ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 735/588/19

провадження № 51-3316км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018271070000069, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Вступ

Органами досудового розслідування обвинувачувалися :

- ОСОБА_9 у службовому підроблені, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей;

- ОСОБА_7 у вчиненні службової недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Вироком районного суду, визнано невинуватими: ОСОБА_9 у пред`явленому обвинувачені у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення; ОСОБА_7 у пред`явленому обвинувачені у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Вироком апеляційного суду виправдувальний вирок районного суду скасовано та визнано винними: ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 1261-VII від 13 травня 2014 року) й призначено покарання в межах даної норми закону та звільнено його від відбування призначеного основного і додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції Закону України № 3207-VIвід 07 квітня 2011 року) й призначено покарання в межах даної норми закону та звільнено його від відбування призначеного основного і додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Короткий зміст судових рішення

За вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року визнано невинуватими: ОСОБА_9 у пред`явленому обвинувачені у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення; ОСОБА_7 у пред`явленому обвинувачені у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Вироком Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року виправдувальний вирок районного суду скасовано, визнано винними та засуджено:

ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 1261-VII від 13 травня 2014 року) до покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч.1 ст.49 КК України.

ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07 квітня 2011 року) до покарання у виді штрафу у розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч.1 ст. 49 КК України.

Встановлені судом апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він, перебуваючи на посаді заступника Коропського селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування, з 01 січня 2017 року постійно обіймаючи в органах місцевого самоврядування посаду, яка наділена адміністративно-господарськими функціями, з прямим умислом, достовірно знаючи, що розкидач піску РДС-3, вартістю 150000 грн., до Коропської селищної ради не був поставлений, 25 жовтня 2018 року підписав видаткову Накладну № 2 від 25 жовтня 2018 року про доставку Коропській селищній раді розкидача піску РДС-3, вартістю 150000 грн. виконавши свій підпис в графі «Отримав». Внаслідок чого Накладна № 2 від 25 жовтня 2018 року набула статусу офіційного документу, що підтверджував факт прийняття Коропською селищною радою у ФОП ОСОБА_10 розкидачу піску РДС-3, який останній зобов`язаний був поставити згідно з договором поставки № 2 від 19 жовтня 2018 року, укладеного між Коропською селищною радою та ФОП ОСОБА_10 . В подальшому Накладна № 2 від 25 жовтня 2018 послугувала підставою для складення платіжного доручення № 2405 від 26 жовтня 2018 року та перерахування управлінням Державної казначейської служби в Коропському районі на рахунок № НОМЕР_1 в КБ «Приватбанк» ФОП ОСОБА_10 , грошових коштів на суму 150000 грн, не зважаючи на те, що розкидач піску РДС-3 до Коропської селищної ради не був поставлений. Внаслідок незаконних дій з боку ОСОБА_9 державному бюджету в особі Коропської селищної ради завдані збитки на суму 150000 грн.

ОСОБА_7 визнано винним у тому що він, як заступник Коропського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів в селищній раді, перебуваючи на посаді виконувача обов`язків голови Коропської селищної ради відповідно до розпорядження Коропської селищної ради № 118 від 21 серпня 2017 року «Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування», в період з 22 жовтня по 20 листопада 2018 року, будучи наділеним повноваженнями голови Коропської селищної ради, виконуючи організаційно-розпорядчі функції по здійсненню керівництва працівниками селищної ради та адміністративно-господарські функції по розпорядженню майном ради, перебуваючи в селищі Короп на робочому місці, 26 жовтня 2018 року неналежним чином виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, а саме, будучи розпорядником бюджетних коштів, повинен використовувати їх лише за призначенням, визначеним селищною радою, відповідно до п. 1.10 додатку 1 розпорядження Коропської селищної ради № 118 від 21 серпня 2017 року «Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування», однак в порушення покладених на нього функціональних повноважень та п. 13 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо цільового використання бюджетних коштів, виділених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України№200 від 16 березня 2016 року «Деякі питання надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об`єднаних територіальних громад» та розподілених відповідно до рішення Коропської селищної ради № 1875 від 18 червня 2018 року «Про затвердження переліку проектів, видатки на які здійснюватимуться за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об`єднаних територіальних громад» не перевірив фактичну наявність розкидача піску РДС-3, вартістю 150000 грн., який відповідно до договору поставки № 2 від 19 жовтня 2018 року, укладеного між Коропською селищною радою та ФОП ОСОБА_10 , повинен був поставлений Коропській селищній раді, маючи право підпису, відповідно до п. 3.13 додатку 1 до розпорядження Коропської селищної ради № 118 21 серпня 2017 року «Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування», підписав платіжне доручення № 2405 від 26 жовтня 2018 року про перерахування ФОП ОСОБА_10 бюджетних коштів державної субвенції на формування інфраструктури об`єднаних територіальних громад в сумі 150000 грн, які в подальшому були перераховані Коропською селищною радою на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в КБ «Приватбанк», зазначений в договорі № 2 від 19 жовтня 2018 року, укладеного між Коропською селищною радою та ФОП ОСОБА_10 . Разом з цим, розкидач піску РДС-3 поставлений не був, внаслідок чого Коропській селищній раді завдані збитки на суму 150000 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та кримінальне провадження щодо його підзахисного закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді.

Вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 370 374 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, що є, на його думку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, в обвинувальному вироку апеляційним судом не зазначено, які саме конкретно службові обов`язки у відповідних умовах, в якому обсязі та порядку повинен був виконувати виконувач обов`язків голови Коропської селищної ради ОСОБА_7 , що на думку сторони обвинувачення та суду, стали наслідком завдання істотної шкоди. До того ж вважає, що ОСОБА_7 не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, оскільки на нього фактично не покладалися обов`язки, які передбачали би вчинення дій, які сформульовані судом в обвинуваченні, визнаного судом доведеним, а саме обов`язок здійснення перевірки фактичного надходження (наявності) розкидача піску РДС-3 перед підписанням платіжного доручення від 26 жовтня 2018 року про перерахування ФОП ОСОБА_10 бюджетних коштів державної субвенції.

Захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 у поданій касаційній скарзі також просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність й кримінальне провадження щодо його підзахисного закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону вбачає у невідповідності вирку апеляційного суду вимогам ст. 370 КПК України. Зокрема, стверджує, що суд не надав належної оцінки доказам про справі, при цьому судовий розгляд провів однобічно і неповно, своє рішення належним чином не мотивував.

Стверджуючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, посилається про відсутність в діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Так, вважає, що в діях його підзахисного відсутня об`єктивна сторона інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки з наявних в матеріалах провадження доказів не вбачається, що ОСОБА_9 є службовою особою, яка має право від імені Коропської селищної ради підтверджувати факт отримання товаро-матеріальних цінностей, засвідчуючи своїм підписом та печаткою селищної ради. Також вказує, що суд в оскаржуваному вироку не вказав про наявність в діях ОСОБА_9 прямого умислу на внесення неправдивих відомостей до видаткової накладної та мотиву на вчинення вказаних дій, що є також суб`єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційні скарги захисників прокурор просить залишити їх без задоволення як безпідставні.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану скаргу та не заперечував проти задоволення скарги захисника ОСОБА_8 , а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Мотиви суду

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За вимогами ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі статтями 404 407 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК України.

Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статті 420 КПК України.

Як регламентовано ч. 2 ст. 420 КПК України, вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Зі змісту вказаних норм та статей 7 404 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Доводи касаційних скарг захисників про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, суд апеляційної інстанції послався на безпосередньо досліджені докази, що зібрані у встановленому законом порядку, та не погодився з викладеною оцінкою доказів судом першої інстанції.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про відсутність в діях останнього складу інкримінованого злочину, то колегія суддів зазначає наступне.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтував: показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та рядом письмових доказів :

- розпорядженням Коропської селищної ради від 21 серпня 2017 року №118 "Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування" та копій додатку 1 та додатку 2, з якого слідує, що заступник селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування ОСОБА_16 забезпечує реалізацію державної політики в галузі будівництва, використання бюджетних асигнувань та інвестицій, виконання планів будівництва; здійснює контроль за розробкою поточних і перспективних програм капітального будівництва, переліків проектів будов, титульних списків будов та проекто-вишукувальних робіт, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів (п.4.2., 4.1) (т.2, а.к.п.175-183);

- копією розпорядження голови Коропської селищної ради № 201 від 20 грудня 2017 року "Про порядок здійснення допорогових закупівель", відповідальним за здійснення допорогових закупівель призначено ОСОБА_15 , контроль за виконанням даного розпорядження покладено на заступника селищного голови ОСОБА_9 та затверджено Положення про здійснення допорогових закупівель та контроль за виконанням даного розпорядження покладений на заступника селищного голови ОСОБА_9 (т. 2, а.к.п. 144-148);

- рішенням 23 сесії сьомого скликання Коропської селищної ради від 18.06.2018 № 1875 "Про затвердження переліку проектів, видатки на які здійснюватимуться за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об`єднаних територіальних громад", із змінами внесеним рішенням 29 сесії сьомого скликання Коропської селищної ради від №2262 24 жовтня 2018 року було затверджено проекти, видатки на які здійснюватимуться за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об`єднаних територіальних громад у 2018 році, в тому числі і проект на суму 4730,657 тис. грн на придбання низки спецтехніки та обладнання для КП «Благоустрій» Коропської селищної ради, в тому числі і придбання розкидача піску. Контроль за виконанням рішення було покладено на заступника селищного голови ОСОБА_9 (т. 2, а.к.п. 149-152);

- копією акта службового розслідування від 10 грудня 2018 року, стосовно перерахованих селищною радою грошових коштів у сумі 315000 грн. за не поставлені до селищної ради причепа та розкидача піску, селищному голові вирішено внести пропозицію про оголошення догани ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , за неналежне виконання посадових обов`язків (т.2, а.к.п. 160-163);

- видатковою накладною №2 від 25 жовтня 2018 року, розкидач піску вартістю 150000 грн - «отримав», про що свідчить підпис у відповідній графі скріплений печаткою Коропської селищної ради та відвантажив, про що свідчить підпис у відповідній графі скріплений печаткою ФОП ОСОБА_10 (т. 2, а.к.п. 200).

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №1314/1315/19-24 від 02 квітня 2019 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Коропського районного суду від 13 березня 2019 року, встановлено, що підпис в графі «Отримав» видаткової накладної № 2 від 25 жовтня 2018 року «Розкидач піску РДС-3», яка вилучена в Коропській селищній раді, виконаний ОСОБА_9 (т. 3, а.к.п. 92-103).

- договором поставки №2 від 19 жовтня 2018 року та специфікації до договору, з яких слідує, що між Коропською селищною радою (покупець) в особі голови ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_10 (продавець) укладено договір поставки товару, а саме розкидача піску РДС-3 вартістю 150000 грн. Датою передачі товару є дата видаткової накладної (т. 2, а.к.п. 193-194).

Твердження захисника, що доказами наявними в матеріалах провадження не підтверджено, що ОСОБА_9 є службовою особою, яка має право від імені Коропської селищної ради підтверджувати факт отримання товаро-матеріальних цінностей, засвідчуючи своїм підписом та печаткою селищної ради були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані безпідставними.

У ч. 3 ст. 18 КК України розкривається загальне поняття службових осіб, ними є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Так, аналізуючи вказані вище докази у сукупності, апеляційний суд дійшов, на переконання колегії суддів, вірного висновку, що ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді заступника Коропського селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування, обіймаючи посаду в органах місцевого самоврядування, яка наділена адміністративно-господарськими функціями, на момент підписання накладної № 2 від 25 жовтня 2018 року про поставку Коропській селищній раді розкидача піску РДС-3, був службовою особою, яка мала право від імені Коропської селищної ради підтверджувати факт отримання товарно-матеріальних цінностей і вказаний факт засвідчувати своїм підписом.

Що стосується доводів сторони захисту, що видаткова накладна, у внесені завідомо неправдивих відомостей до якої обвинувачувався ОСОБА_11 , не є офіційним документом, то вони є неспроможними та спростовуються наступним.

Стаття 366 КК України визначає службове підроблення як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, є офіційний документ.

У примітці до ст. 358 КК України визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати такими ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.

Об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч. 1 ст. 366 КК дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Видаткова накладна - це первинний документ, що підтверджує факт постачання товарів (товарно-матеріальних цінностей), як правило, від постачальника до покупця. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Вимоги до видаткової накладної як і будь-якого первинного документа, передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та передбачає, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто винний повинен усвідомлювати протиправність своїх дій і бажати або припускати порушення інтересів територіальної громади, держави, фізичних і юридичних осіб.

Дослідивши в судовому засіданні докази кримінального провадження, зокрема видаткову накладну № 2 від 25 жовтня 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний документ є офіційним, оскільки відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК України.

Крім того, слідзазначити, що у видатковій накладній № 2 від 25 жовтня 2018 року вказано найменування органу державної влади, а також міститься відтиск печатки та підпис. Поруч із цим, у видатковій накладній № 2 від 25 жовтня 2018 року зазначено, що ФОП « ОСОБА_10 » відвантажив товар, а саме розкидач піску РДС-3, а Коропська селищна рада в особі ОСОБА_9 отримала вищевказаний товар.

Так вказана видаткова накладна № 2 від 25 жовтня 2018 року має всі необхідні реквізити офіційного документа - підпис, печатку, номер. До того ж, інформація, що містилася у вказаному документі, посвідчувала факт, який спричинив наслідки правового характеру, а саме перерахунок у подальшому Коропською селищною радою грошових коштів за отриманий товар - розкидач піску, який на момент підписання видаткової накладної не був поставлений.

Отже, цей документ (видаткова накладна) був доказом отримання товару (розкидача піску РДС-3), а його подання стало приводом для підготовки платіжного доручення № 2405 від 26 жовтня 2018 року з призначенням платежу субвенція інф. ОТГ № 200 за розсипач піску; згідно накладної № 2 від 25 жовтня 2018 року, договору № 1 від 09 жовтня 2018 року. Подача ж вказаного пакету документів (договору, накладної і платіжного доручення) до Державного казначейства в Коропському районі стало підставою для здійснення казначейством оплати за товар. Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції і свідок ОСОБА_13 , яка як працівник Управління Державного казначейства в Коропському районі пояснила, що в казначействі затверджені наказом клієнти всіх розпорядників бюджетних коштів. Коропською селищною радою було надано договір, накладну і платіжне доручення на оплату за підписами, які є в зразках підписів поданих до казначейства. В разі неповноти наданих документів, вони повертаються. В накладній зазначається товар і сума. Вона не перевіряє, хто ставить підпис у накладній. Перевіряє тільки чи повноважні особи підписали платіжне доручення. Зразки підписів перевіряються на платіжному дорученні. Потім, коли виділяються кошти, клієнт надає платіжне доручення. На основі цих документів здійснюється оплата товару. Якщо б у наданих Коропською селищною радою була відсутня накладна, то казначейство не здійснило б оплату товару.

Щодо посилання захисника про відсутність в діях ОСОБА_9 прямого умислу, то колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про безпідставність і необґрунтованість даних тверджень. Зокрема, апеляційний суд обґрунтовуючи наявність умислу в діях ОСОБА_9 виходив з того, що відповідно до показань самого ОСОБА_9 та ОСОБА_15 на момент підписання вищезазначеної накладної розсипач піску поставлений не був.

Таким чином, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та доведеність його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, то слід зазначити таке.

Як встановлено судом, ОСОБА_7 на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, перебував на посаді виконувача обов`язків голови Коропської селищної ради, оскільки голова Коропської селищної ради ОСОБА_14 перебував у відпустці.

Згідно з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом розпорядження Коропської селищної ради №118 від 21 серпня 2017 року "Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування" та копій додатку 1 та додатку 2, заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_7 має право підпису фінансових документів та договорів матеріально-технічного забезпечення діяльності селищної ради та виконавчого комітету. Безпосередньо спрямовує, координує і контролює діяльність структурних підрозділів селищної ради: сектору юридичного забезпечення; відділу фінансово-господарського забезпечення. За відсутності селищного голови ОСОБА_14 , його обов`язки виконує заступник селищного голова з питань діяльності виконавчих органів рад ОСОБА_7 .

Згідно ч. 1 ст. 367 КК України службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Передбачений ч. 1 ст. 367 КК України склад злочину, як і будь-який інший, містить обов`язкові елементи: суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона.

Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК України) 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов`язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).

Системний аналіз положень ст. 367 КК України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Частиною 3 ст. 18 КК України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Організаційно-розпорядчі обов`язки - обов`язки зі здійснення керівництва певною галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників. Адміністративно- господарські обов`язки - це обов`язки з управління або розпорядження майном (наприклад, установлення порядку його зберігання, перероблення, реалізації, забезпечення контролю за цими та подібними операціями).

Тобто, під організаційно-розпорядчими обов`язками розуміють дії щодо управління та керівництва діяльністю інших людей, організації їхньої роботи, а під адміністративно-господарськими - управління та розпорядження чужим майном, визначення правової долі цього майна.

Апеляційним судом на підставі досліджених ним доказів встановлено, що ОСОБА_7 , як заступник Коропського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів в селищній раді, перебуваючи на посаді виконувача обов`язків голови Коропської селищної ради відповідно до розпорядження Коропської селищної ради № 118 від 21 серпня 2017 року «Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування», будучи наділеним повноваженнями голови Коропської селищної ради, виконуючи організаційно-розпорядчі функції по здійсненню керівництва працівниками селищної ради та адміністративно-господарські функції по розпорядженню майном ради, неналежним чином виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в порушення покладених на нього функціональних повноважень (обов`язків), неналежно виконав наступні службові обов`язки, а саме: п. 1.1 додатку 1 розпорядження Коропської селищної ради № 118 від 21 серпня 2017 року «Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування»(далі - Розпорядження) відповідно до якого селищний голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади в Коропській селищній раді, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організовує роботу селищної ради та її виконавчого комітету, здійснення ними своїх повноважень, несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому повноважень, п. 1.10 вищевказаного додатку 1 Розпорядження відповідно до якого селищний голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх за призначенням, визначеним селищною радою та п. 13 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою, не перевірив фактичну наявність розкидача піску РДС-3, маючи право підпису, відповідно до п. 3.1 3 додатку 1 до розпорядження Коропської селищної ради № 118 від 21 серпня 2017 року «Про функціональні повноваження селищного голови, секретаря селищної ради, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури та містобудування», підписав платіжне доручення № 2405 від 26 жовтня 2018 року про перерахування ФОП ОСОБА_10 бюджетних коштів державної субвенції на формування інфраструктури об`єднаних територіальних громад у сумі 150000 грн, які в подальшому були перераховані Коропською селищною радою на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в КБ «Приватбанк», зазначений в договорі поставки № 2 від 19 жовтня 2018 року, укладеного між Коропською селищною радою та ФОП ОСОБА_10 . Проте, розкидач піску РДС-3 поставлений не був, внаслідок чого Коропській селищній раді завдані збитки на суму 150000 грн.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують неналежне виконання ОСОБА_7 своїх обов`язків під час перебування на посаді виконувача обов`язків голови Коропської селищної ради, оскільки він усупереч умовам договору поставки № 2 від 19 жовтня 2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_10 та Коропською селищною радою, не перевіривши фактичне надходження розкидача піску його комплектність, підписав платіжне доручення від 26 жовтня 2018 року про перерахування ФОП ОСОБА_10 бюджетних коштів державної субвенції. Тому доводи сторони захисту, що доказами наявними у матеріалах провадження не встановлено наявності в діях ОСОБА_7 службовою недбалості є необґрунтованими і спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин, у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84 91 94 КПК України в касаційних скаргах не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Перегляд судового рішення в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Вирок апеляційного суду вмотивований та відповідає вимогам статей 370 404 420 КПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішення не допущено.

З урахуванням викладеного, касаційні скарги захисників слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3