового відшкодування у розмірі страхової суми - 200 000 грн, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин. Висновки судів у цій частині є мотивованими, судами надано юридичну оцінку зазначеним обставинам та враховано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення розміру витрати на спорудження надгробного пам`ятника, не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції досліджено додані позивачем до матеріалів справи розрахункову квитанцію, накладну, акт виконаних робіт та правильно встановлено, що розмір відшкодування майнової шкоди на поховання та спорудження надгробного пам`ятника складає 50 952 грн. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Безпідставними є доводи касаційно скарги, що апеляційний суд не правильно вирішив питання розподілу судових витрат, оскільки заявлені до стягнення 6 000 грн на правову допомогу та 4 377 грн судових витрат, що пов`язані з її явкою до суду вже стягнуті вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року як процесуальні витрати в порядку КПК України, а вирок в цій частині не скасований та є чинним. Також апеляційним судом враховано висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладені у постанові від 23 січня 2019 року у справі №187/291/17 (щодо розподілу судових витрат при розгляді цивільного позову).

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої інстанції у нескасованій частині та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду у меж доводів касаційної скарги - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів у вказаній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 листопада

2018 року в нескасованій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, майнової шкоди у вигляді витрат на встановлення надгробного пам`ятника та поховання чоловіка, відшкодування шкоди, як непрацездатній особі, яка перебувала на утриманні загиблого чоловіка, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко