ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 739/717/24

провадження № 61-13558св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2024 року в складі судді Іващенка А. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2024 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог заяви вказала, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дітей записано відповідно до частини першої статті 135 СК України зі слів матері.

Зазначала, що батьком обох дітей є ОСОБА_6 , з яким вона певний час проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 25 лютого 2022 року ОСОБА_6 було мобілізовано до Збройних сил України. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 473/899/23 ОСОБА_6 визнано померлим (встановлено факт смерті).

Вказувала, що встановлення факту батьківства необхідно їй для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, тому як заінтересованих осіб вона вказала батьків померлого, які також можуть претендувати на зазначений вид пенсії.

За таких обставин заявник просила суд:

- встановити факт батьківства ОСОБА_6 , факт смерті якого встановлено рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня 2023 року у справі № 473/899/23, щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- внести до актового запису від 26 червня 2019 року № 02 про народження ОСОБА_4 , складеного виконавчим комітетом Грем`яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області такі зміни: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », по-батькові « ІНФОРМАЦІЯ_8 » замість « ОСОБА_4 », батьком дитини замість « ОСОБА_11 » зазначити « ОСОБА_6 »;

- внести до актового запису від 10 липня 2020 року № 212 про народження ОСОБА_5 , складеного Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) такі зміни: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », по-батькові « ІНФОРМАЦІЯ_9 » замість « ОСОБА_5 », батьком дитини замість « ОСОБА_11 » зазначити « ОСОБА_6 ».

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.

Установивши, що у цій справі існує спір про право, який може вирішуватися лише в порядку позовного провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, констатував наявність правових підстав, передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України, для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Водночас суди звернули увагу заявника на те, що наявність заперечень щодо задоволення заяви з боку заінтересованих осіб - батьків померлого ОСОБА_6 , які також можуть претендувати на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не може свідчити про безспірність факту, який просить встановити ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Костюченко В. К. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 130 СК України та порушення частини четвертої статті 315 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про залишення заяви без розгляду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що суди дійшли помилкового висновку про те, що незгода заінтересованих осіб з фактом, про встановлення якого заявлено, означає наявність спору про право, оскільки, на переконання заявника, лише після встановлення такого факту можуть виникнути спірні правовідносини.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , про що виконавчим комітетом Грем`яцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області зроблено відповідний актовий запис 26 червня 2019 року за № 02 та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , у якому батьками зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_1 .

Згідно із копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 11 серпня 2022 року за № 00036460662 у актовому записі № 02 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька ОСОБА_11 записано відповідно до частини першої статті 135 СК України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_5 , про що Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зроблено відповідний актовий запис від 10 липня 2020 року за № 212 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , у якому батьками зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 11 серпня 2022 року за № 0006463370 у актовому записі № 212 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька ОСОБА_11 записано відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 12 травня 2023 року, (справа № 473/899/23) встановлено факт смерті ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Вознесенську Миколаївської області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі населеного пункту Ямполівка Лиманського району Донецької області, Україна

Метою встановлення факту батьківства ОСОБА_6 щодо малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 вказала необхідність оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_6 , факт смерті якого встановлено рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня 2023 року у справі № 473/899/23, щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши при цьому мету встановлення такого факту - оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Заперечуючи проти задоволення заяви, заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказували, що мають сумніви відносно батьківства їх сина ОСОБА_6 щодо дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також звертали увагу суду на те, що під час розгляду цієї справи виник спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження (а. с. 41-44).

У статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За вимогами цієї статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Законодавцем визначено, що у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Верховний Суд у своїх постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 та від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У справі, що переглядається, судами установлена наявність заперечень щодо задоволення заяви з боку заінтересованих осіб - батьків померлого ОСОБА_6 , які відповідно до положень статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також можуть претендувати на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Установивши, що у цій справі існує спір про право, який може вирішуватися лише в порядку позовного провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано констатував наявність правових підстав, передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України, для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Водночас суди підставно звернули увагу заявника на те, що наявність заперечень щодо задоволення заяви з боку заінтересованих осіб - батьків померлого ОСОБА_6 , які також можуть претендувати на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не може свідчити про безспірність факту, який просить встановити ОСОБА_1 .

Аргументи касаційної скарги про те, що аналогічні справи розглядаються судами виключно за правилами окремого провадження, спростовуються усталеною практикою Верховного Суду (див. постанови від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23, від 18 червня 2024 року в справі № 759/19076/22 та від 18 квітня 2024 року в справі 641/8921/21) та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм процесуального права.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У справі, яка переглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костюченко Владислав Костянтинович залишити без задоволення, а ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара