Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 738/1158/19
провадження № 61-10703св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Менська районна спілка споживчих товариств, державний реєстратор відділу державної реєстрації та надання адміністративних послуг Менської районної державної адміністрації Чернігівської області Білець Оксана Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області, у складі судді Волошиної Н. В., від 03 березня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Кузюри Л. В., від 18 червня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Менської районної спілки споживчих товариств, державного реєстратора відділу державної реєстрації та надання адміністративних послуг Менської районної державної адміністрації Чернігівської області Білець О. І. про визнання дій протиправними та постанови недійсною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 липня 2016 року загальними зборами членів Березнянського споживчого товариства були затверджені зміни до статуту та обрано його головою правління товариства. Вказував, що 14 липня 2016 року були внесені зміни до відомостей про цю юридичну особу, зокрема зміни про керівника та склад підписантів Березнянського споживчого товариства. Проте 21 липня 2016 року державний реєстратор Білець О. І. внесла запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміни керівника та складу підписантів Березнянського споживчого товариства на підставі постанови правління Менської районної споживчої спілки від 15 липня
2016 року № 10 «Про органи управління і контролю Березнянського споживчого товариства». Зазначав, що відповідно до чинного законодавства та статуту Березнянського споживчого товариства єдиним уповноваженим органом управління товариства є загальні збори членів товариства, а органом, уповноваженим вирішувати питання щодо призначення виконуючого обов`язки голови правління, - правління Березнянського споживчого товариства, а не правління Менської районної споживчої спілки. Стверджував, що ані загальні збори членів Березнянського споживчого товариства, ані правління Березнянського споживчого товариства не обирали та не призначали керівником ОСОБА_2 та не уповноважували зазначену особу на подання документів для проведення реєстраційних дій. Отже, 20 липня 2016 року документи були подані особою, яка не мала на це повноважень.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив судвизнати незаконними дії Менської районної спілки споживчих товариств, які полягають у прийнятті постанови правління Менської районної споживчої спілки від 15 липня 2016 року № 10 «Про органи управління і контролю Березнянського споживчого товариства»; визнати недійсною постанову правління Менської районної споживчої спілки від 15 липня 2016 року
№ 10 «Про органи управління і контролю Березнянського споживчого товариства»; визнати незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації та надання адміністративних послуг Менської районної державної адміністрації Білець О. І. щодо внесення 21 липня 2016 року змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, шляхом внесення запису 10501070019000062 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну керівника та складу підписантів Березнянського споживчого товариства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що постановою правління Менської районної споживчої спілки від 15 липня 2016 року № 10 порушені його права щодо виконання обов`язків голови правління Березнянського споживчого товариства, обраного 13 липня 2016 року уповноваженим органом управління Березнянського споживчого товариства. Судом зазначено, що правомірність постанови правління підтверджується судовими рішеннями у господарській справі № 927/411/19, якими визнано недійсними рішення загальних зборів Березнянського споживчого товариствавід 13 липня 2016 року, оформлені протоколом № 1, на яких було прийнято рішення про обрання позивача головою правління споживчого товариства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, із урахуванням встановлених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння позивачем вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій помилково вважали преюдиційними обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 927/411/19, оскільки у зазначеній справі не брали участь особи, щодо яких встановлені обставини, зокрема Менська районна спілка споживчих товариств, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц. Судами неправильно застосовано положення статті 8 Закону України «Про споживчу кооперацію», відповідно до якої спілка не може мати розпорядчих функцій щодо споживчих товариств. ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для задоволення його позовних вимог.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Менська районна спілка споживчих товариств просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Загальними зборами членів Березнянського споживчого товариства, проведеними 13 липня 2016 року, рішення яких оформлені протоколом № 1, головою правління Березнянського споживчого товариства обрано ОСОБА_1 та затверджено зміни до статуту Березнянського споживчого товариства шляхом викладення його у новій редакції. Інформація про керівника Березнянського споживчого товариства ОСОБА_1 внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також проведена державна реєстрація змін до установчих документів.
01 жовтня 2013 року між Березнянським споживчим товариством та Менською районною спілкою споживчих товариств було укладено договір про делегування повноважень та функцій, відповідно до пунктів 2.1.7, 2.1.8 якого Березнянське споживче товариство делегувало Менській районній спілці споживчих товариств право відміняти рішення правління споживчого товариства, загальних зборів, зборів уповноважених, які суперечать законодавству України, статуту споживчого товариства, нормативним актам Укоопспілки, Менської райспоживспілки та призупиняти їх виконання; у разі звільнення голови правління споживчого товариства із займаної посади (незалежно від причини його звільнення) правління райспоживспілки приймає рішення про призначення виконуючого обов`язки голови правління споживчого товариства на період до призначення виборів в порядку, встановленому законодавством України та статутом райспоживспілки.
15 липня 2016 року Менська районна споживча спілка, керуючись
пунктом 1 статуту Березнянського споживчого товариства від 17 жовтня 2008 року, пунктом 8 статуту Менської районної споживчої спілки, на виконання пунктів 2.1.4, 2.1.8 договору про делегування повноважень
від 01 жовтня 2013 року, укладеного між Менською районною споживчою спілкою та Березнянським споживчим товариством, прийняло постанову
№ 10 «Про органи управління і контролю Березнянського споживчого товариства», згідно з якою вирішено:
1. З метою запобігання рейдерському захопленню та розкраданню майна, коштів Березнянського споживчого товариства у зв`язку із порушенням кримінальної справи за статті 356 КК України щодо незаконного обрання (з порушенням статуту) голови правління Березнянського споживчого товариства ОСОБА_1 на зборах від 13 липня 2016 року, які були скликані та проведені з грубим порушенням законодавства України та статуту Березнянського споживчого товариства, керуючись підпунктом «л» пункту 31 статуту Менської районної спілки споживчих товариств та підпунктом «д» пункту 19, пунктом 29 статуту Березнянського споживчого товариства, призупинити дію усіх рішень, прийнятих на зборах від 13 липня 2016 року, до вирішення всіх питань в суді.
2. До проведення звітно-виробничих зборів членів Березнянського товариства призначити ОСОБА_2 на посаду виконуючої обов`язки голови правління Березнянського споживчого товариства з 15 липня 2016 року, надати їй право підписувати договори та інші документи без доручення.
Пунктом 4 цієї постанови уповноважено виконуючу голови правління Березнянського споживчого товариства ОСОБА_2 зареєструвати зміни до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно розпорядження від 15 липня 2016 року № 1 ОСОБА_2 приступила до виконання обов`язків голови правління Березнянського споживчого товариства.
20 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Менської районної державної адміністрації Чернігівської області із заявою про проведення реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах. На підставі наданих ОСОБА_2 документів 21 липня 2016 року державним реєстратором Білець О. І. було внесено запис № 10501070019000062 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що керівником Березнянського споживчого товариства є ОСОБА_2
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19 вересня
2019 року у справі № 927/411/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2020 року, визнані недійсними рішення позачергових загальних зборів членів Березнянського споживчого товариства, які оформлені протоколом № 1 загальних зборів Березнянського споживчого товариства від 13 липня 2016 року. Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19 вересня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2020 у справі № 927/411/19 залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Стаття 15 Цивільного кодексу України та частина перша статті 4 ЦПК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завдання цивільного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулась до суду з позовом, а обраний позивачем спосіб захисту права має бути спрямований на відновлення порушеного права.
Нормами статей 83 85 86 ЦК України визначено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Статтею 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» визначено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об`єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.
Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об`єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (частина перша статті 5 Закону України «Про споживчу кооперацію»).
Згідно статті 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України і мають право вільного виходу з них. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.
Спілки споживчих товариств, виходячи з делегованих їм прав можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації.
Вищим органом управління спілки є з`їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.
Спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу не заборонену чинним законодавством діяльність з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов`язаннями споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття органами Менської районної споживчої спілки споживчих товариств та державним реєстратором оскаржених рішень, оскільки рішення позачергових загальних зборів членів Березнянського споживчого товариства, які оформлені протоколом № 1 загальних зборів від 13 липня 2016 року, про обрання головою правління Березнянського споживчого товариства обрано ОСОБА_1 визнано недійсним судовим рішенням у справі № 927/411/19.
При цьому суди врахували, що постанова правління Менської районної споживчої спілки від 15 липня 2016 року № 10 «Про органи управління і контролю Березнянського споживчого товариства» прийнята на підставі договору від 01 жовтня 2013 року про делегованих їй повноважень Березнянським споживчим товариством, презумпція правомірності якого не оспорена.
Колегією суддів також враховано, що постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі
№ 825/1475/16 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Менської районної державної адміністрації Чернігівської області Білець О. І. про визнання протиправною дії та скасування запису постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня
2017 року, якими позовні вимоги задоволено, було скасовано, провадження у справі закрито із вказівкою на те, що цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05 червня 2019 року у справі № 927/329/19 за позовом ОСОБА_1 до Менської районної спілки споживчих товариств, державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Менської районної державної адміністрації Чернігівської області Білець О. І. про визнання постанови недійсною, скасування реєстраційної дії закрито провадження, з посиланням на те, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у справі, яка переглядається, та у зазначеній справі, не є подібними.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника із ухваленими рішеннями.
За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня
2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня
2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович